Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 13-15 жовтня 2023 року.

1. «Українська зброя і ХАМАС»: час «складських» фейків
2. В окупантів меншає «отельных» ділянок фронту
3. «Гробові» в РФ сягнуть рівня витрат на освіту та охорону здоров’я
4. Навіщо Лаврову потрібна Шошоаке

«Українська зброя для ХАМАС»: час «складських» фейків

У п’ятницю 13 жовтня з приводу нібито потрапляння зброї з України бойовикам ХАМАС Путін засумнівався з приводу офіційних постачань. Але водночас «в нього немає сумніву, що були витоки з українських складів… «Чорний ринок» складається таким чином, що багато охочих купити, а в Україні через корупцію багато охочих продати». 

НАСПРАВДІ, тема з українською зброєю, яка буцімто постачається ХАМАС, наразі є однією з двох провідних у РФ. (Друга – сподівання на те, що США не здатні одночасно підтримувати Ізраїль та Україну).

Цікаво, що наративу Путіна про «чорний ринок зброї в Україні» виповнився рівно рік. У жовтні 2022-го на засіданні Ради керівників органів безпеки та спецслужб держав – учасниць СНД, диктатор заявив: «Серйозні виклики формує «чорний ринок зброї, що діє в Україні, в контрабанді якої беруть участь транскордонні злочинні групи».

Відзначимо, з того часу жодні моніторингові місії з НАТО (або окремо США) нічого такого не виявили.

Але, як кажуть, на злодії й шапка горить. Саме в Росії є великий досвід постачання зброї на «чорні ринки». Як внутрішні (достатньо згадати численні випадки часів російсько-чеченських війн), так і на зовнішні – лише торік до Росії повернувся чи не найвідоміший світовий «торговець смертю» Віктор Бут, який відбував покарання в США. 

А в ХАМАС, нагадаємо, офіційно визнали, що РФ надала їм ліцензію на автомати та набої «Калашников».

Ще 9 грудня ГУР МО України попереджало, що «наступним кроком мають стати фейкові звинувачення українських військових у буцімто продажі західної зброї для терористів на регулярній основі».

Отже, варто чекати, що під час наступної серії дезінформаційної кампанії проти України саме «складські» фейки мають лягти в основу «викривальних» публікацій чи репортажів. Адже Путін дав відповідну відмашку – в нього «немає сумнівів». Тому «мукачівську зброю в ХАМАС» будуть шукати та «знаходити».

В окупантів меншає «отельных» ділянок фронту

Щодо подій на фронті, то головним російським наративом наразі є: «український контрнаступ провалився, але відбувається підготовка нових наступальних операцій ЗСУ».

НАСПРАВДІ, що саме Путін мав на увазі під своєю «провально-контрнаступальною, але підготовчо-наступальною»  заявою, здатна пояснити хіба що якась «логіка Маркова». 

Ну а поки «отельных» ділянок фронту для окупантів стає все менше. Адже Україна нарощує свою вогневу міць. Від початку жовтня ЗСУ почали вистрілювати більше снарядів за добу, ніж противник. Про це повідомив OSINT-аналітик під ніком HerrDr8 на своєму акаунті в X.

Нагадаємо, у березні Путін видав «артилерійський указ». Але вже тоді Центр стратегічних комунікацій припустив, що снарядний голод окупантів це не вгамує. 

Так воно й сталося. Отже, за підрахунками, на початку повномасштабної війни ЗС РФ вистрілювали на добу близько 63 тисячі снарядів різних типів. Потім цей показник впав до 20 тисяч. На початку цього року знову зріс до 28 тисяч. Потім знову впав і нині коливається на рівні до 9 тисяч снарядів на день.

З іншого боку, спостерігається повільне, але впевнене зростання кількості артилерійських пострілів з боку Сил оборони України. Так, на початку повномасштабного вторгнення вони робили близько 4 тисяч пострілів щодня. Зараз цей показник досяг близько 9 тисяч.

Це підтвердили і в командуванні Сухопутних військ ЗСУ.

Це свідчить про таке:

• запаси у Путіна (щоб там хто не казав) дійсно небезмежні;
• Сили оборони України разом із західними партнерами поступово їх ще більше обмежують – знищенням ворожих артилерійських складів, руйнуванням шляхів підвозу та санкціями;
• саме тому Шойгу їздить по світу і просить зброю у КНДР та Ірану.

«Гробові» у РФ сягнуть рівня витрат на освіту та охорону здоров’я

Путін назвав те, що нині робить російська армія під Авдіївкою та на інших напрямках, «активною обороною». 

Вже підготовлена й нова партія «активних оборонців». Заступник голови Ради Безпеки РФ Медведєв заявив, що 357 тисяч військових вже уклали контракти з МО РФ. 

НАСПРАВДІ, пояснення цьому просте

За розрахунками «Важливих історій», близько 7 тисяч загиблих були віком від 20 до 29 років. Загалом у РФ торік померли 18 тисяч чоловіків цього віку. Таким чином, 40% із них загинули саме на війні. Росстат вперше опублікував звіт, при цьому, звісно, приховавши дані про причини смерті. (Для підрахунку використовувався метод «надмірної смертності»).

А Бі-Бі-Сі та «Медіазона» разом із командою волонтерів вже встановили імена 34412 російських військових, які загинули на війні з кінця лютого 2022 року. 4029 із них – мобілізовані. 1205 осіб з них загинули з 1 червня до 12 жовтня 2023 року, тобто в період контрнаступу ЗСУ. Саме мобілізовані стали однією з найбільш зростаючих категорій втрат.

Реальні втрати серед них можуть бути набагато вищими, оскільки в багатьох повідомленнях про загиблих, починаючи з жовтня 2022 року, не вказується їх статус. Через це іноді неможливо зрозуміти, чи служила людина контрактником, чи пішла на фронт добровольцем, чи була мобілізована.

Водночас на наступний рік вже збільшено обсяг коштів для щомісячних компенсацій сім’ям загиблих в Україні окупантів. Видання «Можем объяснить», проаналізувавши проєкт бюджету РФ на 2024-2026 роки, стверджує, що «гробові» в ньому закладалися з розрахунку на 100 000 загиблих. Сумарні виплати загиблим та пораненим окупантам у наступному році в Росії будуть порівняні зі статтями бюджетних витрат на освіту та охорону здоров’я – 1,5 та 1,6 трлн рублів відповідно.

Навіщо Лаврову потрібна Шошоаке

І наостанок про те, як 15 жовтня пропагандистські ресурси всі як один кинулися цитувати слова очільника російської дипломатії Лаврова: «Зеленський дістав, звичайно, всіх». 

Так він прокоментував нещодавнє висловлювання румунського сенатора Діани Шошоаке під час візиту президента України до Бухареста. (Вона, тоді, нагадаємо, зажадала повернення «румунських територій і поваги до румунів», які живуть в Україні.

Слова Лаврова, ніби «випадково», потрапили у кадри показані в етері програми «Москва. Кремль. Путін» на телеканалі «Росія 1».

НАСПРАВДІ, на цю румунську сенаторку і не варто було б звертати уваги (як і вчинила переважна більшість поважаючих себе ЗМІ), але якщо вже таку «зірку» запалили «Москва. Кремль. Путін», то слід розповісти хто вона.

Шошоаке очолює невелику праворадикальну партію та давно відома відповідними висловлюваннями. І нещодавній візит Зеленського до Бухаресту вона вчергове використала, щоб додатково привернути до себе увагу виборців.

Румунська преса неодноразово відверто називала Шошоаке проросійським політиком, а місцева редакція російського рупора Sputnik, не соромлячись, визнала її «політиком 2021 року в Румунії»;

Крім того, Шошоаке:

–  виступала за вихід Румунії з Європейського Союзу;

–   внесла законопроєкт про зміни до закону Румунії від 1997 року, де закликала анексувати Чернівецьку область, Буджак (Кагул, Болград, Ізмаїл) та острів Зміїний;

–   у березні, після рішення Києва внести її до санкційного списку через ці заклики, заявила, що «Україна – це фашистська держава, звідки їй погрожують розправою»;

–   у квітні Шошоаке підійшла до трибуни зі своїм ноутбуком і заявила, що на сайті парламенту не було порядку денного засідання. Їй іронічно відповіли, що це трапилося, мабуть, тому, що її ноутбук був «пов’язаний із Москвою». У відповідь та влаштувала істерику, яку завершила наступною фразою: «З огляду на те, що ноутбук належить сенату, а вхід здійснюється по Wi-Fi палати депутатів, значить, ця палата знаходиться на прямому зв’язку з Росією, а VPN – з Москви. Слава Москві!».

Отже, Шошоаке – класичний приклад «агента путінізму», яких в різний спосіб використовує Кремль. У цьому випадку – для маніпулювання російською телевізійною біомасою, яка вірить усьому що скаже «Москва. Кремль. Путін».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що не так із риторикою Дуро

На цьому можна було б і поставити крапку. Але ситуація виглядає так, що кількість подібних «шошоак» в країнах Європейського Союзу, на жаль, немала. І в перспективі це може створити величезні проблеми. Не тільки Україні, а й усій Європі.