В Україні — в силу відомих причин — величезний запит на інформацію. Люди шукають відповідей у анонімних телеграм-каналах, передбаченнях Ванги та інших тарологів, хто адекватніший все ж намагається донести свою позицію  — через більш-менш адекватні ЗМІ.

Це дорога з двостороннім рухом, якщо ми разом працюємо на «інформаційному», не проти ночі буде сказано, «фронті».

Завдання журналістів-інформаційників — доносити ту інформацію, яку вони бачать важливою (хто на що вчився, даруйте) до людей  — посередництвом і роз'ясненнями експертів (знову ж таки — хто на що вчився).

І якщо експерт вмикається — не для того, аби пропіарити себе і свою позицію перш за все, то він таки повинен мати повагу до ведучих, які ті чи інші питання йому адресують.

Тож прикро чути таку риторику саме з уст вельмишановного пана експерта, бо особисто я  завжди радий, коли гостьові редактори сповіщають, що домовились про розмову з ним у моєму ефірі. Бо якщо «ботать по феньці», то логічною «отвєткою» на «ша!» мало би бути як мінімум: «Ти мєня на горло нє бєрі, дядя!». У мене так із деякими депутатами буває.

Але з ними-то зрозуміло, а от втрачати хороших експертів — завжди прикро. Однак інститут репутації, про який ми всі так наполегливо мріємо, має працювати в усі боки.

Тому я не знаю, яке рішення має прийняти пан експерт та/або організація, яку він представляє в якості експерта, але особисто я дякую колегам із медіаспільноти, які звернули увагу на цю ситуацію. Так само як і за критику, коли в ефірі каналу, на якому я працюю, трапляються якісь факапи — на кшталт «хіміка з ядерною бомбою». Бо це для мене особисто — про помилки, які треба виправляти, навіть якщо це не мій особисто ефір. І колеги-фахівці точно мають право чи навіть обов'язок звертати на це увагу.

Але це навряд чи може бути «пред'явою» з уст запрошеного експерта, якщо він уже погоджується на ефір, бо це наче як самознецінення, ні?

Тож, не маючи права говорити від імені телеканалу «Київ», я не знаю, як мала б виглядати «сатисфакція». Можу сказати лише що я за свої слова — як в ефірі, так і в соцмережах — відповідаю. Дозволю собі нагадати, що саме я першим офіційно заявив в ефірі вищезгаданого каналу, що в моїх ефірах не буде ніяких «хороших русских». І мені дуже прикро, що вони досі з'являються в ефірі деяких моїх колег. Хочеться вірити, що це вже останні недобитки.

Бо особисто для мене це теж про «інститут експертності» зокрема. Як і поточна ситуація.

Так, журналістам звідкись треба брати інформацію — аби задовольнити інформаційний голод аудиторії. І треба, щоб якось хтось розжовував. Але мова ж і про власну гігієну.

Тож нічого ні до кого особистого, просто про роботу: є що сказати — пишіть у коментах, там же — детальніший опис «інфоприводу» — колегами з «Детектора медіа».

Сергій Смальчук, ведучий телеканалу «Київ» 

Текст публікується з дозволу автора, оригінал за посиланням  

Фото: скриншот з ефіру телеканалу «Київ» / ютуб