Відповідають: Володимир Ар'єв, Сергій Дацюк, Тетяна Метельова, Катерина Котенко, Микола Княжицький, Ігор Пелих, Єгор Соболєв, Ольга Мусафірова, Лаврентій Малазонія, Євген Перегуда, Оксана Панасівська, Олег Смаль, Юлія Жмакіна, Максим Стріха, Сергій Таран, Юрій Луканов.

Володимир Ар'єв, продюсер студії “Закрита зона”:

- На мою думку, цього року ніхто з ведучих не зміг себе особливо яскраво проявити. Ведучим 2005 року я б назвав В’ячеслава Піховшека, «1+1», за його вміння утриматися в ефірі. Але тільки за це. Людині вдалося бути, як кажуть, і тоді, і зараз. Тому я б присудив йому це звання тільки за живучість.

А серед ведучих новинних блоків я б міг відзначити Романа Скрипіна, 5 канал, за те, як він уміло переграв двобій у дуелі з Березовським. Але, знову ж таки, тільки за це.

А взагалі, у нас в країні є проблема з ведучими новин. Наші ведучі або просто нічим не відрізняються, або взагалі просто непрофесійні. Ті, хто добре показали себе в минулому, цього року не відзначилися нічим особливим.

Сергій Дацюк, корпорація «Гардарика»:

- Вахтанг Кіпіані - кращий телеведучий 2005. Ганна Безулик («1+1») - краща телеведуча 2005.

Тетяна Метельова, журналіст:

- Роман Скрипін. Компетентність, змістовність, витриманість,

коректність, об'єктивність.

Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:

- На мою думку, ведучою цього року стала Марія Єфросініна. Я побачила в проекті «Лінія конфлікту» її здатність до кардинальної зміни формату. Я переконалася, що Марія може вдало реалізувати у різних проектах. Адже можна, до речі, згадати і телетрансляцію "Євробачення", на якій вона теж непогано проявила себе як ведуча. Це було одне з дуже достойних подій шоу-бізнесу.

Микола Княжицький, генеральний директор компанії „Медіа Дім”:

- Перше, що я хочу сказати - це те, що зараз, на щастя, рівень українських ведучих є досить високим. Тому я ставлюся з повагою до українських ведучих всіх телеканалів. Але якщо говорити конкретніше, то я б виділив ведучих Олену Фроляк з телеканалу ICTV та Андрія Кузьменка (він же Кузьма зі Скрябіна) з телеканалу "Інтер". Мені подобається те, що вони є у повному значенні слова «живі», природні та енергійні. Вони є абсолютно невимушеними. Я вважаю, що вони не грають, а поводяться так само, як і в реальному житті. У них також є певне почуття патріотизму. Вони є громадянами України, і їм небайдужа її доля. Я також високо оцінюю роботу телеведучих каналу "1+1".

Ігор Пелих, телеведучий:

- Серед ведучих новинних програм “Ведучим року” я б обрав Романа Скрипіна. Такий мій вибір обумовлюється тим, що рівень довіри до цієї людини за всі ці роки нікуди не зник. Він, мабуть, є найвищим. Можу сказати, що його поява на телеекрані асоціюється саме з довірою. Також хочеться підкреслити те, що цій людині завжди була властива послідовність та логічність, що є дуже важливою рисою ведучого новинного проекту. Але провідна риса, яка, власне, у мене викликає повагу - це його впертість. Впертість у тому сенсі, що він переважно завжди добивається від своїх гостей відповіді саме на те запитання, яке його цікавить. Особливо від політиків. Адже дуже часто в ефірі ми годинами слухаємо те, що не має ніякого відношення до запитання, яке поставив ведучий. Багатьом ведучим, на мою думку, не вистачає саме впертості.

А що стосується розважальних програм та їх ведучих, то, на жаль, я не можу виділити когось у версії «Ведучий року». На мою думку, такої людини за цей рік не з’явилося.

Єгор Соболєв, ведучий 5 каналу:

- У номінації «Ведучий року» в інформаційному жанрі, за комплексом критеріїв для мене залишається Алла Мазур. Розуміння того, яка інформація є важливою - вміння бути людиною новин і повний набір позитивних оцінок - робить її людиною №1 у цьому жанрі. Серед дебютів року я б виділив Ганну Гомонай на К1. Вона, ставши ведучою, зберегла журналістський стиль і журналістську налаштованість, і це викликає захват. Видно, що людина не просто читає, як суфлер, а дуже точно розуміє і вболіває за те, про що говорить. Найперспективнішою ведучою я назвав би Марічку Падалко з «1+1». Мені здається, що вона представляє новий жанр, який згодом буде домінувати, особливо на великих каналах. Я маю на увазі той час, коли новини будуть не стільки інформацією, скільки розвагою, стилем. Якщо ми говоримо, наприклад, про формат «Времячко», то для мене Падалко уособлює його в Україні. Я дуже часто дивлюся «Про спорт», навіть коли я знаю результати змагань.

Еталоном жанру ток-шоу для мене є Микола Вересень. «21 вересня» - це якісна робота, якісне дотримання формату і блискучий ведучий. Я в захваті від його голосу, жестикуляції і вміння знаходити важливі питання. Як відкриття року, я б виділив «Іду на Ви» і обох ведучих програми. Це була фантастична ідея - поєднати Герасим’юк і Піховшека. Я вважаю, що Слава Піховшек зараз справді на своєму місці. Тому що він був просто «злочинцем», коли впроваджував цензуру. Але, в той же час, він завжди представляв той політичний погляд, який представляє і зараз. Він не зрадив ані Кучму, ані Януковича, ані Медведчука. Тому, на мою думку, таке поєднання помаранчевої та біло-блакитного ведучого в цьому шоу є просто знахідкою. Це є ознакою того, що з’явилася свобода ЗМІ. Там можуть з’являтися як опозиційна політика, так і політика, яка представляє владу. Ця програма ідеально втілює формат прес-клубу. Я навіть думав запропонувати подібний формат на своєму каналі, але це було б тільки копією, яка завжди гірша, ніж оригінал.

А говорячи про перспективу розвитку, я б виділив «Лінію конфлікту» з Машею Єфросініною. Це формат, якого нам не вистачало. Тобто, обговорення тем від розлучення до права носити зброю. Коли я маю час, то із задоволенням дивлюся це ток-шоу.

У документальному жанрі, на мою думку, класиків нашого ринку поки що немає. Тому у якості дебютів я б відмітив двох телелюдей: мого друга Святослава Цеголка, 5 канал, який зробив дуже талановиту журналістську роботу для підготовки фільму про помаранчеву революцію, та Володимира Ар'єва, як ведучого, журналіста та продюсера («Закрита зона»). Кожен з його фільмів – це крок уперед. Дуже добре, що цей формат з’являється, і я сподіваюсь, що він буде розвиватися. В цьому жанрі можна відкрити ще дуже багато «смачних» тем. Такими є мої оцінки, але визначити одну кандидатуру я просто не готовий.

Ольга Мусафірова, власний кореспондент газети "Комсомольская правда":

- Якщо оцінювати суто новинний формат, я можу виділити Данила Яневського з 5 каналу та Людмилу Добровольську з «1+1». Людмила Добровольська подає інформацію дуже чітко та виважено. А Данило Яневський мені імпонує не тільки як ведучий, який подає мені інформацію, а й як людина, яка заряджає мене енергією на цілий день. Він сприяє створенню гарного настрою, в цьому його винятковість.

А якщо говорити про інші жанри, то я дуже поважаю роботу Анатолія Борсюка. Це стосується усієї його діяльності. Тому що він є дуже високоінтелектуальною, освіченою та інтелігентною людиною. Шкода, що останнім часом не бачу його в телеефірі.

Людмила Мірошникова, кандидат філософських наук, доцент (Харків):

- Ваш вполне прогнозируемый вопрос, тем не менее, оказался неожиданным. Но вовсе не потому, что год пролетел ускоренными темпами и ему на пятки уже наступает новый.

Дело в том, что ответить однозначно, кто из телеведущих - лучший в 2005 году, не так уж и просто. И вовсе не потому, что в украинском телеэфире в этом году все так же обвально серо и, увы, нескрываемо позорно, как прежде. Напротив, на наших экранах появились ЛИЦА - умные, симпатичные, интеллигентные, обаятельные и очень профессиональные. Их немного, но они есть. Это Лариса Губина, Александр Колодий («Интер») и Олесь Терещенко. Им многое удалось, и с этим их хочется поздравить. Именно с ними я бы связывала надежды на появление в украинском информационном пространстве "знаковых" фигур, которым по силам аналитика и высокая планка подлинных журналистских стандартов. А вот с пальмой первенства - труднее. Но это, мне кажется, хорошо. Хуже другое. 2005 год не принес, не подарил и даже не обнадежил появлением ярких телеведущих развлекательных, познавательных, детских, шоу телепрограмм. Но это уже другая история.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Абсолютно серьезно - Виктор Ющенко и Юлия Тимошенко. Еще не март, но кто возразит?

Євген Перегуда, політолог:

- Я, наверное, буду строить свой ответ по принципу от противного. То есть, могу выделить лучших среди худших. Среди лучших я могу назвать Александра Колодия с телеканала "Интер". Могу отметить его, в первую очередь, по принципу управления процессом на ток-шоу. Он, как ведущий, умеет не вмешиваться излишне в дискуссию между гостями ток-шоу. То есть он, практически, не перебивает человека, который говорит. С моей точки зрения, это достаточно важная черта для ведущего. Могу также заметить, что мне очень приятен тембр его голоса. Он не раздражает и не вызывает неприятных ассоциаций.

Еще я бы назвал Олеся Терещенко («1+1»). Он нравится мне и как ведущий новостийого блока, и как интервьюер. Его манера ведения передач мне также импонирует.

Чисто теоретически могу предположить, что мне стоило бы также назвать и Савика Шустера. Но, честно говоря, я пока просто не привык к такому стилю ведения программы. Хотя, думаю, за таким стилем ведения может быть будущее. Думаю, что у самого Шустера есть потенциал, но есть ли такой потенциал у нашего общества и у нашего телевидения?

Оксана Панасівська, PR–директор Нового каналу:

- На це питання я маю однозначну відповідь – це Роман Скрипін. Цей рік пройшов під знаком подій, які відбувалися рік тому. Але за час, що сплинув, ми побачили різні журналістські прояви. Роман Скрипін у цьому контексті постійно намагався м’яко нести стереотип, якого він притримується. Йому властиві збалансованість та своєрідна іронічність. Тому серед ведучих інформаційних проектів я б виділила його, не вагаючись.

Що ж до ведучих розважальних програм, то всі вони, на мою думку, представляють середній рівень. Загалом ніякого прориву я не побачила. Є люди, які в чомусь мені подобалися, але встигли мене розчарувати.

Олег Смаль, журналіст, карикатурист, мистецький оглядач газети «Дзеркало тижня»:

- Ведучим року я б назвав Романа Скрипіна. Тому що, по-перше, він розумний – це найголовніше, по-друге, не занадто гнучкий. Зараз багато ведучих гнуться та прогинаються перед гостями програми. Роман у цьому знає міру. Він може вивести людину у потрібне йому русло. Крім того, він здається дуже щирим. Говорячи про щось важливе для людей, і сам нібито переймається цим. Тобто, видно, що йому не байдуже. Для глядача це є досить важливим елементом журналістської роботи.

Юлія Жмакіна, Радіо "Свобода", керівник проекту „Звуки життя”:

- Очевидно, телеведучих варто розглядати кожного в своїй ніші. Зауважу, що я не буду називати когось в галузі розважальних передач і неполітичних ток-шоу. На мою думку, цей сегмент став страшенно відставати за розвитком у порівнянні з новинними проектами. Щодо новин, то у цій галузі я вважаю себе упередженою людиною, тому що тривалий час я працювала випусковим редактором «Репортера» на Новому каналі і зсередини спостерігала за роботою ведучих. Тому мені дуже важко оцінити їх роботу з точки зору глядача. Мені подобається, як розвиваються ведучі 5 каналу ( з березня 5 канал перейшов на годинне інформаційне мовлення). Це дуже жорсткий графік, я знаю, оскільки теж так працювала. Кожен ведучий 5 каналу набув колосального досвіду. Серед цих людей я можу назвати Євгена Глібовицького та Лідію Таран. Мені також імпонує Ірина Ваннікова на "1+1". Став помітним її професійний ріст. Мені здається, що вона дуже пасує до каналу, так би мовити, першої ліги. Мені безумовно була цікава пара Олега Панюти та Юлії Бориско на УТ-1. Потенційно це дуже цікаві персонажі на українському телебаченні.

Окрема тема – ведучі, які не просто розповідають новини, а й спілкуються з гостями в студії. Найбільш цікавими мені видаються Дмитро Тузов з ТК «Тоніс» та Роман Скрипін з 5 каналу. Якщо враховувати кабельні мережі, то мені здається, що вчасно та яскраво у якості ведучого з’явився Володимир Павлюк на К1. Всі перераховані мною ведучі є дуже цікавими для мене, тому виділити серед них когось одного конкретного я не можу.

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики:

- Я б назвав Романа Чайку, 5 канал, тому що вважаю його досить яскравим ведучим. Він є винахідливим та цікавим. Також можу відмітити Олену Фроляк на телеканалі ICTV. Я ціную її академічність у веденні передачі. Хочу зазначити, що у слово "академічність" я вкладаю лише позитивне значення. Академічно пристойною є також вся команда ТСН на "1+1".

Сергій Таран, директор Інституту масової інформації:

- Перш за все, хочу сказати, що першим обов’язком ведучого, на мою думку, є вміння вірно та неупереджено донести інформацію до аудиторії. При цьому багато журналістів потрапляють у свого роду пастку, не втримуються, і замість об’єктивної інформації подають суб’єктивні думки. Витримка ж визначає наявність професіоналізму у журналіста або у ведучого. Адже якість програми дуже залежить саме від компетенції її ведучого. Враховуючи це, я віддав би перше місце Олесю Терещенку з телеканалу "1+1". Він вміє створювати інтелектуальні програми і подавати об’єктивні коментарі.

Юрій Луканов, журналіст:

- Зважаючи на заполітизованість нашого суспільства, можу припустити, що більшість людей називають політичних ведучих. Я хочу сказати вам несподівану штуку. Мені особисто дуже подобається ведучий, а точніше, ведуча, яка до політики не має жодного відношення. І це є певним чином аванс з мого боку, тому що вона має величезний потенціал, але поки що не зовсім встигла реалізуватися. Це абсолютно дивовижна телеведуча Катя Осадча. Зараз вона веде програму «Світські хроніки» на «Тонісі». Я не є великим тусовщиком, але коли, перемикаючи канали, бачу цю програму, я зупиняюся. Незважаючи на те, що вона в переважній більшості запитує дурниці на кшталт: на якій машині ви їздите чи які напої споживаєте, мені цікаво спостерігати за програмою. Мені подобається те, що вона є актрисою, і те, що вона грає. Програма сприймається на рівні відчуттів. Вона розкішно привертає до себе увагу і буквально плаває у всіх цих тусовках. Очевидно, Катерина там «своя». Крім того, розмовляє дуже грамотною українською мовою, і я б сказав, що вона сама є набагато цікавішою, ніж більшість її співрозмовників. Але я вважаю, що для того, щоб вона розкрилася, з нею хтось обов’язково повинен попрацювати. Тому що очевидно, що колись вона переросте «Світські хроніки». Я вважаю, що якщо поєднати всі її акторські якості та додати до цього журналістські вміння, вміння запитувати про якісь більш серйозні речі, то з неї вийде досить класна ведуча. Гіпотетично це може бути формат ток-шоу.