У  жовтні та листопаді ми подорожували містами й селами країни, знову збиралися разом, дивилися талановите кіно – часто під обстрілами в бомбосховищах і без світла із зарядними станціями. Рефлексували після переглядів пережитий досвід, обговорювали реальність і розмірковували про власну відповідальність за майбутнє.  Сьогодні розділимо з вами спогади й підсумуємо неймовірний 21 Мандрівний.

Нам випало жити в історичні часи, коли від слів, рішень і дій кожного та кожної залежить, якими будуть Україна і весь світ завтра. Однак щоб впевнено будувати майбутнє, маємо засвоїти уроки минулого: усвідомити й переосмислити свою ідентичність, творити історичну пам’ять, притягнути воєнних злочинців до відповідальності, а головне – створити дієву архітектуру безпеки для себе. Тож цього разу ми осмислювали «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя» – центральну тему 21 Docudays UA, яку визначила ця сповнена легкої іронії й протиріч, але насправді така правдива фраза, що вже стала частиною нового українського фольклору.

Символічно відкривали Мандрівний Docudays UA 8 жовтня в Борисполі стрічкою про розсекречені архіви КДБ СРСР «Київські файли» від нідерландського режисера Вальтера Стокмана. Сюжет стрічки складається з кількох історій: подружжя дисидентів Лісових, голландського шпигуна-аматора та французької туристки українського походження. Переплітаючи їх, режисер досліджує масштаби і методи роботи секретної служби Радянського Союзу та занурює в часи, коли особисте життя кожного пронизувала параноя тоталітарного режиму.

Всього до програми фестивалю увійшло п’ять фільмів, відібраних із 21 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, знятих іноземними або українськими режисер(к)ами в копродукції із західними партнерами. Стрічки потужні за змістом, емоційні й глибокі, що чуттєво розкривають теми захисту прав людини, памʼяті, дому та взаємин із природою, дружби й солідарності. Крім згаданих «Київських файлів», дивилися такі стрічки: «Чоботи в ґрунті, руки в землі» Кароліни Ускакович, «Дівчинка далеко від дому» Аліси Коваленко й Сімона Леренґа Вільмонта, «Кіоск» Даніеля Стопи та «Порося Нельсон» від Аннеке де Лінд ван Венґарден.

Показ фільму «Чоботи в ґрунті, руки в землі» у Львові за участі режисерки Кароліни Ускакович.

Разом із фільмами Україною мандрували і їхні режисер(к)и, герої/-ні  та експерти, які допомагали з матеріалами для стрічок, – історики Володимир Бірчак та Едуард Андрющенко долучалися до дискусій наживо, а також через відеозв’язок. Це зробило наші події ще більш пізнавальними, наповнило їх щирістю, теплом, натхненням і взаємопідтримкою.

«Ми всі зараз є частиною великої історії, але часто проживаємо свою історію кожен і кожна окремо, тоді як документальне кіно – зближує. Ви можете відчувати себе пов’язаними з іншими, з ким, можливо, і не перетнулися б у житті, але маєте спільні досвід, думки і переживання, – ділиться своїми враженнями Аліса Коваленко, співрежисерка фільму «Дівчинка далеко від дому». – Це було для мене на показах Мандрівного дуже цінним: чути, наскільки історія нашого фільму близька людям, і бачити, як їм потрібно це проговорювати, ділитися почуттями й емоціями, адже це теж певною мірою терапія».

На показі стрічки «Дівчинка далеко від дому» в Чорноморську.

«Мандрівний Docudays UA – це фантастичний проєкт, який показує, наскільки ми – режисер(к)и та глядачі/-ки – потрібні одне одному, наскільки важливий наш контакт. Ви даєте змогу чути голоси людей, яких не транслюють глобальні медіа: після показів багато українців і українок ділилися зі мною своїми думками та переживаннями. Це були дуже потужні особисті розмови, які залишаться зі мною надовго», – Даніель Стопа, режисер фільму «Кіоск».

Мандрівний цього року вийшов надзвичайно насиченим та яскравим: за два місяці наші невтомні регіональні координатори та координаторки встигли провести 594 кінопокази з дискусіями, 16 пресконференцій та 103 правозахисні заходи в комбінованому форматі – семінари, тренінги, лекції, «живі бібліотеки» за участі експертів/-ок, громадських активістів/-ок, правозахисників/-иць, митців і мисткинь, а також науковців/-иць у 16 областях України. 

Фестиваль побував наживо у 95 населених пунктах – у молодіжних та культурних просторах, бібліотеках, кіноклубах, школах і вузах, закладах виконання покарань. На офлайн- та онлайн-подіях цьогорічного Мандрівного побувало 70 165 глядачів і глядачок.

Показ та обговорення фільму «Київські файли» у Харкові за участі істориків Володимира Бірчака та Вахтанга Кіпіані.

Що особливо щемко й цінно – попри постійні обстріли та безпосередню близькість до лінії фронту, регіональним координатор(к)ам вдалося організувати успішні події Мандрівного у низці прифронтових міст: Харкові, Херсоні, Дніпрі, Кривому Розі, Чорноморську та Запоріжжі. Під звуки вибухів розмови про права людини набувають виняткового сенсу.

У деяких із цих міст знайшли прихисток координатор(к)и із Донецької та Запорізької областей. Тепер вони закохують у Мандрівний Docudays UA мешканців і мешканок громад, куди їм довелося переїхати через війну, та гуртують навколо себе земляків і землячок, де б вони не опинилися: у тому ж місті, за тисячі кілометрів чи в тимчасовій окупації. Бо для них фестиваль – це насамперед про дім.

«Хочеться щось залишити людям із їхнього вже минулого життя, те, що було для них цінним, – каже Ольга Леонтьєва, регіональна координаторка з Мелітополя. – Я не можу повернути їм рідне місто, але можу дати відчуття своїх, коло тих, хто розуміє, з ким можна розділити думки й емоції. Зараз важливі перш за все люди і звʼязок між ними. Мандрівний його зберігає і дає сили всім нам триматися».

Спільний контекст об'єднує цілі регіони. Так Одещина та Дніпропетровщина, які прийняли фестивалі з Бердянська та Маріуполя, втретє організували телеміст, що стало вже доброю традицією: разом подивилися фільм «Дівчинка далеко від дому» про юну гімнастку Настю, котра була вимушена виїхати до Німеччини на початку повномасштабного вторгнення. А потім глядачі та глядачки мали щемку зустріч зі співавторкою стрічки.

Аби до фестивалю могли долучитися кожен і кожна в Україні, впродовж останнього тижня листопада всі фільми з програми 21 Мандрівного ми транслювали в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE, а ще провели покази з описовими субтитрами та аудіодескрипцією для людей, які мають порушення слуху та зору, – в Полтаві, Харкові, Івано-Франківську та Львові. Це створило простір для важливих експериментів: нормотиповим глядачам і глядачкам пропонували закрити вуха або очі та спробувати на собі, як це – сприймати кіно лише завдяки картинці чи звуку, а потім обговорити свій досвід та глибше зануритися у питання інклюзії.

Подія про безбарʼєрність із журналістом Володимиром Носковим в Харкові.

Особливу увагу в рамках Мандрівного приділили темі цьогорічної всеукраїнської інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей» – спільній ініціативі ГО «Докудейз» та ВГО «Магнолія». Супроводжувала її документальна стрічка «У сітях» від чеських режисерки Барбори Халупової й режисера Віта Клусака. Вона наочно показує, чим можуть стати інтернет-платформи для спілкування в руках деяких дорослих, і разом із даними статистики руйнує думку про те, що проблема десь далеко і «точно не стосується нашої дитини».

Щоб привернути увагу батьків і всіх, хто працює з дітьми, а також застерегти самих підлітків, у партнерстві з правозахисною програмою RIGHTS NOW! 23 жовтня ми переглянули фільм і провели всеукраїнську онлайн-дискусію з провідними українськими експерт(к)ами. Говорили про те, як розпізнати ознаки сексуального насильства над дітьми в інтернеті, до кого звернутися по допомогу, хто відповідальний за протидію цим злочинам та як убезпечити дітей.

«Коли доросла людина шляхом встановлення довірливих стосунків, шляхом маніпуляцій, погроз, шантажу досягає певних цілей, які завдають психологічну або й фізичну шкоду дитині, – це насильство. Тим часом діти можуть взагалі не усвідомлювати, що з ними відбувається», – зазначила Мар’яна Гевко, експертка кампанії, проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB.

Зустріч в межах Мандрівного Docudays UA у Кривому Розі.

Покази фільму «У сітях», тренінги, лекції та дискусії відбулися у більшості областей, де проходив фестиваль, і охопили різні аудиторії: від старшокласників і старшокласниць до освітян/-ок, юристів/-ок і психологів/-инь. Ці зустрічі стали першим кроком до руйнування табу довкола надчутливої й стигматизованої теми сексуального насильства над дітьми. Тепер кампанію підхопить Мережа кіноклубів DOCU/CLUB – документальна стрічка вже поповнила їхню колекцію.

Переглядом і фаховим обговоренням цієї вражаючої стрічки у Вінниці і завершився 21 Мандрівний, і відтак став по-своєму унікальним і незабутнім. 

Цим ми завдячуємо передусім українським захисникам і захисницям, а також усім, хто вірить у місію ГО «Докудейз» і йде із нами пліч-о-пліч — донорам, партнерам, команді, незламним регіональним координатор(к)ам, а також відданим глядачам і глядачкам. Пишаємося, що з кожним роком наша спільнота однодумців стає все більшою та міцнішою. 

Продовжуємо творити суспільство вільних людей і вже готуємося до наступного 22 Docudays UA!

21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.

Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.

«Докудейз» — це неприбуткова громадська організація, що реалізує культурні та просвітницькі проєкти на перетині кіно та прав людини в Україні та за кордоном. З-поміж них: Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA та Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, Мережа кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA DOCU/CLUB, правозахисна програма RIGHTS NOW!, онлайн-кінотеатр DOCUSPACE, платформа розвитку української кіноіндустрії DOCU/ПРО й майстерня документалістики DOCU/КЛАС, а також Міждисциплінарна мистецька програма Docudays UA DOCU/СИНТЕЗ й Архів Війни, започаткований спільно з ініціативою INFOSCOPE.

Фото надані регіональнимии координатор(к)ами Мандрівного Docudays UA.