5 листопада відбулася закрита зустріч радника Президента України з питань комунікацій Дмитра Литвина з представниками організацій, що займаються протидією дезінформації та інформаційною безпекою, яку ініціювала громадська організація «Детектор медіа». За підсумками обговорення експерти підготували документ, що був переданий Дмитру Литвину. В документі висвітлені основні проблеми та пропозиції до Внутрішнього плану дій для зміцнення інформаційної стійкості України. Детальніше про саме обговорення читайте в матеріалі «Державна комунікація вимагає перезавантаження».

• Читайте також: «Президент об’єктивно став головним медіа країни», — Дмитро Литвин, радник Зеленського з комунікацій

Основні обговорені проблеми та рекомендації щодо їх вирішення

1. Недостатність комунікації та координації між відомствами у питаннях стратегічних комунікацій. Відсутність належного залучення громадянського суспільства до формування інформаційного наративу.

Пропозиції: 

Для побудови ефективної системи стратегічних комунікацій необхідно:

• Налагодити координацію між держінституціями в питаннях стратегічних комунікацій;
• Системно залучити громадянське суспільство до формування наративу та комунікації з громадянами України; 
• Чітко зафіксувати ролі та функції держінституцій, центрів протидії дезінформації, громадянського суспільства, національних та регіональних медіа, місцевої влади тощо;
• Оновити, із залученням громадянського суспільства, План заходів з реалізації Стратегії інформаційної безпеки.

2. Низька відкритість та прозорість у комунікаціях влади. Політика «кругової оборони» замість реагування на кризові питання — наприклад, комунікація щодо питань мобілізації, демобілізації, комунікація з сім'ями зниклих безвісти тощо. Держава транслює «оптимістичні» наративи про перемогу — це розслабляє, натомість чесне відображення ситуації на фронті мотивувало би громадськість до дій. Несприйняття критики владою, комунікація лише «зручних» тем. Незрозуміло, хто за що відповідає у комунікаціях, хто формує наратив і як він імплементується.

Пропозиції: 

• Перезавантажити комунікації з боку влади, коментувати не лише «зручні» теми, а ті, які турбують суспільство; 
• Вдосконалити систему військових медіа — посилити комунікацію з суспільством про воєнні події та наративи. Сформувати орган цивільного/громадського нагляду за діяльністю військових медіа;
• Налагодити ефективну роботу з іноземними журналістами в основних містах — Києві, Львові, прифронтових обласних центрах, — щоб вони розуміли, куди звертатися у пошуках спікерів, фіксерів, орієнтирів. Гарний взірець — Харків Медіа Хаб.

3. Телемарафон «Єдині новини» потребує зміни формату. В поточному вигляді він втрачає довіру, виглядає як продовження пресслужб органів влади та створює ризики для свободи слова в країні — це, зокрема, відзначають міжнародні партнери та вітчизняні експерти. Телемарафон не виконує функцію діалогу з суспільством щодо чутливих питань.

Пропозиції: 

• Оскільки немає намірів закривати телемарафон, то варто утворити орган громадського нагляду за його роботою;
• Із залученням громадськості напрацювати зміни до поточного формату телемарафону, громадськість готова надати рекомендації. 

4. Брак комунікації від держави — як на закордонні аудиторії, так і всередині України. Недостатньо спікерів, відсутні комунікатори важливими мовами — франкомовні, іспаномовні, арабськомовні тощо.

Пропозиції: 

• Створити посаду щоденного спікера ОП / державного комунікатора — для оперативного реагування на важливі події, забезпечення стабільного каналу комунікації; 
• Розширити пул комунікаторів ключовими іноземними мовами.

5. Українці закордоном: бракує розуміння, бракує комунікацій. Відсутні системні дослідження, як впливає дезінформація та російські наративи на українців за кордоном: це може стати проблемою, коли постане питання виборів. Є великий потенціал українців які за кордоном, проте він не використовується: відсутні меседжі та розуміння, як їм долучитися до боротьби з дезінформацією. 

Пропозиції: 

• Дослідити вплив російських наративів на закордонних українців та сформувати канали комунікації з ними;
• Консолідувати закордонних українців навколо засадничих речей: довіри до української держави, державних інституцій, українських медіа; 
• Залучати закордонних українців до відслідковування меседжів РФ, боротьби з пропагандою та поширення української позиції. Структурувати залучення активної громадськості закордоном — наприклад, створити українські громадські хаби.

6. Проблеми із соцмережами та телеграм-каналами — в реальному часі анонімні телеграм-канали часто поширюють секретну інформацію про прильоти та стан ППО. Це не лише підвищує ризики для інформаційного простору, але й формує перекіс у ставленні суспільства до телеграм-каналів та професійних медіа: підвищує популярність анонімних телеграм-каналів, сприяє перетворенню їх на основне джерело новин для громадян замість професійних медіа, які дотримуються стандартів і несуть відповідальність за інформацію. Правила мають бути єдиними для всіх типів медійних ресурсів. Це включає реєстрацію телеграм-каналів та інших платформ з мільйонною аудиторією (наприклад, найбільших українських каналів YouTube, TikTok) як онлайн-медіа за європейськими стандартами. Така реєстрація передбачає прозоре розкриття інформації про власників, маркування реклами та дотримання стандартів відповідальності за контент. Загроза від ШІ — слабке регулювання соцмереж ускладнює боротьбу з фейками.

Пропозиції: 

• Обмежити витоки інформації від Сил оборони до анонімних ТГ-каналів, надавати важливу інформацію в першу чергу професійним медіа;
• Не посилювати сумнівні тг-майданчики репутацією держави — це стосується інтерв’ю та ексклюзивів;
• Відмовитись від використання Telegram як каналу для внутрішніх комунікацій органів влади для уникнення витоків інформації;
• Розвивати державні комунікації на альтернативних Telegram каналах — наприклад, WhatsApp;
• Проактивно сприяти реєстрації телеграм-каналів та інших платформ з мільйонною аудиторією (наприклад, найбільших українських каналів YouTube, TikTok) як онлайн-медіа за європейськими стандартами;
• Вдосконалити регулювання великих онлайн-платформ, впровадити механізми FIMI для боротьби із зовнішніми інформаційними впливами. 

7. Місцеві медіа у кризовому стані — щотижня закривається одне місцеве медіа, брак фінансування та мобілізація персоналу поглиблюють проблему. Разом з тим, місцеві медіа мають високу довіру людей.

Пропозиції: 

• З боку влади та топпосадовців публічно декларувати підтримку медіа та невідворотність покарання за злочини проти журналістів;
• Розробити і прийняти постанову Кабміну про бронювання для журналістів;
• Розширити інструменти фінансової підтримки місцевих медіа.

8. Відсутність ефективної комунікаційної стратегії для тимчасово окупованих територій — немає чіткої координації та кінцевого відповідального органу, який би займався страткомом у цих регіонах.

Пропозиції: 

• Сформувати сценарії розвитку подій на ТОТ;
• Визначити орган, відповідальний за стратегічні комунікації на ТОТ, до діяльності якого має бути залучене і громадянське суспільство;
• Оновити, із залученням громадянського суспільства, План заходів з реалізації Стратегії діяльності Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на 2024-2026 роки.

Титульне фото: Getty Images