Публікація фотографій загиблих від ракетного удару 4 вересня по Львову, а також фотографій і відео чоловіка, який щойно втратив дружину й дітей, спричинила широку дискусію. Хтось захищає право медіа публікувати такі матеріали, інші називають цю практику неетичною або неправомірною.

І хоча медіа зобов’язані у своїй роботі дотримуватись кодексу професійної етики, питання, чи доречним є висвітлення російських злочинів саме в такому форматі, може бути дискусійним в час коли український журналіст є ще й громадянином держави, яка потерпає від ворожої агресії. Про це йдеться в повідомленні Комісії з журналістської етики (КЖЕ).

«У звичних ситуаціях, висвітлюючи загибель людей, слід беззастережно виконувати пункт 3 Кодексу етики українського журналіста: "Журналіст має з повагою ставитись до приватного життя людини". У ситуації з загиблими зі Львова окремо слід зважати і на пункт 18 Кодексу етики українського журналіста: "Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми"», — вважають експерти.

Коли журналіст фіксує наслідки ракетних ударів або інших злочинів Росії, а також вирішує, як донести інформацію про ці події до аудиторії, прагнення документально, правдиво й вичерпно відобразити подію може переважити міркування щодо захисту приватності.

КЖЕ рекомендує не зловживати натуралістичними зображеннями або жахливими подробицями, які можуть травмувати як рідних, близьких і знайомих жертви або постраждалої людини, так і аудиторії.

«Оприлюднення подібних матеріалів можливе лише тоді, коли без них картина у публікації буде неповною. Важливо не допускати, аби публікація сцен жорстокості, зображень згорьованих близьких та інших подібних матеріалів стала рутинною практикою для медіа чи прихованим способом привернення уваги аудиторії», — застерігає Комісія. 

З юридичної точки зору чи не найважливішою є категорія публічного інтересу в опублікованих фотоматеріалах. Щодо оцінки того, наскільки захист приватного життя людей, зображених на фотографіях, збалансовується зі свободою вираження поглядів медіа, Європейський суд з прав людини розробив перелік критеріїв, за якими національні суди мають робити аналіз публікації:

• внесок у дискусію, яка становить публічний інтерес;
• наскільки відома зображена людина;
• як зображена людина поводилась до публікації;
• обставини зйомки, спосіб отримання інформації та її достовірність;
• зміст, форма і наслідки публікації.

У КЖЕ зауважують, що оприлюднені світлини після російської ракетної атаки на Львів переважно стосувалися трьох аспектів: фото з місця вчинення міжнародного злочину, колажі архівних фото загиблих та фото з поховання загиблих. Члени родини, зображені на них, не були відомими та не належали до публічних осіб. 

Фото, що належать до першої категорії, найпевніше пройшли б тест публічного інтересу, адже їх метою є фіксація одного зі злочинів, вчинених російською армією, що призвів до смерті цивільних та серйозних руйнувань. Утім, навіть у такому випадку варто обмежувати показ надмірної жорстокості, а надто — зображення мертвих дітей без блюру.

Світлини з другої категорії були ілюстрацією для контрасту існування щасливої родини і її негайної смерті від обстрілу. Комісія вважає, що журналістам слід зважати, що подібні публікації можуть призвести до небажаної уваги до членів родини, які вижили при обстрілі. 

Що ж стосується третьої категорії фото, втручання медіа, зокрема зйомки крупним планом чоловіка, який вижив при обстрілі, з юридичної точки зору є надмірними. Навіть у разі, якщо люди в хиткому психологічному стані дають дозвіл на зйомку та публікацію матеріалів, можливо не завжди усвідомлюючи власні дії, страждання слугують переважно одній функції — задовольнити цікавість споживача інформації в емоціях.

«Метою дій журналіста, який висвітлює наслідки злочинів Росії, має бути не видобування з аудиторії емоцій і не спонукання її до будь-якої реакції, а повне і правдиве висвітлення події. Бути небайдужим до людського горя — нормально, але в журналістських матеріалах варто утриматись від оцінок, суб’єктивних тлумачень, нагнітання емоцій. Найкраще, коли факти говорять самі за себе, а коментарі належать ньюзмейкерам і свідкам події, а не авторові», — резюмувала КЖЕ. 

Варто також відрізняти документування і висвітлення міжнародних злочинів Росії. Не всі матеріали, у яких зафіксовані наслідки і розповіді свідків, слід негайно публікувати у медіа. Натомість їх можна передати в Центр сприяння документуванню російських злочинів, Українську Гельсінську спілку з прав людини, Центр громадянських свобод, ініціативу «Трибунал для Путіна» тощо. Аби робити це ефективніше, варто пройти тренінг із фіксування міжнародних злочинів або ознайомитися з рекомендаціями тут або тут.

Нагадаємо, вночі 4 вересня Росія атакувала Львів кількома крилатими ракетами. За інформацією мера міста Андрія Садового, внаслідок атаки загинуло семеро людей, серед яких 3 дитини, ще 64 особи постраждали. 

«Детектор медіа» повідомляв про те, що віцепрезидент Асоціації правників України Іван Городиський виступив з критикою на адресу львівського видання «Твоє місто» через публікацію фото чоловіка, у якого внаслідок російської ракетної атаки загинули дружина і троє дітей. На його думку, подібні публікації є «гонитвою за клікбейтом», що неприпустимо для якісного медіа.

Головна редакторка видання «Твоє місто» Лана Жаб’юк у коментарі «Детектору медіа» пояснила, що в редакції від самого початку розуміли, що йдеться про чутливу інформацію, однак такі публікації необхідні, щоб світ не забував про війну в Україні.

Лана Жаб’юк висловила вдячність Івану Городиському за те, що він звернув увагу на правила, якими мають керуватися журналісти під час висвітлення трагічних подій. Зауваживши при цьому, що ці правила стосуються більшою мірою випадків, коли журналісти самі не є учасниками таких подій. Вона повідомила, що між юристом і директором видання Тарасом Яценком відбулась розмова, в результаті якої редакція вирішила прибрати частину знімків.

Фото: КЖЕ