На перший погляд, румунські медіа нагадують довоєнні українські: багато політики, гучних заяв, публічних дискусій. Відчувається, що в цій країні живуть люди, які стежать за подіями, мають свою думку та вміють її доводити.

Але що це за думка? Якщо вірити пропаганді, європейці геть збідніли, ледь не змерзли без російської допомоги та втомилися від війни. Ми погортали сторінки газет і сайтів Румунії, поспілкувалися з експертами, щоби з’ясувати, як виглядає Україна на шпальтах місцевих медіа. А також як на імідж нашої країни впливає всюдисуща ворожа пропаганда.

У дослідженні використовувалися інтернет-ресурси panorama.ro, adevarul.ro, capital.ro,  curentul.info, bursa.ro, curierulnational.ro, evz.ro, cutiapandorei.org, digi24.ro, zf.ro, maszol.ro, друковане видання Catavencii та інші.

Допомога Україні — це власна безпека

Нині тема війни в Україні присутня у всіх провідних румунських медіа. Дехто навіть робить окрему рубрику для цієї теми (як-от сайт evz.ro).

Румунські журналісти не тільки орієнтуються в ситуації на фронті, але й цікавляться персоналіями цієї війни (наприклад, є розслідування злочинів одного з ватажків російської армії Євгена Пригожина та багато новин про його заколот).

Війну майже щодня обговорюють на різних токшоу. 

Серед головних тем, що висвітлювали в медіа останнім часом, — український контрнаступ, відновлення України, стосунки Україна — ЄС,  допомога біженцям, санкції проти Росії, підрив греблі Каховської ГЕС, проблеми румунської громади в Україні, загрози для Румунії через агресію Росії, заколот «вагнерівців».

Ми помітили, що інформаційні повідомлення містять епітети, які доводять, що румунські медійники розуміють, хто справжній агресор. Так, коли йдеться про армію Росії, трапляються фрази «так званий», «окупанти», «анексований Росією Крим», «ставленик окупаційної влади», «кухар Путіна», «російські агресори».

Румунська політологиня, політична блогерка, президентка асоціації експертів із безпеки та глобальних питань Анжела Грамада пояснює це тим, що її земляки бачать жахи війни очима українських біженців.

«Окрім Польщі, ми найближче до того, що відбувається в Україні. Але, з іншого боку, ми повинні бути справедливими й визнати, що ми не бачили війну так, як бачили її українці, які через це все проходили. Війна розгорталася в них на очах», — сказала Грамада.

Однак, за її словами, крім солідарності є й прагматичні причини, чому румунські медіа симпатизують Україні:

«Ще під час першої світової війни Румунія відправила весь свій золотий запас до Росії для того, щоб убезпечити його. Він не повернувся. Ми досі пам’ятаємо про це, і наша влада, коли розмовляє з владою Росії, нагадує: де наш золотий запас? Потім — вони відібрали Бессарабію в 40-му році, 28 червня був ювілей цієї події. Тоді СРСР поставив ультиматум Румунії та сказав: “Забирайтеся з Молдови до Прута”. Після цього за рік була перша депортація з Молдови до Сибіру. Ніхто цього не забув».

Загрози з боку Росії існують і сьогодні. Відлуння цих побоювань ми бачили в румунських медіа:

«Те, що сьогодні робить Румунія для України, — насамперед заходи безпеки для своїх власних громадян та своїх власних інтересів», — сказала Грамада.

«Це заходи безпеки, щоб ця допомога доїхала до України. І якщо ви подивитеся звернення голови МЗС України Кулеби, він завжди каже слова подяки Румунії. Не каже, за що подяка, але всі одне одного розуміють», — каже Грамада.

Дискусія про те, чи треба повідомляти про допомогу Україні, триває в румунському суспільстві досі. Так, газета Catavencii жорстко іронізує з приводу того, що росіянам навіть не треба утримувати власну розвідку, щоб дізнатися, що планує Україна. Саме витік секретної інформації журналісти вважають головною причиною, чому «гальмує» українській контрнаступ.

Але не всі журналісти згодні з тим, що інформацію треба приховувати.

«Однією з постійних проблем у тому, як ми обговорюємо війну, є те, що Румунія не розголошує військову допомогу Україні. Ми у Panorama були першим ЗМІ, яке знайшло хоч якусь інформацію», — розповідає головна редакторка сайта Panorama Аліна Матіс.

На її думку, саме брак прозорості сприяє суспільній недовірі та шкодить взаєминам між країнами.

Втома та пропаганда: головні вороги українських наративів 

За словами Аліни Матіс, більшість румунів (близько 70%, згідно зі звітом Інституту Reuters) отримують новини із сайтів і соцмереж. Майже дві третини дивляться телевізор і близько половини читають соцмережі (серед яких найпопулярніший — фейсбук).

Журналістка каже, що втома від новин, яка спіткала весь світ після надмірної уваги до тем ковіду та війни в Україні, наздогнала і Румунію.

«Зі свого професійного досвіду я роблю висновок, що саме війна вплинула на тенденції уникання новин. Я бачила це навіть у нашої аудиторії на Panorama.ro. У перші пів року після початку війни наші історії, пов’язані з Україною, з війною, дуже читали — вони були одними з найбільш відвідуваних. Зараз я бачу, що інтерес зменшився. Звісно, коли відбувається ескалація — виникають сплески, як це було із заколотом Пригожина. Але через те, що війна затягнулася, суспільне сприйняття дещо змінилося. Не те щоб румуни зараз були налаштовані проти України, але вони більш байдужі, як на мене».

Пані Аліна згадує результати опитування «Євробарометра» в лютому 2023 року, яке показало, що румуни були одними з найбільш скептично налаштованих європейців щодо підтримки України.

«Водночас було проведено національне опитування IRES, яке показало, що дві третини румунів стежать за подіями в Україні та розвитком війни й хочуть, щоб наш уряд продовжував підтримувати вашу країну», — каже Матіс.

Редакторка додала, що саме тому в Румунії є медіа, які досі роблять щоденні прямі трансляції про війну в Україні. Однак каже, що на сприйняття румунів впливає російська пропаганда.

Звідки лізе російська пропаганда в Румунії — це питання ми поставили перед усіма нашими коментаторами.

«По-перше, це сторінка у фейсбуці посольства Росії, — розповіла Анжела Грамада. — Там дуже багато читачів. По-друге, це певні люди — їх не так багато — історики або інші лідери думок, яких румуни не визнали, а Росія взяла їх в обіг».

Джерелом пропаганди, за словами Грамади, залишається російська агенція «Супутник»:

«Їхня редакція була в Молдові, вони писали румунською мовою, звідти просували контент у румунську пресу. Зараз через те, що цей сайт заблокувала молдавська влада торік у березні, а потім ще з’явився закон проти дезінформації, — “Супутник” пішов у соцмережі, особливо в телеграм».

Румунський журналіст і політолог Міхай Ісак каже, що пропагандисти використовують усі можливі канали.

«По-перше, телебачення, яке дуже популярне в Румунії та в румунських діаспорах. Так, одна з приватних телекомпаній, яку запідозрили в розповсюдженні пропаганди, має зв’язки з румунським олігархом, якого звинувачують у корупції. Після засудження він утік до Сербії, оскільки Белград є сильним союзником Росії в балканському регіоні», — розповідає Ісак.

Наш співрозмовник зауважує й роль соцмереж, де пропагандисти отримали легкий доступ до румунського суспільства:

«Тікток став дуже важливим у російському гібридному нападі через відсутність нагляду з боку Румунії чи ЄС. Телеграм є досить новим на румунському ринку соціальних медіа, але його активно використовують конспірологи, праві партії та, звісно, проросійська пропаганда».

За словами пана Міхая, ці телеграм-канали вживають надзвичайних заходів безпеки, щоби фактчекери не могли бачити й розвінчувати їхній зміст. Через спільну мову, історію та культуру багатьма з цих каналів володіють і керують люди з Молдови.

Щодо друкованих медіа, то, за спостереженнями журналіста, аудиторія газет значно зменшилася за останнє десятиліття. Втім, вони ще мають вплив у деяких регіонах за межами Бухареста.

Під час нашого дослідження ми виявили російські наративи одразу на декількох інтернет-ресурсах: vestidinrusia.ro (фінансується посольством Росії), t.me/activenewsro, t.me/wwwAurelianRO, t.me/triunghiulbasarabean, t.me/sputnecenzurat, t.me/UraganDiscutii та інших.

Наративи російської пропаганди: куди б’є ворог

Головна мета російських пропагандистів — не таємниця: посварити Україну з Румунією, а румунів — із ЄС та НАТО. Вороги щоразу «розчісують» старі рани, що не перший рік завдають болю українсько-румунським відносинам. Це передусім питання національних меншин, суперечка навколо гирл Дунаю, визнання Україною молдавської ідентичності.

Також пропагандисти шукають нові «яблука розбрату». Так, нещодавно вони спробували звинуватити Україну в тому, що вона шкодить економіці Румунії. Для цього пропагандисти «прив’язували» Україну до недавніх страйків румунських фермерів і паливної кризи.

Свіженький наратив — релігійний: нещодавно в УПЦ (МП) намагалися представити етнічне румунське духовенство як жертв української релігійної політики. Також подекуди мала місце кампанія з дискредитації українських біженців.

Міхай Ісак каже, що всі ці наративи будуть масово використовувати під час виборів у 2024 році.

«Антиукраїнська пропаганда буде потужним інструментом для більшості радикальних партій на румунській політичній сцені, а також для деяких політичних лідерів, які намагаються отримати голоси за допомогою націоналістичного дискурсу», — каже Ісак.

Передвиборчі провокації вже знаходять відображення в румунській пресі:

Серед пропагандистських тем — міць російської «ядерної тріади», залякування «сильним лідером Путіним». Деякі сайти підхоплюють пафосні цитати диктатора Росії, супроводжуючи замітки світлинами «сильного лідера» із пропагандистського ресурсу «Супутник».

Дехто поширює фейки про слабкість українського військового керівництва або про загибель когось із керівників.

А ось як російський наратив про «злочинне НАТО» маскується під виглядом «аналітичних прогнозів».

Як протидіяти пропаганді: ініціативи Румунії

Однак російська пропаганда наражається на спротив у Румунії. Є медійники, які цілеспрямовано займаються розвінчуванням російської пропаганди, розуміючи її небезпеку. Наприклад, румунський журналіст і політичний оглядач Марін Герман заснував у румунському медіапросторі фактчекінговий проєкт, у рамках якого викриває російську брехню.

Опір пропаганді та дезінформації чинять і на державному рівні. Так, на початку війни одразу дві румунських телерадіокомпанії були оштрафовані Національною аудіовізуальною радою (CNA) за поширення російських наративів.

А цього року Румунія припинила роботу російського Центру культури та науки в Бухаресті, який працював із 2015 року. Під вивіскою культурно-освітнього закладу Центр займався поширенням російських наративів.

Окрім того, у квітні 2023 року керівники МЗС і міноборони Румунії, України та Молдови домовилися спільно протидіяти російській пропаганді та виголосили відповідну заяву.

Уже в червні представники парламенту, МЗС, міноборони та МВС Румунії поділилися власним досвідом боротьби з дезінформацією на державному рівні з українськими фактчекерами в рамках проєкту ЄС Support to Strategic Communication.

Свій внесок у боротьбу роблять і європейські інстанції. Так, European Institute of Romania регулярно знайомить румунів із документами, у яких ідеться про заходи Євросоюзу та поради, як протистояти пропаганді.

Не «братні народи», але порядні сусіди

Попри спроби розсварити обидві країни, наші співрозмовники кажуть, що румунське суспільство переважно має стійкість протистояти провокаціям і не підтримує агресію Росії. Велика роль у цьому румунських журналістів, які висвітлюють воєнні злочини Росії проти України, перешкоджають пропаганді та нагадують читачам, скільки лиха Росія завдала румунському народу.

На сторінках румунських медіа Україна — сусідка з багаторічними культурно-історичними зв’язками, але й з усіма суперечностями (а інколи й гучними скандалами), що вряди-годи виникають між будь-якими сусідами. Але розбіжності йдуть на другий план, коли обом загрожує спільний ворог.

«Якщо раніше ми говорили про Україну через західні ЗМІ, брали їхні матеріали, перекладали румунською мовою, то зараз цього менше. Навіть з’явилися канали, які мають своїх кореспондентів у вас. Не на постійній основі, але вони їздили в Бахмут, Миколаїв, у Бучу… Румунські журналісти почали відкривати для себе Україну, — каже Анжела Грамада. — Як і всі інші люди в Румунії».

Ірина Авраменко, оглядачка Інституту демократії імені Пилипа Орлика

Матеріал створено за сприяння CFI

Ілюстративне фото: Getty Images