Відповідають: Ігор Куляс, Наталія Костенко, Андрій Таранов, Ігор Курус, Катерина Котенко, Сергій Гузь.

Ігор Куляс, медіа-експерт, тренер з новинної журналістики «Інтерньюз-України»:

- Абсолютно чітко законодавством передбачено, хто і яким чином повинен призначати президента НТКУ. Я боюся, що наглядові ради створюються дуже хаотично і нерегламентовано, вони не здатні ухвалювати нормальні зважені рішення. І тут переважатимуть якісь політичні інтереси, а не професійні якості особистості і якісь перспективи для НТКУ.

Стосовно реформування НТКУ, я вважаю, найлогічнішим і найдоцільнішим буде продовження роботи нової команди. Це нормальний напрямок руху. Результатом має стати професійний продукт. Для цього потрібно залишити професіоналів і позбутись людей, які нічого не можуть в плані створення професійного продукту, хто міцно тримається за місце і заважає реформувати.

Питання створення Суспільного телебачення продовжує залишатись предметом політичної волі керівництва країни. Доки не буде цієї волі – доти не буде Cуспільного телебачення. Я такої волі не бачу, щоб не казав ані Президент, ані інші персонажі нашої країни.

Наталія Костенко, головний науковий співробітник Інституту соціології, доктор соціологічних наук:

- Погано, якщо влада виступатиме куратором Суспільного телебачення, а саме це випливає з останніх заяв. Цілком зрозуміло, що цінність Суспільного телебачення в тому, що воно має гарантії від втручання в свою діяльність. Це найперша умова. З іншого боку зрозуміло, що влада має потребу у якихось своїх інформаційних каналах. Якщо нове телебачення буде побудовано за принципами громадського, то влада може, скажімо, мати спеціальні програми в рамках громадського телебачення.

Суспільне телебачення має бути рейтинговим. Рейтинг - це, перш за все, показник популярності у глядача. Інша справа, що вимоги до змісту програм мають бути значно вищими. Те ж саме стосується і реклами: вона має бути на Суспільному телебаченні, бо інакше буде важко. Але має бути чітко визначено, якого роду має бути ця реклама. Тобто є низка постулатів, які мають бути прийняті.

Те, що зараз відбувається навколо НТКУ, – лише передреформаторський період. З моменту перших заяв про створення Суспільного телебачення було досить довге затишшя, а зараз розпочався такий собі період збудження. А вже реальне реформування розпочнеться трохи згодом.

Але перед тим, як здійснювати конкретні кроки, треба, на мій погляд, вивчати думку аудиторії стосовно того, які продукти дійсно могли б підняти рейтинг каналу. Зараз рейтинги складаються на основі передач, що вже існують на телеканалах. У випадку ж Суспільним телебаченням є можливість планувати все завчасно – побудувати концепцію і дослідити думку аудиторі стосовно неї. Це виграшна позиція.

Андрій Таранов, експертна група «Cwendi», експерт рекламного ринку:

- Мені до кінця не зрозуміло, яка інституціональна різниця буде між радами, скажімо, Cуспільного телебачення чи якогось іншого каналу. Якщо це буде група людей, яка здатна виробляти ефективні рішення, то це буде позитив. Негатив може бути у формуванні ради із різних людей з абсолютно різними цілями – особливо, якщо це будуть політичні цілі. Оскільки, як відомо, груповий менеджмент може бути ефективним тільки тоді, коли всі люди працюють на один результат.

Як на мене, щоби щось помінялося на каналі, то абсолютно необхідно подивитись на проект «з нуля» для того, аби знайти формат, який зможе дати необхідний рейтинг. При цьому, звичайно, треба розуміти, що є якісь компроміси, є державні і суспільні необхідності. Але якщо там буде виключно вітчизняний патріотизм, який ніхто не дивитиметься, то результат буде такий самий, як і повна відсутність ефіру. Основна задача, на мою думку: до того, як включаються всі механізми політичних і організаційних компромісів, уважно подивитись, що може бути успішним.

З іншого боку, чим більше заходів по створенню чогось якісно іншого практично у будь-якій формі – тим краще. Даремно намагатися за допомогою підручних засобів якось підрівнювати ситуацію.

Ігор Курус, заступник Голови Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Це найрадикальніший із кроків по реформуванню Національної телекомпанії України. Тобто, фактично підтримано ініціативу робочої групи не очікувати ухвалення закону про Cуспільне телебачення, а надати можливість проводити реформування НТКУ. Наглядова рада, яку буде сформовано, займатиметься реорганізацією Національної телекомпанії. Її завданням буде, по-перше, вироблення стратегії розвитку, а також наступні кроки по формуванню Суспільного телебачення.

Наступним кроком має бути закріплення за телекомпанією статусу державного підприємства, щоби можна було проводити самостійну діяльність. Далі потрібно визначити, за які гроші має відбуватись фінансування телекомпанії.

Це є, на моє переконання, суттєвим просуванням у реформуванні. Бо якщо б не було цілі справді реформувати НТКУ, то робоча група просто представила б Президенту кандидатуру на посаду президента НТКУ на прізвище «ікс», а далі б чекала, доки депутати прийматимуть закон про Суспільне телебачення. Це означало б, що далі відбуватиметься те саме, що й до цього часу.

Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:

- Зберігаючи логіку процесу перетворення НТКУ на Суспільного мовника, необхідно перенести призначення президента та віце-президента НТКУ саме на новостворений спостережний орган, бо інакше розмова про суспільний контроль та обмежене врегулювання з боку держави на канал, який ми хочемо перетворити на суспільного мовника, будуть просто пустими розмовами. А розмов, як мені здається вже було достатньо з часу грудня 2004 року и по жовтень 2005 року і при всій присутності концепції й пропозицій робочої групи так само вже потрібно переходити від розмов до дій. Першочерговими кроками, на мою думку, мають бути:

1. Зміна компетенції та повноважень Держтелерадіо України.

2. Реорганізація НТКУ у держпідприємство або державну установу (разом із врегулюванням юридичного статусу).

3. Перепідпорядкування ДТРК «Культура» - ДТРК «Крим» та ОДТРК.

4. Реорганізація УТР.

5. Формування спостережних органів суспільного телебачення.

6. Останній крок: Затвердження концепції впровадження суспільного мовлення шляхом підписання Указу Президента України (указ повинен передбачати основні кроки, терміни та відповідальних осіб).

Сергій Гузь, Незалежна Mедіа-профспілка:

- Я вважаю, що з цим рішенням Президент Віктор Ющенко запізнився на 9 місяців. Це рішення мало прийнятися ще на початку всіх цих інформаційних процесів. Уже давно потрібно було призначити членів Наглядової ради й тим самим унеможливити всі закиди та докори в сторону влади з цього питання. Це дійсно буде найкращим виходом, незалежно від того, які реформаційні процеси відбуватимуться. Наступним кроком має бути затвердження або ліцензування (як кажуть за кордоном) фінансування компанії на 9-10 років уперед. Адже саме така політика, такі дії допоможуть вибудувати стратегію телекомпанії. Завдяки складанню, створенню такого документа буде можливим нормальне функціонування та розвиток телеканалу, незалежно від того, який уряд прийде й скільки керівництв зміниться. Якщо ми прагнемо в Європу, то ми маємо слідувати її досвіду, наприклад, у ВВС такий документ складається на 10 років уперед. І лише після ухвалення цих двох рішень можна буде говорити про подальші реформації.

Андрій Таранов, експертна група «Cwendi», експерт рекламного ринку:

-- Мені до кінця не зрозуміло, яка інституціональна різниця буде між радами, скажімо, суспільного телебачення чи якогось іншого каналу. Якщо це буде група людей, яка здатна виробляти ефективні рішення, то це буде позитив. Негатив може бути у формуванні ради із різних людей з абсолютно різними цілями – особливо, якщо це будуть політичні цілі. Оскільки, як відомо, груповий менеджмент може бути ефективним тільки тоді, коли всі люди працюють на один результат.

Як на мене, щоби щось помінялося на каналі, то абсолютно необхідно подивитись на проект «з нуля» для того, аби знайти формат, який зможе дати необхідний рейтинг. При цьому, звичайно, треба розуміти, що є якісь компроміси, є державні і суспільні необхідності. Але якщо там буде виключно вітчизняний патріотизм, який ніхто не дивитиметься, то результат буде такий самий, як і повна відсутність ефіру. Основна задача, на мою думку: до того, як включаються всі механізми політичних і організаційних компромісів, уважно подивитись, що може бути успішним.

З іншого боку, чим більше заходів по створенню чогось якісно іншого практично у будь-якій формі – тим краще. Даремно пробувати за допомогою підручних засобів якось підрівнювати ситуацію.