Оригінал публікації на сайті «Інституту масової інформації» за посиланням

Говорили про важливість діалогу з окупованими територіями, про те, чому редакція погодилася мовити в Покровську, розуміючи, що будь-якої миті може втратити передавач. Також Вікторія розповіла, чого особисто їй не вистачало в окупованому Криму у 2014 році, коли вона намагалася продовжувати працювати попри російську агресію.

Скільки зараз у колективі працює людей і чи відчуваєте ви кризу кадрів?

Загалом команда Громадського радіо складається з приблизно 60 людей. З них саме в редакції працює десь 45 людей. Решта – це фінансовий відділ, технічний відділ і менеджмент. Звісно, час від часу ми все ж таки відчуваємо кризу кадрів, тому що декілька наших колег стали до лав захисників і був окремий виклик знайти їм заміну. 

Я можу сказати, що зараз команда Громадського радіо дуже посилилася молодими фахівцями, яких ми знайшли і яких ми навчили працювати, які насправді не поступаються професійними якостями досвідченішим колегам. Ми дуже радіємо цьому надбанню. Тому саме зараз ми не відчуваємо кризи кадрів, але час від часу все ж таки доводиться шукати нових людей. Не завжди це так просто, як було до повномасштабного вторгнення. Тому що ми маємо ситуацію, коли частина спеціалістів, журналістів зокрема, поїхали з країни чи змінили свою сферу діяльності.

Які інновації втілила ваша команда за останній рік?

Останній рік ми сфокусувалися на підсиленні диджитал-напряму. Впровадили нові алгоритми роботи з YouTube. За рік ми доволі суттєво збільшили кількість переглядів. Якщо говорити про YouTube, то завдяки новим алгоритмам ми збільшили кількість переглядів майже в сім разів у порівнянні з 2023 роком. Зараз 2024 рік ще не закінчився, але ми вже маємо дані, які кажуть про збільшення переглядів у рази. Якщо 2023 року ми мали 3,4 мільйона користувачів, які дивилися наше відео, то 2024-го, за 11 місяців, – 23 мільйони. Звісно, ми збільшили кількість підписників на нашому YouTube-каналі. Якщо у 2023-му за весь рік на нас підписалося 10,5 тисяч людей, то за неповний 2024-й – понад 48 тисяч. Завдяки впровадженню нових підходів ми продовжуємо збільшувати аудиторію сайту і соціальних мереж. Тепер ці охоплення сягають мільйонів на місяць. Це надзвичайно приємно. 

Я дуже завдячую колегам, які разом цих успіхів досягають, і щомісяця ми маємо зростання. Це зростання є попри те, що в соцмережах ми відмовилися від ведення телеграму зі зрозумілих причин, тому що ця соціальна мережа пов'язана з Росією. На сайті ми відмовилися від російськомовної версії, яка насправді приносила раніше трафіку до 40% із загального. І, враховуючи це, ми однаково маємо великий приріст нашої аудиторії. Тут ще подяка аудиторії, яка нам довіряє і яка продовжує залишатися з Громадським радіо, незважаючи на все, що відбувається. 

Також ми запустили великий проєкт, на який маємо сподівання, що він стане корисним і цікавим нашій аудиторії. Це проєкт про фронт без прикрас, програма “На лінії вогню з Іриною Сампан”. Сподіваємося, що це стане чимось новаційним, такого формату на Громадському радіо ще не було. 

Багато уваги цього року ми приділили не тільки нашому контенту й алгоритмам, як його просувати і як його створювати, а ще й внутрішнім нашим питанням. Завдяки впровадженню нових політик, нових інструкцій, нових внутрішніх документів і загалом реструктуризації наших відділів ми отримали міжнародний сертифікат якості ініціативи журналістської довіри JTI, який базується на принципах “Репортерів без кордонів”. Також з цьогорічних здобутків відзначу те, що ми потрапили до Білого списку українських медіа і залишаємося в ньому. 

Разом з диджитал-відділом ми розглядаємо можливість впровадження штучного інтелекту в роботі. У чомусь уже його застосовуємо, деякі аспекти роботи дійсно можна полегшити завдяки впровадженню штучного інтелекту. Ми постійно перебуваємо в пошуку і зараз шукаємо фінансової можливості його впровадження. 

Ви згадали про російськомовну версію сайту, сказали, що вона приносила непоганий трафік. А англомовна версія? Керівники інших медіа розповідали, що на початку повномасштабного вторгнення їхню англомовну версію активно читали за кордоном. Чи відмовилося Громадське радіо від англомовної версії?

Насправді ми не відмовилися від англомовної версії. У нас через фінансові складнощі виникла потреба призупинити активне наповнення англомовної сторінки. Але ми зараз намагаємось однаково її підтримувати. На наступний рік я маю великі сподівання на цю сторінку. Ми будемо публікувати там подкасти. І, можливо, ще якісь проєкти будуть з'являтися, і будемо її вести. 

Скільки джерел фінансування в редакції Громадського радіо? Які основні?

У нас це гранти, а також доходи від комерційної діяльності, включно з виробництвом контенту, рекламою, спонсорством. Є пожертви. Включно з патреоном та іншими способами, як люди можуть підтримувати нашу діяльність. 

Звісно, наразі більша частина – це гранти й донорська підтримка. Перед нами стоїть завдання зробити все можливе, щоб зменшити частку донорської підтримки й збільшити, звісно, частку тих грошей, які ми можемо заробити комерційною діяльністю. 

Донори змінюють подекуди концепцію підтримки українських медіа. Для нас це виклик, тому що ми не хочемо скорочуватися, ми хочемо тільки рости.

Що, на вашу думку, потрібно змінити або вдосконалити, щоб українські медіа почали працювати ефективніше?

Перед нами часто постають етичні питання: як працювати під час повномасштабного вторгнення, коли ми маємо певну цензуру і коли не завжди вистачає повноцінної комунікації з владою, з представниками влади різних щаблів. Відкритіший діалог з владою покращив би цю ефективність. Нам цього не вистачає цього діалогу.

Починаючи з 2014 року Громадське радіо активно намагається достукатися до людей на окупованих територіях. Нещодавно люди в окупації отримали можливість читати й слухати Громадське радіо попри те, що росіяни блокують доступ до сайту радіостанції. Розкажіть, як це стало можливим.

Ми маємосоціальну і стратегічну місію – зберігати діалог з усіма українцями та українками, зокрема з тими людьми, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Узагалі всю історію існування Громадського радіо ми робили все можливе для того, щоб мати способи й методи вести цей діалог і питати людей, що їм потрібно і який контент допоміг. 

Після початку повномасштабного вторгнення ми зіткнулися з великими проблемами, і насамперед це втрата наших передавачів. Десять наших передавачів окупанти або захопили, або знищили. Всі ці передавачі розташовані безпосередньо на лінії фронту або вже зараз на окупованих територіях. Це Зоринівка, Лисичанськ, Волноваха, Маріуполь, Білолуцьк, Гірник, Біловодськ, Старобільськ, Бахмутівка і Покровськ. Втрата цих передавачів – це не тільки збитки, це – втрата діалогу з аудиторією. Ми розуміємо, в якій складній ситуації перебувають люди, які проживають в інформаційному полі російських окупантів. Я вважаю, що особливість інформації Громадського радіо в тому, що ми не подаємо інформації істерично, але водночас не подаємо її обнадійливо, якщо немає надії. Тобто, інформація виважена: і наші ведучі, і наші експерти дають виважені точки зору. Також частина нашого контенту – інформація, яка подекуди рятує життя. І про такі випадки ми теж знаємо. Це безцінно. 

Приклад Покровська. Ми запустили там мовлення, коли окупанти були приблизно за 10 кілометрів від міста. Ми розуміли насправді, що, можливо, це ненадовго, що в будь-який момент мовлення може закінчитися, а передавач буде знищений або захоплений. Розуміли, які це ризики. І, однак, ми це зробили, тому що хотіли, щоб люди в Покровську чули українську мову, бачили об'єктивну картину дня і чули різні думки й оцінки; щоб люди знали, що вони не самі; знали, які способи евакуації можуть бути, куди вони можуть виїхати. Ми все-все розповідали в наших етерах. Але, на жаль, у Покровську ми мовили, може, місяць чи менше. Передавач знищили окупанти, ми його втратили. Проте ми не шкодуємо, тому що це та місія, яку ми зберігаємо, яку ми несемо. 

Водночас Громадське радіо тепер доступне на тимчасово окупованих територіях в Android-браузері Ceno, який не потребує VPN-під'єднання. Якщо люди користуються Android'ами, то можна безкоштовно завантажити цей браузер у Google Play Маркет або в F-Droid. Особливість цього браузера в тому, що там застосовуються кешування сайтів, які заборонено в країнах з авторитарними режимами. Громадське радіо Роскомнагляд заборонив ще 2016 року. Наш сайт не працює як у самій Росії, так і на територіях, які Росія окупувала. Люди, які встановлять собі цей браузер, зможуть читати й слухати Громадське радіо. 

І, незважаючи на всі ризики, які існують, ми все одно прагнемо розширювати свою мережу мовлення. І зараз розглядаємо можливість подаватися на конкурс на частоту на Запоріжжя. Ми маємо звідти зворотний зв'язок від місцевих жителів. Вони хочуть, щоб Громадське радіо мовило в Запоріжжі. 

На завершення хочу спитати про дещо особисте, про ваше кримське минуле. Певний час ви жили в окупації. Ви працювали, ваше медіа намагалося висвітлювати об'єктивно, що відбувається в Криму. Водночас ви були й слухачкою, глядачкою тих українських медіа, які ще могли достукатися до Криму. Що для вас тоді було важливо чути або бачити про Крим? 

Мені було важливо, щоб про Крим узагалі говорили. Тоді здавалося подекуди, що я сам на сам з тією бідою, яка довкола мене відбувається. Тому що, по-перше, більшість мого оточення не підтримувала Україну і ставала на бік окупантів. Мені не вистачало, щоб хтось сказав: “Та ні, з тобою все нормально. Ти все правильно розумієш”. Мабуть, мені не вистачало звернення якогось до кримчан, діалогу від представників влади, від тих, хто тоді був медійним обличчями, зі словами підтримки й хоча б з банальним “Ми про вас пам'ятаємо, знаємо, що відбувається, і намагаємося щось зробити”. Але цього діалогу не було. Тож багато хто почував себе тоді покинутими. Тому, підкреслюю, цей діалог надзвичайно потрібен не тільки з боку медіа, а й з боку влади. І звернення до людей з нагадуванням, що вони залишаються українцями й українками, що б там не було. І ми тут боремось і намагаємося щось зробити.

Вікторія Єрмолаєва. Фото – колаж ІМІ, Facebook-сторінка Вікторії Єрмолаєвої