Запитання „Детектор медіа”: За останні кілька днів українські політики зробили кілька резонансних заяв щодо корупції у вищих ешелонах нової влади (розпочинаючи від Петра Порошенка, який заявив про необхідність розслідування того, хто заробив на ревальвації гривні, і закінчуючи вчорашньою прес-конференцією Олександра Зінченка, який, власне, долучився до тези, висловленої напередодні Михайлом Бродським, що навколо Ющенка - одна корупція і додавши в цьому контексті до прізвищ Михайла Дорошенка, Петра Порошенка, Олександра Третякова ще й Миколу Мартиненка. Також була заява Інни Богословської про начебто корупційні зв’язки Юлії Тимошенко і групи «Приват»). Як ви гадаєте, чи стануть ці теми приводами для журналістських розслідувань на ваших каналах?

Відповідають: Володимир Ар’єв, Олексій Мустафін, Андрій Цаплієнко, Анатолій Борсюк, Наталя Катеринчук, Олександр Семирядченко, Дмитро Тузов, Юрій Горбань, Іларіон Павлюк (деякі опитувані давали відповідь на запитання "ТК" ще до вчорашньої прес-конференції О.Зінченка).

Володимир Ар’єв, керівник прoграми „Закрита зона”, 5 канал:

- Звичайно, стануть, і не лише ці. Щодо таких заяв я можу сказати наступне: почалася передвиборча кампанія. Однак видається, що сам факт появи таких заяв має спонукати нинішню владу серйозно задуматись – адже диму без вогню не буває. А решта залежить від обґрунтованості. Взагалі, під час нинішньої виборчої кампанії, яка буде докорінно відрізнятись від кампаній часів Кучми, журналістських розслідувань буде більше, ніж достатньо. Це буде справжній „клондайк”.

Олексій Мустафін, головний редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу „Інтер”(відповідав на запитання "ТК" ще до вчорашньої прес-конференції О.Зінченка):

- Заяви Богословської і Бродського є доволі емоційними, але поки що важко зрозуміти, на яких доказах вони ґрунтуються. Якщо в нашому розпорядженні опиняться якісь документи, які підтверджуватимуть ці закиди, - обов'язково спробуємо провести розслідування. Питання - заробив (і заробляє) на коливанні курсу гривні – вже стало темою такого розслідування. Гадаю, що у вересні глядачі побачать його у "інтерівський" програмі "Спецкор" з Андрієм Цаплієнком.

Андрій Цаплієнко, автор і ведучий програми „Спецкор” телеканалу „Інтер”:

- Так, думаю, стануть, але хочу зауважити, що ми не прихильні до жодного з цих політиків. Завданням будь-якого журналістського розслідування є подання достовірної і правдивої інформації, і в жодному випадку не політичний піар. Тому хотілося б сказати цим людям, що вони можуть не розраховувати на подібну підтримку каналу „Інтер”.

Анатолій Борсюк, автор і ведучий програми „Подвійний доказ”, „Студія 1+1”:

- Не наважуюся відповідати за весь канал. Але щодо нашої програми, то ми плануємо зробити темою нашого чергового „Подвійного доказу” проблему невідокремлення влади від бізнесу. Почнемо з нашого недалекого минулого, але головний акцент зробимо на сучасному матеріалі. Але ця тема не пов’язана з заявами вищеназваних політиків. Щоб побачити тенденцію, не обов’язково почути команду „фас”, яку так полюбляє давати пан Луценко.

Наталя Катеринчук, головний редактор НТН:

- Ще до заяви Петра Порошенка у прямому ефірі нашого каналу депутат Верховної Ради, виконуюча обов’язки голови бюджетного комітету Людмила Супрун, посилаючись на голову Нацбанку України пана Стельмаха, сказала, що, за її даними, 7 мільярдів доларів за кілька днів до ревальвації було ввезено і продано на гривні, відповідно, хтось заробив на цьому великі гроші. Цю ситуацію ми відслідковували, проводили своє розслідування ще до заяви пана Петра Порошенка.

Що ж до заяв Богословської, то в певній мірі, це є конфлікт груп – групи Пінчука і групи Коломойського, тому ми особливого значення цьому не надаємо. Якщо там страждатимуть люди й існуватимуть проблеми робітників, то ми будемо проводити своє розслідування.

А третя тема – це заява пана Бродського. Він дуже епатажний політик, часто робить сенсаційні заяви, але вони ні до чого не призводять. Тому розслідуванням за його висловлюванням ми теж займатися не будемо.

Олександр Семирядченко, головний редактор інформаційної служби ICTV:

- Досить гучні звинувачення у корупції і зловживаннях службовим становищем – це вже не новина сьогодні. Зокрема, ще колишній президент Леонід Кучма звинувачував парламент у багатомільйонній корупції. Це звучало вельми серйозно. Якщо припустити, що політики роблять відповідальні заяви, розуміючи їхню серйозність, то це означає, що і нова влада – колишні мітингувальники і лідери помаранчевих подій - так само вражена тим, чим була вражена попередня влада. Тобто, корупція тих часів перекочувала у корупцію нинішніх часів.

Ми робили спроби провести свої власні журналістські розслідування з приводу гучних заяв, які були раніше - по парламенту, по політичних діячах. Складність проведення таких журналістських розслідувань стосується двох речей. По-перше, на підтвердження таких заяв не можна отримати навіть мінімальної доказової бази. Як правило, звучить теза: я не буду називати прізвища, ви їх самі знаєте. А по-друге, суб’єкти, про яких йшлося у цих звинуваченнях, уникають аргументованих спростувань цих заяв і не наводять жодних фактів і документів, тобто, тих реалій, які можна передати засобом телевізійних новин. Як правило, вони обмежуються тезами, типу: от мені сказали про мене, то це - брутальна брехня.

Через це усім нашим розслідуванням був притаманний один суттєвий недолік - цей матеріал був більш загальним, ніж сама заява. Тому ми, як правило, відмовлялися від таких матеріалів, бо зробити якісь серйозні інформаційні доробки і розвідки у відсутності фактів і документів неможливо.

Власне, на інших каналах є спеціальні проекти, у яких журналісти роблять свої власні припущення (бо певна свобода слова у нас існувала завжди), однак у новинному форматі, де найголовніше – назвати факти, такі „викриття” неможливі. В інформаційному жанрі журналіст не може собі дозволити про щось здогадуватися і говорити на рівні декларацій. В умовах непрозорості щось стверджувати достеменно дуже важко, тому, мабуть, журналісти дуже часто застосовують евфемізми і такі делікатні конструкції, як „структури, близькі до...”, „структури, які пов’язують з...”. Адже є така ганебна практика у наших дуже вразливих політиків, якщо щось у журналістському матеріалі не сподобалося - одразу подавати позов до суду. А будь-який судовий процес загрожує для медіа середньої руки закриттям. Прикладів із історії українських ЗМІ багато. Отже, будь-яка важлива інформація у доказовому або чітко окресленому контексті завжди знайде місце на нашому каналі. Все інше, що є напівправдою або відвертою піар-кампанією якогось політика або політичної сили - то не для наших новин.

Дмитро Тузов, шеф-редактор новин, телеканал „Тоніс”:

- Ваше питання нагадує сцену з відомого фільму: „скажіть будь-ласка, а погроми будуть?” – І відповідь: „будуть, будуть”. Це дуже добре, що політики почали стежити один за одним – суспільство отримує значно більше інформації про те, що відбувається на „кухні”. Для журналістів ситуація явно весела, тільки скирдуй. Множина політичних центрів гарантує нам, що й надалі сумно не буде. Щоправда, до сьогодні все це (або майже все) - лише „бла-бла-бла”. Реальних доказів корупції не так вже й багато – політики вступили в стадію "як не дожену, то полякаю". Частково це пояснюється тим, що реальної опозиції немає – вона розуміє, що сидить на гачку, і тому сидить дуже тихо, інакше формат питань з боку Луценка й інколи - Піскуна, до неї буде іншим. Тому компромат валитимуть один на одного вчорашні „помаранчеві”. Якщо Бродський сказав „А”, він має говорити й „Б”. Ми про це розкажемо і так само надамо позицію його опонентів. Це – класика. Звісно, тут є певні застереження: програма новин не може собі дозволити стати інструментом політичної боротьби. Я знаю, що на Заході редакції, особливо новинні, дуже ретельно відбирають інформацію, яка може сприйматись як компромат – частково для того, щоб не стати іграшкою в руках ворогуючих політиків. Але я чудово розумію, що шанс для українських медіа має бути використаний, інакше вони знову залишаться в стадії „прицюцькуватості”. Отже, конкретно: розслідування обов'язково робити будемо. А формат спеціалізованої програми журналістських „копалок” – для нас поки що – перспективний напрямок. Коли він стане реальністю – питання не лише творче, а й економічне.

Юрій Горбань, головний редактор „Вікна-Новини”, СТБ:

- Слід дуже обережно ставитися до подібних заяв. Справа в тому, що ми вступили у вибори, і таких заяв буде дуже багато. З одного боку, це може дійсно свідчити про чесність та громадянську позицію, з іншого – може виявитися елементарним політичним піаром. Згадані заяви є досить емоційними та абстрактними, ніякого документального підтвердження ми не бачили, і я сумніваюся, що воно взагалі існує. Дуже легко кидати на вітер слова про корупцію, але покажіть мені хоч одну таку справу, доведену у суді. (Хіба що Лазаренко, та й то в США).

Для повноцінного журналістського розслідування потрібна хоч якась документальна база, щоб журналіст просто не опинився у суді. А документів немає. Таким чином, я вважаю, що жодна з цих заяв журналістському розслідуванню, скоріше за все, не підлягає.

Іларіон Павлюк, головний редактор інформаційного мовлення каналу К1:

- Пока не планировали, но это не значит, что эти заявления не станут темой наших журналистских расследований. Хотя мы прекрасно понимаем, что каждое из этих заявлений – это во многом зарабатывание политических дивидентов. Именно поэтому мы не придаем им сейчас особого значения. Но если наши аналитики скажут, что есть возможность получить какие-то данные, эксклюзивную информацию, то тогда мы займемся этими заявлениями. Другое дело, что любой политик может сделать громкое заявление, но проверить его на предмет правдивости и достоверности фактов очень трудно. Мы практиковали журналисткое расследование как жанр, но политическими расследованиями нам еще не приходилось заниматься.