Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Лукашенко вважає, що він врятував Київ.
2. Мінне поле «мирних переговорів» з Росією.
3. Чи рятуватиме Москва неонациста «Слов’яна».
4. До чого призведе «хіджабна війна» у Володимирській області.

Лукашенко вважає, що він врятував Київ

Самопроголошений президент Білорусі Лукашенко в Мінську влаштував черговий стендап і повторив свою байку про те, як «українці спровокували росіян». «Ось мені кажуть, що я співагресор. З вашої території росіяни зайшли на територію України. Я так жартома кажу: це до Зеленського питання чому шлях до Росії через Київ виявився коротшим. Так, дійсно у нас закінчилися масштабні навчання. Росія почала виводити свої війська по півдню, уздовж кордону України. Половину вже було виведено. Згодом стане відомо, хто спровокував іншу половину російських військ, щоб вони повернули 20 км на південь і пішли через Київ», — запевняв Лукашенко.

Ця химерна версія подій озвучувалася в різних варіаціях вже не раз. Тепер Лукашенко вирішив додати барв і розповів про українських генералів, які буцімто дзвонили особисто йому на початку повномасштабного вторгнення і «просили зв’язатися з Путіним, щоб зупинити війну і якось здатися в полон». Звісно ж, Лукашенко не пред’являє жодних підтверджень, імен, прізвищ, посад, обставин тощо. 

Наскільки б абсурдними не були подібні заяви, вони робляться не просто так. Лукашенко НАСПРАВДІ намагається виконати подвійне завдання. З одного боку, явно за дорученням Кремля, він повторює блюзнірські заклики до «мирних переговорів без попередніх домовленостей, бо з обох боків гинуть щоденно тисячі безвинних людей». З іншого боку, Лукашенко явно прагне скинути з себе відповідальність за фактичну співучасть у розв’язуванні війни проти України. Саме з цією метою Лукашенко формує і просуває наратив, в якому сам він — зовсім не поплічник Путіна, а щирий миротворець, зусиллями котрого було «врятовано Київ». 

Але надурити Україну і решту світу білоруському диктатору не вдасться. Ще у лютому 2024 року тодішній Генсек НАТО Єнс Столтенберг чітко заявив, що «Лукашенко й Білорусь були початковим пунктом у російській агресії проти України. Коли Росія нагромаджувала війська вздовж українських кордонів перед вторгненням, вони говорили, що це лише розгортання. Велика частина вторгнення була здійснена саме з Білорусі. Тож Білорусь була співучасницею російської агресії проти України від початку».

Мінне поле «мирних переговорів» з Росією

Цікаво, що на «миротворчі» заклики Лукашенка відреагували у Москві. Голова МЗС РФ Лавров одразу ж поставив «бацьку» на місце, заявивши, що «сценарій закінчення конфлікту в Україні внічию навряд чи дозволить надійно забезпечити інтереси кожної сторони, а стабільність у Європі може бути досягнута лише шляхом надання Росії гарантій безпеки, таких як, грудневі ініціативи 2021 року».

НАСПРАВДІ ж «грудневі ініціативи-2021» відомі як ультиматум Путіна НАТО напередодні вторгнення в Україну. Нагадаємо, тоді він публічно (через МЗС РФ) вимагав виведення з території країн, що стали членами альянсу після 1997 року, всіх збройних сил і вилучення військової інфраструктури інших держав. І ось тепер Лавров знову повернувся до цієї вимоги.

Цей нахабний ультиматум стосується Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Словенії, Латвії, Литви, Естонії, Албанії, Хорватії, Чорногорії та Північної Македонії. Вочевидь, ці вимоги поширюватимуться ще й на Фінляндію та Швецію, які вступили в НАТО після 2022 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Запрошення до капітуляції. Чи справді Путін готовий до переговорів

Про свій ультиматум Кремль недаремно нагадав напередодні президентських виборів США, що відбудуться 5 листопада. Фактично це послання адресоване вже новому лідеру Сполучених Штатів. Скоріш за все, Путін повторить або уточнить свої вимоги вже 7 листопада на Валдайському форумі. 

Цими меседжами з Москви не можна легковажити. Щонайменше, вони свідчать про амбіції Путіна або про рівень його сподівань на зміни у світі, до яких можуть спричинити вибори у США. В будь-якому випадку, варто пам’ятати, що заяви Москви про готовність до переговорів — це лише запрошення до капітуляції, адресоване не лише Україні, але й усьому Заходу.

Чи рятуватиме Москва неонациста «Слов’яна»

Продовжують надходити новини зі світового фронту боротьби з російським неонацизмом. Прокуратура Фінляндії висунула офіційні звинувачення Воїславу Тордену у воєнних злочинах, скоєних в Україні.  

Нагадаємо, Торден (відомий як Ян Петровський, він же «Слов’ян»), був одним із командирів неонацистської ДШРГ «Русич», учасники якої беруть участь у війні в Україні.

Тордена затримали у Фінляндії влітку минулого року, на що «русичі» відповіли ультиматумом: «Поки ситуація зі Слов’яном не вирішиться в потрібний нам бік (йдеться про видачу Тордена Росії) — ми припиняємо виконання будь-яких бойових завдань. Якщо країна не може захистити своїх громадян, то навіщо громадянам захищати країну?».

НАСПРАВДІ  відомі деталі багатьох злочинів Петровського. Наприклад, 10 років тому він розстріляв бійців батальйону «Айдар» під Луганськом, у чому сам і зізнався.

Цього разу Тордену офіційно висунуто обвинувачення в скоєнні п’яти воєнних злочинів. Зокрема, у тому, що він восени 2014 року він взяв участь у вбивстві щонайменше 22 українських військовослужбовців.

Нагадаємо, однією з офіційних цілей вторгнення в Україну задекларована так звана «денацифікація», про що не втомлюється нагадувати російська пропаганда. При цьому Москва ігнорує наявність неонацистів у складі власних збройних формувань (крім бойовиків ДШРГ «Русич», відкритим неонацистом був, зокрема, головний «вагнерівець» Дмитро Уткін). 

До речі, «Русичі» абсолютно не приховують своїх геноцидних та расистських цілей:

Цікаво, якою буде реакція Москви. Рятувати «Слов’яна» значить визнати, що цей неонацист разом з його поплічниками потрібні Росії — і зовсім не для того, щоб показово судити їх за воєнні злочини і пропагування неонацизму. Якщо ж Москва вирішить відхреститись від цього нациста або просто залишити його в руках фінського правосуддя, це буде промовистим сигналом для всіх неонацистів, яких спецслужби РФ зазивають у тихі російські гавані.

До чого призведе «хіджабна війна» у Володимирській області

А тим часом в самій РФ розгорівся конфлікт між Z-спільнотою та Кадировим. Керівництво Володимирської області заборонило носіння хіджабів і нікабів у місцевих школах, пояснивши, що у РФ «церкву відокремлено від держави, зокрема від світської освіти. Тому одяг учнів не повинен містити релігійних атрибутів».

Один із головних поплічників Кадирова Адам Делімханов одразу вдався до прямих погроз владі області: «Ми дохідливо пояснимо, що таке релігійні традиції і чому їх не можна безцеремонно забороняти!».

«Патріотична» спільнота негайно побачила в цьому загрозу «третьої російсько-чеченської війни».

–        Z-канал «Два майори» закликав Делімханова «не лізти в чужий монастир зі своїм статутом і не вживати фразу «дохідливо пояснимо владі російського регіону». І нагадав, що «державотворчий народ поки що не чеченський».

–        «Відвертою погрозою і спробою поставити себе вище за державу» назвав слова Делімханова відомий Z-блогер Котенок: «Що можна і що не можна носити в школах у Володимирській області — має вирішувати місцева влада, і тільки вона… Прогинатися не можна в жодному разі. Аукнеться».

–        Депутат Держдуми Хамзаєв накинувся на іншого депутата, пропагандиста, ведучого програми «60 хвилин» і чоловіка Скабєєвої Євгена Попова, який підтримав рішення володимирської влади. «Дзвонив Хамзаєв. Погрожував. Буває», — написав Попов.

–        Дісталося від Хамзаєва й колаборанту Олегу Царьову — за те, що, мовляв, «саме такі, як він, віддали Україну на відкуп фашистам і націоналістам».

Те, що Росія не хоче «кадирізації», відомо давно. Але чеченський пахан вперто насаджує свої правила. І нові постріли цієї малопомітної війни (вже не інформаційні, а справжні — із загиблими в центрі Москви) лунають все гучніше. 

Що ж до України, то вона бажає перемоги і «слов’янам», і кадировцям у війні між собою. Іронічно, що розгорнулась вона в області, назва котрої символічно збігатися з іменем Путіна.