Інститут масової інформації проаналізував проєкт «Стратегії інформаційної безпеки», яка має замінити Доктрину інформаційної безпеки України, затверджену п’ятим президентом Петром Порошенком у 2017 році, та порівняв обидва документи.  

Як зазначається в аналізі медіаюриста Алі Сафарова, Доктрина і Стратегія є хоч і близькими за змістом, але відмінності між ними існують, і вони достатньо суттєві.

Якщо Доктрина, в першу чергу, спрямована на відсіч агресії з боку Російської Федерації, то Стратегія є проєктом загального переформатування інформаційного простору України, стратегією розвитку інформаційних взаємовідносин в цілому.

В цьому найсуттєвіша відмінність Стратегії від чинної Доктрини – бо Доктрина 2017 року визначає, що саме через застосування Російською Федерацією технологій гібридної війни проти України виникла необхідність запровадження додаткових заходів забезпечення інформаційної безпеки.

«Ця різниця відчувається й далі: якщо Доктрина є способом реагування саме на агресію з боку Російської Федерації, й вбачається як виняткова і тимчасова необхідність впровадження певних заходів додатково до чинного інформаційного законодавства, то Стратегія пропонує переформатування інформаційного середовища без прив’язки саме до агресії з боку Російської Федерації. Виходячи з положень, викладених в Стратегії, більшість її норм мають діяти в тому числі після закінчення агресії з боку Російської Федерації», – говориться в аналізі.

Чинна Доктрина обмежує перелік основних загроз здійсненням з боку країни-агресора спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив обороноздатності України, підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів в Україні, проведення державою-агресором спеціальних інформаційних операцій в інших державах з метою створення негативного іміджу України у світі тощо.

Натомість Стратегія розглядає дії країни-агресора в інформаційній сфері проти України лише як одну з загроз. При цьому перелік загроз, а відтак і необхідність реагування держави, у Стратегії значно ширший і охоплює майже всі сфери інформаційної діяльності.

Зокрема Стратегія, окрім політики Російської Федерації, відносить до загроз глобальні дезінформаційні компанії, здійснення соціальними мережами редакційного впливу на контент, що поширюється користувачами, вільне й неконтрольоване переміщення інформаційного потоку у рамках глобального інформаційного простору тощо. Фактично Стратегія охоплює всі існуючі й можливі загрози, пов’язані з обігом інформації в суспільстві, без розділення ступеня їх небезпеки, рівня шкідливих наслідків для суспільства.

Відсутність такої диференціації не дозволяє визначити пріоритетність цілей держави в реагуванні на загрози – що власне має бути метою прийняття такого документу, як Стратегія.

«Змішування російських інформаційних спеціальних операцій, які мають на меті знищення демократичних практик в країнах демократичного табору (і тягнуть за собою реальні жертви, загрозу війн і масових заворушень в усьому світі) - з такими загрозами як некритичне сприйняття інформації громадянами або зростання популярності конспірологічних теорій щодо сучасних технологій, природи пандемій тощо (що також несе загрозу, однак має не такі руйнівні наслідки), – заважає визначити першочергові та наступні цілі, призводить до неефективного використання обмеженого ресурсу», – зазначається в аналізі.

ІМІ акцентував увагу на тому, що зміщення вектору уваги з відсічі агресії з боку Російської Федерації на переформатування державою всіх інформаційних відносин в дуже узагальнену «безпеку» з дуже широкими повноваженнями саме силових органів – створює побоювання, що під приводом боротьби з «неправильною» інформацією буде відбуватися боротьба з поширенням критики дій особисто президента.

Фахівці Інституту масової інформації пропонують доопрацювати Стратегію, більш чітко визначивши формулювання, розділивши загрози в залежності від ступеню їх небезпеки та пріоритети держави в боротьбі з ними тощо. Також пропонується розглядати Стратегію не як проект рішення РНБО, а як основу програми Кабінету Міністрів України по розвитку інформаційного простору України.

Як повідомляв «Детектор Медіа», Міністерство культури та інформаційної політики готує нову «Стратегію інформаційної безпеки», текст проєкту знаходиться на стадії погодження із зацікавленими органами, у разі його схвалення РНБО він буде поданий для затвердження президентові.

Проєкт «Стратегії інформаційної безпеки» доступний на сайті МКІП за активним посланням.

25 лютого 2017 року п'ятий президент Петро Порошенко підписав Указ, яким увів в дію рішення РНБО «Про Доктрину інформаційної безпеки України» та затвердив Доктрину.

Фото з відкритих джерел