Журналістам заборонили працювати на місці влучання російських ракет у Полтаві, допоки там не будуть розібрані завали. Про це «Детектору медіа» повідомила директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

«У Міністерстві оборони мені повідомили, що журналістів не будуть допускати працювати на місце влучання в Полтаві, допоки не розберуть завали. Це порушення ст. 25 ЗУ "Про інформацію"», — розповіла Романюк. За цією статтею, журналіст має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан тощо.

Також журналісти, які працюють у Полтаві, повідомили, що військові не допускають їх до лікарень. За даними джерела «Детектора медіа», заборонило працювати і в лікарнях, де є постраждалі, і на місці влучання керівництво військової частини, яка зазнала ракетного удару. Представники ОВА та місцевої влади не змогли допомогти журналістам в отриманні дозволу працювати.  Така ситуація триває з вечора 3 вересня. 

У коментарі «Детектору медіа» журналістка й шефредакторка «Громадського радіо» Ірина Сампан підтвердила, що журналістів не допускали до місця трагедії в Полтаві. 

«Так, нас дійсно не допускали до місця трагедії, навіть на територію самого навчального закладу. Ми могли працювати лише за парканом, і то навіть не підходячи до центральних воріт. Коментувати ситуацію також була заборона у ДСНС, поліції, всіх силових та правоохоронних структур, які там були. Коментувати вони відмовлялись і пересилали все навіть не на обласні главки, а на київські главки, бо, мовляв, тільки вони мають офіційний дозвіл це коментувати», — розповіла Ірина. 

За словами журналістки, на місцях рятувальники могли говорити лише якісь особисті моменти, як вони себе почувають, якусь загальну картинку давати, але якихось подробиць вони не казали, бо мали пряму заборону. 

Ірина Сампан зазначила, що не могла навіть з кінологинями поспілкуватися про собак, бо прямо сказали, що їм не дозволяють. 

«На місці не було якогось постійного представника, який би комунікував з пресою. Тобто людина, яка брала б на себе основний удар коментування, і ми б не бігали і заглядали там у шпарини і не смикали кожного ДСНСника чи поліцейського для якоїсь оновленої інформації. Не було такої людини за всю ту майже добу, яку я там була. Ось це був провал у комунікації», — сказала шефредакторка «Громадського радіо». 

Окрім того, на думку журналістки, також потрібно було б лікарням  виділити людину, яка комунікувала б із журналістами, іноземними тим більше, щоби показати світові, що відбулось. 

«На мою думку, треба було працювати на випередження. Треба було мати офіційного постійного представника чи декількох, які комунікували б з пресою. Можливо, варто було б давати можливість робити світлини хоча б роботи рятувальників без прив'язки, без постраждалих. Ми просто бігали заглядали у шпарини і думали: а можна це зробити чи нам за це щось буде? Навіть якщо вночі було трішки легше працювати, бо всі були виснажені, то на ранок все тільки погіршилось із комунікацією. Повністю оточили цей периметр червоною-білою стрічкою і як на виході всі канали, які там побували: іноземні й українські — всі знімали один єдиний намет полтавських волонтерів, які роздавали їжу і смаколики для всіх», — підсумувала Ірина Сампан.

Також ситуацію прокоментувала Настя Горпінченко («Слідство.Інфо»), яка приїхала в Полтаву 3 вересня о десятій вечора і працює там зараз. 

«Від вчора, принаймні з десятої вечора, на територію Інституту зв’язку вже не пускали нікого — там вже стояла Нацгвардія. Пояснювали це тим, що це військовий об'єкт і немає дозволу пускати журналістів. В принципі, ця версія так і залишається основною від вчорашнього вечора і до сьогодні.  

Просто змінюються форми подачі цієї інформації. Вчора ми трохи конфліктували. Не те, щоб ми хотіли, просто нас дуже наполегливо і на підвищених тонах змушували не те, що не заходити на територію цього закладу, а взагалі відійти від входу. Не стояти  навіть на вулиці  поруч. Вороже сприймали журналістів. Власне, другий день всі журналісти просто ходять довкола забору. 

Єдине, що вчора ввечері можна було ігнорувати червоно-білі огороджувальні стрічки, і поліція не реагувала, якщо підійти до входу, де сидять рідні чи побратими, які були на території, коли стався приліт. Рідні чекають інформації від підрозділів про статус їхніх близьких — загиблі чи поранені. Хтось уже знає статус, але чекає, щоб забрати особисті речі.  

Сьогодні вранці це виглядає вже більше, як серйозний кордон: тепер там три лінії кордону метрів за п’ятдесят від КПП. Зараз потрапити в цю зону перед воротами можна, і поспілкуватися з кимось з військових і рідних. Але якщо хтось з Нацгвардії тебе бачить, наполегливо просять тебе зайти за стрічку назад. 

З лікарнями так само. В обласній лікарні людина, яка відповідає за комунікацією з медіа, сказала, що жодних коментарів медики давати не можуть, в жодному варіанті, навіть не вказуючи кількість і важкість поранених, і все скажуть на брифінгу ОВЦА. Тобто до другої години дня лікарям не можна було комунікувати з журналістами. Причина — безпека поранених. Це трохи складно зрозуміти, бо абсолютно всі знають, що всі лікарні заповнені пораненими, тому що їх майже три сотні. Очевидно, їх всіх розвезли по найближчих лікарнях, і це підтвердили на брифінгу. Тому я не знаю, чим би могла загрожувати комунікація не з директором Департаменту охорони здоров'я обласної адміністрації, а безпосередньо з лікарями, які рятували, надавали першу допомогу пораненим. І після брифінгу ситуація не змінювалася — я дзвонила за пів години після брифінгу лікарям, вони сказали, що поки не мають ніякого погодження від ОВЦА на коментарі, і треба чекати. 

Сам брифінг, з урахуванням інформаційного вакууму, який тривав майже півтори доби, був дуже корисний, насичений і змалював загальну картину.  Але дуже прикро, що не було і не має можливості спілкуватися безпосередньо з людьми, які допомагали пораненим, які заслуговують на увагу. Рятувальники так само бояться, що отримають по шапці за будь-яку комунікацію з медіа. Поспілкуватися з ними можна лише не під запис, і лише про їхні враження. Іншу інформацію вони не розголошують.

Це все — звична ситуація. Мене дивує не сам факт, що журналістів не пускають на територію військового об'єкта. З цим фактом доволі легко змиритися. Просто ця історія сильно відмінна від інших. Влада вирішила вперше прокомунікувати такі великі втрати на військовому об'єкті, сказати про втрати військових, сказати, що це за локація. І при цьому закрити доступ. 

Очевидно, що сюди не могли не приїхати журналісти, тому що це прецедент. І мені дивно, що  сталося нелогічне поєднання двох різних стратегій: з одного боку, ви публічно даєте інформацію, з іншого боку — замість подальшої логічної, хоча б мінімальної інформації, що відбуваються, ви тримаєте тишу на півтори доби» , — розповіла Настя «Детектору медіа».

Як відомо, напередодні війська Росії атакували територію навчального закладу на Полтавщині, зруйнувавши будівлю Інституту зв’язку. Багато людей опинились під завалами. 

У вечірньому зверненні 3 вересня президент Володимир Зеленський повідомив, що кількість загиблих внаслідок російського удару по навчальному закладу в Полтаві зросла до 51 людини, кількість поранених — до 271. 

За словами міністра оборони Рустема Умєрова, обставини трагедії в Полтаві через російський ракетний удар розслідуватиме Головна інспекція Міноборони спільно з правоохоронцями. 

Фото: зруйнована будівля Інституту звʼязку / «Хвиля»