Загалом в Азії глядачі посаджені на сувору телевізійну дієту з імпортних мильних опер. Свого часу народи Азії були розділені мовними бар’єрами й історичною ворожнечею, та тепер конкурують за головні місця на телевізійних ринках один одного”. Так починається стаття кореспондента “Асошейтед пресс” Тіні Трен.

"Націоналізм був стертий з лиця Азії завдяки телебаченню," заявив в інтерв’ю літературний і медіакритик Бенвенідо Лумбера, викладач Філіппінського університету. - "Саме молодіжна субкультура робить досить легким і простим культурний обмін між країнами".

28-річна телережисер з Куала Лумпуру Чонг Ев Пуї каже, що її друзі спеціально їздять до сусіднього Сінгапуру, коли туди прибувають із візитами актори гонконзьких мильних опер. "Актори з Гонконгу набагато популярніші, ніж наші малазійські. Вони чарівніші і професійніші," каже Чонг.

“Мильні опери, де б вони не вироблялися – в Австралії чи Азії - апелюють до глядачів через класичну формулу загальних емоцій і фантазій, притаманних кожній людині”, додає Крістіна Слайд з Університету Канберри, організатор конференції з питання феномену мильних опер на австралійському телебаченні. Вона каже, що для багатьох людей, котрі живуть у бідних країнах, що розвиваються, є очевидним намагання втекти від реальності до телевізійних гарних будинків і гарних людей. "Там є теми кохання, сексу, відданості, домашніх справ і грошей... Дуже мало суспільств існують поза межами наведених речей”, зауважує Слайд.

Більшість популярних в Азії мильних опер не голлівудського виробництва; вони зняті і транслюються переважним чином усередині регіону. Так з кінця 90-тих Південна Корея почала перетворюватися в потужного виробника мильних опер для Китаю, Тайваню й Сінгапуру. Генеральний менеджер корейської “Ем-Бі-Сі продакшн” Парк Дже-Бок пояснює цей успіх тим, що глядачі віддають перевагу акторам з обличчями азіатського типу. "Азіати втомлюються від продуктів Голівуду. Особливо від того, що бачать на екранах чорношкірих і білих людей," додав Парк.

У В’єтнамі плакати з південнокорейським актором Дже Юнг-Джуном прикрашають оселі, де живуть підлітки, а його фотокартками обмінюються так само, як в Америці підлітки обмінюються бейсбольними картками. "Південнокорейські мильні опери приваблюють в’єтнамську молодь, оскільки вони максимально близькі до їхнього повсякденного життя. До того ж у серіалах грають гарні актори в модному одязі з чудовим макіяжем і зачісками," заявив Нгуєн Кім Трач, представник державного телебачення В’єтнаму. Серед модної молоді в містах Ханой і Хошімін прийнято накладати темніший макіяж і облягаючі штани й сукні – точнісінько як у героїв корейських серіалів. Кілька років тому одна з мильних опер "Юмі – моє кохання" про дизайнера одягу навіть викликала у Ханої хвилю відкриття магазинів із модним одягом від Юмі.

Віддані тайванські фанати слізного серіалу "Осіння історія" минулого року здійснили в Південній Кореї тур від Сеула за 100 миль на північний схід до міста Сок Чо, де зросли й закохалися їхні улюблені телевізійні герої.

Китайський костюмований період з історичних серіалів переживають глядачі у В’єтнамі. Провідна акторка Жао Вей є там настільки популярною, що видавництва надрукували її фотографії на обкладинках шкільних підручників. А діти купували її королівську шляпку, щоб вдягати на щорічний Фестиваль повного Місяця. Перекладач Нгок Тач, який адаптує китайські мильні опери для телекомпанії Ханою, переконаний, що таке захоплення пояснюється спільним підЄрунтям китайської й в’єтнамської культур. "В’єтнам і Китай мають багато спільного у своїй історії й культурі, тому глядачі, дивлячись китайські серіали, відчувають себе частиною екранного дійства”, зазначив він.

Крім усього китайські й південнокорейські мильні опери приносять непогані прибутки від реклами. Місцеві станції показують перед ними рекламні блоки подекуди інколи впродовж 30 хвилин. А у Філіппінах акторів латиноамериканських серіалів, наприклад, запрошують взяти участь у різноманітних презентаціях.

Проте реакція урядів деяких азійських країн не сповнена ентузіазмом. У квітні в Китаї був заборонений показ на телебаченні тайванської мильної опери “Сади Метеор”, в якій розповідалося про любовний роман бідної студентки з членом банди, що утворили діти багатіїв. З поясненням, що серіал становить загрозу молодим розумам, китайські урядовці через місяць заборонили показ серіалу. А у В’єтнамі одна з державних газет поставила китайські й південнокорейські мильні опери у рейтинг "10 найсумнівніших культурних подій 2001 року”.