Про це йдеться у дослідженні образу військового в українських соцмережах, яке презентувало ГО CAT-UA. Аналітики дослідили 883 релевантних дописи про військових у соцмережах Facebook, Twitter, YouTube, Telegram, Instagram, TikTok з початку повномасштабної війни, які були обрані випадковим чином.

Водночас серед позитиву 2024 року щодо образу військових — уявлення, що армія технологічно трансформується, цифровізується. А також, те, що митці та лідери думок — приєднуються до війська. Серед них: С. Жадан, О. Українець, О. Шкробинець, С. Чирков, А. Лузан, С. Гусак — в такий спосіб стали амбасадорами мобілізації в 2024 році. Хоча це йде скоріше всупереч загальному тренду уникати мобілізації.

Проте ставлення до військових відрізняється від 2022 року, коли армія на фоні повномасштабного нападу рашизму отримала серед людей максимальний авторитет та довіру як інституція, що спромоглася відвернути найгірший перебіг подій. Тоді на кожного воїна проєктувалися такі характеристики, як висока мотивація та рівень підготовки. В 2022 році українці були дуже чутливими до втрат.

У 2023 році ситуація була проміжною: українці продовжували стабільно дякувати за захист військовим та покладати на них (несправджені) очікування щодо контрнаступу. Згодом того року з’являється негатив щодо ТЦК.

Загалом за майже три роки війни лише приблизно 2% постів в соцмережах з проукраїнських джерел є негативними щодо українських військових. Тоді як близько 17% — нейтральні, а 80% — позитивні. Це показує, що, попри негативні інформаційні хвилі, більшість проукраїнської аудиторії їх не підтримує, або принаймні дотримується самоцензури за принципом «не нашкодити».

Негатив у перший рік повномасштабного вторгнення щодо військових майже повністю відсутній, але вже ближче до початку 2024 року пішли скарги на дії ТЦК (наприклад, у контексті рейдів ТЦК під час масових заходів).

Загальний настрій користувачів

Збройні Сили України (ЗСУ) стали уособленням військових у цілому. Саме ЗСУ отримують найбільше фінансової підтримки, подяк від населення та довіри під час відправлення рідних на фронт. Для багатьох українців ЗСУ — це абстрактна сила, що існує «десь далеко», а не спільнота людей, об’єднаних почуттям обов’язку.

Із 2022 року характеристика військових як супергероїв стала ключовим елементом стратегічного наративу, і її значущість залишається високою навіть у 2024 році. Для рідних ті, хто йде до війська, є героями за замовчуванням. Уявлення про надзвичайні здібності бійців підсилюють історії про їхні дії під час контрнаступів.

Найбільше згадок припадає на класичні фронтові спеціальності: стрільців, кулеметників, навідників. Технологічні фахівці, як-от оператори дронів, залишаються менш помітними. Військові медики та небойові спеціальності також перебувають поза основною увагою. Соціальні мережі активно висвітлюють командирів, які проявляють себе як відповідальні менеджери, особливо на низовому рівні.

Водночас деякі «верхи» все ще асоціюються з радянськими практиками, як-от сумнозвісні накази про шикування.

Порівняння ролей залежно від категорій громадян, що висловлюються про них

Цивільні користувачі частіше пов’язують військових із втратами та ризиками, ніж самі військові. Жінки удвічі частіше пишуть про ці аспекти, ніж чоловіки.

Територіальні центри комплектування (ТЦК) сприймаються негативно як цивільними, так і військовими через факти корупції та неналежну підготовку мобілізованих. У громадській думці ТЦК відокремлюються від ЗСУ. Громадяни мало знають про процес підготовки бійців, що сприяє поширенню страхів та стереотипів. Добровільна мобілізація стає менш помітною.

У дописах військових переважає акцент на побутових умовах і повсякденних проблемах, тоді як героїчні розповіді зустрічаються рідко.

Порівняння ситуацій залежно від категорій громадян, що висловлюються про них

Самі військові формують найменш пафосний образ себе. В їхніх дописах фактично немає героїчної риторики, в тому числі про відомих завдяки медіа загиблих бійців. Натомість вони найбільше приділяють уваги проблемам, побутовим умовам та повсякденному життю.

Аналітики ГО СAT-UA також склали перелік рекомендацій. А саме:

• Оновити «канон» розповіді про бійця.  Є сенс розповідати не лише типові історії про те, як успішний цивільний в 2022 році не зміг не піти до війська, і став тут профі, але все одно сподівається  повернутися до мирного життя. Важливими є також інші історії: про те, як військо розкриває таланти, які раніше не було можливості розкрити, змінює формат стосунків тощо. Це дає можливість спрямувати історію на зміни: від особистих (після перемоги — неповернення на стару роботу, відмова від токсичних стосунків, початок чогось нового) до змін на рівні країни;
• Приділяти більше уваги великим наративним формам. За допомогою книжок, фільмів, розгорнутих мультимедійних репортажів давати більше подробиць про бійців, дати комплексне уявлення про них: і про слабкості, і про сильні риси – що допоможе цивільним краще розуміти їхні потреби;
• Перетворювати героїзм бійців на інфоприводи;
• Повертати і оновлювати «жіночу» комунікацію про військових. Жінки помітно менше стали (ре)транслювати контент про військових, щойно ті перестали бути ідеалізованими. Але вони продовжують звертати увагу на персональні історії бійців, які їх зворушують;
• Масштабувати розповіді про якість підготовки військових. Не робити нудні репортажі чи розповіді про сам процес підготовки, а піднімати цю тему у випадку, коли увагу авдиторії хтось уже привернув: скажімо, героїчним вчинком;
• Популяризувати «немедійні», але успішні підрозділи;
• «Персоналізувати» мобілізаційну комунікацію. Частіше залучати до медійних кампаній людей, що безпосередньо керують підрозділами: як показує дослідження, вони є одними з найпомітніших фігур в армії й багато в чому імідж підрозділу залежить від відповідальних та розумних командувачів. Здорова конкуренція між бригадами за мобрезерв сприятиме не лише загальному прогресу в умовах для бійців, але й більш рельєфному сукупному іміджу ЗСУ;
• Посилювати наратив оновлення командування. Приділяти увагу реформі навчання офіцерів;
• Підсвічувати історії тиловиків та малопопулярних спеціальностей. Приміром, пояснювати, скільки у війську медійників, програмістів чи діловодів, а також, наприклад, снайперів, механіків та ін. Розповідати про те, як саме вони наближають перемогу;
• Комунікувати реформи у війську через історії окремих бійців. Персоніфікована розповідь про зміни, такі, як цифровізація, зміни процесу підготовки бійців тощо.

Із масиву 47 632 публікацій проукраїнського сегмента соціальних мереж за 24.02.2022–15.11.2024 щодо українських військових, сформованого у попередніх дослідженнях, для аналізу відібрали випадковим чином 1500 повідомлень, з яких 883 виявилися релевантними. Проводилося ручне кодування отриманих дописів з визначенням тональності, меседжів та інших характеристик. Також після кількісного аналізу було проведено якісний наративний аналіз для узагальнення історій бійців. Детальніше методику описано в повному дослідженні.

Титульне фото: Генеральний штаб ЗСУ/фейсбук