Відповідають: Сергій Васильєв, В'ячеслав Піховшек, Юрій Луканов, Володимир Килинич, Вадим Карасьов, Лаврентій Малазонія (оновлено)

Сергій Васильєв, екс-керівник головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента Л. Кучми:

- Картинка була дуже пафосною. Вона більше нагадувала інтерпретацію чийогось замовлення, аніж реальнo відображала те, що відбувалося. Тому що, окрім захоплених людей з палаючими очима на Майдані були й інші люди - з іншими гаслами та іншими настроями. На превеликий жаль, цього не вдалося побачити. Зовсім не тому, що хотілося почути критику. Хотілося об’єктивної картинки хоча б через рік. Тому що всі говорили, що цей день, який назвали Днем свободи, і саме святкування – це щось грандіозне та відверте. Але відвертою була лише пропагандистська картинка: прапори, усміхнені очі, гасла, які насамперед потрапляли в кадр. А все решта, як завжди, залишилось поза увагою і поза кадром. Очевидно, так сталося через роботу дуже вмілого режисера, який виконував чітко поставлене завдання. Я сам був на вулицях. Я розмовляв з людьми, бачив все своїми очима, чув набагато різноманітніші речі, ніж ті, що були відображені на каналах. Я зараз маю на увазі канали УТ-1 та „1+1”. Тому що, наприклад, канал НТН подавав все більш різнобарвно. Я не буду казати об’єктивно, тому що будь-яка об’єктивність завжди є суб’єктивною. А що стосується різновекторності та поляризації думок, яка вчора реально відбувалася на самому Майдані і навколо нього, то я її не побачив по телебаченню. Вулиці були реально забиті автомобілями. Я вчора їхав на прямий ефір з 5 каналом 2 години. Так і не зміг доїхати. Незважаючи на розмови про те, що нинішнє свято і нинішнє ставлення влади до людей вже не таке, як було раніше, нічого нового вони так і не продемонстрували. Були скажені автомобільні черги. Я думаю, що якби менеджери, продюсери і журналісти телеканалів ставили б перед собою завдання відтворити настрій у повному обсязі з різноманітнішою палітрою, то звернули б на це увагу. Я вже не кажу про синхрони, які виглядали майже однаково. Свого часу всі дуже критикували Адміністрацію Президента і мене зокрема, говорячи, що я маю відношення до того, що всі канали показують новини однаково. Я хотів би запропонувати всім моїм критиканам проаналізувати вчорашні новини і сказати, чим вони відрізнялися від того, що свого часу показували ті ж самі канали, тільки Президентом був не Ющенко, а Кучма. Щоб бути об’єктивним, треба зважати на всі чинники і порівняти ситуацію, яка була тоді, і яка є сьогодні.

В'ячеслав Піховшек, ведучий, „1+1”:

- Я думаю, що телеканали відображали емоції цієї події у тій мірі, у якій вони там панували. Тому що телеканали не можуть показати чогось такого, чого не було, а те, що було, телебачення показало. Мене більше цікавить не аналіз емоцій, а те, що прозвучало на Майдані, головні меседжі. Святкування - це штука важлива, але конкретні результати роботи або, принаймні, тенденції вирішення проблем, які вже намітились за цей рік, виборці оцінять незалежно від телеканалів і поза їхнім впливом. Я слухав те, що говорилось, і це аналізував. Мене менше цікавить шоу-момент. Відповідно до самої постановки, то, як на мене, поставлено це було неталановито і, якби це ставив Василь Вовкун, який ставив інавгурацію, це було б більш видовищно. Це якщо аналізувати поверхово.

Юрій Луканов, журналіст:

- Я дивився 5 канал i можу сказати, що він був лідером у висвітленні та згадуванні подій річної давнини, які були важливими для країни. На мою думку, їх потрібно було висвітлювати якомога повнокровніше. Пам’ятаємо, що минулого року 5 канал теж найактивніше виявляв підтримку до Помаранчевої революції. Всі інші канали були менш активними. В ефірі 5 каналу було кілька, так би мовити, пластів. Дуже важливо, що він пригадав якісь емоційні речі. Інша річ - це спроба проаналізувати все це. Мені здається, що інформацію треба було обробити дещо повніше. 5 інтерв’ю про фальсифікацію виборів у «5 вечорів», звісно, важлива річ. Те, що було зроблено акцент на тому, що злочинців, які сфальсифікували вибори, не покарано, є важливим. Але інтерв’ю з політичними діячами на одну і ту саму тему - це не зовсім адекватно. Мені здається, що, згадуючи це минуле, дуже важко зосереджуватися на майбутньому. Тому запитання повинно ставитися не тільки в формі "хто винен?" (а це домінувало). На мою думку, більше уваги повинно бути приділено питанню "що робити?", а цього було менше. Це при всьому тому, що перше запитання є не менш важливим.

Я вважаю, що Перший канал, власне, канал, на базі якого буде створене Суспільне телебачення, мав би більше уваги приділити цій події. Він просто транслював Майдан - і все. Не було жодних спроб осмислення цього явища, щоб не тільки політики виступили і розповіли, як нам добре живеться. Можливо, варто було б запросити експертів та політологів, як це робилося на тому ж 5 каналі. Щоб вони спробували осмислити уроки минулого і відповісти на запитання, що нам робити далі. На жаль, нічого подібного не було зроблено. Будемо сподіватися, так сталося тому, що новий керівник телеканалу ще не зміцнів. Маю надію, що з часом він стане досвідченішим, і його команда буде це робити набагато ефективніше.

Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, м. Чернівці:

- Враження від роботи ЗМІ під час святкування дуже полярні. З кількох причин. По-перше, власне свята - на кшталт річниці Жовтневої революції чи 1 травня із радянських часів - не вийшло. Не той масштаб. По-друге, несподівано з'ясувалося, що об’єктивно в державі не існує традицій таких святкувань. По-третє, свято це дуже суб’єктивне, багато в чому ще не досліджене та незрозуміле, тому кожен його ніби «автор» (а їх виявилося, принаймні, удвічі більше, ніж минулого року і ніж ми звикли рахувати), так би мовити, «тягне ковдру на себе». Тому унікальну атмосферу Майдану минулого року відтворити не вдалося. Були якісь проблеми із пересуваннями та діяльністю під час головних подій журналістів деяких каналів (НТН, зокрема).

Різні телеканали, звісно, по-різному підійшли до висвітлення події. Це нормально. Але загальне враження від репортажів сформувало дві такі думки:

1. Святкувати річницю цієї революції ми просто ще не готові. Можливо, десь років через 5. Тоді чітко буде видно, хто за що боровся, як і що із цього вийшло. А так відбулася штучна та невдала «пролонгація» минулорічних мітингів, на яких закликали, дякували та обіцяли.

2. Чітко стало зрозумілим: так звана помаранчева команда – це не ті, хто другий рік не злазять з трибун. Помаранчева команда – це народ, який продовжує терпляче мерзнути на Майдані.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

- У висвітленні святкування річниці Майдану телеканали в більшості обмежилися прямими включеннями з Майдану та запрошенням в студію гостей. Всі канали хотіли ніби повернути телеглядача на рік назад, робили різні марафони. Але тієї енергетики, натхнення і легкості, які були рік тому, вже немає, і їх не повернути. Було дуже багато суб’єктивності і мало ексклюзиву. Я дивився переважно "1+1", "Інтер" та НТН. Можу сказати, що телеканалам не вдалося відтворити емоції Майдану. Можливо, тому, що тих емоцій взагалі не можна відтворити, і це стосується не тільки телеформату. Такі відчуття не повертаються, вони трансформуються в технологічну рутину. Звичайно, всі канали давали полеміку, але творити нові жанри насправді дуже важко. А запрошені, серед яких були політики, намагалися використати річницю революції як контраргумент у діючій виборчій кампанії.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Я впервые поставил опыт над собой - сидел спиной к телевизору и разговаривал по телефону с близким мне человеком - спрашивал, что она видит на экране (она иронично пересказывала мне картинку, иногда рефлексируя). Ночью и утром на разных каналах в новостях отсматривал картинку без звука - мало Луценка (а он, правда, был убедителен), мало Филенко (правда весело пел), мало Стецькива (правда искренний юнионист), Томенко вообще секвестирован и впоследствии "пальмирован в ящике" (Мыкола без звука еще более понятен)... экс-премьер, Президент, гимн Украины. В итоге - что это было? Арм-реслинг пиар-технологий? Разве что в воображении самих пиарщиков... Это была банальная ПОПЫТКА массовой дрессировки электората через СМИ.

Понятно, что персоны на трибуне очень хотели попасть в "картинку". Если ты в "картинке", значит, ты жив, значит, у тебя есть шанс еще раз вскочить на Президента, экс-премьера, и попасть в список. Но ведь ВСЕ ЭТО видно электорату. Это было слишком прозрачно. Боюсь, что те, кто БЫЛ на трибуне (и попал в "картинку"), возможно, позавидуют тем, кого там НЕ БЫЛО. Возможно, подсознательно, именно ЭТОГО хотел Президент? Никто этого не знает, в том числе и он.

Удивила Тимошенко. Я писал в "ТК", что она умна - если и будет наступать на грабли, то только для того, чтобы поднять их, не нагибаясь. Писал, что Юлию Владимировну не следовало "кантовать"... Ей не следовало путать электорат с собственными клакерами на Майдане. Клакеров можно несколько раз спрашивать "Ви що думаете?", клакерам можно сказать "Тому що це Президент, якого я разом з вами намагалася привести до влади. І ми зробили це з вами", клакеров можно програмировать "Ющенко Президент... тепер ми мусимо згуртуватися навколо обрання прем'єра", и т.д и т.п. Все это НЕ ГРАБЛИ с клакерами, но абсолютные ГРАБЛИ в играх с электоратом.

Президент. Зачем обижаться на клакеров? Ну, крикнули они ЮЛЯ-ЮЛЯ, ну, любят они ее... что, нельзя было отшутиться - "Друзі, ви Юлю шукаєте? Та ось вона... нехай стоїть попереду, щоб ви її бачили... не шукали".

Не хочу попадать в мейн-стрим всеобщего разочарования. Очарования не было. Но ведь новый праздник День Свободы еще будет. И что теперь, каждый раз наблюдать отчеты и клятвы политбомонда? Да, это "пища" для рефлексии СМИ, политологов, аналитиков, граждан в транспорте... Может, стоит уйти от этого и "перепаковать" этот праздник?

В мире есть масса суперзрелищных и бизнеспродвинутых праздников - Марди Гра, кельнские Сатурналии, парад Coso на Тенерифе... карнавал в Рио в конце-концов. У них разный бекграунд, иногда и без него. Но там весело, зрелищно и выгодно. Неужели нельзя уйти от совкового пафоса, с бесконечными отчетами, клятвами, покаянием в клятвопреступлении, квазивизантийщиной на сцене и в "картинке"? Вернуть людям праздник который они заслужили - пусть ходят ряженые политики с ряженой свитой, кидаются друг в друга бело-голубыми апельсинами, соревнуются в черном-пречерном пиаре... Мало ли как его можно запаковать.

Если не можете дать "взятие Бастилии", то дайте карнавал Свободы.

Підготували Ольга Денисенко, Наталiя Данькова, „Детектор медіа”

Читайте також:

Коли службовий злочин стає громадянським подвигом?

Говорить і показує Помаранчеве свято

Річниця Помаранчевої революції очима телевізійників (оновлено)

Революція помаранчева чи радянська?

Переведіть мене через Майдан „Рік свободи” у форматі документального кіно

Про нас, одного із нас, і про Помаранчеву революцію

Луканово посміхаючись Як Ющенко і Тимошенко спаплюжили мій виступ на телебаченні

Володимир Ар'єв: “Я щасливий, що Помаранчева революція припала на моє життя”

Закордонна преса про річницю Помаранчевої революції

Річниця революції на телебаченні: фанфари й мовчанка