Де проходить межа між наукою та пропагандою
Нещодавно я став учасником міжнародної наукової конференції «Європа ХХІ століття», яка проходила у польському містечку Слубіце на кордоні з німецьким Франкфуртом-на-Одрі. На ній у мене була змога представити виступ про конспірологічні теорії, які є невіддільним елементом російської агресії проти України, а також презентувати напрацювання нашого проєкту DisinfoChronicle на цьому напрямку. Зокрема, у його рамках ми іноді згадуємо про те, як російська пропаганда проникла й у міжнародний науковий простір. Що ж, мені вдалося побачити це на власні очі.
Під час відкриття конференції професор Ришард Земба, пов’язаний із Варшавським університетом, який вважається головним вишем Польщі, у своєму виступі цитував висловлювання Джона Міршаймера та Скотта Ріттера, слова яких транслюють на російських пропагандистських платформах, зокрема RТ. На його думку, агресія Росії є виправданою, оскільки її безпекові потреби не були задоволені Заходом. Ришард Земба також назвав БРІКС головним конкурентом західних країн, сказавши, що «гегемонія Заходу» повинна завершитися, що Росія не є безпековою загрозою для Європи та що Зеленського змусили продовжувати воювати й відмовитися від Стамбульських перемовин. Він також сказав, що український націоналізм є зрозумілим у контексті війни, але що насправді війна Росії проти України — це проксі-війна, яку почали США і Китай за відстоювання своїх інтересів. Крім того, він фактично закликав зняти з Росії санкції та сказав, що причиною війни є прагнення України вступити в НАТО й поширення лібералізму. Помаранчеву революцію та Революцію гідності в Україні він назвав «кольоровими революціями», створеними Заходом, і звинуватив Україну в утисках російськомовних.
Звісно, поширення тез російської пропаганди під прикриттям наукових концепцій не є новиною. Однак було доволі сюрреалістично чути таку концентровану пропаганду наживо. Особливо коли твій виступ фактично вказував на всі ці тези.
У західному політологічному просторі з’являється все більше людей, які нефільтровано поширюють пропагандистські антиукраїнські наративи, прикриваючи їх науковим аналізом і концепціями. Проте одна справа — заявити про результати дослідження, навіть якщо знаєш, що вони не сподобаються людям, і вказати на те, чому ти дійшов такого висновку. А зовсім інша — використовувати наукові терміни без додаткового контексту й казати про те, що «не вони говорять пропаганду, а Захід».
Слово «реалізм» стало улюбленим серед таких «наукових діячів» і через цю концепцію, яку поширює улюбленець пропагандистів Міршаймер, вони намагаються раціоналізувати зло. Проблема в тому, що будь-хто, хто справді заглиблювався у сутність теорії міжнародних відносин і політичного реалізму в цілому, знає, що реалізм — це насамперед теорія, яка вказує, що кожна дія держави є раціональною і що лідер не вдається до неї, якщо вона може зашкодити державі. Згідно з нею, Росія не повинна була б узагалі почати повномасштабне вторгнення, бо ще тоді було зрозуміло, що це завдасть Росії більше шкоди. Натомість російська агресія проти України фактично є ірраціональною, а Росія в теоретичному значенні є ірраціональним і деструктивним актором міжнародних відносин.
Виступ Ришарда Земби спричинив дискусію серед учасників конференції. Зокрема, якщо на підтримку професора стали деякі інші науковці, серед яких навіть були мігранти з України, проти озвучених наративів висловилися кілька людей — і це тішить, оскільки саме тому нам потрібно бути присутніми на таких заходах. Нам потрібно говорити на них гучніше та вміло опонувати ось таким виступам. Російська гідра пропаганди досі має свої щупальця в науковому середовищі заради того, щоб воно і далі дивилося на Росію як на майбутнього партнера й інтегрованого його учасника. Воно й не дивно, адже наукові поїздки до Росії були звичним явищем до повномасштабного вторгнення навіть для представників польських університетів, а на купі подібних заходів досі можна знайти російських експатів, які розповідають про те, що Росія нібито є лише жертвою ситуації.
Цікавим є те, що хоч професор Ришард Земба досі має сторінку на сайті Варшавського університету, наразі він не є його постійним викладачем, а виступає науковим керівником деяких проєктів. Тобто просто написати в університет і попросити його усунути не є надто ефективним — він є лише афілійованим працівником інституції та вже перебуває на пенсії. Однак у кулуарних розмовах зрештою визнали, що запрошувати таких людей на безпекові заходи — помилка, і що якщо Земба майже завжди говорить про речі, синхронні з пропагандою, то цього разу він перейшов червоні лінії.
Зрештою, все одно відчувалося більше зацікавлення та більше підтримки для України від усього іншого наповнення заходу. Можливо, у цьому й полягають маленькі перемоги, які можуть допомогти отримати саме ту велику та так потрібну для нас.
Ілюстративне фото: Pixabay
