Арешт Павла Дурова у Франції наче підвів риску під дискусією про можливість регулювання телеграму в Україні. Можна і треба. Питання: як?

І ось тут весь хід цієї дискусії, яка активно точиться приблизно рік, показує, що ми не просунемося на жоден сантиметр, якщо:

• не відмовимося від змішування проблеми регулювання діяльності  каналів, блогерів як онлайн-медіа та проблеми регулювання телеграму, ютубу, фейсбуку тощо як платформ спільного доступу;
• не поставимо крапки над «ї» щодо маніпуляцій довкола того, начебто це медійники не дали законодавцям закласти регулювання телеграму (насправді — ТГ-каналів) у закон про медіа.

Почну з другого:  чи завадили медійники законодавцям вирішити проблему регулювання контенту ТГ-каналів? Ні. Жодним чином.

Так, дійсно, одна частина медіаспільноти певний період (до підготовки оновленої версії законопроєкту, № 2693-д), а інша частина медіаспільноти до останнього виступала проти регулювання державою онлайн-медіа в тому вигляді, який пропонував законопроект. Я особисто та «ДМ» належали до перших. Нас задовольнила оновлена версія законопроєкту, і ми виступали за його прийняття. А, наприклад, НСЖУ та її очільник Сергій Томіленко належали до других.

Але ніхто з медіаспільноти не причетний до того,  що законодавці не взяли на себе розробку критеріїв, за якими Нацрада врешті-решт буде відносити одні ресурси в інтернеті до онлайн-медіа, тобто, до таких, які й підпадають під регулювання «Законом про медіа». А інші — залишить ресурсами фізичних осіб, які публікують масову інформацію для задоволення власних інтересів і на які не поширюється регулювання Нацрадою (державою). Водночас законодавці залишили норму про регулювання Нацрадою контенту не лише зареєстрованих, а й незареєстрованих онлайн-медіа, проти чого, власне, і виступала велика частина медіаспільноти. Але врешті-решт цьому не завадила.

Доопрацьована версія закону лише визначила, що створити та затвердити критерії та процедури віднесення того чи іншого ресурсу до онлайн-медіа має новостворений орган співрегулювання у сфері онлайн-медіа, тобто Нацрада разом з представниками індустрії. І хоча деякі медіаюристи вважають, що співрегулювання не може встановлювати обов’язки й відповідальність — це має встановлюватися законом, прийнятий закон про медіа залишив цю пропозицію законодавців у силі. Медіаспільнота та європейські експерти допомогли ввести в доопрацьовану версію законопроєкту поняття редакційного контролю як ознаку медіа, інші важливі речі. Але точно не завадили жодному пропонованому законодавцями кроку щодо регулювання діяльності суб’єктів у сфері онлайн-медіа.

Зараз уже сформовано орган співрегулювання. Розробляємо критерії, і Нацрада матиме можливість застосовувати до будь-якої «Бородатої бабушки», «Темного лицаря» чи «Джокера» в телеграмі, ютуб-каналу «Інтера» чи Наташі Влащенко, якщо вони підпадуть під ці критерії, всі засоби регулювання, які передбачені «Законом про медіа». Так, особливості норм закону щодо власників онлайн-медіа та добровільна реєстрація ресурсів як онлайн-медіа (яка  від початку, ще з першої версії проєкту 2693, була передбачена самими законодавцями, підкреслю!) дозволять, за бажанням, залишатися каналам в ТГ анонімними. Тобто те, чого вимагає зараз медіаспільнота, — деанонімізація ТГ-каналів —не відбудеться. Але принаймні регуляція відповідності їхнього контенту вимогам закону про медіа, закону про функціонування державної мови (до речі, також важлива річ!) може запрацювати.

Більше того, зараз саме медіаспільнота піднімає питання щодо обов’язкової реєстрації онлайн-медіа, яка б і передбачала деанонімізацію ТГ-каналів,  а саме законодавці від цього відхрещуються. 

Водночас зараз, коли йдеться про національну безпеку, точиться дискусія та пропонуються законопроєкти стосовно зовсім іншої парадигми: регулювання платформ спільного доступу. Зокрема, регулювання і телеграму в тому числі саме як платформи стосується і законопроєкт № 11115 Миколи Княжицького та інших народних депутатів. І це зовсім інша історія. І медіа спільнота в ній виступає тотально «за», але там виключно в межах України проблему не розв’язати.

Лікбез щодо ситуації з регулюванням онлайну і ТГ зокрема можна швидко пройти на сайті «ДМ» ось тут,  тут  і тут.

І давайте вже замість з’ясосування «хто кому Рабинович» перейдемо до питання «що робити?» з регулюванням ТГ-каналів і телеграму як платформи в Україні. Досвід показує, що коли до чогось у нас є політична воля — будь то блокування «ВКонтекте» та «Одноклассников» чи закриття каналів Медведчука — прості та ефективні рішення знаходяться навіть для важких та проблемних питань дуже швидко. 

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»