Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Росія погрожує «франкосаксам», ОАЕ та Кіпру.
2. Лавров вже відчув ефект ATACMS.
3. Тривожність як метод російського гіпнозу.
4. Ядерний «пряник» від Кісєльова.

Росія погрожує «франкосаксам», ОАЕ та Кіпру

Представник РФ в ООН Нєбєнзя зробив «сенсаційне відкриття» в історії та етнології, згадавши у своїй останній промові про незнане доти плем’я «франкосаксів». 

Схоже, тепер російським пропагандистам, які ледве встигли призвичаїтись до «англосаксів», доведеться опановувати новий неоковирний термін. А поки що у лавах брехунів — суцільна плутанина. Поки Небензя таврував «франкосаксів», інші пропагандисти хвалили німецького «сакса» Шольца за те, що ФРН не передає Україні ракети Taurus. Декілька компліментів перепало й «франкосаксу» Макрону, який потиснув руку Лаврову на саміті G20 у Бразилії.

Але НАСПРАВДІ розслаблятись різноманітним «саксам» не варто. Бо саме на них спрямований ядерний шантаж Москви. 19 листопада Путін затвердив оновлену редакцію ядерної доктрини РФ ‒ якраз після повідомлень про наданий Україні дозвіл на застосування ракет ATACMS по території Росії.

Тепер ядерна доктрина Росії передбачає, що «РФ сприйматиме агресію будь-якої держави з коаліції (блоку, союзу) як агресію цієї коаліції загалом, а агресію з боку неядерної держави за участі або за підтримки ядерної — як їхній спільний напад». 

Фактично, це погроза на адресу усіх держав-партнерів України. Причому нові положення ядерної доктрини РФ можна трактувати як завгодно широко. Приміром, пропагандистка Канделакі вже закликає росіян не їхати відпочивати «на Кіпр, особливо в райони Акротірі та Делекії, де розташовані британські військові бази та в емірат Абу-Дабі, де теж може бути неспокійно, бо на авіабазі Аль-Дафра перебувають французькі та американські військові». 

І це хороший привід задуматись про те, як відповісти на кремлівський шантаж — і не лише для «саксів», а й для арабів і кіпріотів.

Голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко вважає, що «нова ядерна доктрина лише частина російської пропаганди й шантажу. Треба керуватися виключно нормами та принципами міжнародного права, а воно є достатньо чітким: Україна реалізує своє право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН, яка не обмежує Україну чи країни, які постачають нам зброю, стосовно її застосування на території РФ. Ненормально і нелогічно, коли агресор не має жодних обмежень у її застосуванні, тоді як на жертву агресії вони накладаються. Іран і КНДР не ставлять Росії якихось обмежень».

Лавров вже відчув ефект ATACMS 

Широкого розголосу набуло повідомлення МО РФ про нібито ураження американськими ракетами ATACMS військового об’єкту в районі м. Карачев у Брянській області (130 км від кордону України).

Отже, відповідно до оновленої ядерної доктрини, на Україну та США вже мали б летіти ракети з ядерними боєголовками. Але голова МЗС РФ Лавров, перебуваючи у Бразилії на саміті G20, заявив: «Ми суворо дотримуємося позиції, що потрібно робити все необхідне для недопущення ядерної війни».

Лаврову, звісно, не позаздриш. Грівся собі на бразильському сонечку, а тут треба вигадувати, як пробігти між крапельками, аби не сказати зайвого на таку чутливу тему.

НАСПРАВДІ це все, що потрібно знати про путінський шантаж та істерики пропагандистів про «ядерний попіл». Але навіщо Кремль продовжує вимахувати своїм ядерним дубцем? Відповідь очевидна: від безсилля, адже всі конвенційні засоби тиску на Україну і на міжнародну спільноту Москва вже вичерпала. 

І чергова констатація цього факту символічно відбулась на 1000-й день повномасштабної війни проти України. 

Тривожність як метод російського гіпнозу

А поки Лавров грає на зовнішню аудиторію, самих росіян «прогріває» МНС РФ. Відомство повідомило, що налагодило серійне виробництво мобільних сховищ від ядерного вибуху.

НАСПРАВДІ не позаздриш не тільки Лаврову, а й всім росіянам. В один день вони дізналися, що Путін підписав нову доктрину, за якою рішення про застосування ядерної зброї ухвалює особисто він і одразу ж про налагодження серійного виробництва сховищ від ядерного вибуху. 

Зауважимо, що ця новина з’явилася у вельми неприємному контексті. Росіянам вже пояснили, що мати ядерну зброю і не застосувати її — це гріх, а тепер наспіли й поправки до ядерної доктрини. До того ж «ядерна» балаканина Путіна триває не перший рік. Так, ще у 2018 році під час форуму «Валдай» він сказав: «Суть ядерної доктрини Росії в тому, що агресор повинен знати, що відплата неминуча, що він буде знищений. А ми — жертви агресії, і як мученики потрапимо до раю».

Залишилось тільки пояснити, за якими критеріями обиратимуть тих, хто отримає привілейований доступ до сховищ. Про рівність не може бути і мови, адже кожне із розрекламованих МНС РФ сховищ може вмістити лише 54 людини. Тимчасом населення РФ станом на початок 2024 року становило близько 146 млн осіб.

Втім, справжній сенс цих рухів Кремля мало стосується питань безпеки. Під час «Валдаю» у жовтні 2022 року Путіну поставили таке питання: «Багато хто занервував, згадавши ваше висловлювання ось тут, на нашому заході, чотири роки тому, що ми всі в рай потрапимо. Ми не поспішаємо ж, правда?» 

Путін довго мовчав, і це викликало стурбованість модератора: «Ось ви задумалися, це вже насторожує». У відповідь на це Путін нарешті сказав: «А я спеціально задумався, щоб ви насторожилися. Ефект досягнуто». 

От, власне, й відповідь, навіщо Кремль залякує ядерною війною не лише «франкосаксів» і весь інший світ, але й самих росіян. Чим довше мешканці РФ перебуватимуть у тривожному настрої, тим менша ймовірність, що вони почнуть усвідомлювати своє реальне становище. Кремлю вигідно, щоб вони більше боялися ядерної війни (якої не буде), ніж відповідальності за російські злочини проти України (яка неодмінно настане).

Ядерний «пряник» від Кісєльова

На тлі погроз, що лунають останнім часом із Кремля, несподіваною виглядає пропагандистська «знахідка» Кісєльова. Останній заявив, що «Росія поодинці підтримує ядерний паритет з США і таким чином дає країнам світової більшості можливість розвиватися в умовах безпеки. Ми не вимагаємо оплачувати цей внесок, але його необхідно визнати й оцінити».

Таким чином, Кісєльов фактично запропонував Європі та світу російську «ядерну парасольку», аби в арсеналі Москви був не лише батіг, але й хоч якийсь пряник. 

Сплеск креативності пропагандистів НАСПРАВДІ спричинений наближенням інавгурації Трампа. Чим менше часу залишається до 20 січня, тим настирливіше Росія буде намагатись продати себе Європі як «більш надійного партнера», ніж США.

Зрозуміло, що така «щедра пропозиція» Європу не зацікавить — особливо після того, як Москва продемонструвала всі принади «русского мира» в Україні. Але Путіну, який давно зайшов у глухий кут, також треба на щось сподіватись. От пропагандисти й стараються, створюючи паралельну реальність для свого шефа.