У Києві презентували «Зелену» та «Білу» «книги протидії дезінформації», які провокують дискусію та пропонують конкретні рішення у питанні боротьби з дезінформацією на державному та громадському рівні.

Книги були презентовані 1 грудня під час експертного круглого столу на тему «Інформаційна безпека: російсько-українська війна виставляє рахунки». Захід організували Київський національний університет імені Тараса Шевченка та громадська організація «Інститут інформаційної безпеки», повідомляє «Telegraf».

«Зелена книга» описує певне явище у сфері дезінформації, визначає ключову проблематику, статус-кво учасників та пропонує тези для дискусії. Її мета — запустити дискусію про механізми вирішення складної політичної, соціальної, економічної проблеми.

«Біла книга» містить аргументацію та твердження на підтримку певних рішень, пропонує бачення змін, зокрема законодавчих, для розв'язання конкретних проблем. Часто «Біла книга» є продуктом дискусій, які спровокувала «Зелена книга», і фіксує напрям реформ та необхідні інструменти.

Сукупно обидві книги формують комплексний продукт, який найбільш повно аналізує ситуацію з протидією дезінформації в Україні.

«Зелена книга» уже існує в електронному та паперовому варіанті. 

Книги розробив Інститут інформаційної безпеки, до їх створення долучились також чимало експертів та організацій, зокрема Інститут постінформаційного суспільства, Інститут міжнародних відносин КНУ, Центр стратегічної комунікації та інформаційної безпеки та громадська організація «Детектор медіа».

Як зауважив упорядник видань, аналітик Сергій Балан, «Зелена» та «Біла» книги народилися під час широкомасштабної війни й писалися у перервах між сиренами повітряної тривоги.

«У нас досі відсутнє визначення поняття "дезінформація" у законодавчих документах, його ще треба впроваджувати у правову площину. Все, на що була спроможна влада, так це на обмеження діяльності ЗМІ, російської мови, заборону в’їзду небажаних осіб до країни. Але це малоефективно», – сказав він.

Проблема, за словами Балана, також у координації і взаємодії між державними органами й інституціями громадянського суспільства. «Маємо цілий пул громадських організацій, але не маємо того, що називається синергією. Кожен (за українською традицією?) намагається перетягнути ковдру на себе, доказуючи, що він кращий, кожен грає у свою гру. На жаль, зусилля розпорошуються, і це не дозволяє вийти на якісний рівень протидії російській дезінформації», – сказав він.

На думку засновника Інституту постінформаційного суспільства Дмитра Золотухіна, презентація «Зеленої книги» породжує ще одну форму діалогу про те, як зробити український інформаційний простір стійкішим до загроз з боку Росії.

«Нашою ключовою відмінністю від росіян в інформаційній сфері є рефлексія, постійне обдумування своїх дій, критичне ставлення до нашої діяльності в інформаційному просторі, дискусія про дихотомію безпеки та свободи слова. Ця постійна дискусія на політичному та академічному рівнях, на мій погляд, і є однією з наших ключових переваг в інформаційному протистоянні», – сказав він.

Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей відзначив, що дослідження зроблене на високому професійному рівні: автори акумулювали власний досвід роботи і провели ґрунтовний аналіз нинішньої ситуації.

Книги створені за підтримки Національного фонду демократії (National Endowment for Democracy, NED) в межах проєкту «Посилення інституційної спроможності публічних акторів задля протидії дезінформації». Проєкт має на меті підвищити спроможність державних органів та громадянського суспільства в Україні виявляти та протидіяти дезінформації, а також надавати інформаційно-аналітичну підтримку державним центрам боротьби з дезінформацією.

Нагадаємо, нещодавно Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення і Центр протидії дезінформації підписали меморандум про співпрацю, що передбачає спільну боротьбу з пропагандою та дезінформацією.