Після трагедії 11 вересня на американських локальних телеринках процвітає повтор документальних телефільмів. Але не береться до уваги те, що подієві документальні стрічки, як і решта комбінованих телепродуктів, мають обмежений строк придатності. Впливова газета “Нью-Йорк таймс” звернула увагу на цей показ і вустами Детектор медіа Джулії Саламон заявила: “Здається нечуваним чи навіть безглуздим показувати цей фільм без оновлення і коригування!”

До 11 вересня мало людей у США чули про “Аль Джазіру”, арабськомовний супутниковий телеканал, який став всесвітньовідомим через трансляції відеозаписів Усами бен Ладена. Минулої осені “Аль Джазіра” вела репортажі з Афганістану, а нинішні репортажі з Близького сходу зробили їй на Заході новий і багато в чому непривабливий імідж. На цьому каналі палестинські терористи-камікадзе закликали до терактів, а самогубства називалися "операціями коммандос." Невелика деталь: впродовж останніх 8 місяців, відколи літаки впали на Нью-Йорк, газета “Нью-Йорк таймс” згадувала про “Аль Джазіру” у 166 статтях, порівняно з 20 згадками за попередні 5 років.

Відколи у 1996 році «Аль Джазіра» розпочала мовлення з невеликої, порівняно ліберальної країни Катар, західні журналісти бути заінтриговані непідцензурністю і незалежністю каналу, що було незвичним для більшості з 22 арабських країн, на які розповсюджувався сигнал супутника. Стиль журналістики був американським, а зміст передач - місцевим і дуже привабливим для тамтешньої аудиторії, яку привчили до нудного регульованого урядом телебачення.

Критично налаштована критик Джулія Саламон визнає, що документальний фільм про “Аль Джазіру” трирічної давнини все ж таки можна визнати актуальним, як нагадування, що глибокі культурні відмінності були очевидні навіть за поверхневими ознаками. “Аль Джазіра” може виглядати і звучати так само, як американське Сі-Ен-Ен, з чудовою графікою і контроверсійними ток-шоу, однак засади і точки зору цих двох каналів завжди різняться як ніч і день, як Схід і Захід. І ми не звертали на це уваги”, - зазначила вона.

У фільмі ведучий ток-шоу “Аль Джазіри” каже, що канал являє собою “демократичний, ліберальний форум”. Наприклад, у 1999 році ток-шоу, стилізоване під американський "перехресний допит”, показало гостя з Тунісу, вдягненого у європейський костюм і краватку, а присутній у студії шейх був у традиційному вбранні. За кілька хвилин обидва гостя захопилися сваркою на підвищених тонах, як це можна бачити на американських каналах “Фокс ньюз” чи “Сі-Ен-Ен”. Тунісець звинуватив арабського шейха у тероризмі, а той звинуватив гостя з Тунісу у тому, що той комуніст і симпатизує євреям. Кожен з запрошених обізвав співбесідника брехуном. “Такого роду псевдодебати дуже притаманні американському телебаченню, - пише телекритик Джулія Саламон. – Але їхній зміст суттєво різний. На “Аль джазірі” гість може насміхатися так: "Тільки релігійний лідер може оголосити джихад. Чуєте ви, неграмотний ідіоте!?”

До того ж, “Аль Джазіра” стала рупором молодої демократії в Катарі і знаряддям боротьби між реформаторами і консерваторами. Документальний фільм приділяє увагу першим парламентським виборам в країні. Серед сотні кандидатів було 6 жінок, одна з яких, як показано у фільмі, пояснювала місцевим жителям, що таке вибори.

В іншому епізоді Фаїза Рафсанжані, дочка екс-президента Ірану і член іранського парламенту, обговорює роль жінки в іранській політиці. Вона також була вдягена у чадру і лише виразний шарф зі шкіри леопарда видавав її справжні уподобання в одязі.

Телеканал також вивчає диспропорцію між заможністю і бідністю. Заможний кандидат у депутати Катару запросив журналістів “Аль Джазіри” на екскурсію до власного палацу. Їдальня була удвічі більша за розмірами від звичного банкетного холу в готелях; внутрішній плавальний басейн був оздоблений мозаїкою з коштовного каміння, спеціально спроектованої так, щоб малюнок нагадував східні килими. Також канал показував одного єгиптянина, який постачає для арабського шейха тварин. Впродовж 6 років проживання в Катарі йому так і не вдалося здобути місцевого громадянства. Можливість здобути громадянство жорстко обмежена, інакше, як заявив у фільмі кандидат у депутати Катару, “громадянство зникне, як таке”.

“Жоден ворог США на “Аль Джазірі” не був морально засуджений за ворожість і презирство до Сполучених Штатів, - наголошує Саламон у своїй редакційній статті. - У повідомленнях про бомбування американцями Іраку телекомпанія показала відчай пересічних іракців без обговорення того, що ж саме викликало авіанальоти”.

Найбільш лякаючим, на думку американського Детектор медіа, був фрагмент з інтерв”ю Бен Ладена у 1999 році з різкими випадами на адресу США і жахливим передбаченням: "З божою допомогою ми повалимо американців! Кожен американець - наш ворог безпосередньо чи опосередковано, незалежно від того, носить він зброю чи сплачує податки!". Тоді один з кервіників “Аль Джазіри” пояснював рішення показати інтервью з терористом №1 такими аргументами: "Західні медіа були б раді взяти у нього інтерв”ю, особливо американці. Вони б заплатили купу грошей за таку можливість!”.

Насамкінець у статті “Ню-Йорк таймс” наводяться слова ведучого арабського ток-шоу: "Демократія прийде у арабський світ через ЗМІ і ніяк інакше”. І телекритик Джулія Саламон ставить проблему: “Але демократія в якому визначенні?” і резюмує “Цей документальний фільм трирічної давнини, приправлений тогочасним оптимізмом, зараз виглядає, як ще одна гірка пілюля для американського суспільства”.