Людям властиво мріяти чи мати бодай якусь одну найголовнішу, або заповітну мрію. Буває так, що мрія спонукає діяти, аби втілити її у життя. До прикладу, Богдан Гаврилишин, знаний економіст, який мав не один науковий ступінь і численні нагоди, згадував, що досяг усього завдяки копіткій, наполегливій і часто нелегкій праці, одначе зауважував: «Спершу я мав мрію».

Напевно, для більшості слово «мрія» асоціюється насамперед із чимось надзвичайно позитивним, навіть більше — реалізація мрії може зробити людину щасливою. Ось українська Вікіпедія подає таке значення цього слова: «думка про щось бажане й приємне», однак далі читаємо «інколи нездійсненне чи недосяжне», а також «витвір уяви, фантазії».

Так само в англійській мові слово «dream» може означати «мрію» чи «візію» або «мету».

Наприклад, Мартін Лютер Кінг у своїй найвідомішій промові «Я маю мрію» (в оригіналі «I Have a Dream») закликав покласти край расизму в США й висловлював надію, що одного дня всі люди стануть рівноправними й суспільство має йти до цього попри все.

А музичний квартет АВВА у своїй пісні з аналогічною назвою співав, що мрії й фантазії допоможуть подолати не тільки тимчасові невдачі, а будь-які інші труднощі та зрештою наблизять майбутнє, схоже на казку.

Звісно, мрії бувають різні, наприклад, двадцять років тому вийшов повнометражний документальний фільм «Чеська мрія» (Český sen, 2004), який без перебільшення збурив громадськість цієї європейської країни. Про стрічку багато писали, виходили сюжети на телебаченні, вона отримала чимало як схвальних, так і обурливих відгуків. «Чеська мрія» також здобула низку кінематографічних нагород і зробила її авторів, молодих режисерів Філіпа Ремунда (Filip Remunda) та Віта Клюсака (Vít Klusák) відомими не лише у Чехії, а й за її межами.

Що ж так збурило громадськість і спричинило резонанс? Річ у тім, що Філіп і Віт вирішили провести рекламну кампанію вигаданого супермаркету й для цього запросили відоме рекламне агентство.

Як зазвичай, фахівці-рекламісти провели низку соцопитувань різних груп покупців великих супермаркетів, а далі вигадали концепцію, підготували й запустили потужну та масовану рекламну кампанію: листівки, лайтбокси на вулицях Праги, написали й записали гімн супермаркету, навіть виготовили «зразки продукції». Гуртом придумали й голосну назву — «Чеська мрія», звісно, надихаючись знаменитою ідеєю «Американської мрії». Але тут уже йшлося про певну іронію. До того ж у розробленому агентством логотипі «Чеської мрії» використали зображення бульбашки.

Рекламісти попрацювали й над іміджами Філіпа Ремунди та Віта Клюсака, бо режисери не залишилися за кадром, а теж, згідно з власним задумом, безпосередньо взяли участь у рекламній кампанії, перевтілившись на успішних менеджерів нового супермаркету, який мав відкритися за містом.

Довгоочікуваний день відкриття «Чеської мрії» зібрав чималий натовп, який побачив величезну конструкцію з логотипом супермаркету, за фасадом якої була пустка. Тож, звісно, серед розчарованих людей знайшлися ті, хто зміг посміятися з цієї вигадки та і з себе теж, але вистачало й тих, хто не на жарт розлютився.

Акція з вигаданим супермаркетом, як і зафільмована під час її реалізації однойменна стрічка, жанр якої Філіп Ремунда та Віт Клюсак означили як «перше чеське кінематографічне реаліті-шоу», звісно, була мистецькою провокацією, але водночас надзвичайно цікавим соціальним експериментом, навіть своєрідним дослідженням. Бо йшлося про доброчесності реклами й інструментів маркетингу та наслідки їхнього впливу як на суспільство загалом, так і на окремих людей. Тож цілком доречно згадати репліку представника агентства, яка звучить у фільмі : «рекламна працює, навіть коли продукт паскудний або й узагалі не існує».

Варто згадати, що у цієї історії є ще один надзвичайно важливий аспект, своєрідна родзинка, адже йдеться про споживання не лише продукції. «Чеська мрія» збіглася у часі зі всенародним голосуванням щодо вступу Чехії до Європейського Союзу, й задля того, щоб отримати позитивний результат, уряд витратив чималі кошти на рекламу, що також викликало неоднозначну реакцію людей.

Тому «Чеська мрія» промовисто демонструє, що можна висунути, обґрунтувати та змусити прийняти й навіть полюбити будь-яку ідею, або створити надзвичайно привабливий образ окремої політичної сили, або претендента на будь-яку державну посаду.

Зрештою, робота політтехнологів часто мало відрізняється від роботи рекламних агентств, які можуть намагатися продати споживачам доволі сумнівну продукцію.

Про це нагадав нещодавній скандал із передвиборчою рекламою партії «Грузинська мрія», політтехнологи якої використали у банерах і телевізійних роликах чорно-білі зображення зруйнованих війною українських міст і сіл, зіставивши їх із кольоровими картинами мирного сьогодення Грузії.

Звісно, МЗС України відреагував заявою щодо неприпустимості використання в політичній рекламі зображень жахливих наслідків безжальної війни Росії проти України, страждань і крові тисяч невинних людей, руйнувань церковних святинь і культурного надбання людства.

У цій заяві також згадується, що саме опір України російській агресії забезпечує мир у Грузії й за це Україна змушена платити високу ціну.

У відповідь пролунала різка та цинічна відповідь речника грузинського парламенту Шалви Папуашвілі, який сказав, що ця реклама відображає саме той сценарій, до якого Україна намагалася підштовхувати Грузію, мовляв, «нас надихали змінити яскраву реальність і безпеку, які маємо сьогодні, на реальність, яка є сьогодні в Україні».

Почасти це не дивує, адже провладна партія з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну категорично відмовилася підтримати санкції проти агресора, відкрито демонструючи та впроваджуючи курс на зміцнення стосунків із Росією, забувши про агресію 2008 року проти власної держави, втрату частини своєї території та тисячі співгромадян, які стали вимушеними переселенцями.

Як узгоджується така «мрія» зі справжніми мріями та сподіваннями грузинського народу, здається, вичерпну відповідь дали протести проти ухвалення закону про так званих «іноземних агентів», який відверто калькує аналогічний російський закон.

Сумно, зважаючи на щиру підтримку боротьби України грузинським народом і те, що багато грузинських добровольців воюють у лавах ЗСУ й чимало з них полягли у боях за нашу й власну свободу та незалежність.

Звісно, не варто припиняти мріяти, але водночас не треба забувати, що мрії часто можуть утілюватися геть не так, як нам хотілося чи як мріялося.

Тут варто нагадати, що в англійській мові слово «dream», крім власне «мрія», може означати «сон», «галюцинації», «марення» (навіть кошмар) залежно від контексту.

Двадцять років минуло, відколи стрічка «Чеська мрія» вийшла на екрани, й вона не втратила своєї актуальності, бо кіно часом дивним чином переплітається з реальним життям. А ще фільм застерігає не втрачати пильності, бо за лаштунками голосних, а тим паче яскравих і напрочуд привабливих гасел та обіцянок надто часто ховається не просто пустка, а щось значно гірше та жахливіше.

Титульне фото: засновник партії «Грузинська мрія» Бідзіна Іванішвілі (у центрі) під час мітингу у Тбілісі, 24 квітня 2024 року (Getty Images)