Якісний контент, впровадження технологій штучного інтелекту, суспільний інтерес, диджиталізація, глибоке розуміння своєї авдиторії, сервісна підтримка її потреб — це лише частина завдань сучасних медіа, про які говорили під час щорічного дводенного форуму «Медіавиклики 2021». На форумі зібралося понад сто випускників програми «Хаб медіамобільності» та авторитетні медійники. Форум став можливим за підтримки проєкту USAID «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією «Internews», та за допомоги приватних благодійників. Вісім дискусійних панелей, 36-годинний інтелектуальний марафон, який щороку проводить Фундація «Суспільність» та партнери з наскрізним питанням: якої журналістики ми потребуємо для модернізації країни?

Журналістика проти дезінформації та маніпуляцій

Як уберегтися від засилля дезінформації? Щодня редактори медіа обробляють та публікують величезну кількість інформації. Медіа повинні брати на себе відповідальність за контент, який поширюють, а також розвиток критичного мислення, усвідомлюючи вплив інформації на майбутнє суспільства. «Повторювати фейки — неефективний спосіб боротьби проти них. Коли журналіст повторює, а пізніше спростовує фейк, у людини спрацьовує пам’ять: наступного разу ця людина радше сприйме цю інформацію як правдиву», — вважає Валерія Ковтун, менеджерка Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр».

На думку Дмитра Золотухіна, експерта з питань інформаційних воєн Інституту постінформаційного суспільства, медіаграмотність треба розглядати як частину нашої еволюції, як правила дорожнього руху, які з’явилися через появу автомобілів. Інтернет і соцмережі — це теж продукт еволюції, завдяки якому формуються нові правила споживання інформації.

Перемога Дональда Трампа на виборах президента Сполучених Штатів Америки змусила американські ЗМІ переосмислити роль журналістики, каже Адріян Кармазин, який був директором Української служби «Голосу Америки» у 2005–2015 роках. Президент Трамп не раз називав американських журналістів, які його не підтримували, ворогами, часто поширював відверто брехливу інформацію. Тож багатьом журналістам довелося активно боротись за демократію, а громадяни, аби допомогти їм у цьому, мають підтримувати медіа, яким довіряють.

«Кримська медіаплатформа»: як будувати інформаційні мости

Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, каже, що саміт «Кримська платформа» допоможе зробити Україну більш суб’єктною на міжнародному рівні. На його думку, всі повідомлення, які Україна посилає світові щодо Криму, слід «запаковувати так, аби звучало: гайз, Крим — не тільки наш біль, але це і наша спільна справа».

Організатори «Кримської платформи» намагаються розповідати про проблеми Криму, його мешканців та переселенців через питання прав людини, культури й медіа. «Персональні історії  надзвичайно важливі для медіа, які розповідають про окуповані території, адже, хоч що говорять політики й громадські діячі, але найважливішим буде голос тих, хто живе там. Ми маємо перефокусувати історію на те, як повертати Крим, — сказала Наталія Гуменюк, керівниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу й одна з ініціаторок "Кримської редакції". — Наша організація працює з тим, щоб люди не залишалися у своїх бульбашках. Це унікальний досвід, коли в людей з’являється можливість розказати про Крим через майданчик, який дозволяє посилити голоси один одного».

Часи трансформації: завдання для медіа

«Головне завдання медіа зараз — повернути собі авторитет, а також заохотити людей звертатися саме до тих джерел, які беруть на себе відповідальність за поширення правдивої, повної та точної інформації», — каже шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова. За її словами, в Україні немає медіа, які були б абсолютним авторитетом для більшості українців. Це добре, бо на ринку немає монополії, однак рівень довіри до традиційних медіа й далі поступово знижується. Одна з причин цього — те, що журналісти не є єдиною спільнотою, професійною корпорацією. Зараз, на думку Наталії Лигачової, медійна спільнота розпорошена, її фракції конфліктують між собою й не мають мотивації для об’єднання проти актуальних загроз: зовнішнього тиску й цензури, підкупу, насильства тощо. Ще один наслідок цієї розпорошеності — неспроможність журналістів дистанціюватися від тих представників медіа, які насправді займаються маніпуляціями.

Голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв каже: важливо, щоби люди, які розчарувались у традиційних засобах масової інформації та пішли в соціальні медіа, повернулися до професійних медіа. Для цього журналістам потрібно повернути свою репутацію, авторитетність і право на довіру аудиторії, переконати читачів, глядачів і слухачів у тому, що саме в них можна отримати якісну інформацію.

Редакторка проєкту «Донбас. Реалії» «Радіо Свобода» Тетяна Якубович додала, що на додачу до загальносвітових викликів для медіа, які стосуються й України, ми маємо власні — зумовлені війною. В умовах збройного конфлікту медіа повинні навчитися працювати з дражливими темами та особливою аудиторією.

Багатьох медійників у часи змін лякає перспектива приходу на зміну журналістам роботів, нейромереж, штучного інтелекту. Голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов запевнив учасників дискусії: такого ніколи не станеться. Хоча технології змінять журналістику, вони точно не знищать професію журналіста. До того ж, веде далі Андрій Куликов, сумлінні журналісти давно працюють як роботи з творів фантаста Айзека Азімова. «Ця людина винайшла три закони робототехніки. Перший із них: робот не може завдати шкоди людській істоті. Другий: робот не може виконувати накази людської істоти, спрямовані на завдання шкоди іншій людській істоті. Третій: робот має дбати про власну безпеку тією мірою, якою це не суперечить першому і другому законам. Потім ці закони були доповнені ще одним правилом: робот не може завдати шкоди людству. Це правило, за яким ми всі працюємо й маємо його дотримуватись».

Нова динаміка, поступ і загрози для Суспільного мовлення

Представники Суспільного мовлення поділилися з учасниками дискусії новими планами, досягненнями та розповіли про новітні виклики, що стоять перед компанією. За словами Світлани Остапи, голови наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, Суспільне нині успішно розвивається. Сформовано нову управлінську команду. Тепер важливо зберегти динаміку перетворень. «Перед нами багато викликів і перешкод, які нам постійно доводиться долати, — каже Світлана Остапа. — Зокрема, останнім часом почали лунати пропозиції щодо змін до закону про Суспільне, якими хочуть змінити формулу створення Наглядової ради НСТУ, щоб її призначав уряд. Це може знецінити реформу Суспільного, поставити під питання його незалежність». Микола Чернотицький, голова правління НСТУ, розповів про один із успіхів Суспільного — знятий 2021 року документальний серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» до тридцятиріччя незалежності України.

«Для розв’язання проблеми фінансування Суспільного ми розробили нову модель, яка визнана експертами Ради Європи більш надійною, — розповів секретар Наглядової ради НСТУ Вадим Міський. — Вона передбачає створення спецфонду в держбюджеті, що наповнюватиметься за рахунок надходжень від податку, який уже існує: плати за користування радіочастотним ресурсом. Сподіваюся, рано чи пізно знайдеться політична воля для впровадження нової моделі фінансування, а до того часу щороку боремося за надання достатнього бюджету».

Під час форуму Наталія Лигачова вручила відзнаку за поступ у професії «Прорив», яку щороку вручає Фундація «Суспільність» разом із Фондом розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка, ведучому міжрегіональної програми «Ранок на Суспільному» Віктору Дяченку.

Успішні медіапрактики, інституції та поради досвідчених

Медіабізнес в Україні — річ вкрай непередбачувана. Важко залучити інвестиції, нелегко й монетизувати контент. То чи можуть невеличкі незалежні медіа стати прибутковими? Заступник головного редактора «The Village Україна» Ярослав Друзюк вважає, що можуть. Він розповів, що проєкти, над якими працює його команда, такі як Blackfield Coffee та Barout, окупаються й навіть приносять невеликий прибуток. «Творити медіа складно, але потрібно це робити, і я відчуваю, що ми рухаємось маленькими кроками у правильний бік», — сказав Ярослав Друзюк.

Голова Незалежної медійної ради Антоніна Черевко наголосила на важливості розвитку журналістської саморегуляції та цінності якісної медійної експертизи.

«Якщо говорити про тренди для медівників, які працюють безпосередньо з аудиторією, раджу ставати добрими співрозмовниками, а не тільки головами, що говорять у кадрі чи перед мікрофоном, — сказала продюсерка суспільного "Радіо Культура" Ірина Славінська. — Бо дистанційна самотність — тренд сьогодення, і медіа — саме той ресурс, який може допомогти цю самотність долати».

Спеціальну відзнаку «За особливий внесок у розвінчування агресивних наративів» під час форуму отримала телеведуча Яніна Соколова. «Ви — наше майбутнє, й ми часто говоримо в редакціях про те, хто буде після нас, — сказала вона. — В Україні дуже мало людей, яких справді можна назвати журналістами. Так сталося, що нам, журналістам, майже нема де працювати, аби відстоювати свою позицію й бути вільними. Але за допомогою наших глядачів, які з нами рахуються й нас підтримують, ми можемо бути вільними. Це величезна свобода й честь — працювати в таких умовах. Пам’ятайте, що наша професія створена для того, щоби працювати для людей, а не для власників ЗМІ».

Фото: «Хаб медіамобільності»