Відповідають: Володимир Ар’єв, Лаврентій Малазонія, Тарас Петрів, Роман Чайка, Валерій Іванов, Сергій Гузь, Вахтанг Кіпіані, Юлія Жмакіна, Альбіна Трубінкова, Микола Подрезан, Олексій Мустафін.

Володимир Ар\'єв, „Закрита зона”:

- В Україні взагалі нехтують правами інвалідів, абсолютно усіх форм інвалідності. Але якщо ми хочемо наблизитись до європейських стандартів, то треба не залишати людей без їхніх прав, а навпаки розвивати це, думати, як зробити для них зручними дороги, сходи, громадський транспорт. А тут ще людей, які мають вади слуху, залишають без можливості дивитись телебачення. Це абсолютно не припустимо.

І зрозуміло, що питання не стосується конкретно Наталії Дмитрук, а стосується загального явища. Хоча, ще раз хочу сказати, що вчинок Наталії Дмитрук під час президентських виборів просто героїчний.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Взагалі йдеться про телебачення. По-перше, я переконаний у тому, що свій вчинок під час виборів Наталя Дмитрук зробила не для того, щоб закріпити своє робоче місце. Я думаю, що тут зайві сльози і соплі.

По-друге, так чи інакше, існує певний формат телебачення. У деяких країнах він є з сурдоперекладом, а в багатьох інших цього немає. Я думаю, що врешті-решт вирішують керівники, бути чи не бути таким новинам на їхньому каналі. Якщо на зміну керівництву Першого національного прийде наступне, то першим їхнім кроком стане не заборона вживання алкогольних напоїв, а відновлення сурдоперекладу. Тоді, я думаю, багато хто аплодуватиме, і це буде непоганий PR для нового керівництва. Але це - у майбутньому. А поки що на справі закриття новин із сурдоперекладом піару не зробиш. Можливо, теперішній команді Першого і пощастить щось зробити з телеканалом, але не важливо, чи буде це „щось” з сурдоперекладом, чи ні.

Тарас Петрів, заступник директора Інституту журналістики:

- Вважаю, що для багатьох людей в Україні існування сурдоперекладу є дуже важливим. Тому потрібно знайти можливість, щоб саме такий варіант інформування населення був присутній в телевізійному просторі України, і зокрема на Першому Hаціональному.

Щодо Наталії Дмитрук, то я вважаю, що вона професіонал своєї справи, і без роботи не залишиться. Думаю, керівництво Першого національного знайде можливість для реалізації її професійних якостей.

Роман Чайка, шеф-редактор програми „Новий час”:

- Мені здається, що сурдопереклад був природнім в новинах державного чи національного каналу УТ-1. Якщо б УТ-1 був уже переформатований у Суспільне телебачення, тоді, я думаю, питання стояло б ще жорсткіше, адже нечуючі люди - це теж частина суспільства. Я не знаю, які були мотиви зняття сурдоперекладу. Не знаю, що може бути зручніше для тих, хто не чує: чи сприймати новини через сурдопереклад чи за допомогою біжучого рядка. Але, в першу чергу, я вважаю, треба дати відповідь тим глядачам, які сприймали новини через сурдопереклад. Якщо через рядок вони отримують більше новин і погоджуються на таку форму інформації, то треба прислухатися до їхньої думки.

Що ж до долі журналістки, яка була однією із найсміливіших журналістів, то я думаю, що їй мають запропонувати як мінімум адекватну хорошу посаду.

Валерій Іванов, Академія української преси:

- Ставлюся негативно, але я б уникав якихось політичних акцентів. Тут мають бути акценти соціальні. Адже питання не в тому, чи має працювати Дмитрук чи ні, тут справа в тому, чи задовольняються потреби людей з вадами слуху. Перший Національний канал має задовольняти інформаційні потреби в тому числі і таких людей. І це справа саме державного мовника, раз він уже є в нашій країні. Я вважаю, що таким чином Перший Національний не виконує свого призначення, а його призначення - задовольняти інформаційні потреби всього населення України. Це те, що не роблять комерційні канали.

Але, якщо буде біжучий рядок, то, можливо, це вирішить цю проблему.

Сергій Гузь, голова Незалежної Медіапрофспілки:

- На мій погляд, треба розділити ці два питання. З одного боку, шкода, що журналіст, який в екстремальній ситуації виявив найкращі професійні якості, залишився без роботи. Думаю, керівництво телеканалу мало підтримати цю конкретну людину і запропонувати їй іншу роботу.

З іншого боку, прикро, що значна частина людей, яка і так обмежена у вільному доступі до інформації, зараз поставлена ще в більш незручне становище. Знаю, що Перший Національний прагне оновити сітку мовлення, намагається підвищити свій рейтинг за будь-яких обставин. Першими постраждали новини с сурдоперекладом. Щоб вирішити це питання, треба спочатку і державі, і всім нам вирішити, чи ми вважаємо інвалідів такими ж громадянами, як і всі інші, чи ні. Якщо так, то треба не тільки поновити новини із сурдоперекладом, а й покращити інформаційне забезпечення цієї категорії інвалідів.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор програми "Подвійний доказ", "1+1":

- Я вважаю, що Наталія Дмитрук має повне право вважатися однією з героїнь Помаранчевої революції. Бо її вчинок значно більший, ніж уся її робота до цього, це був виклик системі, її відчайдушне бажання справедливості. Викидання з ефіру цієї жінки - це для неї втрата роботи, а для мене - втрата віри в те, що нова влада шанує людей, які цього заслужили.

Щодо сурдоперекладу, то я вважаю, що канал, який ставить собі таку високу планку суспільного мовлення, не повинен позбавляти будь-які „меншини” (як висловився Самохвалов) права на отримання інформації. Мені здається, що існування і суспільного, і державного мовлення - це єдина можливість держави надати різним меншинам представлення в ефірі. Мені здається, що люди, які роблять якісне телебачення, не розуміють, що таке суспільне мовлення. І треба передусім запитати в інвалідів, як їм краще сприймати інформацію, а вже потім вирішувати, що запроваджувати „біжучий рядок” чи сурдопереклад.

В цій ситуації УТ-1 забув, на кого він працює, і бажання отримати високі рейтинги не узгоджується з місією каналу.

Тим більше, за словами Дмитрук, жестова мова визнана Конституцією нарівні з іншими мовами, що існують в Україні. Отже люди з вадами слуху мають повне право отримувати інформацію саме на цій мові, тим більше на каналі, який фінансують громадяни України.

Жмакіна Юлія, Радіо "Свобода", керівник проекту „Звуки життя”:

- Мені здається, що сурдопереклад є обов`язковим і особливо на державному каналі. За для забезпечення всіх верств населення загальнодоступною та важливою інформацією, не зважаючи на їхні вади здоров`я. За статистикою в нас чимала кількість людей зі слабким слухом або взагалі без. Тому забезпечення загальнодоступності та якоїсь гласності для цих людей є просто першочерговим обов`язком мас-медіа, а до того ж державного каналу.

Особисто я, людина, котра дивиться новини, читає статті в пресі та Інтернеті -поки що, взагалі, не чула жодних конкретних пояснень саме керівництва Першого каналу з цього приводу. У цих матеріалах, просто викладалися факти та точки зору тих людей, котрих звільняли з роботи. Тому позиція керівництва мені не відома, можливо, в них є дійсно якісь вагомі причини на таке рішення, проте чи можливо взагалі будь-яке мотивування в цьому випадку?!

Що стосується окремо взятої особи – Наталії Дмитрук, то звичайно, тодішній її вчинок – приклад абсолютної мужності серед тотальної тиші, що на той час „лунала” з екранів телеканалів. Проте, чесно кажучи, я б не прив\'язувала її постать та вчинок під час революції до сьогоднішньої проблеми. Це різні позиції, бо просто залишити сурдопереклад на Першому лише як винагороду за заслуги – трохи дивно.

Сурдопереклад має бути і це однозначно. Ось візьмемо приклад моєї родини як невеличкого прошарку нашого соціуму, в якому ми не повинні втрачати почуття взаємодопомоги. У мене ще досить молоді батьки, проте мама трохи погано чує і, коли ми дивимося разом телевізор, то робимо гучніше. Ось це приклад, як треба враховувати інтереси інших на рівні однієї родини. Тоді чому на рівні держави неможливо?

Я дуже хотіла б почути мотивацію керівництва Першого Hаціонального каналу.

Альбіна Трубінкова, керівник відділу політики УНІАНу:

- Мені здається, що частина громадян, яка була аудиторією цих новин, від цього нововведення, безумовно, втратить. І насамперед - можливість бути в „центрі подій”. Щодо біжучого рядка, то мені здається, що він навряд чи зможе якісно замінити для таких людей сурдопереклад. Я вважаю, що це зовсім неадекватні зміни. Хіба ж це нормально – не давати людям можливості відчувати себе рівними у соціумі? Щодо звільнення журналістів, то це теж негативно, проте я не вивчала цю ситуацію докладно, тому не можу дати більш розгорнуту відповідь.

Подрезан Микола, голова „ІІІ-Фонду”:

- Я считаю, что это ущемление прав инвалидов. Сурдоперевод нужно возвращать на экран. Я хочу пожелать, чтобы у людей, которые работают на Первом канале и имеют отношение к его политике, никто из близких никогда не стал инвалидом – не потерял слух, не родился глухим и т.д. Я думаю, что заменить сурдоперевод просто бегущей строкой не выход из положения. Для того, чтобы принять правильное решение, нужно прислушаться к мнению глухих людей, тогда это будет профессионально и по-настоящему гуманно. Меня, человека с нормальным слухом, бегущая строка, хоть я ее и не читаю, но отвлекает. А сурдопереводчик – нет.

Мустафін Олексій, шеф-редактор Інформаційно-аналітичної служби ТК "Інтер":

- Зникненням сурдоперекладу обурений. Навіть не як телевізійник, а як громадянин. І, чесно кажучи, був прикро вражений самою постановкою питання "або відстой для побажань різних меншин, або якісне телебачення". Це набагато гірше, аніж президентська фраза про "морду журналіста". Адже в цьому випадку йдеться про ставлення посадової особи державного (поки що) каналу до прав людей, які, до речі, не за своєю волею опинилися у складі меншини. Я вже не кажу, що з таким підходом створення справді громадського телебачення ми будемо чекати вічно. Адже люди з вадами слуху - це насамперед громадяни, а вже потім "докучлива меншина".

Читайте також:

Василь Самохвалов: „Можна нескінченно сприймати УТ-1 як відстой для побажань різних меншин або намагатися зробити якісне телебачення”

Возобновят ли сурдоперевод в новостях на УТ-1?