У наших моніторингах російської дези ми зазвичай фокусуємося на питанні, про що ж писали минулого тижня росЗМІ, але в сьогоднішній статті хочемо розповісти й те, про що вони не писали.

А не писали росмедіа про численні факти успішних уражень ЗСУ цілей у Росії.

Дезінформатори загнали себе в пастку: вони постійно говорять про успіхи в демілітаризації України, а Україна тим часом б’є по енергетичних та військових об’єктах у глибині території РФ. Але про такі влучання ви не знайдете новин у російських ЗМІ.

Це робиться для того, щоб населення не розчарувалося в здатності влади захистити його звичне життя і не викликати сумнівів у переможній риториці Кремля.

Ще в травні 2023 року Україна вперше атакувала Москву безпілотними літальними апаратами. Ця атака стала несподіванкою для росіян і спровокувала бурхливу реакцію.

Офіційні посадові особи виголошували погрози: “Заместитель председателя Совбеза России Дмитрий Медведев после инцидента пригрозил украинскому президенту физическим уничтожением”, “Спикер Госдумы Вячеслав Володин, в свою очередь, выступил с инициативой признать «киевский нацистский режим террористической организацией»”.

А пропагандисти заявляли, що безпілотники запускалися з території країн НАТО. Бо Україна ж не здатна була здійснити таку операцію без своїх покровителів зі США чи Великої Британії.

Відтоді спроможності України значно розширилися. Сьогодні Київ здатний атакувати російські об’єкти на всій європейській території Росії, а подекуди дрони залітають і далі. Це створює нові виклики для кремлівської пропаганди.

У серпні цього року Київ завдав низку ударів по регіонах Росії. Наприклад, були атаковані Московський нафтопереробний завод, Каширська ДРЕС у Московській області, Конаківська ДРЕС у Тверській області, а в Ростовській області після удару Сил оборони України 16 днів горіла нафтобаза.

Офіційні російські джерела намагаються мінімізувати значення цих атак, повідомляючи про них без конкретики й з акцентом на відсутності жертв або серйозних пошкоджень.

Новини про обстріли Україною низки регіонів Росії містять типові фрази: “сбили N птичек противника на подлете к...”, “сообщали о N беспилотниках, сбитых в небе над…”, “в результате падения обломков никто не пострадал”, “на месте падения обломков, по предварительной информации, разрушений и пострадавших нет”.

Це робиться для того, щоб простий росіянин був упевнений, що Росія не зазнає уражень. А влада гарантує безпеку і захист.

Виняток — прифронтові території на кордоні з Україною, переважно Бєлгородська та Курська області.

Бєлгород обабіч

Російські медіа не можуть ігнорувати обстріли Криму й прифронтових областей Росії, таких як Бєлгородська, Курська та Брянська. Новини регулярно з’являються в наших моніторингах у категорії “Україна атакує мирні міста й села”. Це дає змогу підтримувати картину агресивної, “терористичної” поведінки Києва, тоді як інформація про влучання у військові об’єкти свідомо замовчується.

Обстріли українцями прикордонних областей стали частиною російського інформаційного простору, проте з кожним новим інцидентом їх висвітлення набуває більш формалізованого характеру: “ВСУ вновь атаковали Шебекинский горокруг Белгородской области”.

Відчуття, що домінує лінія інформаційної поведінки, яку задав “гуру пропаганди” Володимир Соловйов. У березні 2024 року він назвав мешканців Бєлгорода, які скаржаться на обстріли в місті, “тварями”: “Пошло большое количество разных тварей, прикидывающихся блогерами, которые говорили: «Вот, федеральная власть забыла Белгород, помогите людям! У людей ничего нет, это ужас, люди чувствуют себя брошенными, как вы можете! Пока Москва гуляет, Белгород гибнет». Вся эта мерзкая истерика, которую сразу подхватывают укронацистские СМИ”.

Тобто про обстріли Кремль знає, співчуває, закликає триматися й чекати перемоги.

Удари Росії по Україні: нова риторика

Ми зафіксували, що в росЗМІ в останні тижні стали більше писати про знищення економіки та воєнної спроможності України російськими ракетами й дронами.

Схожі повідомлення були й раніше, проте вони не набували такої масовості: кожну ракетну або дронову атаку супроводжували фрази про успішне знищення живої сили чи військової інфраструктури України. Ньюзмейкером було Міністерство оборони Росії, яке звітувало, що в результаті атак усіх цілей досягнуто.

Тепер такі повідомлення продукує вся офіційна пропаганда, не чекаючи заяв МО РФ: “Атаку, совершенную российской армией 26 августа 2024 года на Украине, признали самой мощной за все это время”.

Нова тенденція в російських ЗМІ — поява елементів “снафефекту” в подачі новин про атаки на Україну. Снаф — це відеоролик чи фільм, зазвичай короткометражний, у якому показані справжні смерті, вбивства чи самогубства без використання спецефектів. Пропаганда задіює щось на зразок текстового снафу, тобто детально описує наслідки російських атак: “Приехавшие врачи были молодые девушки с длинными ногтями, которые кричали, тряслись и не знали, что делать, растерянные. Им просто грузили тяжелых, без рук и ног, в конвульсиях, умирающих людей в машины, и они терялись”.

Якщо раніше повідомлення про російські удари обов’язково супроводжувала приписка, що російська армія не б’є по цивільних об’єктах і простих українцях, то останні моніторинги дези засвідчили, що цього правила пропагандисти тепер не дотримуються: “Российские войска ведут массированный ракетный обстрел украинских городов. Взрывы прозвучали в Киеве, Днепре, Одессе, Кривом Роге, Харькове, Луцке и других городах. В ряде городов, в том числе в украинской столице, было остановлено водоснабжение”. Акцент змістився на масові руйнування і знищення інфраструктури.

Каталізатором стала Курська операція.

Просування ЗСУ на Курщині викликає резонанс у російському суспільстві. Радикали вимагають покарати Україну. Масовані ракетні атаки Росії по українських містах — це відповідь на запит на “аномально мощный удар”.

Саме тому побільшало новин про вибухи в українських містах: “Взрывы произошли во Львове на западе Украины”, “В Киевской и Полтавской областях Украины произошли взрывы”, “Днем в Киеве были слышны многочисленные взрывы”, “В Харьковской области на востоке Украины прогремели взрывы”.

Особливо пропаганді подобаються новини про вибухи в українській столиці. РосЗМІ пишуть не лише про ураження цілей, а й про тривоги: у Києві тривога — ТАСС про це повідомляє.

Минулого тижня російські медіа, смакуючи деталі, повністю цитували повідомлення Київської міської військової адміністрації про російську атаку: “В Киеве в течение ночи воздушная тревога объявлялась 4 раза и длилась суммарно более 5 часов. Сначала она была связана с атакой беспилотников, которые заходили волнами с разных направлений…”.

Зазначимо, що цитувати свого ворога — звична практика для пропаганди. Таке цитування підкреслює, що росіянам подобається читати про свої атаки. І це не привід для наших органів влади перестати писати такі повідомлення.

Пропагандисти “проєктують” картинки катастроф для киян. Наприклад, смакують новини про те, що Росія успішно вгатила по Київській ГЕС: “Появилась информация, что серьезные повреждения нанесены Киевской ГЭС. Серьезно пострадала дамба, движение по ней запрещено, поврежден машинный зал ряде городов Украины начались отключения электроэнергии”.

Нова риторика пропаганди дещо суперечить “правильним” наративам. Раніше росЗМІ регулярно писали про удари тільки високоточною зброєю і тільки по військових об’єктах. А спроби заморозити українців, позбавивши країну енергопотужності, виправдовували ліквідацією військової інфраструктури, стверджуючи, що Росія звільняє Україну від нацистів і не воює з братнім народом.

Але коли Україна досягає значних успіхів, то росіяни знімають маску й пишуть про те, що справді радує народ і підвищує довіру до влади, — про силу російської зброї, яка знищує мирних українців.

Так само висвітлювали й ракетні обстріли України в жовтні 2022 року, коли ЗСУ підірвали Кримський міст, що в Росії могли розглядати як удар по престижу Путіна в очах росіян (докладніше про тодішній сплеск злорадства і ненависті в нашій статті “Задоволення від терору” від 18.10.2022). Таким чином, бачимо патерн: програш на полі бою Кремль намагається компенсувати в очах росіян дедалі більшими стражданнями простих українців.

Увага до української енергетичної системи

Ще одна важлива зміна — висвітлення ударів по енергетичній інфраструктурі України. Російська пропаганда перестала маскувати ці дії за “ліквідацією військових об’єктів”. Тепер удари по трансформаторах і лініях електропередач подаються як необхідні кроки для знищення української економіки та цивільної інфраструктури, що ставиться на один рівень із військовими цілями.

Новини про те, що Україна залишиться без електроенергії взимку, подаються як доконаний факт: “Украина лишилась от 50 до 90% электросетей”. До речі, писати про майбутнє як про доконаний факт — це ще один типовий прийом російської дезінформації.

А повідомлення про те, що десь в Україні відключають електроенергію, підноситься як важлива новина: “Помимо украинской столицы свет экстренно отключают в Киевской и Одесской областях, а также в контролируемых Киевом районах Донецкой Народной Республики”.

В очах пропаганди полювання на трансформатори не менш важливе, ніж знищення живої сили. Такі удари виправдовують застосування дорогоцінних ракет.

Про що писали ще

Україна втратила перший літак F-16. Втрата Україною винищувача F-16 стала однією з ключових тем у російських медіа й спровокувала хвилю емоцій та навіть ейфорії. Пропагандисти просувають версію, що знищення літака — заслуга російських військових: “Армия РФ могла подбить F-16 в Хмельницкой области”, “Накануне армия РФ нанесла ракетный удар по аэропорту, после чего истребители были подняты в воздух. Сразу после удара они поднялись в воздух и два-три часа кружили в этом районе. Как только они вернулись в Староконстантинов, российские военные тут же нанесли ещё один удар, в результате которого и мог быть подбит F-16”.

Окрім того, дезінформатори активно використовують заяву української нардепки Мар’яни Безуглої про те, що F-16 був збитий українською системою ППО Patriot через брак координації між підрозділами: “Депутат украинского парламента Марьяна Безуглая, ссылаясь на собственные данные, сообщила, что поставленный на Украину истребитель F-16 был сбит ЗРК Patriot ВСУ”.

Російська пропаганда підхопила ці заяви, щоб підкреслити невдачі українських сил і підірвати довіру до поставок західної техніки, зокрема американських винищувачів.

Наступ України в Курській області. Російські медіа і далі активно коментують ситуацію на Курщині. Зокрема, вони стверджують, що стратегічні цілі Курської операції не були досягнуті, а сам напад мав для Києва швидше пропагандистське значення, ніж реальну військову користь. ЗСУ намагалися продемонструвати уразливість Росії, але, як зазначається, цей план ґрунтувався на “українській фантазії”, а не на реальних фактах: “Вторжение ВСУ изначально имело для Киева пропагандистский смысл и затевалось в ущерб реальному военному планированию. Противнику требовалась «картинка», чтобы покричать перед Западом об «уязвимости России» и «безопасности красных линий», но в деталях эта «картинка» — порождение украинской фантазии”.

Також минулого тижня увага пропаганди була спрямована на підкреслення ризиків, пов’язаних із військовою активністю поблизу Курської атомної електростанції.

Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі особисто відвідав станцію. “Особо подчеркнуто: атомная станция не должна быть объектом военных действий ни при каких условиях. Гросси отметил, что во время осмотра станции увидел на ее территории следы от атак дронов. А в случае внешнего воздействия есть угроза ядерного инцидента с возможным выбросом радиации”.

Пропаганда використовує цей аспект для посилення страхів і демонстрації небезпеки українських дій у згаданому регіоні.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.