А згодом телевізійники сіли підрахувати астрономічні сумми за права на трансляції і запитували один одного про єдине: ми заробили чи втратили Фінальний поєдинок Чемпіонату світу з футболу, в якому 30 червня збірна Бразилії перемогла Німеччину з рахунком 2:0, привернув до екранів телевізорів майже 500 мільйонів глядачів по всьому світу. А згодом телевізійники сіли підрахувати астрономічні сумми за права на трансляції і запитували один одного про єдине: ми заробили чи втратили?

Як написало у своєму дослідженні агенство “Рейтер”, починалося все з того, що права на трансляції двох чемпіонатів 2002 і 2006 свого часу запопадливо купив у всесвітньої футбольної організації “Фіфа” німецький медіа-гігант “Кірх груп”. За два чемпіонати Кірх дуже ризиковано заплатив шалені гроші, які поставили його на межу банкрутства - 905 мільйонів доларів. Лео Кірх наче знав наперед, що не прогадає. Йому вдалося перепродати свої права за 1 мільярд 870 мільйонів, що майже у чотири рази більше, ніж виручка від трансляції трьох попередніх світових змагань разом узятих. Цього виявилося досить, щоб зупинити банкрутство медіа-імперії Лео Кірха минулого місяця.

Таким чином ще одне яскраве підтвердження дістала тенденція до того, що стрімке зростання цін вивело з-під контролю вартість телевізійних прав у футболі. Величезні сумми за трансляцію національних чемпіонатів вже призвели до скрутного фінансового становища такі платні телемрежі, як “Ай-Ті-Ві діджитал” у Великобританії і “Телепью” в Італії. Але оскільки європейські мовники погоджуються на вимоги “Кірх груп”, ціни й не зменшуються.

Так в Німеччині публічні телекомпанії “A-Ер-Де” і “Це-Де-Еф” заплатили за чемпіонат 2002 відповідно 97 мільйон і 110 мільйонів доларів; французький комерційний канал “Те-Еф 1” виклав з кишені майже 145 мільйонів за ексклюзивні права, включно з матчами наступного кубку світу. В Великобританії комерційний гігант “Ай-Ті-Ві” і публічний мовник “Бі-Бі-Сі” заплатили німцям загалом 226 мільйонів 300 тисяч доларів. В Іспанії місцевий телекомунікаційний концерн “Телефоніка” купив екслюзивні права на два чемпіонати для своєї цифрової телекомпанії “Віа діджитал” за 162 мільйони і також перепродав права ефірної трансляції своєму ж каналу “Антена 3” за 47 мільйонів 600 тисяч. В Латинській Америці ексклюзивні права на обидва чемпіонати світу з футболу коштували супутниковому мовнику “Дайрек Ті-Ві Латин Америка” 400 мільйонів. Ця компанія перепродає субліцензії в Мексику, Аргентину, Венесуелу, Колумбію, Чилі і Уругвай. Щоправда це їй вдається з потугами через недавні економічні потрясіння.

Більшість телекомпаній цілком слушно сподівалися “відбити” гроші за рахунок підняття цін на рекламу. Директор американської фірми з медіа-планування “Зеніт Оптимедіа” Клів Рід заявив, що у Великобританії 30-секунд реклами у матчах за участі національної збірної коштували до 263 тисячі доларів; у Німеччині – до 124 тисяч. Тому прибутки телевізійників в різних країнах напряму залежали від того, наскільки гарно грає їхня команда впродовж чемпіонату.

Рекламні заробітки німецького публічного каналу “А-Ер-Де” під час кубку світу були нижчими, ніж очікувалося. Оскільки комерційні конкуренти – кірховий канал “ПроЗібен Сат 1” та “Ер-Те-Ель” на власний розсуд знижували ціни упродовж чемпіонату. Причини того були небезпідставні – німці майже не вірили в перемогу своїх гравців. Про це говорять цифри: фінал Німеччина-Бразилія дивилися 26 мільйонів (88% аудиторії), що менше, ніж аудиторія фіналу Чемпіонату Європи 1996. Тоді біля телеекранів сиділо 33 мільйони німців.

Так у Франції каналу “Те-Еф 1” довелося суттєво знизити ціну на рекламу, коли збірна країни, призер минулого чемпіонату, раптом вилетіла у першому раунді змагань. Телевізійники ж мріяли, що у разі, якщо французи гратимуть у фіналі, ціна за 30 секунд реклами коштуватиме аж 191 тисячу доларів. На жаль, після вильоту збірної Роже Лемера ціна півхвилинного ролика впала до 86 тисяч.

За словами менеджера з обслуговування клієнтів компанії “Медіа пленнінг Аджентіна” Дієго Абад”є під час 15-денної ейфорії в Аргентині розцінки на рекламу на каналах “Америка Ті-Ві” і “Канал 7” підскочили на 30%. Однак вони суттєво впали після того, як національна команда вибула зі змагань.

Телемережа “Глобо” у Бразилії, в країні, яка стала переможцем чемпіонату світу з футболу, свого часу купила ексклюзивні права на трансляції за 150 мільйонів доларів.

"Ми не втратили грошей на цій події, оскільки, крім продажу спосорських прав, ми збільшували ціну на рекламу," – заявив речник телемережі Луїс Ерлангер. - "Але наш успіх не слід пояснювати тільки з високими рекламними розцінками. “Глобо” завжди приділяло пильну увагу всім спортивним подіям за участю бразильців”. Мережа зарезервувала у Лео Кірха і права на чемпіонат 2006. Вони домовилися ще у 1998 році. Але зараз бразильці намагаються переукласти ту угоду. Річ у тім, що за твердженням Ерлангера, ціни на спортивні права в усьому світі почнуть падати і ми свідомі того, що права на кубок 2006 року коштують не більше 50 мільйонів доларів”.

Серед телевізійних жертв цьогорічного чемпіонату – іспанський телеканал “Віа діджитал”. На початку року “Віа” скаржився Курху з приводу того, що він заплатив за ексклюзивні права, але інший іспанський канал “Астра” безкоштовно показуватиме кубок у себе, оскільки він входить до концерну з німецькими “А-Ер-Де” і “Це-Де-Еф”. Скарга мала зиск – загальна ціна прав на два чемпіонати для “Віа” зменшена до 114 мільйонів 300 тисяч доларів. Домовленність іспанців з Кірхом має й поблажку: вони не повинні платити за права 2006, якщо іспанська збірна не вийде до чвертьфіналу. Подібна оговірка цього року врятувала від банкрутства французький “Те-Еф 1”.