Відповідають: Василь Самохвалов, Вахтанг Кіпіані, Сергій Дацюк, Мар’яна Олійник, Ігор Лубченко, Микола Княжицький, Олесь Доній, Іван Лозовий, Роман Чайковський, Володимир Полохало, Андрій Єрмолаєв, Ігор Курус, Тетяна Лебедєва (оновлено)

Вахтанг Кіпіані, екс-ведучий програми «Подвійний доказ», «1+1»:

- Я вважаю, що Президент, вирішуючи, хто буде керувати так званим Національним телебаченням, тобто, першою кнопкою, має виходити з того, що зробила ця людина для Національного телебачення, і чи є в неї наявні ресурси, передусім, людські, для виконання написаних на папірці гарних планів. А те, що гарні плани будуть у всіх претендентів, це й так зрозуміло. У ситуації, яка існує сьогодні, є, принаймні, дві великі групи, які публічно між собою конкурують: група Андрія Шевченка і група пана Каленського. Так от, у групи Шевченка є якісні журналістські кадри і є чітка лінія того, як має розвиватись канал... суспільного телебачення. У пана Каленського є трухлява команда НТКУ, яка за останні роки довела свою повну професійну імпотентність, громадянську безчесність, і теперішню національно-патріотичну тупоголовість. У цій ситуації, я думаю, Президент зробить адекватний вибір на користь першої команди, принаймні, якщо він прочитає, або його секретар, або команда їх коментарі, то має зробити правильний осмислений вибір. Я особисто бажаю перемоги Андрію Шевченку, бо впевнений, що саме за такими молодими амбітними молодими людьми майбутнє українського телебачення.

Щодо політико-фінансових груп, вони мають шанси. Це завжди можливо, хоча, як на мене, небажано. Не завжди перші люди держави відчувають пульс подій, ми з вами бачимо неадекватність певних рішень, і кадрових і персональних, неадекватність певних закидів, які робляться. Між тим, Україна потребує якісного незаангажованого персонажа. Ми з колегами сьогодні обговорювали те, що тепер УТ-1 можна дивитись. Дійсно, те, що зробили Стецьків з Шевченком (хоча Стецьків більше політик, і він, на відміну від Шевченка, менше займався телебаченням) заслуговує на повагу. Цього вже достатньо, щоб побачити, чим керується ця людина. І коли читаєш цинічні міркування пана Каленського про те, що він займався лише економікою на НТКУ, і з цим все гаразд, а ми насправді знаємо, скільки там ганебної «джинси» і програм, які ніхто ніколи не дивився... У ситуації вибору між двома такими кандидатурами − це вибір, ніби між Ющенком і Януковичем… Я б дуже хотів, щоб критеріями були професіоналізм і бачення перспектив. Чи буде в цьому виборі політичний момент? Ну, напевно, ми ж живемо в політизованому суспільстві. Я вважаю, що вибрати Андрія Шевченка – це вибрати певну політичну заангажованість, але це заангажованість українська, не корупційна, бо антикорупційна. І, чесно кажучи, вибрати Каленського – це вибрати совок, дуже корумпований, м’яко кажучи.

Сергій Дацюк, медіаексперт:

- Спершу ми маємо зрозуміти, як на Президента вплинула політична ситуація. Змінились його критерії чи не змінились? Бо раніше в нього було два критерії: перший − це мають бути члени його команди, які лояльні чи сповідують його політику, а другий − це принцип кумівства. Про це треба відкрито говорити, і треба чітко зрозуміти: чи Ющенко відмовився від першого. Він каже, що відмовився, тому, можливо, це не будуть члени його команди. Чи Президент відмовився від другого, я не впевнений, оскільки кумівство продовжується на всіх рівнях влади.

А повинен Президент керуватися у призначенні голови НТКУ критерієм професійності. Причому, принципи політичної доцільності і професійності йдуть поряд. Завжди можна знайти професійних менеджерів, які належать до твоєї команди. Це важко зробити, але можна, якщо захотіти. А от з кумівством − тут нічого не поробиш...

Мар’яна Олійник, редактор відділу політики газети «День»:

- На мою думку, це призначення Президент має зробити за критерієм професіоналізму. До чого призводить формування лише лояльної команди, і взагалі, будь-які кадрові призначення у владі за іншими принципами, ми зараз усі бачимо. Не впевнена, що попереднє призначення на цю посаду політика, «польового командира» Майдану Стецьківа, було виправданим. Не знаю, чому саме його було кинуто на цю амбразуру, НТКУ? На мій погляд, треба було хоча б поєднати ці риси – політика і професіонала в одній людині, потрібно було хоча б пошукати таку фігуру. Реформи, які були розпочаті Стецьківим, здається, нічим не закінчаться.

Тобто, головне, щоб новий президент НТКУ не був призначений за якимись сторонніми критеріями або за заслуги перед революцією. Тільки професійна людина справді зможе зрушити справи з місця, провести ту ж саму реформу у напрямку громадського телебачення. Професійні якості керівника НТКУ важливі, перш за все, для глядача. Адже, на жаль, ми бачимо, як часто багато інших, в тому числі, політичних чинників впливають на те, що телепродукт створюється не для глядачів. І в такій ситуації політико-фінансові групи дійсно матимуть певні шанси просунути свого кандидата на посаду голови НТКУ.

Хоча мені імпонують нинішні зрушення на Першому Національному, і те, що точиться дискусія, що всі почали демонструвати своє бачення перспектив каналу. Тільки хотілося б побачити вже й результати.

Ігор Лубченко, голова Національної спілки журналістів України:

- Наскільки я знаю, Президент має намір зустрітись з усіма претендентами. Потім треба подумати, як провести публічне обговорення їхніх програм. Потрібно вивчити всі пропозиції і скласти рейтинговий список. Потім зробити публічне обговорення цієї справи людьми, які знаються на цьому питанні. Це і Національна рада, і Держтелерадіо, і журналісти, які займаються телепрограмами і є популярними в своєму середовищі, і експерти. А потім подати Президенту свої пропозиції. Я, наприклад, пропонував Президенту повернутися до того, щоб створити Раду з інформаційної політики. Тому що, якби це заслуховування відбувалося на Раді інформаційної політики, було б дуже добре. Адже у Раду увійшли б представники дуже різних засобів масової інформації, і вони могли б спокійно і зважено підійти до цього питання і, наприклад, сказати Президенту, що зупиняються на трьох кандидатурах. І, можливо, теж в рейтинговому порядку їх розташувати.

Але, за будь-яких обставин, головним критерієм вибору має бути професіоналізм. За великим рахунком, професіоналізм – це і є політична доцільність. Тому що, якщо непрофесіонал прийде на Перший канал і провалить проект його реформування, це буде великий удар для Президента, хоча б тому, що саме він вибрав цю людину.

А щодо політико-фінансових груп, то, звичайно, вони старатимуться. І це буде залежати від того, наскільки вони будуть активні, наступальні, агресивні і т.д. У нас все можливо.

Микола Княжицький, генеральний директор компанії „Медіа Дім”:

- На жаль, ми бачили під час останніх переговорів, що посада Президента НТКУ теж є приводом для торгів з парламентом по затвердженню уряду, хоча ця людина не є членом уряду, згідно з чинним законодавством. З моєї точки зору, не Президент повинен призначати голову НТКУ, це призначення має бути громадським рішенням, і в майбутньому це має робити Наглядова рада. Навіть за чинним законодавством Президент за Конституцією, і я про це говорив, коли призначали Стецьківа, не має взагалі права нікого призначати. Це не рішення Президента; якщо він візьметься це вирішувати, то він в черговий раз порушить закон. Згідно з чинним законодавством, це має бути рішення Кабінету міністрів чи Держкомтелерадіо, або спільне рішення Президента і Верховної Ради, в залежності від того, на які норми закону ми будемо посилатись, оскільки законодавство не є досконалим. Оскільки засновниками НТКУ, де-юре, є Президент і Верховна Рада, Президент мав би подавати кандидатуру, а Рада - її затверджувати, або спільне внесення до ВР Президентом і головою ВР. Тоді б це відповідало законодавству. Але Статут НТКУ, наскільки я знаю, до цього законодавства не приведений, згідно з чинним Статутом, це держпідприємство, отже, Держкомтелерадіо має призначати голову НТКУ. Але це однозначно не має бути одноосібним рішенням Президента, тому що це буде протизаконно.

Для Президента першочерговими мають бути дві речі: професіоналізм та політична незаангажованість. Але, на жаль, ми поки що бачили, що Президент керувався якраз не цими критеріями, коли він призначав Стецьківа. При всій повазі до Стецьківа (я не мав нічого проти його кандидатури, але він не є фахівцем телебачення, він є членом політпартії, близької до влади). Тому, мені здається, що логічніше було б керуватися протилежними критеріями, ніж тими, коли він призначав на цю посаду представника провладної політичної сили.

Василь Самохвалов, директор творчо-виробничого об’єднання «Новини» НТКУ:

- Я вважаю, що Президент визначиться за критеріями професіоналізму. Зараз, якщо влада зацікавлена у тому, щоб телебачення, яке тримається у її кишені, розвивалося як належить, як це загальноприйнято у всьому світі, то, відповідно, їй потрібно робити ставку на професіонала, який зможе зачистити всі архівні питання і зробити з цього телеканалу справжній Перший телеканал.

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

- Поки що Президент засвідчив, що у своїх призначеннях, на жаль, питання професійності знаходиться на третьому місці, й бажання оточення Ющенка контролювати мас-медійний простір і обумовлювало призначення в цій сфері, зокрема, призначення голови НТКУ. Але після кризи влади, після відходу від владної коаліції Тимошенко, після провалу кандидатури Єханурова в парламенті життя повинно примусити Президента розставляти інші акценти, якщо він хоче збереження конституційного ладу в державі та хоче зберегти власну посаду. Тепер Президенту потрібно знаходити спільну мову з більшою кількістю соціально-економічних груп та їхніх політичних репрезентантів. Якщо Президент цього не зробить, то його чекає суспільне несприйняття.

Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:

- Я сподіваюсь і думаю, що основним критерієм буде, все ж таки, професіоналізм (це не обов’язково означає стаж у якійсь державній структурі чи на телебаченні). Професійність у першу чергу. А також − добросовісний підхід до реформування державного телебачення, яке давно для цього перезріло. Боюся і не сумніваюся, що є і будуть спроби багатьох (особливо з оточення Ющенка) перетворити цей процес на політичний та застосовувати як основний критерій політичну доцільність. Враховуючи конкретні кандидатури, я думаю, варто призначити на цю посаду Андрія Шевченка − це гарний професіонал, що зможе перетворити державне телебачення на щось якісне, незважаючи на всю його закостенілість і укоріненість «совєтського» телебачення. Він може це змінити, тому я за нього вболіваю, хоча є ще інші кандидатури. Будемо сподіватися на професіоналізм у першу чергу. Хоча, від Секретаріату Президента всього можна чекати, іноді такі дивні рішення бувають...

Роман Чайковський, заступник головного редактора радіо «ЕРА»:

- Я вважаю, що критерієм буде політична доцільність. Оскільки на сьогоднішній день не відбулося суттєвих змін в перерозподілі власників ЗМІ, думаю, що для влади сьогоднішньої дуже важливо залишити під власним контролем першу «кнопку».

Володимир Полохало, керівник проекту «Політична думка»:

- Я думаю, що основним важелем буде лобіювання фінансово-політичних груп. Тому що вони мають вплив на Президента, хоч деякі з них сьогодні, наприклад, Порошенко, поки що відсунуті від активного втручання в інформаційний простір України. Але є, все ж таки, макромета: перемога на виборах «Народного союзу «Наша Україна», тому інформаційний ресурс важливий для влади, і контроль з боку фінансово-політичних груп, які близькі до Ющенка, забезпечує таку підтримку. Хоча, це можна назвати й політичною доцільністю, але не в абстрактному сенсі, а доцільністю з боку інтересів „Нашої України”.

Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:

- Я думаю, що за нинішніх обставин ані політична доцільність, ані особисті вподобання вже не спрацюють. Президенту доведеться рахуватися з професійними якостями, і головне – з авторитетом кандидата в професійному середовищі.

Ігор Курус, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Стосовно того, за якими критеріями Президент робитиме це призначення, думаю, що не останню роль зіграє розгляд концепцій майбутнього суспільного мовлення, на які буде оголошено конкурс. Чи матимуть шанс певні політико-фінансові групи лобіювати на цю посаду своїх представників? Важко сказати, тому що це залежатиме від того, які повноваження надаватимуться майбутньому керівникові каналу. Якщо це буде президент телекомпанії, яка зараз є (а це просто керівник групи реформування каналу), то політико-фінансовим групам немає сенсу лобіювати на цю посаду свого представника, адже президентом національної телекомпанії у широкому розумінні цього слова він не буде. Тому що, фактично, йому доведеться займатися лише реорганізацією, тобто ліквідацією. І, чесно кажучи, як на мене, не знаю, яка політико-фінансова група захоче поставити на цю посаду свою людину, з іменем якої тепер буде асоціюватися весь негатив за прийняття непопулярних рішень. Звичайно, на цій посаді мусить бути професіонал, але чи обов’язково телевізійник? Очевидно, це має бути скоріше адміністратор, системний адміністратор, який виробить певні механізми реорганізації Національної телекомпанії і впровадить іх у життя. Це, як на мене, зараз найважливіше.

Тетяна Лебедєва, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Спроби пролобіювати на цю посаду своїх представників фінансові та різні політичні групи будуть робити обов’язково. Так склалося історично, що ця посада більш політична, ніж професійна і фахова. Але все ж таки в мене сьогодні є сподівання, що нарешті фахові важелі, спроможність людини пропонувати справжню сучасну, європейську концепцію перетворення, трансформування державного телебачення в суспільне відіграють вирішальну роль і переможуть саме ті поради Президенту, які будуть спрямовані на вдосконалення системи державного або СМ. Я сподіваюсь, що ця ситуація стане зразком інших підходів до прийняття кадрових рішень.