1. З ким воює Кремль в Україні?
2. Шойгу влаштував елеваторну бійню
3. «Гра у демократію» по-херсонськи
4. Мільярди відтінків «сірого» імпорту нафти

У Москві й досі не можуть розібратись з ким воюють в Україні і влаштовують «гру в демократію» на її окупованих територіях. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 8 червня.

З ким воює Кремль в Україні?

8 червня голова МЗС РФ Лавров, виступаючи на прес-конференції в Туреччині, на питання «Що зі вкраденого в Україні, крім зерна, Росії вже вдалося продати?», заявив наступне: «Ми займаємось реалізацією цілей, які були оголошені публічно – звільнити схід України від тиску неонацистського режиму».

А 29 травня той самий Лавров звинуватив Францію вже у «розпалюванні націоналізму в Україні». Отже, крім плутанини з географією (вся Україна чи лише Донбас), Москва ніяк не визначиться з кваліфікацією противника (нацисти чи націоналісти), заплутуючи і себе, і людей. 

НАСПРАВДІ, нацизм і націоналізм – далеко не одне й те саме, хоча російська пропаганда постійно оперує цими поняттями як взаємозамінними.

Націоналізм буває дуже різним, але загалом бути націоналістом у світі не вважається злочином. Наприклад, націоналістичними можна назвати національно-визвольні рухи проти колоніалізму, які в свій час активно підтримував СРСР.

Російська служба BBC нещодавно зібрала підбірку дуже суперечливих тверджень Путіна про націоналізм. Наприклад, раніше той називав російським націоналістом себе, а також Медведєва (того, який зараз призначений новим Жириновським). 

Натомість нацизм – це екстремістська ідеологія, яка обґрунтовує необхідність знищення «неповноцінних» категорій населення та завоювання десь за кордоном «життєвого простору».

І хоча російський диктатор сам у цьому ніколи публічно не зізнається, з еталонним гітлерівським нацизмом його політичний курс і погляди мають чимало спільного.

Елементарне порівняння промов Гітлера-1939 і Путіна-2022 демонструє цю вражаючу спорідненість. Тут є все: і нарікання на «приниження німців/російськомовних» і «я до кінця намагався усе вирішити мирним шляхом».

Раніше ми вже писали про цю особливість путінізму, яку ще називають шизофашизмом: таврувати інших словом «фашист» і при цьому самому бути фашистом.

Тому, якщо запитають: з ким врешті-решт воює кремлівська пропаганда?, відповісти можна метафорично – із власним дзеркалом.

Шойгу влаштував елеваторну бійню

8 червня ЗМІ РФ повідомили, що перший ешелон з зерном із тимчасово окупованого українського Мелітополя прибув до тимчасово окупованого Криму.

Напередодні МО Росії заявило, що українська армія нібито розміщує бронетехніку та обладнує вогневі позиції на території елеваторів та зерносховищ у низці населених пунктів Харківської, Сумської та Донецької областей.

Після такої заяви ризики терористичних обстрілів та ракетних ударів банди Шойгу по українських елеваторах і зерносховищах значно зростають. Тепер запаси зерна, які російський флот не випускає з українських портів, можуть бути просто знищені.

Водночас у Москві заявили: «Ми не можемо заважати експорту українського зерна, тому що на захоплених територіях немає великих сховищ із зерном».

НАСПРАВДІ, це брехня. «Наразі пошкоджені елеватори у Чернігівській і Сумській областях (найбільший елеватор України знаходиться в останній), у Запорізькій з 52 залишилося 10 елеваторів. Щодо Донецької та Луганської областей – буде дивом, якщо там хоч щось залишиться. Зруйновані поруч з елеваторами залізничні станції додатково ускладнюють вивіз зерна», каже Інна Воробйова, експерт порталу Elevatorist.com. Загалом на сьогоднішній день Україна втратила близько 13 млн т елеваторних потужностей.

Станом на 6 червня 2022 року в Херсонській області, за яку йдуть бої, елеватори зберігають 1 554 600 тонн зерна. 

А нещодавно російська армія знищила другий за величиною зерновий термінал в Україні – у Миколаєві.

«У світлі таких повідомлень дезінформація, що розповсюджується Путіним з метою відвести від себе провину, стає ще більш цинічною», – заявив з цього приводу голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель.

Путін розповідає казки, нібито Росія не блокує порти Маріуполя та Бердянська, і Україна може безперешкодно експортувати своє зерно. Але в розмовах з Макроном і Шольцем ставить ультиматум: порти в обмін на скасування санкцій.

Постпред РФ в ООН Небензя дарує пропагандистам новий аргумент: «Ми маємо підстави вважати, що українське зерно йде не на потреби голодуючих, а завантажується до сховищ європейських країн». Доказів, звичайно, не наводить, але пропагандисти подають ці припущення як факт під соусом «європейські країни вивезли скільки зерна з України, що цього року і українці голодуватимуть». Це знову брехня.

За словами заступника міністра аграрної політики України Тараса Висоцького, до війни Україні для внутрішнього споживання потрібна була лише чверть від вирощеного нею зерна. Цього року потрібно 40%. Співвідношення виросло через бої, бо постраждали 3 млн гектарів полів.

Зернове питання стало ще більш актуальним після нещодавнього ракетного удару окупантів по Києву, внаслідок чого було зруйновано об’єкти Дарницького вагоноремонтного заводу. «Як і завжди, Росія заявила, що знищила військову техніку, зокрема танки. Насправді завод займався ремонтом вагонів-зерновозів, які використовують для залізничних перевезень зерна в морські порти України, – розповів постпред України при ООН Сергій Кислиця, – «Всі казки Путіна про його готовність полегшити експорт української пшениці, які він так красномовно розповідає своїм рідкісним співрозмовникам, залишаються надто далекими від реальності», – додав він. 

З початку повномасштабної війни РФ проти України російські сили викрали з аграрних підприємств на тимчасово окупованих територіях близько 600 тисяч тонн продукції, з яких приблизно 100 тисяч направлено до Сирії. Про це повідомив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. За його словами, дії РФ спрямовані на забезпечення продовольством своїх регіонів, які не є аграрними. А також на продаж за кордон — на награбованій українській продукції Росія може заробити «десятки і десятки мільйонів доларів».

«Гра у демократію» по-херсонськи

Крім елеваторних перемог Москва також мріє про електоральні. 8 червня стало відомо, що в Херсонській області (де окупанти не можуть знайти достатньої кількості колаборантів для організації повсякденного життя) вже готують підґрунтя для проведення псевдореферендуму щодо можливого приєднання до РФ.

Зокрема, для цього проводять фейкове телефонне «соцопитування». Питання – маніпулятивні і відверто небезпечні: про ставлення до Росії, її армії, до особисто Путіна, так званої «спецоперації». Знаючи російські методи роботи з інакомислячими, можна здогадатись, що чекає на тих, хто відповість неправильно.

Є серед питань і ось таке: «чи потрібно Херсону входити до складу РФ, йти шляхом так званих «Л/ДНР», чи увійти в склад «Республіки Крим?»

Тобто, вся ця російська «гра у демократію» на окупованій території навіть не розглядає опції, що Херсон хоче залишитись у складі незалежної України.

НАСПРАВДІ, вся ця провокативна-маніпулятивна метушня то з «прямим входження до РФ на підставі указу Путіна», то «стати частиною «Таврійського макрорегіону», то «Південного Федерального округу», то з референдумом, на якому, за словами Пєскова, «саме жителі мають визначити свою долю» доводить лише одне.

У Кремлі просто не знають як більш-менш легітимно (у путінському розумінні цього слова) прив’язати до себе тимчасово окуповані українські території.

Та ж історія і в Запорізькій області, де росіяни, крім того, що шалено женуть потяги з зерном до Криму, так ще й знімають блокпости. Отже, чому ж у Кремлі весь час натякають на кримський сценарій для Херсону та інших захоплених областей, але весь час його відкладають? Причин три.

1. Неясно, чи вдасться відстояти цю територію у воєнному плані.
2. Незрозуміло, що робити з Україною взагалі. Адже все завершиться переговорами, а псевдореферендуми їм не сприятимуть.
3. Невідомо, як цей «референдум» провести так, щоб не виглядало повною міжнародною ганьбою. Особливо на тлі того, що інформаційна війна за «визволених» українців програна вчисту.

Згідно опитування 2018 року, проведеного групою «Рейтинг» в рамках проекту «Портрети регіонів», 68% жителів Херсонської області зазначили, що відчувають гордість за те, що є громадянами України. 65% вважають, що українська мова повинна бути єдиною державною.

Отже питання: як пояснити, що сталось за ці чотири роки з жителями Херсонщини, які тепер мають вітати «русский мир»?

І питання серйозне. Це росіянам можна втюхати щось на кшталт: «херсонці увесь цей час боялись нацистів та СБУ тому й так і відповідали». А що робити з міжнародним співтовариством від якого залежать зняття/накладання/продовження/посилення санкцій? А вони дуже болять Путіну. І болітимуть ще довго.

Мільярди відтінків «сірого» імпорту нафти

Поки що російський диктатор обманює долю за рахунок дійсно великих надходжень від продажу нафти. Так, Росія збільшила її експорт наприкінці травня та на початку червня і довела його до максимальних цьогоріч обсягів. Загальний обсяг доходів бюджету РФ першому кварталі зріс до 7,17 трлн рублів, з них нафтогазові доходи склали майже 3 трлн рублів.

НАСПРАВДІ, за цим ховається й інша статистика. Нафту зараз Росія жене танкерами. А через санкції танкерна війна всього світу з Росією набула своєї головної фарби – «сірої». Переважна більшість танкерів з російською нафтою просто приховують пункт призначення. 

На тижні, що завершився 3 червня, з балтійських портів вони вивозили 1,88 млн барелів на добу – на 29% більше, ніж тижнем раніше. При цьому майже 40% із підсумкового обсягу (880 тисяч барелів на день) попливли у невідомому напрямку, повідомляє Bloomberg.

Вивезення нафти на танкерах з вимкненими транспондерами стало нормою у травні, коли й набули чинності санкції проти «Роснафти», «Газпром нафти» та «Транснафти». Проте обсяги такого вивезення спочатку були скромними: 100–200 тисяч барелів на добу щотижня.

У червні ж «сірий» вивіз російської нафти через Балтику підскочив у неймовірні 3,5 рази порівняно з попереднім тижнем. Тому Путін поспішає, адже йому вже доповіли, що з наступного року нафтові втрати Росії сягнуть $30-50 млрд через ембарго, яке буде поступово запроваджуватися протягом найближчих 6-8 місяців.

Тому майбутнє Росії виглядає по-справжньому сірим. З усіма його економічними, політичними і юридичними відтінками.