Хороші новини — втрати РФ, успіхи на фронті, ліквідація І. Кирилова, удари по Чечні та Ростовській області, переведення в армії, підтримка з боку партнерів (санкції, координація допомоги НАТО замість США, обіцянки щодо ППО), благодійність.

Погані — обстріли, наступ військ КНДР на Курщині, атаки росіян на Донбасі та островах гирла Дніпра, некрологи, заяви В.Путіна та Ю.Бойка, критика влади (звинувачення в підготовці до виборів, множинне громадянство, корупція, податки, співпраця з екс-ОПЗЖ), скандали у 211 бригаді та з ТЦК у Вишгороді.

Тема загроз — це переважно тривоги через «шахеди», істотне погіршення настроїв спричинене ракетною атакою на Київ, проте відносно малопомітною лишилася спроба РФ штурмувати Херсон.

Неоднозначні — відбої тривог, робота ППО, візії закінчення війни (зокрема від Д.Трампа), затримання колаборантів, нові посли.

«Пряма лінія» В. Путіна: українці обурені цинічними заявами диктатора. З усього спектру заяв представники проукраїнського сегмента найчастіше поширюють меседжі Путіна про «нудьгу» та бажання «двіжухи», пропозицію дуелі «Орєшнік проти західних систем ППО». Це спричиняє концентровану лють на росіян, експресивна риторика В. Зеленського («довбой*б») на цьому тлі стає легітимною й викликає сплеск мемів.

Удари по Києву традиційно викликають хвилю гніву, на цьому тлі губиться трагедія в Херсоні. Традиційно ракетні удари по Києву обговорюються більш активно, ніж у регіонах, поширюються повідомлення про вибухи, згодом розмови про руйнування, загиблу людину, широко розходяться фото і відео з місця подій. В соцмережах цього разу було мало суму — адже у Києві не було масових жертв, зате було багато гніву на росіян, ненависті до них, та особливо багато гніву на Путіна персонально, після його недавніх заяв і погроз. Натомість набагато трагічніші обстріли Херсона менш помітні, про них пишуть із сумом, але не так активно.

Ліквідація генерала І. Кирилова — помітний акт встановлення справедливості. Соцмережі (дещо більше пабліки, хоча помітна й активність жінок) жваво зреагували на підрив самокатом командувача російських військ РХБЗ. Чимало нагадувань про І. Кирилова як автора «славнозвісних» заяв про українські «біолабораторії» та «бойових комарів», але водночас ще й акцент на підозрі від СБУ за застосування хімічної зброї проти Сил оборони. Проросійський сегмент очікувано уважний до закликів помститись Україні, ліквідувати її керівництво (Д. Мєдвєдєв), не йти з нею на нові переговори.

Удари по російських тилах лишаються джерелом постійного позитиву. Заяви  ГУР та СБУ з подробицями ударів розходяться дуже добре і додають оптимізму. На початку тижня обговорення теми удару по Грозному дійшло аж до розмов про вразливість Р. Кадирова у конфліктах з іншими впливовими особами (як-от О. Бастрикін). Згодом – позитив щодо ураження Новошахтинського НПЗ, розмови про важливість цього об’єкта з погляду постачань пального для окупантів на фронт.

Інцидент з ТЦК на Київщині знову викликав гнів на цю структуру й змусив навіть Міноборони реагувати на кричущу поведінку. Деталі щодо особи, яка перебувала за кермом авто, яке зупинили працівники ТЦК та поліції, не надто поширені (чоловік нібито перебував у розшуку). Натомість гнів викликали зафіксовані на відео дії самих силовиків: спроби «викурити» газом водія з машини, спроба підпалу (й регіт на додачу). Подія спричинила потужний резонанс і навіть реакцію МОУ, яке заявило про неприпустимість подібних дій та початок перевірок. Згодом Міноборони анонсує внесення проєкту закону про демобілізацію, а також активізує повідомлення про реформування ТЦК: обидві новини сприймаються зі змішаними емоціями, поширюються більше новинними сторінками та групами, але все ж викликають певну надію.

Знущання в 211 бригаді негайно обговорюються в соцмережах з великим гнівом. Розслідування про знущання в 221 бригаді негайно розлітається по пабліках та групах, які слідкують за війною. Відразу починаються коментарі: О.Сирський ініціює перевірку, Д.Лубінець робить заяви про знущання, але вони поширюються менше, ніж сама інформація від журналістів. Значна увага приділяється інформації про численні родинні зв’язки у бригаді.

Проросійські передвиборчі тези Ю.Бойка викликають шквал обурення. Чинну владу критикують за толерантність до екс-ОПЗЖ в обмін на потрібні голоси у ВР. Демонстративні вибачення Бойка після допиту в СБУ і маркування Путіна воєнним злочинцем непереконливі для соцмереж. Не вірять у щирість його заяв як пересічні коментатори (зокрема, й під відео самого Бойка в тіктоці), так і опозиція в особі «ЄС» (критикує владу, вимагає вигнати екс-ОПЗЖ з Верховної Ради).

Емоції українців

Гнів присутній в 29% постів щодо війни. Гнів на росіян посилюється за вперті спроби наступу, зокрема на Покровськ (емоційно гнів переважає тривогу), також за утиски та пропаганду на ТОТ, страти полонених; окремо на Путіна за тези з «Прямої лінії»; помітна хвиля на зрадників (Ю. Бойко, рос. диверсанти) та негідників (скандали з ТЦК, у 211 бригаді); у критиці влади (співпраця з ОПЗЖ, підготовка до виборів), партнерів, у сварках.

Тривога — 24% – на початку тижня через вступ військ КНДР у бої; в кінці тижня зростає щодо удару «Орєшніком» по Києву; тримається відносно майбутньої політики Д.Трампа щодо України.

Радість — 20% — викликають удари по РФ, зокрема по казармах в Чечні та нафтових об’єктах; значна хвиля з нагоди ліквідації генерала І.Кирилова; також світова підтримка (зброя від США, Британії, Данії, санкції ЄС); диверсії в Росії; знищення росіян та КНДРівців.

Сум — 9% — традиційно у некрологах СОУ, звістках про цивільні втрати; також помітний сум (та тривога) за полоненими: проходять акції.

Надія — 6% — передусім на світову підтримку (на адміністрації Трампа та Байдена, Макрон збирає охочих відправити війська, Зеленський матиме зустрічі у Брюсселі, Умєров анонсує черговий «Рамштайн» тощо); також на долучення людей до СОУ/волонтерства; у молитвах.

Гордість — 6% — викликає відбиття серії штурмів 10 ОГШБр «Едельвейс», відсіч ворогу під Покровськом (Піщане), власні військові розробки (наземні дрони, лазерна зброя); у частині волонтерських звітів.

Вдячність — 2%.

Сміх — 2% — помітні жарти над корейцями, які не готові до сучасної війни; також викликають інциденти в РФ, втеча росіян з Сирії, погрози «Орєшніком».

Втома — 1%.

Чоловіки більше обговорюють удари по ворожих тилах та диверсії, світову підтримку, дещо активніше критикують владу та зрадників/негідників. Жінки активніше комунікують волонтерство та некрологи.

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA щодня за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів, за 50 ключовими пошуковими словами — у мережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok.

Із цього масиву повідомлень, написаних користувачами з України, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Похибка вибірки складає не більше 3%. Дані обробляються вручну: виокремлюються користувачі з проукраїнською позицією — у середньому 85% від загальної кількості — і визначаються висловлені ними емоції на основі протоколів кодування. Адже моніторинг включає й користувачів з окупованих територій, де окупанти створюють свій контент.

Громадська організація CAT-UA протягом двох з половиною років досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби путінського режиму його зруйнувати.

Титульне фото: російський диктатор Володимир Путін (Getty Images)