Перше. Втрати.

У воїні, якого розстріляли рашисти на камеру і який перед смертю сказав "Слава Україні", люди за візуальними ознаками впізнали чотирьох чи навіть п'ятьох загиблих під Бахмутом. При цьому дві військові частини ЗСУ "підтвердили" двох своїх солдатів.

Можна лише уявити кількість наших реальних втрат – загиблих і зниклих безвісти – за останні кілька місяців під Бахмутом і Соледаром, якщо є така варіативність для особи із, загалом, досить чітко зафіксованим портретом.

Я чув, що кажуть самі військові про число тих, хто зник та/або опинився в полоні "на тому боці", але, звісно, офіційно його ніхто зараз не підтвердить.

Друге. Наслідок першого, але не тільки. Бардак.

Можна лише уявляти (хоча це важко), у якому стані деякі наші підрозділи та в якому стані їхні внутрішні комунікації та обізнаність про особовий склад після боїв, якщо навіть "підтвердження" 30-ю бригадою особи розстріляного бійця (Тимофія Шадури) спирається лише на припущення, зовнішній вплив соцмереж та непевні слова родичів.

Тимофій Шадура. Фото: соцмережі

До речі, мало хто звернув увагу на цитату комбрига Володимира Сіленка: "Ми офіційно ще не можемо підтвердити особистість (загиблого як Тимофія Шадури), тому що є сумніви, навіть, у його близьких. На жаль, ті хто був поруч з ним, загинули або в тяжкому стані в шпиталях... Тіло знаходиться на непідконтрольній території. Експертиза ДНК буде проводитися після евакуації тіла, коли це стане можливим".

А для багатьох заява на ФБ бригади чомусь стала чітким "так".

Генштаб і Сухопутка фактично "затвердили" її, поширивши без додаткових застережень.

Тому – третє. Провал у комунікаціях і зв'язках.

Регіональне управління Сил ТрО ЗСУ "Північ" сьогодні фактично безапеляційно підтвердило як єдино правильну версію Юрія Бутусова. Боєць, якого розстріляли росіяни після слів "Слава Україні" – солдат Олександр Мацієвський, снайпер роти вогневої підтримки 163-го батальйону територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади ТрО ЗСУ.

Олександр Мацієвський. Фото: Цензор.НЕТ

Виходить, джерела Бутусова і його дистанційне журналістське розслідування виявилися дієвішими, ніж можливості бойової бригади, командування ЗСУ і Міноборони.

ГШ і СВ чомусь не реагують на твердження про те, що розстріляний – не Шадура, а Мацієвський. Хоча, як ми вже усвідомили, ідеться про реального героя і тему номер один.

Може, не реагують тому, що за іншою версією – Бутусов. Але ж ця версія справді виглядає як значно більш підставова. Тіло повернули, опізнали, є ознаки, докази, характер поранень, а не лише "колективний розум" фейсбучного емоціо.

Комунікації МО – знову реактивні, а не проактивні, хоча в міністерстві цілий заступник (ця) міністра займається комунікаціями. Замість апелювати до "тактовності" соцмереж уже після того, як у них пронеслася лавина емоцій і маніпуляцій, все-таки варто було одразу після появи резонансного відео зробити заяву і розкласти висновки й поради по поличках. "Так і так, ми все розуміємо, рсн не люди, але щодо особи загиблого – заваліть писки, дайте стільки-то днів для неупередженого розслідування. Бо тут важлива правда, а не хайп".

Але сталося, як завжди. Реальність визначили маніпулятори в соцмережах. Висновок і для родичів, і для бригади визначила тупо космічна кількість згадок про Шадуру. Нехай і подекуди з припискою "Я нічого не стверджую, але подивіться, як схожі" (оце старе фото срочніка на сторінці пошуку зниклих і оцей відфотошоплений на комп'ютері портрет із відео).

Хвіст закрутив собаку в шаленому вихорі, і відмовити вже було неможливо. Почекати теж. Чому – хз. Варто було спробувати.

Висновки можна робити ще, зокрема моральні. Бо кількість загиблих/зниклих солдатів, яких публічно "приміряли" до вірусного відео – це ж і кількість родин, які побачили розстріл як свою внутрішню трагедію.

Насамкінець. Хай там що, за таке "Слава Україні!" не можна не дати звання Героя України. Бо людина стала Символом.
Головне – не помилитися, кому саме дати.

І заодно спробувати нарешті навести порядок у комунікаціях, горизонтальних та вертикальних зв'язках, в армії-суспільстві.