Курський хаос і безпомічність російських ЗМІ

Український наступ у Курській області сколихнув російський інформаційний простір. Він супроводжувався неузгодженими версіями й спробами пропагандистів використати свої стандартні прийоми в ситуації, у якій вони до цього ще не працювали. 

Російська пропаганда уникала як могла називати речі своїми іменами, натомість говорила про терористичні акти, провокації або ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи) на території Курщини. Замість просування українських військ чи захоплення населених пунктів абстрактні “ситуація” або “обстановка”. А представниця Слідчого комітету РФ повідомляла, що вже “заведены дела, в частности о теракте и убийствах”, так, ніби мова йде не про війну і просування ЗСУ територією Росії, а про невеликі внутрішні російські конфлікти.

Посилити відчуття, ніби все під контролем, і приховати відсутність змісту в російських новинах допомагали канцеляризми. Ось як вони описували, наприклад, занепокоєння ФСБ:

“В целях обеспечения безопасности граждан и пресечения угроз совершения террористических актов диверсионно-разведывательными формированиями противника председателем Национального антитеррористического комитета, директором ФСБ России  Бортниковым принято решение организовать с 9 августа 2024 года проведение контртеррористических операций в Белгородской, Брянской и Курской областях”.

Загалом же бачимо, що російські пропагандистські медіа демонстрували свою неспроможність задовольнити базову потребу росіян в інформації. Замість інформування про перебіг подій більшість росЗМІ поширюють мікс відкритої пропаганди й “паркету”: Путін проводить наради й тримає ситуацію “на личном контроле”. Російські регіони, великі міста чи окремі політики на кшталт мера Москви Собяніна пишуть пафосні слова підтримки, обурюються діями “київського режиму” та оголошують про збір гуманітарки. Що характерно, майже завжди згадуючи про ініціативи згори під крилом партії чи особистої ініціативи місцевих чиновників. Але що власне стало причиною цього всього, зрозумілою мовою ніхто не повідомляє. 

Натомість про сам наступ українських військ у перші дні писали небагато, хаотично і з максимальним пропагандистським пафосом, поступово переходячи від “утверждения про «захват» лживы и являются пропагандой киевского режима” до “все силы ВСУ там будут уничтожены, а СВО кончится победой России в этом году”.

Ближче до кінця тижня росЗМІ, вочевидь, зрештою отримали вказівки, як реагувати на нову ситуацію. У результаті Путіна в новинах стало ще більше, інформації про можливе просування до Курської АЕС мінімум, а всі зусилля були кинуті на просування ідеї про те, що російська влада “не бросает никого в беде”. 

А  одним із найцитованіших політиків тижня став в. о. губернатора Курської області Олексій Смирнов. Писали, що він “лично контролирует ситуацию”, і саме від його імені повідомляли про події в регіоні. Іноді про всяк випадок додаючи: “Минобороны РФ ситуацию не комментировало” — типова російська стратегія всі проблеми і помилки вішати на “бояр”, ідеалізуючи центральну владу та Путіна особисто.

Атомна загроза

Вставлені в правильний контекст нейтральні заяви можна легко видати за підтримку російської позиції та критику дій України. Таким прийомом користувалися російські пропагандисти в тих нечастих випадках, коли згадували про близькість нового фронту до Курської АЕС, заразом повідомляючи, що МАГАТЕ в курсі ситуації й стежить за розвитком подій.

Для посилення відчуття занепокоєння в Європі пропагандисти цитували пафосні заяви Постійного представництва РФ при міжнародних організаціях у Відні: “Безрассудные действия Украины грозят не только российскому ядерному объекту, но и ставят под удар всю мировую атомную отрасль”.

А вже 11 серпня росіяни посилили свої наративи про Курську АЕС та українців, які нібито своїми діями можуть призвести до атомної катастрофи, і запустили інформаційну кампанію вже на Запорізькій АЕС. Після того як ввечері над одним із об’єктів окупованої росіянами ЗАЕС — градирнею — здійнялася хмара чорного диму, пропагандисти швидко й організовано розвинули тезу про нібито “обстріл” ЗАЕС українськими військами. Тоді як голова Нікопольської РВА Євген Євтушенко заявив, що росіяни, ймовірно, підпалили в градирні автомобільні шини у великій кількості. На користь цієї версії свідчать як місцеві чати мешканців Енергодара, так і те, що росіяни не допустили експертів МАГАТЕ всередину градирні, де сталася пожежа.

Про що писали ще

Російські пропагандисти не втомлювалися дискредитувати Олімпіаду. Замість висвітлення результатів вони зосередилися на притягнутих фактах і фейках, головним завданням яких було довести, що Олімпіада в Парижі “одна из самых неоднозначных в истории” (і не тому, що до неї не допустили Росію). Вони і далі розкручували запущені самою ж Росією “гендерні скандали”, поширювали фейк про отруєння триатлоністів водою із Сени й звинувачували МОК у русофобії. І закидали тему на майбутнє: “Соединенные Штаты Америки принимают все усилия для того, чтобы спортсмены из России не выступили на зимних Олимпийских играх в Италии в 2026 году”.

Тиражуючи заяву Газпрому, писали, що наступ ЗСУ в Курській області спричинив зростання світових цін на газ. Водночас просуваючи ідею, що ворожа Європа, яка все ще зацікавлена в дешевому російському газі, має засудити дії України.

Ще одна подія, повʼязана з наступом у Курській області, про яку багато писали росЗМІ, — поранення російського військкора Євгена Піддубного. Відомий підсанкційний пропагандист, який із 2014 року просував антиукраїнські наративи для медіахолдингу ВДТРК, після поранення (у його авто прилетів fpv-дрон) став ідеальним претендентом на статус героя-мученика (без закидів про “воспрепятствование профессиональной деятельности журналиста”також не обійшлося).  

У новинах писали про “улюбленця Росії” й про те, як “вся страна просто плакала” після чуток про його смерть. А його “порятунок” швидко обріс типовими прийомами героїзації з розповідями про місцевого жителя, який їхав повз, помітив на узбіччі, затягнув у свою машину і встиг довезти до лікарні, навіть не уявляючи, якого героя насправді рятує. 

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.