Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди Росії за 6 березня.

1. Москва не встигла «розколоти» ОПУ і ЗСУ
2. Шість кіл інформаційного «оточення» Бахмуту
3. Снарядний голод окупантів указ не вгамує
4. Справжні російські неонацисти сміються над Путіним

Москва не встигла «розколоти» ОПУ і ЗСУ

Досить великого розголосу 6 березня набуло повідомлення німецького таблоїда Bild про нібито розбіжності між президентом України Володимиром Зеленським і головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним, які виникли через Бахмут.

Насправді російські ЗМІ навіть не зуміли як слід розкрутити тему чергової «зради» у військово-політичному керівництві України. Дуже оперативно відпрацював Офіс Президента. «Оцінюючи перебіг оборонної операції, президент поставив запитання головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Олександру Сирському щодо подальших дій на Бахмутському напрямку. Вони висловилися за продовження оборонної операції та подальше посилення наших позицій у Бахмуті», — йдеться у повідомленні на сайті президента України.

А те, що Z-пропаганда неспроможна розкачати тему нібито розколу між Володимиром Зеленським та Валерієм Залужним (і не тільки в контексті Бахмуту), вона вже визнає й сама.  Українці не ведуться на подібні «розводки».

Проте інформаційні атаки на президента України та Головнокомандувача ЗСУ, звичайно, триватимуть й надалі.

Тому довіряти варто тільки офіційним каналам державної комунікації. 

Шість кіл інформаційного «оточення» Бахмута

Через цілковиту відсутність значних перемог в Україні Бахмут останнім часом взагалі перетворився для пропаганди на своєрідний фетиш.

Починаючи із «Зеленський, збережи хлопців!» (із такими закликами виступав головний «вагнерівець» Пригожин) і завершуючи «У всьому винен Зеленський, якому зняти Залужного не дають американці».

Насправді вся ця маячня свідчить лише про одне: Бахмут рашистам дуже потрібен. І за будь-яку ціну (а її вже навіть можна порахувати). Як на реальному полі бою, так і на інформаційному.

З огляду на те, що пропаганда вже давно не генерує нових ідей, а використовує старі, слід бути готовим до відпрацювання приблизно такої бахмутської методички:

• «У ЗСУ шалені втрати. Виводяться елітні частини, а на їх місце кидають ненавчених мобілізованих або бійців ТрО».  
• «Бахмут оточений». Цілком можливо, що незабаром лунатиме й слово «котел», яке взагалі не підходить до тієї оперативної обстановки, що склалася.
• «Джерела, наближені до достовірних», «знайомі із ситуацією» та «на умовах анонімності» просуватимуть відповідні тези щодо необхідності залишення Бахмуту.
• З’являться «бійці», «командири» якихось «підрозділів», які казатимуть на камеру щось на кшталт «командири нас кинули». Їх ролі, ймовірно, гратимуть або актори, або українці (зокрема і цивільні), які зараз перебувають у полоні окупантів.
• Можуть з’явитися «пропозиції щодо "коридорів евакуації". (згадаймо Іловайську трагедію та відео з розстрілом українського бійця, яке з’явилося 6 березня).
• Цілком вірогідна поява якихось «матерів, що благатимуть припинити криваву бійню за участю своїх синів» та багато іншого.

Тому (як і в історії з Bild) треба чітко розуміти: в ситуації навколо Бахмута у ЗМІ — свої завдання, у російської пропаганди — свої. А довіряти потрібно винятково інформації з офіційних джерел українського військово-політичного керівництва.

Снарядний голод окупантів указ не вгамує

Через те, що похвалитися на полі бою немає чим, пропаганда перетворює Бахмут-2023 буквально на Берлін-1945.

Усі балачки про те, що раніше «ми ще не починали, а зараз як почнемо великий контрнаступ на чолі із самим начальником Генштабу Герасимовим», уже розбилися на друзки.

Паралельно триває пошук «крайніх». До недавнього часу це були розбірки між «верхами» (Пригожин, Кадиров, Шойгу, генерали Лапін і Мурадов тощо). Тепер є наказ перевести стрілки на низових командирів.

Насправді пояснення причин провалу великого наступу виглядає тепер так: «солдати погані, генерали добрі». Питання «Чому мобіки-2023 мають воювати краще, ніж уже похована в Україні еліта-2022?» — риторичне.

Але реальність прозаїчна. Тактика «вогневого валу», якою користувались окупанти весь цей час, закінчилася. Через те, що банально закінчуються снаряди. Підприємства ОПК Росії не в змозі задовольнити артилерійські апетити Шойгу.

Путін хоче розв'язати цю проблему по-комуністичному – указом «Про заходи щодо ОПК, які застосовуватимуться у разі воєнного стану».

Згідно з ним, «підприємства, які зривають держоборонзамовлення за чинного воєнного стану, потраплять під зовнішнє держуправління».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  У РФ зривають оборонне замовлення

Те, що жодного «воєнного стану» в Росії наразі немає (тільки на тимчасово захоплених територіях), то таке. Його можна впровадити миттєво і по всій Росії. Але ознаки снарядного голоду вже наочні. Про них регулярно волає Пригожин, звинувачуючи у саботажі безпосередньо Міноборони.

Відомий військовий аналітик Олександр Коваленко підрахував:

окупанти роблять нині до 15 000 пострілів на добу, і цей показник знижується. Наприклад, у листопаді-грудні минулого року вони робили 20 тис. пострілів на добу. З лютого по квітень 2022-го він взагалі становив 70-80 тис. на добу.

З урахуванням негативних процесів з постачанням снарядів у підрозділи та їх виробництвом у Росії, вже до кінця квітня — початку травня щодобовий відстріл російської артилерії може опуститися нижче 10 тисяч на добу, а влітку (очікувано в липні), вийти на показник менше 5 тисяч на добу.

Водночас партнери України підвищують виробництво снарядів, відкривають нові лінії та нарощують щодобову видачу продукції. Високоточної та далекобійної.

У Росії такої можливості немає. Вона за рік війни з Україною не спромоглася у своїх безпечних тилах підвищити виробництво снарядів навіть на 10%!

«Таким чином, уже влітку росіяни (якщо не заручатися підтримкою якоїсь третьої сторони з постачання снарядів), будуть використовувати тільки те, що зможуть робити самі, — 1,5 млн пострілів на рік, або в середньому 4 тис. пострілів на добу», — робить висновок Коваленко.

Справжні російські неонацисти сміються над Путіним

Як і очікувалося, нещодавній «брянський інцидент», крім іншого, був використаний насамперед для просування наративу про «українських неонацистів». 

6 березня у ФСБ Росії повідомили, що запобігли замаху на засновника каналу «Царьград» Костянтина Малофєєва. За даними відомства, автомобіль «православного олігарха» збирався підірвати під контролем СБУ засновник «Російського добровольчого корпусу» (РДК) Денис Капустін.

Замах виявився смішним, як і сам телеканал. Хоча б тому, що його «заміновану» машину, яка стояла на приватній (під пильною охороною) парковці, для «розмінування» перегнали на громадську парковку в центрі Москви.

Історія, яка у першій половині дня ще тягнула ледь не на аналог вбивства Дугиної, зрештою, перетворилася на справжню комедію, над якою реготали навіть самі пропагандисти.

Але тема ледь не з транснаціонального «Російського добровольчого корпусу» (РДК), який є частиною українського неонацизму, звичайно, не зникне. 

Натомість, за офіційною версією, реальні російські неонацисти, які беруть участь у війні проти України, тепер уже не є неонацистами, бо виправилися.

Ексзаступник міністра оборони Росії, а нині голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов заявив, що «добровольці, які воюють в Україні у складі російських військ і дотримуються неонацистських поглядів, виправилися лише за фактом участі в війні».

Насправді історія тут наступна. Картаполов дійсно є співавтором законопроєкту, який посилює покарання за «фейки» про армію та її «дискредитацію» та запроваджує відповідальність за цими статтями за висловлювання вже про «добровольців» і найманців, які беруть участь у війні в Україні. 

Видання «Фонтанка» запитало у Картаполова, чи торкатимуться ці нововведення і неонацистів.

Далі їх діалог виглядав так:

— З 2014 року на Донбасі воює якась організація, яка називає себе «Русич». У чистому вигляді — шанувальники нацистів, є фотографії, де вони зігують на тлі свастики, у них є наколки свастики. Але зараз вони воюють на боці Росії. Розповідь про цих людей — це дискредитація?

— Я рекомендував би розповідати про цих людей з обережністю. Щоб не ввійти у конфлікт із самим собою.

— У мене немає і не може бути внутрішнього конфлікту, коли я говорю про людей, які підтримують фашизм / нацизм.

— Не можна взяти і так голослівно заявити, що ці люди підтримують фашистів. У нас на це немає підстав.

– Як це немає? Є багато інтерв’ю, де засновник «Русича» Олексій Мільчаков прямо говорить, що він нацист, є фотографії, де вони зігують, є фотографії їхніх татуювань зі свастикою. Які ще потрібні докази?

— Я думаю, що вони вже звели татуювання і більше не зігують. Якщо вони виконують завдання у складі угруповання російських військ в Україні, то вони вже виправилися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нацист Мільчаков стане новим істеблішментом Росії

Нагадаємо, ДШРГ «Русич», яку очолює Мільчаков, брала участь у бойових діях в Україні у 2014-2015 роках на боці терористів. Після вторгнення 24 лютого 2022 року вони воюють у складі російських військ.

Мільчаков здобув популярність у 2011 році завдяки особисто викладеним фотографіям, де він вбиває цуценя, відрізає йому голову та з’їдає. На інших фотографіях він позував на тлі прапора зі свастикою. «Я нацист. Не заглиблюватимусь, націоналіст, там, патріот, імперський напрямок і так далі. Можу руку підняти», — казав він в інтерв’ю.

Торік у вересні Telegram заблокував канал Мільчакова, який публікував «інструкцію», як катувати та «утилізувати» полонених українців. Там були поради на кшталт: «відрубувати пальці, відрізати вухо, удари в область паху та суглобів, загнати голки під нігті. Після допиту полоненого треба розстріляти, не привертаючи зайвої уваги».

Судячи з нещодавнього відео страти українського полоненого, останню пораду окупантам уже можна ігнорувати.

Цікаво, що ще один учасник «Русича» Євген Рассказов казав: «Символіка та погляди наших бійців не зміняться, а силовики не будуть тиснути на "Русич" як на героїв війни».

Як у воду глядів. Або, радше, у чорний вир. Тож у Москві можуть і надалі клеїти дурня з «виправленими нацистами та виведеними татуюваннями». Путінські міфи про «денацифікацію України» настільки безглузді, що над ними сміються навіть справжні російські неонацисти. Настане час — і всій Росії стане не до сміху. Як це колись було у Німеччині.