Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 9 – 11 грудня.

1. Понад третина всього бюджету Росії – на війну
2. Чому G7 обрали нафтову «цінову стелю», а не ембарго
3. РПЦ призначила нового «архистратига»
4. Шість тез для Путіна від Медведєва

Понад третина всього бюджету Росії – на війну

9 грудня Путін нарешті закликав росіян не вірити звітам Конашенкова щодо війни в Україні. «Вірити нікому не можна, тільки мені», – заявив він. Нагадаємо, це фраза шефа гестапо Мюллера з телесеріалу «Сімнадцять миттєвостей весни».

Кіношний Мюллер сказав це за пару місяців до капітуляції Німеччини у Другій світовій війні. Отже Путін розраховує, що часу в нього ще трохи є, хоча й відчуває, що часу катастрофічно не вистачає.

І намагається його надолужити так, як йому підказує його радянська свідомість – за допомогою збільшення військових видатків.

ISW пише, що у законі про федеральний бюджет Росії, який підписав Путін, зазначено, що наступного року на оборону, безпеку та правоохоронні органи буде виділено понад 9 трильйонів рублів ($143 млрд). Це значне збільшення порівняно з попередніми роками, тепер війна забиратиме понад 30% всього бюджету РФ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До чого привела Путіна «нестача зброї на Заході».

Аналітики припускають, що бюджет, ухвалений Путіним, надмірно оптимістичний в частині очікуваних доходів та видатків. І тому інші частини російського бюджету (насамперед, соціальні) будуть надалі скорочуватися, щоб покрити пріоритетні витрати на війну.

Хоча, НАСПРАВДІ, куди їх ще скорочувати – невідомо. Те, що мінімальна зарплата в РФ нижча, ніж в країнах Європи (до останнього мешканця якої зібрались воювати кадирівці), було очікувано.

А ось мінімальні зарплати в Латинській Америці, яку Путін, як самопроголошений лідер «світового антиколоніального руху», зараз натхненно звільняє від «американського засилля» десь під українською Курдюмівкою, дійсно мають здивувати пересічних росіян з їх $241.

Коста-Ріка – $541, Уругвай – $494, Чилі – $455, Еквадор – $425, Гватемала – $396, Аргентина – $366, Сальвадор – $365, Парагвай – $354, Болівія – $326, Гондурас – $300.

Тому, щоб там російська пропаганда не розповідала у Латинській Америці про війну в Україні з «колективним Заходом», саме ці цифри для латиноамериканців мали б наочно свідчити, що РФ – це та ж Венесуела. Яка до того ж путінську Росію підтримує. 

Нагадаємо, Венесуела – найбагатша нафтою країна у світі – через корупцію та неефективне управління економікою вже багато років переживає глибоку економічну кризу. 30 листопада президент Ніколас Мадуро гордо оголосив про підвищення мінімальної зарплати в країні з 1 грудня на 150% – з 1,8 до 4,5 тисяч боліварів ($9,5). 

Отже, росіянам – приготуватись. У них ще все попереду. Путін зі словами «вірити тільки мені» вже йде за Мадуро. А латиноамериканцям – розуму не вестися на російську пропаганду.

Чому G7 обрали нафтову «цінову стелю», а не ембарго

З огляду на введену нещодавно цінову «стелю на нафту» пропаганда завела стару шарманку з піснями «санкції нам на користь», «Захід робить погано тільки собі». Зараз досить активно розганяється тема, що найбільшу вигоду зі стелі отримають Індія та Китай.

Наприклад, ТАСС повідомив, що «…запровадження країнами G7 стелі цін на російську нафту несе в собі багато помилок і вигідне Китаю, оскільки він зможе закуповувати енергоносії з Росії з великою знижкою…».

НАСПРАВДІ, «вигідність» відносин з нинішньою РФ вже продемонстрував прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, який, за повідомленням Bloomberg, відмовив Путіну у щорічній традиційній особистій зустрічі через те, що той пригрозив застосувати ядерну зброю у війні в Україні.

А щодо Китаю з його «вигодою від стелі», то якщо дійсно Пекін закуповуватиме російські енергоносії за дешевшими цінами, то як вважають експерти, по-перше, маржа компаній РФ (а отже, і доходи федерального бюджету) неминуче будуть нижчими – що, власне, і є сенсом запроваджених обмежень. По-друге, стеля звільнить обсяги енергоносіїв інших виробників, які можуть бути закуплені країнами, які й запровадили обмеження проти Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нафта і газ Росії нікому не потрібні

Захід мав на вибір два інструменти, як обмежити доходи Путіна від нафти: ембарго або «стелю».

Ембарго – як захід прямої дії, дійсно б прибирав частину російських обсягів нафти з ринку, але за його законами – неминуче б створював й дефіцит та, відповідно, зростання цін.

«Стеля» не усуває нафту з ринку, але через процес перерозподілу обсягів різко погіршує становище російських компаній (і відповідно, бюджету РФ), яке рано чи пізно, але призведе до вичерпання ресурсних можливостей Кремля. При цьому головна мета санкцій – суттєве зниження доходів російського бюджету – якраз виконується.

Пропаганда ж продає не всю історію з нафтовою «стелею», а вихоплює її невеликий китайський сюжет, з якого нібито нічого поганого не випливає для самих росіян.

Або взагалі видає бажане за дійсне. Наприклад, у заголовку новини росЗМІ пишуть: «Саудівський міністр: Західні санкції та стеля цін на російську нафту неефективні»

Але в тексті новини він каже, що «вплив європейських санкцій на російську нафту та заходи щодо обмеження цін поки не принесли чітких результатів, а їх реалізація все ще неясна».

Так і працює російська (в даному випадку економічна) пропаганда: начебто не бреше (як з Китаєм), але при цьому не каже всю правду. Або просто примітивно маніпулює – як з міністром енергетики Саудівської Аравії.

РПЦ призначила нового «архистратига»

Путін вперто не хоче оголошувати своїм указом завершення мобілізації. При цьому штучно, в своєму гебістському стилі, створює напругу і дає привід все частіше говорити про другу хвилю, що розпочнеться одразу після новорічних свят.

Але при кожному зручному випадку диктатор каже, що  жодних причин для нової мобілізації в Росії немає. Востаннє він оголосив про це 9 грудня, перебуваючи в Бішкеку.

При цьому придворний юрист Кремля Клішас каже, що «слово Путіна сильніше за указ про закінчення мобілізації». Ця фраза одразу дала привід кепкувати в дусі: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог».

НАСПРАВДІ, те, що здавалося смішним 9 грудня, вже наступного дня набуло цілком реального «релігійного» наповнення.

РПЦ фактично прирівняла Путіна до архангела Михаїла: у розданих мобілізованим солдатам молитовниках президента РФ величають «Предводителем небесного воїнства». 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Путіна зміцнюють у його «триєдиній вірі»

У фільмі, який показали на телеканалі «Спас», російські священики десь на Донбасі роздавали солдатам «військові» молитовники з хрестами та «калашниковими», де зокрема йшлося: «Даруй верховному головнокомандувачу Володимиру, мужньому архістратигу та боголюбному Правителю…».

«Можемо пояснити» розповідає про генезу цього явища. З початку нульових у «молитві про президента» Путін згадувався без по-батькові, а помічником його значився якраз архангел Михаїл.

Молитва не змінювалася 20 років, але восени 2022-го Гундяєв (патріарх РПЦ Кирил) запропонував нову молитву: про здоров’я «Володимира Володимировича». 

З осені за нього почали молитися ще й як за царя. 4 листопада Гундяєв вже відверто натякав на царський статус Путіна, вказуючи, що сидіти вони повинні поряд, як зазвичай сиділи цар та патріарх. Тепер ієрархи пішли ще далі, прирівнявши Путіна до архангела.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пропагандист всія Русі у рясі

До речі, у тому ж фільмі зі «Спасу» Ігор Фомін, настоятель храму при МГИМО, розповідає про священне право глави держави на вбивство: «Правителі мають право на те, щоб карати, припиняти земні долі та давати людині усвідомлення навіть через таку страшну подію, як позбавлення життя».

Шість тез для Путіна від Медведєва

І наостанок, новини з рубрики «російський уроборос», яка останнім часом почала наповнюватися значно жвавіше. Спочатку це були регулярні наїзди «воєнкорів» на Міноборони, потім Гіркін розповів гірку правду для Кремля про ситуацію на фронті.

Цього разу пропагандистська змія у вигляді Андрія Медведєва вкусила за хвіст прем’єр-міністра Росії Мішустіна. Приводом стало його рішення про виділення 5,7 млрд рублів на створення російськомовних шкіл у Таджикистані.

НАСПРАВДІ, з допису Медведєва для Мішустіна (читай: Путіна) приводом для роздумів мали б стати щонайменше шість тез, які ми виділили, і які повністю вбивають конструкцію майбутнього Росії.

«У ситуації з виділенням майже 6 млрд рублів на російськомовні школи в Таджикистані дивно навіть не те, що це все відбувається в розпал «СВО», коли люди по 50-100 рублів скидаються на спорядження, приціли, буржуйки.

Незрозуміло в принципі, ці школи в Таджикистані потрібні навіщо? Щоб його громадяни вивчали російську мову? Тільки це все профанація. Адже добре відомо, як складаються тут, у Росії, іспити з мови. Навіть не знаючи жодного слова російську можна скласти.

І вся ця ніби інтеграція це ще більша профанація, тому що мігранти живуть закритими громадами, мову не вчать, на традиції вони начхати хотіли, Росія для них лише харчова база, не більше того…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Таджики більше не терпітимуть неповаги до себе

І найголовніше. В Азії живуть мільйони росіян. Чому… ми знову створюємо умови для зовсім чужих нам за духом та суттю мігрантів?

Немає давно СРСР і немає жодного спільного минулого. Для них нема. Вони у підручниках читають про жахи російської імперської окупації.

Ці 6 мільярдів, це не питання куди і навіщо ми витрачаємо навіть гроші. Це питання, яке майбутнє ми будуємо в Росії», – підсумовує Медведєв.

Гадаємо, лише цих тез вистачить, аби зрозуміти: Путін за допомогою «50-100 рублів на буржуйки» намагається відтворити те, в що ніхто не вірить навіть у самій РФ. Адже йому вже відкритим текстом пишуть, що: немає спільної для всіх російської мови, у підручниках з історії в колишніх республіках СРСР (а не тільки в Україні) пишуть про жахи імперської окупації. І ось на цій відсутності спільного минулого Путін збирається побудувати майбутнє Росії.

Але нехай цей «російський уроборос» пожирає себе й надалі. Все, що його вбиває, робить Україну сильнішою.