Про перебіг і структуру фестивалю читайте тут,  тут і тут.

Після початку повномасштабного вторгнення через постійну небезпеку обстрілів ОМКФ вимушено перетворився на мандрівний фестиваль. Торік він проходив у Чернівцях. Цьогоріч відбувається в Києві. На насиченості програми це не позначилося. Поза конкурсом маємо добірку фільмів-призерів Канн і Берлінале, в Європейській конкурсній програмі — роботи режисерів Старого Світу від Грузії та Норвегії до Іспанії та Швейцарії, а в Національному конкурсі заплановані прем’єри 10 повнометражних українських картин. Сеанси проходять у Будинку кінематографістів і в кінотеатрі «Оскар».

Неділю на ОМКФ можна було назвати українським днем: з 12 фільмів, показаних у різних програмах, 9 зняті або нашими авторами, або в копродукції з Україною.

Кадр із фільму «Дім за склом»

Так, зокрема, в Національній конкурсній програмі відбулася фестивальна прем’єра нової картини Тараса Дроня «Дім за склом». Головна героїня — амбітна архітекторка Вікторія. Її донька зникає зі своїм хлопцем, якого звинувачують у торгівлі наркотиками. Вікторія починає розслідування та намагається довести невинуватість доньки, щоб зберегти свою бездоганну репутацію і не втратити важливий проєкт. Героїні доводиться зблизитися з доволі небезпечними людьми та пройти своє власне пекло. Ролі в цій камерній психологічній драмі зіграли Ірма Вітовська, Ірина Островська, Дарія Федина.

Помітна прем'єра в секції «Фільми для дітей» — «Ерік Кам’яне Серце» (режисер — Ільмар Рааґ, Естонія — Україна). 11-річний Ерік переконаний, що в нього кам’яне  серце. Тому він не переймається тим, що його батьки не мають для нього часу, або тим, що у нього немає справжніх друзів. Коли його сім'я переїжджає до вілли, яку вони успадкували від тітки Брунгільди, хлопець виявляє, що там живе інша сім'я — Марія (теж 11 років) і її тато, котрих батьки Еріка хочуть виселити на вулицю. Коли сім'я отримує повідомлення про виселення, Марія починає втілювати свій секретний план, щоб повернути свою зниклу матір і врятувати їх. Діти разом вирушають у фантастичну подорож, котра містить і море, і корабель піратів, і інші пригоди. Місцями це доволі наївне кіно, але в ньому є все, що необхідно для дитячого фільму, зокрема й перетворення головного героя, який виявляє, що його серце не таке вже й кам'яне.

Кадр із фільму «Ерік Кам’яне Серце»

Безумовно, найпомітнішою прем’єрою вечора став показ «Граф Монте-Крісто» (режисери — Матьє Делапорт, Александр де Ла Пательєр).

Хоча класичний роман Александра Дюма був екранізований десятки разів, востаннє його версія для великого екрана виходила у 2002 році — причому здійснена американцями — що, звісно, було викликом для французів.

Продюсери намагалися витиснути максимум із 43-мільйонного бюджету. Костюми, коні, палаци, багатосотенні масовки, вітрильники — повне занурення в атмосферу ХІХ століття. Актори не надо відомі, але з яскравими типажами. Роль Едмона Дантеса, котрий, утікши з тюрми, казково розбагатівши та взявши титул графа Монте-Крісто, виконує ефектний красень П’єр Ніне, що грав раніше Іва Сен-Лорана. На жаль, усі вкладені зусилля відчутно псують шалений пафос, сильний ухил у мелодраму і надмірний, майже 3-годинний хронометраж.

Кадр із фільму «Граф Монте-Крісто»

Хоча прихильність глядачів — річ загадкова, і в прокаті цей фільм може зібрати пристойну суму.

Фото надані ОМКФ