У статті Путін викладає своє бачення причин Другої світової війни, покладаючи відповідальність на західні країни, які відмовилися від співробітництва з СРСР. Підписання СРСР та нацистською Німеччиною пакту Молотова — Ріббентропа Путін називає вимушеним кроком, який, мовляв, дозволив підготуватися до війни. Багато західних експертів виклали своє бачення меседжів російського президента. А, наприклад, український експерт Олексій Мельник вважає, що Путін використовує «історичну правду» в сьогоднішній неоімперській ідеології Росії для легітимізації агресивних дій режиму на зовнішній арені,

Кремлівський речник Дмитро Пєсков каже, що стаття Володимира Путіна «Реальні уроки 75-ї річниці Другої світової війни» була опублікована в американському журналі The National Interest, тому що його читають «солідні та розумні люди».

Головний редактор видання Джейкоб Хайлбран зазначає, що The National Interest розмістив цю статтю, оскільки головна мета журналу — «просувати дебати щодо історії та зовнішньої політики», а публікація Путіна «забезпечує саме це».

«Я знав, що вона дасть значну поживу для роздумів, буде полемічною, що західні аудиторії здебільшого не знайомі з точками зору, які просуває президент Путін, що багато хто на Заході, як і раніше, не може зрозуміти вирішальну роль, зіграну Червоною армією в розгромі нацизму під час Другої світової війни», — вважає Хайлбран.

Мабуть, так само «просуваючи дебати щодо історії та зовнішньої політики», The National Interest опублікував у листопаді минулого року статтю «Війна в Україні повинна закінчитися», написану професором Військово-морського коледжу Ньюпорта (США) Лайлом Голдстайном.

У тій публікації автор пояснював, чому американський істеблішмент має переглянути свої погляди щодо анексії Криму.

Мовляв, захоплення півострова сталося «безкровно», враховуючи «відомі симпатії» місцевих жителів, а в порівнянні з «поширеним насильством» у деяких країнах Америки та Азії, окупація української території «навряд чи є серйозною проблемою».

Голдстайн підкреслював, що Крим був «подарований» Україні Микитою Хрущовим, а Росія «заплатила ріками крові» за півострів, беручи участь у Кримській і Другій світовій війнах. Кордони держав, на які розпався СРСР, «органічно міняються», вважає професор.

У 2015 році, напередодні оголошення Дональдом Трампом про висунення у президенти, The National Interest розмістив статтю «Ведмідь і слон» російської публіцистки Марії Бутіної, в якій вона заявила, що для поліпшення відносин між Вашингтоном і Москвою на американських виборах повинен перемогти кандидат-республіканець (слон — символ Республіканської партії).

У 2019-му вашингтонський суд визнав Бутіну винною за діяльність в ролі незареєстрованої агентки іноземного уряду.

Генеральний директор The National Interest — 72-річний американський політолог Дмитро Саймс, уродженець Москви, син радянського правозахисника та співробітника «Радіо Свобода» Костянтина Сіміса.

Саймс емігрував до США в 1973 році. Працював науковим співробітником у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (Вашингтон), керівником російських і євразійських програм у Фонді Карнегі, був професором Колумбійського та Каліфорнійського університетів.

Також він консультував із зовнішньополітичних питань президента-республіканця Річарда Ніксона, який, прийшовши до влади, проголосив політику розрядки у відносинах із СРСР і після Франкліна Рузвельта став першим очільником Білого дому, що відвідав Радянський Союз. Саймс був одним із організаторів цього візиту.

З 1994 року він керує вашингтонським Центром національних інтересів (раніше — Ніксоновський центр), близьким до республіканців. А з 2018-го разом із В'ячеславом Ніконовим, онуком народного комісара закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова, веде на російському «Першому каналі» пропагандистське шоу «Велика гра».

Згідно з розслідуванням історика Юрія Фельштинського, ціла низка фактів вказує на те, що Саймс є агентом Кремля.

До слова, з 2002 року членом редакційної колегії The National Interest є російський сенатор, голова комісії Ради Федерації з інформаційної політики Олексій Пушков.

Пояснюючи на своєму телеграм-каналі, чому стаття Путіна була опублікована в The National Interest, Пушков послався на те, що цей журнал висловлює погляди американських прибічників «політичного реалізму», які виступають за «конструктивні відносини з Росією».

«З огляду на республіканську приналежність Дональда Трампа, це, як мінімум, не вороже йому видання, на відміну від New York Times, а також журналів фондів і центрів, близьких до демократів, типу Foreign Policy», — розповідає Пушков.

«Політичний реалізм» — це парадигма міжнародних відносин, згідно з якою держава вище за все має ставити національний інтерес і підтримувати його відповідною силою.

Відкритим залишається питання, чий державний інтерес насправді просуває керівник The National Interest, на сторінках якого виправдовується анексія Криму, а слідом Путін викладає уроки з історії Другої світової війни «для солідних і розумних людей».