Оригінал публікації на сайті «Ґрунт» за посиланням

Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID) отримала розпорядження тимчасово зупинити всі проєкти та видатки на них. Українські організації почали отримувати листи з вимогою «поставити на паузу» роботу, що фінансувалася через USAID та інші структури, які залежать від американських бюджетних грошей.

Зупинка фінансування стосується й критично важливих сфер: відбудови закладів освіти, ремонту енергетичної інфраструктури, надання медичних послуг та багатьох ініціатив, які забезпечують базові потреби українців. Також фінансування обмежили для незалежних медіа, програм розвитку громад та ветеранських програм. 

Серед найпоказовіших американських програм в Україні можна згадати «Врожай», – за нею українські аграрії безоплатно отримували якісне зерно для того, щоб відновити виробництво та дохід від продовольства принаймні до довоєнного рівня. Тепер такої можливості у тих, хто займається сільським господарством в Україні, не буде.

Від початку повномасштабного російського вторгнення агенція USAID надала $2,6 млрд на гуманітарну допомогу українцям, ще $5 млрд допомоги спрямувала на розвиток. Ще $30 мільярдів виділила у формі прямої бюджетної підтримки.

Через втрату американських грошей деякі інституції вже зупинили роботу або попросили про підтримку пожертвами. Наприклад, 26 січня співзасновниця Veteran Hub Івона Костина повідомила, що організація змушена закрити Лінію підтримки ветеранів та Хаб у Вінниці через зупинку американського фінансування. «Шість років ми свідомо не будували публічний фандрейзинг, бо віримо, що приватні внески передусім потрібні війську. Та сьогодні ми змушені звертатись по допомогу відкрито», — написала Костина.

Фото: facebook-сторінка Veteran Hub

Перевірка відповідності політичним цілям Трампа може тривати і менше 90-та днів, проте фінансування програм в Україні навряд повернеться в колишньому масштабі. Новий уряд декларує інші пріоритети: своїми першими меморандумами Дональд Трамп скасував десятки рішень експрезидента Джо Байдена, розпочав жорстку імміграційну політику, вивів США з Паризької кліматичної угоди та призупинив заборону TikTok.

Крім того, вже відомо, що деякі теми, наприклад, розмаїття, етнічні меншини, боротьба за права жінок, ЛГБТК+ та інші, вже викреслили з пріоритетів адміністрації, відповідно, кошти на підтримку подібних проєктів за кордоном надавати не будуть. 

Розмова, час якої настав

Ця ситуація може стати перевіркою на спроможність українських інституцій існувати за іншими моделями фінансування. Для багатьох проєктів це буде своєрідною шоковою терапією, яка може принести як нові виклики, так і нові можливості. Але важливо пам’ятати: далеко не всі з тих, хто зараз залишилися без фінансування, зможуть знайти альтернативу USAID чи грантам загалом. Є сфери та бюджети, які просто неможливо та навіть недоцільно покривати іншими джерелами. Деякі зі справді якісних та важливих проєктів просто припинять роботу, і на їхньому місці не виникне нічого нового. 

Частина публічних людей (тези яких, до того ж, ймовірно, підтримують і розганяють боти) після оголошення про призупинення американських програм зловтішаються. Вони називають проєкти, що спрямовувались на європейські цінності та просували демократичні реформи в Україні «грантожерами».

Цікаво, що сам наратив про «соросят» (український еквівалент «грантожерів») створили російські спецслужби понад 20 років тому для протидії розвитку громадянського суспільства спочатку в росії, а потім поширили його і на сусідні країни. Так називали організації, які отримували гранти від західних донорів на правозахист, просвітництво, журналістику, розробку та впровадження демократичних реформ. В Україні терміном «соросята» послуговувались проросійські політики, аби поставити під сумнів авторитет прозахідних активістів, організацій, що боролись із корупцією або викривали злочини посадовців, звертали увагу на потребу залучення суспільства до протидії втручання росії в український політикум. І цей наратив досі масово використовується для дискредитації важливих соціальних ініціатив. 

А тепер, коли грантова підтримка частково зникає, суспільство може нарешті побачити, скільки важливих проєктів підтримували та допомагали розвивати міжнародні партнери. На жаль, це усвідомлення може прийти лише тоді, коли ці організації напишуть про своє закриття через брак фінансування. Негативні наслідки призупинення американського фінансування ми як суспільство відчуватимемо поступово у різних сферах. Мільйони українців користувались результатами фінансування з боку США, навіть не підозрюючи про це, наслідки ж від скорочень цієї підтримки можуть бути болючішими, ніж ми можемо передбачити.

Незалежні локальні медіа, наприклад, часто отримували інституційне фінансування саме з американських грантів. Зараз вони опинилися під загрозою закриття. А без локальних медіа громади перетворюються на «інформаційні пустелі». Згідно з дослідженням Media Development Foundation, у 39% громад України немає жодного незалежного медіа. У 38% — є лише мінімальні інформаційні ресурси. Лише в 23% громад функціонують локальні медіа, які висвітлюють суспільно важливі теми. Із 1434 локальних медіа, лише 157 є незалежними, а не підпорядковуються місцевій владі чи є проєктами олігархів.

Інфографіка: Media Development Foundation.

Саме регіональні незалежні медіа створюють той цінний контент, яким користуються великі телеграм-канали та блогери. Зараз ці мотивовані й неупереджені журналісти ризикують опинитися без зарплат. 

Без незалежних медіа в громадах вільно розвивається корупція, суспільний діалог зникає, конструктивні ідеї ігноруються, а незадоволення містян зростає, бо їх думки не беруть до уваги. У разі зникнення нішу медіа можуть легко зайняти телеграм-канали, вайбер-чати, бенефіціарами яких є росіяни. І вони точно не прогавлять цю можливість, – свого часу росіяни створили мережу телеграм-каналів для територій, які планували окупувати. Вони знають, що «хто володіє інформацією – той володіє світом».

Тест на зрілість 

Ця розмова зокрема і про зрілість нашого суспільства, бізнесів та власне тих інституцій, які втратили фінансування. Чи зможемо ми адаптуватися до нових умов, знайти нові джерела підтримки та використати кризу як можливість для розвитку? Чи здатні ми працювати разом — громадський сектор та бізнес — щоб підтримати найважливіші ініціативи?

Для багатьох із нас у сфері медіа, пауза в американській допомозі — це не лише виклик, але й можливість переосмислити нашу залежність від зовнішніх ресурсів. Це шанс побудувати стійкішу систему, яка здатна виживати навіть у найскладніших умовах. Але для цього потрібні рішучість, готовність до змін і розуміння, що ніхто, крім нас самих, не вирішить наших проблем. Проте ця можливість стосується не лише нас безпосередньо. 

Бізнес може вважатися «великим», лише якщо він активно залучений до соціальних процесів та реагує на перешкоди, з якими зіштовхується країна. На жаль, поки що переважна більшість українських підприємців не приділяють достатньо уваги громадським організаціям та не розуміють важливість підтримки їх існування та інституційної сталості.

У 2022 році український бізнес проявив себе у ситуації повномасштабного російського вторгнення і підтримав армію. У 2025 році суспільство зіткнулося з новим викликом, і спроможність знову працювати як єдиний механізм стане «лакмусовим папірцем». Настав час ширшого погляду на соціальну відповідальність. Співпраця з громадськими організаціями має стати стратегічним пріоритетом. Це означає не разову допомогу, а регулярну підтримку, яка дозволяє проєктам працювати ефективно і стабільно. 

Для бізнесу це не просто благодійність, а довгострокова інвестиція у стабільність і розвиток демократичної держави, де можна буде безпечно займатись підприємництвом і отримувати прибуток.