Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Коли з Росії побіжать киргизи?
2. ППО Москви: нема що «мацати»
3. РПЦ не вбереже від денафтофікації РФ
4. Росія визнала власну «територіальну невизначеність»

Коли з Росії побіжать киргизи?

Протягом доби одразу чотири банки Киргизстану – одного з найближчих партнерів РФ оголосили про приєднання до антиросійських санкцій та призупинення транзакцій. Йдеться про «Демир», «KICB», «MBank» і «Керемет» (останній взагалі є найбільшим банком Киргизстану).

НАСПРАВДІ, за цією, нібито локальною, новиною ховається нова велика проблема для Росії. Якщо «імпортозаміщення» за рахунок «сірих схем», «фірм-одноденок», «компаній-прокладок» вона ще якось організувала, то створити банк-клон в іноземній країні неможливо. Тому Захід і б’є по банках. 

Вже зараз у Росії очікують, що «киргизи побіжать». Адже логіка їхнього мігрантського перебування в ній проста: заробляти гроші і переказувати їх додому. Якщо цього не можна, то в чому сенс роботи?

Росія намагається сформувати «антисанкційну коаліцію», але країни, які не потрапили під західні обмеження, не прагнуть до неї вступати, визнав директор департаменту економічного співробітництва МЗС РФ Бірічевський. За його словами, на головних партнерів Росії – Китай та Індію – істотний тиск чинять США: «Для них – це крах, банкрутство, втрата прибутку. Росія – звісно широкий ринок, але у США для них більше можливостей для торгівлі, розміщення своїх цінних паперів на фінансових майданчиках. Звичайно, цього дуже бояться великі корпорації».

А країнам Центральної Азії та Південного Кавказу, за його словами, США обіцяють інвестиції і технології, якщо ті відмовляться від взаємодії з Росією: «І це ускладнює нам життя, не дозволяючи отримати те, чого ми хочемо».  

Тому історія з киргизькими банками показова тим, що вони не просто відмовляються від РФ, а створюють умови для відтоку своїх мігрантів. Які масового замінили тих, кого Путін загнав на війну з Україною. Тому питання «киргизи побіжать чи ні?» не стоїть. Воно в тому, «коли вже побіжать».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна має «точки входу» в Центральну Азію – дослідження

ППО Москви: нема що «мацати»

У ніч на 21 серпня Москву атакували 10 безпілотників, повідомив її мер Собянін. Перші три дрони збили в Подольську (тут розташований центральний архів МО РФ) – місті, яке приблизно за 10 км від Московської кільцевої автодороги. Решту сім БПЛА, що потрапили до Підмосков’я, було уражено протягом години.

За словами Собяніна, це була «одна з наймасштабніших спроб атакувати Москву за допомогою безпілотників за весь час». Тобто з початку російсько-української війни.

НАСПРАВДІ, важливість цієї новини не в тому, що БПЛА взагалі долетіли фактично до Москви (це вже було). А в тому, що її система ППО, з її «чотирма кільцями оборони» й досі не може з ними впоратись.

До речі, попередня масова атака дронів на Підмосков’я сталася рівно рік тому. Тоді МО РФ стверджувало, що ППО вдалося запобігти атаці двох БПЛА на Москву. (А перед цим дрон долетів до Краснопресненської набережної). Один із дронів тоді впав в Істринському районі Підмосков’я. Де саме, не уточнювали, але головна редакторка телеканалу RT Симоньян повідомила, що дрони літають поруч із нею: «Той безпілотник, що збили в Істринському районі, впав на сусідній із нами вулиці».

Багато російських Z-аналітиків переконують, що зараз таким чином переслідується мета «промацати засоби ППО в Московському регіоні. Зокрема на майбутнє, на випадок початку повномасштабної війни з НАТО».

Нема вже що мацати. Дрони спливли на інформаційну поверхню лише з черговим скороченням підлітного часу саме до Москви. Путін, нагадаємо, починаючи війну з Україною 10 років тому, хотів його збільшити, а вийшло навпаки.

РПЦ не вбереже від денафтофікації РФ

Крім Москви, в ніч на 21 серпня атаки безпілотників зазнали Брянська, Тульська, Калузька і Ростовська області. На особливу увагу заслуговує остання. Тут все настільки погано, що РПЦ провела молебень.

НАСПРАВДІ, пожежа на одній з місцевих нафтобаз під назвою «Пролетарськ» почалася після атаки безпілотником ще в ніч на 18 серпня. (отже, вже «четвертые сутки пылают станицы»). Відтоді площа пожежі збільшилася майже вдвічі – до 10 000 кв. м. На об’єкті горять 22 цистерни з паливом. Загальна їхня вартість становить приблизно $200 млн, підрахував журналіст The Wall Street Journal Ярослав Трофімов на підставі внутрішньої російської ціни дизельного пального (близько $500 за тонну).

Загалом на «Пролетарську» розташовано 74 резервуари з паливом, кожен місткістю 5 тисяч тонн. У перерахунку на рублі вартість дизеля в них становить близько 18 млрд рублів. І це більше, ніж річні бюджети таких міст, як Орел (14,6 млрд рублів), Курськ (16,4 млрд) Іжевськ (21,4 млрд), Смоленськ (12 млрд) або Іваново (11,1 млрд).

«Денафтофікація Росії» триватиме й надалі. І жодне РПЦ тут вже не допоможе. Історія з молебнем цікава й тим, що попри численні заяви про «розробку ефективних систем антидронового захисту промислових об’єктів», забезпечити ними хоча б найважливіші нафтобази і НПЗ, навіть поблизу «зони СВО», Росії так і не вдалося. 

Вже навіть пропаганда визнає: Якщо ефективних заходів не вдасться досягти найближчим часом, у прикордонні Росії може виникнути масштабна паливна криза, оскільки розраховувати на припинення нальотів БПЛА не доводиться».

До речі, Росії варто визначитись зі всім своїм прикордонням. Ввечері 21 серпня вже губернатор далекої від зони СВО Мурманської області Чибіс повідомив про загрозу атаки дрона. 

Росія визнала власну «територіальну невизначеність»

І наостанок про вибори. Мешканцям окремих районів Курської області (ОРКО) найближчим часом не доводиться на них розраховувати. 21 серпня стало відомо, що ЦВК РФ відкладає вересневий єдиний день голосування одразу в семи муніципальних утвореннях. Перенесення пов’язане з операцією ЗСУ і «територіальною невизначеністю», що склалася внаслідок неї.

НАСПРАВДІ, суто для історії варто зафіксувати: на 910-й день «плану СВО» в ньому було записано: «Територіальна невизначеність: Біловського, Великосолдатського, Глушківського, Коренівського, Суджанського та Хомутівського районів, а також міста Льгов Курської області». 

Цим рішенням ЦВК, Росія вже фактично визнала існування ОРКО. У Москві пояснюють, що вибори скасовуються «з метою безпеки громадян», «через неможливість проведення» й т.д. Тобто аргументи цілком слушні. Проте, чомусь такі ж аргументи абсолютно не заважали Путіну та пропаганді волати про «нелегітимність Зеленського через перенесення виборів в Україні».   

До речі, цікаво було б подивитися на реакцію Москви, якби за її ж відомим сценарієм в ОРКО 8 вересня все ж таки відбувся єдиний день голосування у вигляді: «референдуму про незалежність» – «виборів місцевих органів влади» – «звернення до Верховної Ради з проханням прийняти народну республіку до складу України». Можна й про історичні землі згадати і мовне питання. І відсутність спротиву місцевого населення. 

Звісно, цього ніхто в Києві не робитиме. Але бумеранги війни завжди повертаються. Особливо на «територію невизначеності».