У Києві триває 53-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч фестиваль вдруге від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну проходить у довоєнному форматі: міжнародний (з поділом на повнометражну, короткометражну і студентську секції), національний і документальний конкурси, дитячий Teen Screen і широка позаконкурсна програма. Основними фестивальними майданчиками слугують кінотеатр «Жовтень» і — вперше після багаторічної перерви - Київський будинок кіно. Про перелік основних стрічок фестивалю читайте тут. Про шостий фестивальний день читайте тут.

У п’ятницю на «Молодості» завершилися конкурсні прем’єри, і це завершення видалося достоту насиченим.

Нідерландська стрічка «Брат на літо» (реж. Йорен Мольтер) — нелегка, але на подив світла сімейна драма. Під час спекотних літніх канікул тринадцятирічний Браян змушений доглядати свого брата Люсьєна, який страждає від складної форми ДЦП. Батько хлопців весь час працює, але все одно по вуха в боргах. Браян спочатку гидує навіть торкатися немічного родича. Але поступово між підлітками зароджується справжня братня близькість. Для Браяна новонабута любов до Люсьєна — це ще й спосіб дорослішання, перший досвід реальної відповідальності. Тож, хай би як кепсько не велося героям, надія в цьому фільмі лишається.

«Брат на літо»

Дія італійського фільму «Ще є завтра» (реж. Паола Кортеллезі) розгортається в Римі наприкінці 1940-х років. Місто оговтується від війни, всюди бідність, на вулицях патрулі американських військових. Делія (цю роль зіграла режисерка) мешкає в підвалі разом із грубим чоловіком, який її б’є, трьома дітьми та скандалістом-свекром. Жінка змирилася зі своєю долею, проте одного дня її смиренність порушує таємничий лист.

Кортеллезі стилізувала свій режисерський дебют під чорно-біле неореалістичне кіно й домішала туди елементи мюзиклу. Коли відбувається якась важлива сцена, то пози або рухи героїв стають театральними, а за кадром звучить музика. Інколи це кумедно, частіше — наївно, але сама  Кортеллезі виглядає переконливо.

«Ще є завтра»

А завершився повнометражний конкурс румунсько-сербським історичним фільмом «Новий рік, що так і не настав» (реж. Богдан Мурешану). Епоха тут, правда, не надто давня — 20 грудня 1989 року. Вже відбулися заворушення в Тімішоарі. До революції залишилася доба. Однак герої живуть як завжди. Телережисер шукає спосіб урятувати пропагандистське шоу після демаршу головної акторки.

«Новий рік, що так і не настав»

Син режисера планує втекти до Югославії. Офіцер «Секурітате» приймає звіти стукачів, а ще намагається перевезти свою матір із будинку, що мають знести, до нової квартири. Переїздом займається робітник фабрики — він панікує, дізнавшись, що його син написав листа Діду Морозу, де згадує, що батько бажає смерті Чаушеску. Репліка з фільму, яка тягне на слоган: «Тут і за 30 років нічого не зміниться!». Але герої зустрічаються наступного дня на площі, аби побачити дуже переконливе спростування цього.

Переможців «Молодості» буде оголошено в суботу ввечері в Червоній залі Будинку кіно.