Оригінал публікації на сайті «Інституту масової інформації» за посиланням

Багато українців залюбки передивляються фото- і відеороботи Збройних сил України, документальні фільми, що зняті в окопах, слухають музику наших воїнів тощо. Ці фото і відео поширюються різноманітними каналами й медіа часто-густо без згадки, хто саме є їхнім автором, і тим більше без дозволу авторів. І геть не завжди виникає розуміння, що ці твори – такі самі об’єкти авторських прав, як і будь-які інші фільми, фотографії, музика тощо. У кращому разі згадується номер бригади, на сторінці якої поширюється відповідний твір. 

Насправді військовослужбовці – такі самі автори, як і цивільні особи, мають такі самі права й користуються таким самим правовим захистом. Про це читайте в правовому роз'ясненні від Інституту масової інформації.

Стаття 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” прямо визначає, що “військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами”. Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Це означає, що військовослужбовці створюють об’єкти авторського права, і такі об’єкти та права авторів захищаються законом на загальних підставах. Наприклад, якщо військовослужбовці спільними зусиллями створили відеоролик, то саме вони є авторами цього відеоролика. Відповідно до статті 16 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, авторами аудіовізуального твору є:

1) режисер-постановник;

2) автор (автори) сценарію та/або текстів діалогів;

3) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

4) художник-постановник;

5) оператор-постановник.

Водночас одна фізична особа може суміщати в собі декілька ролей, і навіть весь твір може бути знятий однією особою, яка буде єдиним автором.

Майнові права на аудіовізуальний твір можуть переходити від авторів до продюсера (тобто особи, яка організовує і, можливо, фінансує створення, виробництво і опублікування аудіовізуального твору) з моменту створення твору, якщо підписано відповідний договір із продюсером. За відсутності продюсера і такого договору з ним майнові авторські права на аудіовізуальний твір залишаються за авторами – в цьому разі за військовослужбовцями.

Законодавство про авторське право містить також такий вид творів, як службовий твір – твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом). Згідно зі статтею 14 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору в повному складі, якщо інше не передбачено цим законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

Тобто якщо користуватися загальною конструкцією взаємовідносин, то продюсер, роботодавець (медіа) або замовник укладають договір (зокрема, трудовий договір, у якому узагальнено виписано обов’язок працівника створювати службові твори) з особами, що є авторами аудіовізуального твору, тексту, фотографії, музики тощо. Після передання прав від авторів продюсер, роботодавець, замовник мають право розпоряджатися цим об’єктом, але водночас дотримуючись немайнових авторських прав, зокрема вони повинні зазначати авторів цього твору. Навіть якщо власники майнових авторських прав надалі поширюють цей твір на безоплатній основі на умовах публічної ліцензії відповідно до статті 51 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, це не позбавляє фактичних авторів немайнових авторських прав. 

Які особливості авторського права в армії

Проте в армії є свої особливості. 

По-перше, ані Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.97 №300, ані Інструкція з обліку військового майна у Збройних силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України 17.08.2017 №440, ані інші керівні документи чомусь “не знають” про існування такої речі, як майнові авторські права. За військовим законодавством можна обліковувати танки або шкарпетки – але не майнові права на аудіовізуальний твір. 

По-друге, ані в загальних обов’язках військовослужбовців, визначених у Статуті внутрішньої служби ЗСУ, ані в інших керівних документах до функцій військовослужбовців не входить створення службових творів. Навіть у пресофіцерів не передбачено такої функції. Незважаючи на посади фотокореспондентів, кінооператорів тощо в Збройних силах України, взаємовідносини щодо авторського права з ними належним чином не врегульовано. Можливо, через те, що багато керівних документів ЗСУ досі наслідують радянські керівництва, а в СРСР усі майнові права автоматично передавалися державі, і тому не було потреби якось особливим чином врегульовувати ці питання для військовослужбовців на творчих посадах. 

Це означає, що військова частина, військова установа може виступати замовником об’єктів авторського права і замовляти виготовлення аудіовізуальних творів, фотографій, статей, банерів тощо. В договорі навіть може бути прописано, що замовник отримує весь перелік майнових авторських прав. Але – на баланс військової частини ці майнові авторські права не потрапляють через особливості армійського обліку.

Якщо ж об’єкти авторського права створюються безпосередньо військовослужбовцями цієї військової частини, військової установи – то для отримання майнових авторських прав на такий твір військова частина або військова установа має укласти з авторами відповідний ліцензійний договір. Без укладання такого договору майнові авторські права до військової частини не переходять, навіть якщо твір створений військовослужбовцями в службовий час. Винятком є випадок, коли до функціональних обов’язків військовослужбовців прямо вписано обов’язок створювати службові твори, і врегульовані взаємовідносини, пов’язані з його авторськими правами.

Тож, відповідно до законодавства, у ситуації, коли військовослужбовці зняли аудіовізуальний твір про перебіг подій на фронті, саме ці військовослужбовці є співавторами цього твору. Водночас вважається, що вони знімали фільм у вільний від виконання своїх службових обов’язків час, адже інакше це буде дисциплінарним проступком військовослужбовця. Військова частина, в якій служать ці військовослужбовці, не має прав будь-яким чином розпоряджатися цим твором, якщо тільки не укладе з цими військовослужбовцями відповідний ліцензійний договір. 

Ця ситуація потребує належного врегулювання і не може залежати від особистого бачення і вподобань конкретного командира військовослужбовців-авторів. Бо саме від командира залежить оцінка діяльності автора: чи вважатиме він, що цей твір є засобом підвищення ефективності Збройних сил України загалом і є підставою для заохочення військовослужбовців, чи, навпаки, вважатиме, що в бійців забагато вільного часу, який можна зайняти, наприклад, копанням окопів чи стройовою підготовкою. 

Іванка Мельник, для ІМІ

Ілюстрація ІМІ