1. Якщо ОП намагається вплинути на рекламодавців, то це тиск. Наразі у мене є одне не залізобетонне анонімне підтвердження від співробітника великої компанії, що такі розмови були. Правда, він/вона згадує досить старий кейс. Без усяких «але» такі дії влади — це само по собі дуже погано.

2. Чому немає масової підтримки редакторів інших медіа?

Я бачу дві причини.

Перша — потрібен час, щоб розібратися. Заява про тиск у вигляді заборони спікерства всім чиновникам і намагання збити спонсорів — не очевидна. На всіх останніх івентах «УП» були спікери з уряду й відомств. Наприклад, на останньому — Качка (Мінеконом), Ніколайчук (НБУ). В партнерах останніх івентів держкомпанії (Укрнафта) і банки (Укрексім). Це не означає, що немає заборони, можливо, в Уряді просто немає дисципліни.

Я поговорив з двома членами уряду. Вони стверджують, що не ходять на події «УП» через неодноразові непорозуміння з виданням. Коли, на їхню думку, «УП» писала некоректну інформацію, але відмовлялась виправити. (Це тонкі редакційні моменти, урядовці і журналісти можуть бачити речі геть по-різному).

Я певен, що після невиправдано агресивного випаду на останній пресконференції Володимира Зеленського на Романа Кравця у більшості урядовців увімкнеться самоцензура. Злити Зеленського урядовці бояться. Але знов повторю, це не означає, що інформація Романюка про те, що радник Зеленського Дмитро Літвін дзвонить і всім все забороняє, неправдива.

Друга — будьмо відверті, «УП» не дуже люблять у журналістських колах. Багаторічна позиція — ми завжди праві, а коли не праві, то все одно праві, може дратувати. Але те, що старі образи заважають підтримати колег — це дуже погано.

3. Намагання купити «УП». Чутки про те, що до Томаша Фіали приходили представники не названих покупців, ходять досить давно. Як і неверифікована інформація, що Фіала відмовив. Але це не події останніх днів чи навіть місяців.

Звичайно, після зміни власників «Главреда», «Дела», Аin, Мind (непідтверджена інформація) напрошується аналогія з Курченком. І йти по дорозі Курченка-Януковича — це дуже погано. 

P.S: Взаємовідносини якісних і впливових медіа і влади — це завжди складно. Почитайте мемуари Тоні Блера чи «Падіння Білого дому». Але крім журналістського чи видавничого подвигу дуже допомагають стандарти й інституціоналізація. Умовний Трамп не закрив чи не тиснув на рекламодавців New York Times не тому, що цивілізована людина, а тому, що воювати з публічною компанією, у якої борди, стандарти, китайські стіни, гайди і весь цей інституціоналізаційний обвіс, значно складніше.

І ще засмучує, що Банкова геть не вчиться — прослушок Бігуса виявилося мало, давайте тиснути на «УП».

Борис Давиденко, головний редактор Forbes Ukraine

Текст публікується з дозволу автора, оригінал за посиланням

Ілюстрація: Getty Images