Наступ України в Курській області

На другий тиждень наступу українських військ на Курщині росмедіа почали називати речі своїми іменами: ситуація складна, українці наступають на Курщині. Водночас у новини стали потрапляти факти: кількість захоплених населених пунктів, приблизні масштаби окупації, кількість “зниклих” людей.

Але ці “невтішні” новини про наступ супроводжувалися відволікаючими маневрами. Їх сьогодні й спробуємо розібрати.

На Україну чекають повномасштабний відступ і надмасштабний обстріл

Ніщо так не втішає росіян у новинах про український наступ, як мрії про майбутній український відступ. При цьому пропагандисти не стримують себе в масштабах: “Все, что к востоку от Днепра, будет потеряно”. 

А поки відступу в Курській області немає, розповідають про нібито значну кількість захоплених українських військовополонених. “Столько пленных за один раз еще не было в Курской области”, — пишуть російські пропагандисти про українських військовополонених у відповідь на справді невтішні (й підтверджені) новини для росіян про наймасовіше взяття в полон російських військових.

Заради залякування українців і нагадування росіянам про військову міць Росії роздмухували фейк про те, що нібито у відповідь за Курськ “по ключевым объектам Украины может быть нанесён массированный огневой удар. И он, судя по всему, превзойдёт все, что было раньше”. 

Українські терористи мучать цивільних росіян

Від самого початку повномасштабного вторгнення ми відстежували російські тези про “живий щит” — начебто українські військові “прикриваються” цивільними. Ця теза стала такою популярною, що перетворилася на універсальне пояснення для будь-якого російського терористичного акту чи обстрілу. Тепер вона набуває нової форми, адже як “живий щит” російські пропагандисти вже подають росіян.

“За красивыми словами о гуманитарных коридорах скрывается только одно — наших людей будут использовать как живой щит. Такая тактика очень нравится нацистам. В городах, где ВСУ ведет оборону, они специально не выпускают жителей многоквартирных домов, чтобы наши бойцы видели, что в доме есть мирные жители и не могли вести прицельный огонь или вызывать артиллерию”. 

Зазначимо, що російських військових ніколи не зупиняла наявність цивільних під час завдання ними ударів. Крім того, вони регулярно б’ють по скупченню мирного населення. З 2014 року не раз наводилися факти, що Росія розміщує військову техніку і навіть здійснює обстріли з житлових кварталів.

Та звинувачення у використанні цивільних як живого щита чудово вклалося в один із прикладів демонізації українських військових. І доповнювало історії про “наказ розстрілювати всіх”, про “кровожерливих керівників-іноземців”, “масові випадки мародерства” новинами про знищені мости задля унеможливлення евакуації цивільних та цитатами Дмитра Медведєва про те, що Росія воює з терористами і тому треба знищити саме “осиное гнездо” (себто Україну), щоб прибрати “джерело загрози” для РФ. Нагадаємо, що Медведєв і до початку курської операції не раз казав, що Україну потрібно знищити. 

Кульмінацією став фейк про нібито знущання українських військових над літнім чоловіком у Курській області. З часом цей вкид обростав деталями про його побиття та смерть, росіяни навіть порушили кримінальну справу проти українських військових. Це “знущання” проявлялося у вигляді не зовсім однозначних жартів і закінчилося рукостисканням між чоловіком і українськими військовими. Згідно з інформацією від Центру протидії дезінформації та МВС цього чоловіка розшукали — він перебуває у своєму будинку, живий і неушкоджений. До того ж встановили, що є громадянином України. 

Українські маріонеткові війська та іноземний вплив

Для росіян головним поясненням успіхів ЗСУ завдяки зусиллям російської пропаганди стали іноземна зброя та іноземні куратори. Писали, що центральну роль у наступі відігравали “британская техника, в том числе беспилотники”, описували використання британських танків, “ненароком” звертали увагу на те, що один із мостів було зруйновано американським “Хаймарсом”.

Продовжуючи наратив про іноземне втручання, пропагандисти атакували італійських журналістів телеканалу Rai, які, “грубейшим образом нарушив российское законодательство и элементарные правила журналистской этики”, вʼїхали на територію Курської області разом з українськими військовими. За версією російської пропаганди, все заради “обеления пропагандистской поддержки преступлений киевского режима”. 

Після виходу італійського репортажу Росія розгорнула масштабну кампанію з дискредитації та залякування італійських журналістів, яка включала масовану дискредитацію в новинах, особисті залякування, виклик посла Італії в МЗС РФ, щоб вручити ноту протесту, і навіть порушення кримінальної справи про “незаконний перетин кордону в Суджі”. І все це щоб у майбутньому відвадити іноземних журналістів від висвітлення дій українських військових на окупованих територіях не з російської позиції. 

Героїзація “врятованих”: історії російських біженців

Разом зі збільшенням кількості російських біженців із Курської області збільшується й кількість репортажів про “героїчну” евакуацію та уникнення української розправи над звичайними росіянами. Там і історії про героя (так і пишуть: взяли інтервʼю в героя), який вирушив пішки в Суджу, щоб евакуювати дружину й пʼятьох дітей. Або про жінку, яка вивезла вісьмох дітей машиною, “сумев оторваться от украинского дрона”. 

…зате росіяни наступають на Донбасі

Та все ж таки головним аргументом стають успіхи російських військ на українській території. Вони радіють, що росіяни просуваються на Покровському напрямку, а отже, український наступ у Росії не зміг відволікти російських військових від Донбасу. 

І щоб ще трохи заспокоїти своїх читачів, стали частіше писати про повітряні тривоги в Україні й те, як “жители Киева, Сумской и Харьковской областей описывали сильные взрывы и пожары, которые были видны за десятки километров от мест прилетов”. Ніби сподіваючись, що радість від українських страждань перекриє невдоволення від того, що влада виявилася неспроможною захистити свої кордони.

Розмова Трампа з Маском

Ілон Маск і Дональд Трамп провели публічну двогодинну розмову, яка транслювалася наживо в соцмережі Х. Під час цієї зустрічі Трамп не тільки зробив щонайменше 20 неправдивих заяв, а й забезпечив російських пропагандистів ідеальним контентом.

Сказав, що російсько-українська війна не почалася б, якби він, а не Байден був президентом США. Сказав, що планує поладнати з Путіним, і відтворив тезу, що це нібито розмови про членство України в НАТО стали причиною для вторгнення (а ніяк не російські загарбницькі амбіції).  

У російських новинах залюбки цитували характеристику “хороший переговорщик”, якою Трамп наділив Путіна. І цитували порівняння Байдена з овочем, адже воно збігається з російськими акцентами на психологічному та фізичному стані нинішнього президента США. 

Про що писали ще

РосЗМІ і далі нагнітали довкола теми ядерної загрози через “провокації” українських військових. Залякували, що ЗСУ найближчим часом збираються завдати удару по Запорізькій і Курській АЕС натовськими ракетами. Для більшої переконливості навіть  наводили ніким не підтверджені деталі про те, у яке місто вже привезли ці ракети. І вкотре поширювали вигадані тези про брудну ядерну бомбу (так називають не до кінця готову ядерну бомбу, яке не спричинить масових руйнувань, але забруднить певну територію радіацією). Щоправда, додавали, що цю бомбу не використають “без отмашки Запада”, таким чином вирішуючи внутрішню суперечність щодо того, як писати про страшних і загрозливих українців, не згадуючи про їхню військову потужність. Тому в таких вкидах завжди є теза про західний контроль чи західну зброю.

Поширювали чергові фейки про усунення Володимира Зеленського з посади президента України. Обговорювали, хто може його замінити, і пояснювали, що все це заради повернення прихильності американців до Демократичної партії перед виборами президента США, адже американці нібито все частіше погоджуються, що дії Зеленського (і його підтримка демократами) призведуть до ядерної війни. 

Не обходили увагою і тему блокування / сповільнення YouTube в Росії. Раділи зростанню аудиторії альтернативних (російських) сервісів на кшталт “VK видео” або RuTube. І залякували тим, що інструменти, які нібито дають змогу обійти обмеження, “содержат в себе разные вирусы, шифровальщики и другие трояны”.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.