Напередодні 15 червня, коли Президент України Віктор Ющенко проведе нараду з головами обласних державних адміністрацій за підсумками ста днів роботи, «ТК» провела опитування регіональних журналістів та керівників ЗМІ з приводу їхніх стосунків із новою владою. Сподіваємося, що відповіді наших колег стануть предметом аналізу для представників київських високих кабінетів.

Запитання «ТК»: - Як би ви охарактеризували стосунки ЗМІ вашого регіону з владою, у тому числі – місцевою - після «помаранчевої» революції? Чи змінилися вони у порівнянні зі стосунками під час президентства Леоніда Кучми? Якщо так – то що це за зміни? (Чи відбулася у вас зміна керівництва видання? Чи був (є) з цього приводу тиск нової влади? Яким чином відбувається діалог місцевої влади зі ЗМІ? Чи не має вказівок щодо висвітлення тих чи інших подій? Чи намагається нова влада стимулювати процеси зміни власників приватних ЗМІ? Яку позицію займають колективи місцевих ЗМІ у стосунках із владою? Чи є вже судові позови чиновників до ЗМІ? А ЗМІ – до чиновників? і т.д.) Відповідають: Андрій Коваленко, Олексій Мацука, Надія Кугук, Леонід Штекель, Галина Стиціна, Сергій Штурхецький, Богдан Куфрик, Юрій Гуков, Василь Бедзір, Сергій Зарайський, Тетяна Фабрікова, Олександр Гунько, Станіслав Чорногор, Володимир Губанов, Володимир Чистилін, Тетяна Райда, Ольга Ільчук.

Андрій Коваленко, директор інтернет-видання «АРТМЕДИА», м. Миколаїв:

- Ставлення до влади у більшості журналістів миколаївських ЗМІ критичне. Майже ніхто не ідеалізує наслідки «помаранчевої революції». Хоча зрушення в бік покращення стосунків влади зі ЗМІ наявні. За останні декілька місяців ми неодноразово отримували запрошення до Києва на прес-конференції і зустрічі з Прем’єр-міністром та Президентом (щоправда, за свої (редакційні) кошти). За часів президентства Леоніда Кучми навіть натяків на такі запрошення я не пригадую.

З боку обласної влади також у порівнянні зі «старим» режимом відбулись зміни на краще. Тепер на прес-конференції у облдержадміністрацію запрошуються представники всіх ЗМІ без виключення деяких з них, як це могло траплятися під час президентства Л. Кучми. Працює розсилка електронною поштою анонсів заходів, що проводяться за участю губернатора та його підлеглих.

З боку міської влади суттєвих змін у стосунках зі ЗМІ я не помічаю. Вони однаково відкрито працювали раніше й продовжують працювати так само зараз.

Можу сказати, що місцева влада будує свої відносини зі ЗМІ у формі діалогу. Ми вже майже звикли до щомісячних прес-конференцій губернатора, на яких він звітує перед журналістами про виконану роботу за цей час. Під час обговорення та призначень кандидатур на посади голів райдержадміністрацій журналісти мали змогу бути присутніми на співбесідах з кандидатами.

Наскільки мені відомо, у жодному миколаївському ЗМІ не відбулась зміна керівництва. Також ще й тому, що більшість власників друкованих ЗМІ одночасно самі і є журналістами, редакторами, видавцями своїх ЗМІ. Так само й у нашому інтернет-виданні зміни керівництва не могло відбутися з тієї ж причини. Жодного тиску нової влади особисто я не помічаю. Те саме можу сказати й щодо вказівок про висвітлення тих чи інших подій.

Щодо судових справ між ЗМІ та владою, мені такі випадки не відомі. Ще за часів президентських перегонів широкого резонансу набула справа між першим секретарем міськкому СПУ та газетою «СКІФ», яка представляла інтереси на той час губернатора Миколаївської області Гаркуші О.М.

Але такий спокій свідчить не стільки про безхмарне становище місцевих ЗМІ при новій владі, скільки про звичну другорядність місцевих ЗМІ в суспільно-політичному житті області та їх нездатність впливати на формування громадської думки в регіоні. Не маючи чіткої власної позиції, місцеві ЗМІ звикли до залежності від влади, не надаючи істотного значення тому, хто цю владу уособлює. Саме таке залежне (насамперед, у фінансовому плані) становище ЗМІ поряд із невизначеністю дій нової влади області й створює ілюзію миру і злагоди, проте про дійсний характер стосунків між ними можна буде дізнатися вже під час нової передвиборчої кампанії.

Олексій Мацука, директор Донецького Інституту інформації:

- В Донецкой области после революции практически ничего не изменилось и об этом могу свидетельствовать не только я, а практически все мои коллеги. Неудовлетворение от так и не наступивших изменений сегодня превалирует в умах донецких граждан «оранжевой» окраски. То же самое касается и местных журналистов, многие из которых, ожидая прихода новой власти, надеялись на радикальные и конкретные изменения в плане отношений "чиновник-журналист". Однако, так как практически все чиновники «кучмизма» остались на прежних местах, то и взаимоотношения остаются прежними, а те новые, которые пришли, например, губернатор Чупрун, пролонгировали стиль отношений с местными журналистами «бывших» номенклатурщиков.

Что касается интернет-газеты Донбасса, координатором которой я являюсь уже более 2 лет, с приходом «оранжевых» у нас изменился коллектив. Если вспомнить период выборов и посмотреть архив нашего издания, то можно увидеть, что интернет-газета была явно бело-голубой. Причины этого явления объяснять я не стану, так как каждый здравомыслящий человек, живущий в Донбассе, прекрасно поймет эти причины без моих комментариев. После победы Ющенко коллектив журналистов и соавторов интернет-газеты отказался от старого учредителя и мы, можно сказать, захватив власть в свои руки, стали независимыми. По крайней мере, «революция» нам дала такую возможность!

Так что, все-таки, сегодня работать стало легче, несмотря на то, что в регионе остались все «прежние». Во-первых, нет морального давления на наших журналистов со стороны бывшего учредителя, а во-вторых, медийный Интернет-рынок в Донбассе наконец-то поляризовался и не нужно доказывать, кто за кого и при этом вести подпольную борьбу за другого.

Хотя стоит отметить, что прямого давления со стороны бывшей власти на нас не оказывалось, вместе с тем, я знаю примеры моих коллег из печатных изданий, когда так называемый «кучмизм по-донецки» просто мог вполне реально физически (я не говорю уже о моральном давлении) уничтожить журналиста! Сейчас все стали работать более открыто и как-то чувствуется общее расположение духа, которое можно охарактеризовать как ощущение безопасности.

В то же время, хотя нам, как независимому изданию, существующая власть указаний никаких не дает, однако, есть случаи, когда в некоторые региональные печатные издания такие указания поступают и мы, в рамках работы Донецкого института информации, мониторим эти нарушения прав журналистов и читателей.

Как я уже говорил, радикальная демократия, если можно так выразиться, в Донбасс пока не пришла, то же самое можно сказать и о радикализации свободы слова, что необходимо для сегодняшнего донецкого медиа-рынка. Однако процесс демократизации в стране идет, а главная проблема донецких региональных СМИ находится на уровне их владельцев, которые исполняют, в свою очередь, волю некоторых чиновников, желающих доказать всему миру, что они достойны следующего выбора избирателей.

Надія Кугук, ВД “Львівські оголошення” (редакція газет “Львівські оголошення”, “TVЕксперт”, “Товари. Послуги. Ціни”, “В кожний дім”, “ТурЕксперт”, “БудЕксперт”):

- Перш за все, хочу наголосити, що уся нижче описана інформація стосується мого особистого досвіду і вражень.

Помаранчева революція не внесла суттєвих змін у стосунки між владою і ЗМІ. Зауважу, що люди, які виконують обов’язки державних чиновників, не є новачками своєї справи. Відтак, вони мають досвід роботи на схожих місцях. Прес-конференції відбуваються за стандартними сценаріями. Що ж до індивідуального спілкування з певними посадовцями – як і раніше, треба пройти кордон помічників і секретарів, а потім, якщо у посадовця якимось дивом виявиться вільний час, він може погодитися на розмову. Посадовці, як і раніше, користуються перевіреними “відмазками” про страшенну зайнятість, наради, засідання тощо. Як на мене, особливого зближення із представниками ЗМІ не відбулося.

От, згадала про недавнє святкування Дня журналіста, яке, як і раніше, пройшло за стандартним сценарієм: представники влади хвалили і нагороджували тих, хто до того хвалив їх.

Львівський прес-клуб реформ періодично влаштовує “круглі столи” із деякими чиновниками щодо економічних, політичних, соціальних проблем. Запрошені гості, щоправда, не всі, приходять на такі зустрічі. Можливо, це можна розцінювати як крок до зближення стосунків.

Щодо тиску - то на прикладі наших видань жодного тиску з боку нової влади поки не було. Сподіваємося, що так триватиме далі.

Що ж до вказівок висвітлення подій, буває, що чиновники довго “вилизують” свої інтерв’ю, які їм пересилають на погодження. В результаті, деякі цікаві чи конфліктні моменти зникають. А тиску на “правильний” ракурс кута зору події ніби немає.

Наразі мені не відомо про судові позови ЗМІ до чиновників і навпаки.

Леонід Штекель, головний редактор газети «Правое дело», м. Одеса:

1. Отношения с властями. Отношения с местными и региональными властями непростые. Наша газета была в оппозиции к предыдущей местной власти и Президенту Кучме. С региональными властями (обладминистрация) отношения были рабочие. После «оранжевой» революции наша газета осталась в хороших отношениях с бывшим руководителем области (теперь главою облсовета). Однако сейчас некоторые сложности с получением информации у нового главы обладминистрации. Но главные проблемы пролегают в другой сфере.

1.1. Почти невозможно получать напрямую информацию из Киева. Для региональных СМИ дичайший дефицит информации и приходится пользоваться ею из «вторых» рук. В случае приезда представителей центральной власти в Одессу доступ к информации крайне ограничен, времени, которое отводится на пресс-конференции, не просто недостаточно, а абсолютно недостаточно. Вообще, общение с местной и региональной прессой, например, г-на Зинченко, г-н Безсмертного, г-на Кинаха носило чисто декоративный, «галочный» характер. Когда таким образом вели себя чиновники Кучмы, то это было привычно. Но видеть подобное поведение от той власти, за которую боролись, крайне неприятно.

1.2. Для городской газеты наиболее важны отношения с местными властями. В Одессе долгое время почти все СМИ печатные и все СМИ электронные были под контролем бывшего мэра – Руслана Боделана. Газета «Правое дело» находилась в конструктивной оппозиции к его администрации. Газета поддерживала борьбу Эдуарда Гурвица за признание незаконными предыдущих выборов (наша газета в 2002 году очень много писала о грубейших нарушениях на тех выборах). Но у новой мэрии, с которой у нас пока очень хорошие отношения, те же проблемы: они очень настороженно относятся к критике. И действия руководства страны по работе с местными и региональными СМИ еще раз подтверждают, что это все звенья одной цепи.

Пока в стране не будет первыми лицами подтверждено значение свободных СМИ, местные власти будут столь же нетерпимы к конструктивной критике.

2. Смена руководителей СМИ. Среди руководства электронных СМИ произошли или произойдут изменения. Это связано с тем, что все электронные СМИ были яро антиющенковские (не конструктивная оппозиция, а типичное поливание самой отборной грязью) и прободелановские. Сейчас происходит переформирование электронных сил с учетом выборов будущего мэра. Общеукраинские проблемы пока никак не затронуты.

Вообще, следует отметить, что в Одессе независимые СМИ всегда имели крайне слабые позиции. Основную роль занимали провластные СМИ с гарантированными тиражами и доходами. Сейчас СМИ находятся в процессе смены ориентиров и пристрастий. Так что хотя в городе Одессе речь о преследовании СМИ со стороны чиновников пока реально не идет, но и роль медиа как независимых источников субъектов политического процесса в Одессе не очень значительна. Журналисты сами, безо всяких «темников», боятся выйти за букву официальной информации. Возможно, с сентября ситуация начнет меняться, но пока все очень тихо. Как на кладбище надежд.

А вот в г. Южном между независимыми СМИ (в том числе газета «Вексель») и мэрией идет настоящая война, с отказом в аккредитации, с подачей судебных исков против газеты чиновниками и так далее.

Сергій Тихоплав, газета «Вексель» м. Южное:

- Отношения меду независимыми СМИ и властью просто „отвратительные”. То есть они вообще никакие. Конечно же, между коммунальными СМИ - «Телестудия НИК», газета «Новости Южного», радиостанция «Диалог» - и властью отношения нормальные, даже теплые. Их приглашают на разные мероприятия, они получают призы от областной администрации.

Наша же независимая газета с 2002 года имеет 7 исков в суд, в том числе и от мера. Ни одна газета, ни имеет столько исков от местной власти. Все они о защити чести и достоинстве. Причем ми в газете не обсуждаем никаких бытовых подробностей этих людей, критика на страницах нашего издания касается только работы должностных лиц.

После «помаранчевої революції» возможно что-то изменилось. После моего обращения в исполком нам разрешили аккредитацию. Поскольку с 1994 года наши газеты не аккредитировали вообще. Процесс пошел, но я не знаю насколько он связан с новой властью. Возможно….

Диалога между нашим СМИ и властью нет вообще. По крайней мере мы 7 лет писали официальные письма местной власти с предложениями о сотрудничестве, но ответа на них так и не последовало. Никаких указаний от власти мы не получаем. Что же до коммунальных СМИ, то они пишут только по указаниям и под контролем власти, в этом можно убедиться открыв любую газету, там отсутствует критика, они пишут о том как все хорошо, «какой у нас коммунизм».

Галина Стиціна, тижневик «МИГ», головний редактор, м. Запоріжжя:

- В нашей области все более менее прилично и наш губернатор, в прошлом журналист, понимает, как вести себя с прессой. Артеменко (губернатор Запорожской области) не Червоний (губернатор Ровенской области), который устраивает у себя судебные процессы. У нас благодатная почва для процветания свободы слова.

В других изданиях сложнее. Там, где есть учредители – частные фирмы и банки – существуют проблемы управляемости журналистами. Или, скажем, те же коммунальные издания, которые привыкли быть на государственной подпитке и сейчас никак не могут перейти на самостоятельную работу.

Что касается руководства СМИ – то каких-то серьезных кадровых перемен не предвидится… Новая власть достаточно лояльна…

Мы же пишем, практически, обо всем…

Сергій Штурхецький, тижневик «Рівне вечірнє», журналіст, м. Рівне:

- Позитивні зрушення у тому, що почалися систематичні прес-конференції представників влади… Проте нам стало відомо, що депутати облради, щоб, наприклад, надрукуватися у районних ЗМІ - мають отримати візу з облдержадміністрації. Отже, «районки» залишаються певним адмінресурсом.

До речі, сьогодні (опитування проводилося 13 червня, «ТК») у свою законну силу вступило судове рішення щодо тижневика «Рівне Вечірнє», яким голові облдержадміністрації Василю Червонію відмовлено у задоволенні його позову, щодо моральної шкоди.

І пан Червоній не збирається оскаржувати рішення Ківерцівського районного суду Волинської області. Нагадаємо, що за публікацію «Бабай під рівненським соусом» у «Рівненській газеті», у якій його порівняли з «бабаєм, яким батьки лякають дітей», п.Червоній вимагав морального відшкодування від журналістів — 50 тис. грн.

А сьогодні у Рівному відбулося чергове судове засідання у справі з кримінального обвинувачення колишнього редактора газети “7 днів” Василя Геруса. Прокуратура міста вважає, що редактор вчинив “з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем” злочин, який перешкодив волевиявленню громадян під час президентських виборів: напередодні другого туру газета “7 днів” опублікувала замовний рекламний матеріал обласної організації Партії Регіонів, у якому містилася неправдива інформація стосовно передвиборчої програми кандидата Ющенка. Незважаючи на те, що обидві сторони - як захист, так і обвинувачення - дали згоду на продовження слухання справи без присутності представника Президента, який, нічого не пояснюючи, просто не з’явився на судове засідання, суддя прийняв рішення перенести слухання на 5 липня.

Також, за клопотанням прокурора, суд вирішив наступного разу запросити на судове засідання начальника обласного управління юстиції Вікторію Білець і виконуючу обов’язки головного редактора газети “7 Днів” Світлану Калько. Обидві запрошені будуть виступати як свідки по даній справі.

Крім того, суддя прийняв рішення додатково проінформувати Адміністрацію Президента і обласну державну адміністрацію про дату і час проведення наступного судового засідання.

Цей процес створює досить напружену ситуацію в інформаційному просторі регіону.

Також подейкують про, начебто, проведення насильницької передплати на певні видання…

Богдан Куфрик, тижневик «Високий Замок», журналіст, м. Львів:

- Я не сказав би, що є якесь дистанціювання до нової влади… Проте триває скандал навколо подій у газеті «Ратуша». Там міській голова міста Львова вимагав надрукувати критичний матеріал про нову команду облдержадміністрації. Це сам редактор публічно визнав, виступаючи з трибуни міської ради. Нині він перебуває у відпустці за власний рахунок. До цього кілька тижнів перебував на лікарняному…

Юрій Гуков, власний кореспондент тижневика «Дзеркало тижня» по Луганській області, м. Алчевськ: - Часть журналистов области вынуждена была поменять место работы в «связи с изменением концепции работы» изданий. Ярослав Гребенюк уволился с должности главного редактора издания «Луганчане», Наталья Максимец ушла из газеты «ХХІ век»… То же самое случилось с Иваном Высоцким из газеты «РИО».

Журналисты газеты «Любимый город» подали заявление об умышленном уничтожении газеты… Власть до сих пор бездействует…

Ситуация обострилась. Сам новоназначенный губернатор заявляет о необходимости наказать всех, кто был по другую сторону баррикад на выборах…

Очевидно, таким наказанием стала и ситуация с ЗАО «ЛОТ», которое лишилось эфирного времени и теперь выходит в эфир только на 10 минут на канале «Киевская Русь».

Василь Бедзір, власний кореспондент тижневика «Україна і світ сьогодні», Ужгород:

- Насамперед, треба сказати, що сталося звільнення редактора газети «Ужгород» - газети, що на минулих виборах підтримувала В.Януковича. Сам голова міської влади спочатку підтримував Януковича, а потім переметнувся до «Нашої України». А редактора зробили цапом-відбувайлом.

Подібне сталося і з редактором «Новин Закарпаття». Він теж підтримував не того кандидата…

І останній скандал з угорськомовною газетою "Карпаті Ігаз Со". Колектив найстарішої в краї газети, яка виходить угорською мовою від 1928 року, звернувся до колег із закликом підтримати їхній страйк, який журналісти цього видання оголосили на знак протесту проти переслідувань із боку влади. Приводом є підтримка цією газетою, яка частково фінансується з держбюджету, кандидатури Віктора Януковича на минулих президентських виборах.

Сергій Зарайський, власкор УНІАН по Чернівецькій області:

- Судячи з того, що відбувається, журналістам стало легше. Це безперечно. На перших порах були спроби якось перманентно впливати на пресу, але про відвертий тиск не йшлося. Поки серйозних нарікань немає.

Щоправда, скаржаться на утиски журналісти ТРК «ТВА». Відразу зазначу, що ця компанія контрольована СДПУ(О) і виявилося, що у неї немає ліцензії. Однак ми все одно попередили, що не дозволимо владі порушувати закон відносно цих журналістів. Це справа правоохоронців…

Тетяна Фабрікова, тижневик «Николаевский бизнес», журналіст, м. Миколаїв:

- Ми дозволяємо критикувати новопризначене керівництво облдержадмістрації і нас поки що не чіпають. Таке враження, що дозволено все…

Олександр Гунько, головний редактор тижневика «Ділові Новини», м. Нова Каховка, Херсонської області:

- Нічого суттєво не змінилося. На мій погляд, все залишилося, як і раніше… Тиску на журналістів не спостерігається, проте існує тиск податковий… І саме це змушує видавців йти у тінь…

Станіслав Чорногор, тижневики «Привет», «Технополис», «Восточный проект», журналіст, м. Краматорськ:

- Ситуация изменилась немножко, хотя, в принципе, все осталось по-прежнему. До сих пор ограничивают доступ к информации. Например, депутаты Краматорского горсовета ввели так называемый депутатский день, во время которого обсуждаются вопросы, скажем, будущей сессии горсовета. Журналистов никто не приглашает и не пускает. Зато потом, уже на сессии, оказывается, что коммунальному изданию «Краматорская правда», у которого тираж около 4 тысяч копий, выделяют дотацию в 235 тысяч гривен… Депутаты так и говорят, что, мол, «коммунальным» журналистам мы будем давать информацию, а независимым - нет.

Володимир Губанов, «Севастопольские известия», журналіст:

- Отношение никак не изменилось, хотя вот губернатор ввел систематические брифинги для журналистов, что не может не радовать. Некоторые руководители стали чаще общаться с прессой. Кадровых изменений в местных СМИ не наблюдается.

Володимир Чистилін, видання «П'ятниця», «Слобода», «Разом», журналіст, м. Харків: - Маємо певні позитивні зміни. Зокрема, новий губернатор розпочав щомісячні прес-конференції та, власне, і стосунки з прес-службами ОДА поліпшилися – туди прийшли професійні журналісти.

За післявиборчий період у Харкові припинила своє існування лише газета «Событие», котра фінансувалася Харківським авіаційним заводом та підтримувала В.Януковича. «Событие» не виходить вже майже 4 тижні… Проте, ми отримали інформацію, що невдовзі з'явиться ще одна газета під патронатом колишнього губернатора Харківщини Кушнарьова...

Стосовно тиску на журналістів, то поки подібного не спостерігаємо, але, скажімо, я, як колишній редактор інформаційної агенції «Статус Кво» досі позиваюся до свого колишнього керівника. Справа в тім, що мене звільнили ще під час першого туру виборів за те, що я відмовився виконувати політичне замовлення… І кінця цим судам не видно…

Тетяна Райда, „Харківські новини”, директор:

- На мій погляд, після президентських виборів стосунки журналістів із владою змінилися, але НЕ за рахунок волі влади. Зміни сталися у ставленні журналістів до своєї професії, з часів помаранчевої революції вони частково позбавилися "внутрішнього цензора", більш розкуто почуваються у стосунках із чиновниками, керівниками області та міста. Головне досягнення місцевої влади у цій ситуації - відсутність опору такій журналістській розкутості. Керівництво наших новин змінилося ДО виборів, але ці зміни не пов'язані із зовнішнім тиском чи політикою.

У Харкові наразі йдуть два резонансних судових процеси, в яких бере учать преса. Районна податкова міліція судиться із газетою "Пятница" за статтю, передруковану із скороченнями з інтернет-порталу "Обозреватель". Також колишній редактор інформаційного агентства "Status Quo" Володимир Чистілін судиться із колишнім роботодавцем. Журналіст стверджує, що його незаконно звільнили через те, що він відмовився виконувати політичне замовлення керівництва. Проте, обидва ці позови стосуються подій ДО революції. Про нові судові процеси, пов'язані з діяльністю журналістів після президентських виборів, інформації не маю. Цікавий факт: коли шостого червня новий голова облдержадміністрації Арсен Аваков вітав журналістів із професійним святом, він попередив, що за наклепи буде подавати на видання до суду. Але за тиждень, що минув із дня заяви, повідомлень про конкретні дії влади у судах наші журналісти не зафіксували.

Ольга Ільчук, головний редактор „Рівненської газети”:

-На мою думку, стосунки ЗМІ з владою змінилися. Офіційно все стало відкритим. Пресу інформують про всі події, які відбуваються за участю представників місцевої влади. Однак вони цією відкритістю дуже хизуються. Для мене, як журналіста, це не прийнятно, якщо роблять – це добре, але хвалитися навіщо?

Посилився моніторинг преси. Якщо вони вбачають якусь помилку, по змісту, одразу телефонують. При старій владі такого не було. Відносини між місцевими газетами з владою дуже напружені, бо людина, яка знаходиться при владі, не ладнає з пресою. Журналісти поміж собою називають його „ворогом преси”.Зміни у відносинах влади і преси в порівнянні з президентством Кучми доволі відчутні також в тому, що якщо будуть позови до ЗМІ, то судді будуть неупереджені.

Зміни у кeрівництві нашої газети не відбулося, оскільки вона є комерційною. Хоча були спроби зaмінити мене на посаді редактора.

Діалог між пресою і владою відбувається через прес-служби або напряму. Місцеві керівники цілком нормально до цього ставляться. Вказівок зверху ми не отримуємо, до нас надходять тільки прохання, рідше рекомендації.

Місцева влада надає підтримку недержавним газетам, які раніше були опозиційними. Також представники нової влади змушують передплачувати ці газети.

Позиція журналістського колективу до місцевого керівництва насторожена. Звісно, не до всіх. Але загалом ці стосунки можна оцінити трієчкою. Бо не всі розуміють позицію ЗМІ, їх функції.

Свіжих позовів до ЗМІ і чиновників не має. Але ми постійно відчуваємо контроль за нашою газетою. Нова влада ображається, що ми не хвалимо її, а лише критикуємо.