Розкрити всі грані досвіду військових: як працює медіаплатформа «Характер»
Розкрити всі грані досвіду військових: як працює медіаплатформа «Характер»
Оригінал публікації на сайті «Накипіло» за посиланням
Підготовка до війська та рекрутинг, служба в різних підрозділах, полон і поранення — про ці та інші досвіди військових розповідає медіа «Характер».
Спершу засновники проєкту, Агенція медійного росту «Або», запустили однойменний YouTube-канал. Увага глядачів до обговорюваних тем зростала, тож за пів року команда презентувала сайт.
Наразі у проєкті семеро фахівців. Журналістка Альона Мартинюк пише статті. Авторка «Характеру» Діана Жвінкліс і керівник відеопродакшену агенції «Або» Геннадій Сушко розвивають YouTube-канал. Редакторка соцмереж Юлія Довгайчук просуває Instagram. Випусковою редакторкою є Марта Ониськів. Гаяне Авакян і Олександр Білінський, співзасновник агенції «Або», разом виступають як шеф-редактори сайту.
Детальніше про роботу команди розповідають Гаяне Авакян і Діана Жвінкліс.
Із чого все почалося
Гаяне Авакян:
Ми в агенції розуміли: важливо говорити з військовими та ветеранами, бо є шалений запит аудиторії на ці розмови. Діана ж поділилася, що хоче записувати військових. Десь у той же час з’явилася статистика The Wall Street Journal про 50 тисяч українців, які отримали ампутації під час війни та потребують протезування. Це була перша тема.
Вирішили почати з відео: запустили YouTube-канал, а вже потім — медійну платформу. Для нас це був експеримент, запуск у такій послідовності. І думаю, вийшло вдало. Сайт зробили через пів року після того, як побачили, що тема дійсно всіх турбує. Люди дивляться, військові із задоволенням приходять у студію, говорять із нами і між собою.
Ми зрозуміли, що потрібно розширюватися. Так «Характер» став одним із пріоритетних напрямків агенції. Довго шукали позиціонування і кінець-кінцем сформулювали: «Характер» — це медіаплатформа, що розкриває всі грані досвіду військових.
Діана Жвінкліс:
Від військових, коли вони розповідають про участь у боях, про події на лінії зіткнення, часто звучить фраза: «Ми там із пацанами вивозили суто на адреналіні, на характері».
Багато хто, попри втрату кінцівки, здоров’я, повертається на фронт, і це — про характер. Багато хто вижив, і це теж про характер. Йдеться не про супербрутальність, якусь «залізність», незламність. Часто сила військових — у спроможності розкритися, розказати, що турбує, що «болить», через що він проходить. Характер проявляється у здатності не зупинятися. У моменти, здавалося б, слабкості проглядається лінія сили.
Коли бійці говорять о побратимах, о братерстві на війні, у них часом з’являються сльози на очах. Їм дуже складно про це говорити, та вони все одно говорять. Дехто каже: «Я хочу, щоби прозвучав його позивний, хочу розказати його історію». Це про стосунки, які цивільна людина не зрозуміє, — коли побратими стають на якийсь час ближчими за рідних.
Це і про характер підтримки. У нас є подкасти з дружинами поранених військових, із жінками в армії, інтерв’ю з рідними, які чекають з полону своїх дітей, чоловіків.
Гаяне:
Хоча ми будуємо спільноту військових навколо медіа, але більшість людей, які нас дивляться і читають, ніколи не переживали воєнного досвіду або лише готуються до нього. Або ж ніколи не відчують його на собі, але будуть жити з ветеранами, із діючими військовослужбовцями. Для них важливо розуміти, хто поряд із ними. Тож чесні розмови військових допомагають нам осягнути їхній досвід.
Діана:
Як би ми не хотіли цього визнавати, між цивільними і військовими є прірва нерозуміння. Але ми маємо ставати ветераноорієнтованим суспільством. Багато людей до цього не готові. Хтось цього не хоче, бо думає, що це пройде повз. Насправді, ні. Військові давно серед нас. Ветерани повертаються з фронту, повертатиметься ще більше.
Багато людей будуть із різними травмами: видимими і невидимими. Людина може стояти у черзі на касі в супермаркеті, і це може бути військовий чи військова з купою втрат. Без побратимів, без родини, без житла — така людина може вступати в конфлікти. Тому ми маємо бути обережнішими, толерантнішими до військових. Ніколи не знаєш, хто перед тобою та що пережила ця людина.
Як журналістам працювати з військовими темами
Слід усвідомити: те, що працювало до повномасштабної війни, у класичних інтерв’ю з пересічними героями, сьогодні у розмовах із військовими не працює. Не зачіпайте теми, які можуть емоційно нашкодити людині. Навмисне повернення до травматичних спогадів, як мінімум, засмутить співрозмовника. Він закриється, не піде на контакт. Як максимум — зреагує жорстко.
Не спрощуйте
Не спрощуйте історію військового до теми протезування, а тему полону — до розповідей на кшталт: «А що відбувалося з вами в полоні?». У цьому медійникам допоможе досвід іноземних ветеранів і світових ветеранських спільнот.
Гаяне:
Наша журналістка Альона Мартинюк багато спілкується із західними експертами, які, зокрема, розповідають про посттравматичне зростання. Про це в Україні починають говорити в контексті ПТСР. Тут вивчення іноземного досвіду буде помічним. Також корисно дослідити історії ветеранів, які переживали різні війни та збройні конфлікти.
Для себе я зрозуміла: аби шукати і фокусувати цікаві теми, мені потрібно про це читати. Особливо, коли немає інших точок дотику до героя. Бо інколи люди не готові розказувати про все. Натомість у книгах і статтях можна знайти ширший досвід.
Останній інсайт я зловила з книги Дейва Ґроссмана, підполковника армії США у відставці: «Найменше, що ми можемо зробити для ветеранів, військових, — це зрозуміти природу бою та по-справжньому усвідомити те, що ми просимо їх робити».
Гросман спеціалізується на фізіології та психології під час бою, тренує військових. Цей контекст, що ми просимо людей бути військовими та захищати нас, в українському суспільстві взагалі відсутній. Думаю, це буде однією з наступних тем для обговорення з нашими героями.
Дайте військовим виговоритись
Іноді вони діляться історіями зі власного досвіду, про які може не запитати журналіст. Чи питань таких не прописав, чи просто іншим поцікавився. Однак саме ці розповіді можуть виявитись ціннішими, показовими.
Діана:
У нас є великі проблеми з доступністю та інклюзивністю у містах, що вже говорити про районні центри й села. Досі немає належної реабілітації для військових, які повністю втратили зір. Вони розказують, як тиждень-другий полежать у лікарні, покапаються, і їх відпускають додому. Трохи ревно зауважують, що для військових на протезах реабілітація добре розвинута, бо всі підхопили цю тему.
Тож нехай бійці розкажуть все, що вважають за потрібне. Можливо, ви щось скоротите згодом у готовому матеріалі, але дайте виговоритись людині в тій формі, як вона це може розповісти. Нехай навіть із лайкою.
Військовий може повести тебе в якусь історію, і далі така магія починає відбуватися, такі виходять досвіди назовні, що ти навіть не думав про це запитувати. Просто не було цього в голові, а в розмові людина відкриває зовсім інший аспект військового досвіду. І нам як журналістам треба дати цю свободу говорити, повести за собою, розказувати те, чим воїни готові ділитися на загал. А вже далі думати, як із цього сформувати матеріал.
Залучайте до розмов експертів у військовій справі та не тільки
Не у всіх питаннях військові є експертами, як і будь-хто з нас. Якщо спікер коментує те, на чому об’єктивно не знається або не до кінця розуміє, бо не має відповідного професійного чи життєвого досвіду, видавати ці слова за експертний коментар неправильно.
Водночас у цивільному житті військовий міг бути економістом, юристом, бізнесменом — тобто мати іншу професію. А значить, може й досі володіти цими знаннями та пояснити вузькоспеціалізовані теми, не пов’язані зі службою.
Діана:
Одного разу записували снайпера Сергія Позняка. Він прийшов на подкаст про бізнес. Ця людина — експерт в інвестиціях, у ветеранському бізнесі. І він діючий військовий. Відверто говорить, що його дратує у бізнес-спільноті. З іншого боку, говорить, які є зрушення, бо він на цьому розуміється.
Насправді військових багато чого турбує. В них підвищене почуття справедливості, вони хочуть брати активну участь у житті країни. Бійці добре розуміють, за що і за кого борються. Відверто кажуть, що їх тригерить, про що їх краще не запитувати — і так само скажуть, як їх можна підтримати.
Ні досвід цивільного журналіста, який висвітлює війну, ні досвід воєнкора в гарячих точках не співзвучні відчуттям та емоціям, які переживає боєць на фронті. Тож фраза «Я розумію тебе» у розмові з військовим недоречна. Слухати, чути і спостерігати за героєм — цієї тактики медійниці радять дотримуватися колегам.
Розвиток військового медіа
Від початку заснування й донині медіаплатформа «Характер» повністю фінансується з надходжень агенції «Або». Кошти з подкастів приносить монетизація. Утім, команда шукає додаткові ресурси на розвиток медіа та YouTube-каналу.
Гаяне:
Ми як агенція маємо великий досвід грантової підтримки. Зараз шукаємо донора, якому буде цікава тема військових. На жаль, коло потенційних донорів обмежене, бо в деяких інституцій є антимілітарна політика. Ми тут певно мірою будемо конкурувати з ветеранськими організаціями, які є героями наших матеріалів, нашими партнерами.
Бачимо розвиток «Характера» також через співпрацю із соціально відповідальним бізнесом. Не нативна реклама в тому ключі, як це було до повномасштабної війни, а інтеграції в YouTube-відео.
Медіа «Характер». Фото: сторінка Facebook
Яким ви бачите «Характер» у майбутньому?
Гаяне:
Однією з головних платформ, навколо якої збирається спільнота ветеранів і військових. Ми бачимо «Характер» великим YouTube-каналом, який скоро, я сподіваюся, матиме срібну кнопку YouTube і рухатиметься далі, до вищих результатів.
Діана:
Я бачу «Характер» як платформу, корисну для всіх, дотичних до військового досвіду: для бійців, їхніх родин, для цивільних. Хочеться, аби «Характер» став платформою, яка просуватиме зміни. Відбувається, наприклад, щось не так у ветеранській політиці — а в команди настільки потужний голос і вплив, що ми здатні змінити ситуацію на краще.
Наша державна система багато в чому зашкарубла, твердолоба, ускладнює життя військовим і ветеранам. Вони змушені стояти в кілометрових чергах, слухати приниження, проходити бюрократичні кола Пекла… Я сподіваюся, у нас вийде «наростити м’язи» і стати майданчиком, який матиме авторитет і рухатиме ініціативи військових, допомагатиме ветеранам. Будемо робити все, аби наші воїни відчували: вони борються не дарма.
Де читати й дивитися «Характер»?
Окрім сайту та YouTube, контент знайдете в соцмережах:
Фото: Facebook
Ми створили цей матеріал як учасники мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
