Коментар урядовця: Микола Томенко. Відповідають експерти: Олексій Мустафін, Олег Медведєв, Юрій Луканов, Денис Жарких, Ігор Куляс, Олег Климчук, Ірина Новожилова, Лаврентій Малазонія, Микола Княжицький, Сергій Таран, Олесь Доній, Ірина Погорєлова, Максим Стріха.

Коментар урядовця: Микола Томенко

Запитання «Детектор медіа»: - Днями сайт «Майдан» опублікував документ, начебто переданий представниками регіональної організації нової партії влади НСНУ. У цьому документі, який має назву «Пропозиції до політичної позиції партії», однопартійцям пропонується не тільки звернути увагу на певні події, але й наводиться певна інтерпретація цих подій. Більше того – ця інтерпретація має маніпулятивний характер (позиція віце-прем’єра Миколи Томенка трактується як «піар-провокація», є пропозиція користуватися виключно словосполученням «уряд Ющенка» замість «уряд Тимошенко»). Як ви гадаєте, чи не спостерігаємо ми повернення в політичну практику сумнозвісних «темників»? Чи не доводилося вам чути про те, що подібні вказівки надходять і до медіа? Якщо так, то чи контролює хтось їх виконання? Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:

- Зрозуміти, чи йдеться про нове видання “темників”, можна лише порівнявши текст “пропозицій” із висвітленням відповідних позицій у ЗМІ. Саме так, до речі, свого часу зробила “Українська правда”, аби довести існування “темників” за часів Кучми. Від себе можу додати, що на адресу “Інтера” документ, текст якого оприлюднений на “Майдані”, не надходив. Принаймні, поки що. З представниками влади доводиться більше спілкуватися по телефону, або через “третіх осіб”.

З точки зору дослідницької публікація й справді цікава. Наскільки мені відомо, схожі “пропозиції” готувалися ще під час кампанії 98-го року в одній з партій – скажімо так – “правоцентристського спрямування”. Як пояснювали в приватних бесідах – це була рекомендація іноземних (не російських) політтехнологів. Згодом, як можна здогадатися, ця метода була запозичена “лівоцентристами” й розвинута політтехнологами з інших країн. Тобто насправді ми маємо справу з чимось на зразок “темниківського ембріону”, з якого може розвинутися (якщо, звичайно, не розвинулася) справжня цензура. Засіб зупинити процес якщо і є, то лише один. Вчасно дати політикам і політтехнологам по руках. Бо одного разу не дали…

Олег Медведєв, шеф-редактор сайту «Обозреватель», радник Віктора Ющенка на період виборчої кампанії-2004:

- Це не є «темники» в тому розумінні, у якому ми звикли вживати це слово. Маємо справу з внутрішньопартійним документом. Українська журналістика пережила нелегкі часи й тепер усі, обпікшись на молоці, на воду дмухають. Закликаю усіх стурбованих уважно перечитати пропонований документ. Він стосується хіба що етики внутрішньопартійних відносин, але аж ніяк не стосунків влади й ЗМІ. Такі аналітичні документи існували давно й, зрозуміло, існують нині. Був радником Віктора Ющенка під час виборчої кампанії і знаю, що ті перегони відрізнялися досить широкою палітрою думок. Траплялося, що одну й ту ж подію однопартійці коментували по-різному. Звісно, це неправильно. Ось і розіслали нині в регіони вказівки, якої саме точки зору партійці мусять дотримуватися в публічних виступах. А те, що керівники регіональних партійних структур є одночасно й губернаторами – нічого не означає... На журналістів це не мусить впливати.

Юрій Луканов, незалежний журналіст:

- Як ви гадаєте, чи не спостерігаємо ми повернення в політичну практику сумнозвісних «темників»? - Гіпотетично можна уявити собі все, що завгодно. Адже сам по собі прихід де-юре нової влади ще не означає, що ця влада нова де-факто. Усі вони діти тієї ж епохи, що і їхні попередники. Дуже багато з них мають відповідний менталітет. Дуже багато з них плювати хотіли на красиві обіцянки і слова, які звучали у період передвиборчої кампанії - вони собі прагнуть діяти для задоволення власних інтересів і потреб. Це стосується як урядовців, так і великого кола їхнього оточення, яке вважає, що воно дорвалося до корита й мріє при ньому поживитися. Інша річ, що сьогодні вже неможливо так відверто ігнорувати громадську думку і обіцянки з Майдану, оскільки „Велика листопадова помаранчева революція” все ж таки змінила психологічну ситуацію в країні. Але подальші дії урядовців залежатимуть від того, наскільки суспільство дозволить їм діяти старими методами. Якщо воно не буде реагувати адекватно, то можна не сумніватися, що «темники» відродяться.

- Чи не доводилося вам чути про те, що подібні вказівки надходять і до медіа? Якщо так, то чи контролює хтось їх виконання?

- Я нічого не чув про новітні «темники», але я і не цікавився спеціально цим питанням. Припускаю, що в когось сверблять руки, аби скористатися перевіреним методом. Припускаю, що „продовжувачі традицій” вважають, що ідея була непогана, але втілення її в життя – невдале. Отож, і мріють виправити помилки попереднього режиму.

Денис Жарких, незалежний продюсер, екс-заступник головного редактора органу СДПУ(о) «Наша газета+»:

- Как человек, наблюдавший появление «темников» и их развитие на протяжении ряда лет, должен признать, что это не совсем «темники». «Темник» давил напрямую на журналиста, издание, СМИ. Тут идут указания к членам партии. То есть, журналист свободен (хотя бы теоретически) в интерпретации слов партийцев. Это очень большая разница. Трагедия СДПУ(o) состояла в том, что как партия она совсем не влияла на свои СМИ. «Темники» писали вовсе не члены партии, и производство «темников» не предусматривало никакого партийного контроля и внутри партии никогда не обсуждалось. Культура партийной журналистики, что было даже в КПСС, к сожалению, так и не была создана, условий для привлечения талантливых журналистов не было, а всевозможные «комиссары» сделали так, чтобы они в партию не попали и ей не симпатизировали. Организованное давление на СМИ было вовсе не партийным, а бюрократическим. Реально никто не нес ответственности за результаты этого давления. Одним из результатов было, кстати, и падение рейтинга СДПУ(o). Но бюрократическую машину подавления это не волновало годами. То есть, она работала не на интересы партии, а на свои собственные. И своего добилась – она стала важнее партии.

Примерно это же отражают представленные «рекомендации». Тут видна склока между определенными партийными функционерами и лидерами. Выстраивается конструкция, когда определенная бюрократическая машина становится важнее самой партии, ее интересов, целей и задач. Но это вопрос не организации медиапространства, а, скорее, политической культуры. Да, талантливые люди в такую систему не пойдут, но такая система и не будет их подавлять. Одно дело, когда тебе отвечают одно и то же, а другое, когда заставляют говорить одно и то же. Поэтому мы сделали шаг вперед. Надеюсь, не последний.

Ігор Куляс, провідний експерт МГО «Інтерньюз-Україна»:

- Мені здається, що на цьому етапі колеги занадто емоційно реагують на цей документ. Те, що будь-яка партія має право на певну партійну позицію по широкому колу питань, - не викликає сумніву. Те, що у вітчизняній політиці багато бруду -ми також всі добре знаємо і вже не дивуємося.

Інше питання, що вважати цей документ "темником" можна лише тоді, якщо буде доведений хоча б один факт, коли чиновник-партієць спробує примусити певного журналіста чи ЗМІ (крім, звісно, партійної преси) працювати за партійними вказівками. Поки що подібне - лише на рівні гіпотези, що "це може бути". Для кожного з нас важливо лише одне - не змовчати, якщо таке справді станеться.

Олег Климчук, прес-секретар Катерини Ющенко:

- Як ви гадаєте, чи не спостерігаємо ми повернення в політичну практику сумнозвісних «темників»? - Чесно кажучи, не думаю. Хочу вірити, що й напередодні виборів 2006 року цього теж не буде. Можливо, сьогодні деякі партійні діячі у регіонах вирішили „впорядкувати” ідеологічну роботу у своїх лавах? Я думаю, що до ЗМІ, особливо тих, що шанують свою репутацію, це не дійде. Зрештою, поживемо – побачимо.

- Чи не доводилося вам чути про те, що подібні вказівки надходять і до медіа? - Ні, не чув. Але про це, мабуть, краще запитати самих журналістів з газет, журналів, теле- і радіоредакцій. Чому вони мовчать, якщо це правда? - Якщо так, то чи контролює хтось їх виконання? - Дійсно не знаю.

Ірина Новожилова, президент Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини:

- Чи не доводилося вам чути про те, що подібні вказівки надходять і до медіа? Якщо так, то чи контролює хтось їх виконання?

- Вроде бы такого пока не наблюдается , по-крайней мере, в житомирских СМИ. Единственное, что "отмочила" партия власти, так это в лице ее секретаря городской парторганизации во время поздравлений журналистов с праздником (Днем журналиста) призвала журналистов пополнять ее ряды. Можно, конечно, списать на то, что он человек совсем новый. Посмотрим, как дальше они будут "фильровать свои базары" по отношению к прессе.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Три месяца назад, в одном из опросов «ТК», я уже говорил, что "...по моей информации, власть будет учить танцевать "темник-вальс" чиновников разных калибров - они менее рефлексивны, чем журналисты."(02.03.2005). Не так давно председатель СНБО П. Порошенко абсолютно откровенно заявил, что чиновникам "темники" не помешают. А вот вопрос «ТК» к Игорю Жданову, первому заместителю председателя политисполкома НСНУ, напоминает мне такой диалог: -"Товарищ продавец, у вас алиби есть? Нет? А завтра не привезут?"

Да, Игорь прав, будь-яка партія має право на те, щоб розтлумачувати свою суспільно-політичну позицію. Це робиться не тільки в нашій країні, а й за кордоном. По-друге, цей документ суто внутрішній...".Только в тех странах инструментарий и "хирурги" более продвинутые. Я готов ответить Игорю на вопрос: "як внутрішньопартійний документ потрапив до ЗМI" - от одной, из еще двух, параллельно-конкурирующих служб «інформаційно-аналітичного забезпечення»... Кроты не разучились рыть перпендикуляры между параллелями.

СМИ ничем особенным такое "явление" не грозит, если учитывать "веерность" пиар-провокаций, которыми сегодня занимаются все, кому не лень. Во всяком случае, у СМИ есть возможность выбора: загрузить себя программой какой-нибудь из "служб інформаційно-аналітичного забезпечення" или запрограммировать себя всеми, сделать апгрейд и самими собою манипулировать. Правда, интересно? Раширяется меню интерпретаций как для власти, так и для "общественного мнения".

Напоследок я позволю себе три совета власти, из которых двумя она точно не воспользуется:

1. Власти - иногда - было бы очень полезно поглядеть на себя со стороны... Подойти и дать пинка.

2. Некоторым представителям власти надо срочно овладеть собой... Иначе это сделает кто-нибудь другой, и вполне возможно, что в извращенной форме.

3. Сохраняйте оптимизм - это дезориентирует врага!

Микола Княжицький, генеральний директор компанії „Медіа Дім”:

- Ми нікуди не повертаємося, оскільки як раніше, так і зараз партії розсилають так звані «обіжники», через які формують спільну позицію до тих чи інших подій. Ці «обіжники» жодного відношення до «темників» не мають, оскільки адресовані партійцям, а не журналістам. Професійні журналісти повинні відрізняти маніпуляції політиків від реального стану справ. На жаль, під час виборчої кампанії журналісти відверто дозволяли собою маніпулювати як «помаранчевим», так і «біло-синім». До певної міри це продовжується й зараз. Отже, у факті існування «обіжника» немає нічого страшного. Дійсно, НСНУ формується за допомогою адміністративного ресурсу, як це було колись з НДП та СДПУ(о). Це правда, яку потрібно просто визнавати, в тому числі і журналістам.

Тепер щодо виразу «уряд Ющенка». Зрозуміло, що автори документу, якщо він не є фальшивкою, хотіли таким чином принизити Тимошенко. Але насправді очевидно, що не вона призначала більшість міністрів та губернаторів, не вона пропонувала їхні кандидатури. Отже, Тимошенко і дійсно працює Прем’єр-міністром в уряді Ющенка. Якщо економічна криза поглиблюватиметься, то частина влади захоче звинуватити в цьому Тимошенко. У неї буде прекрасний контраргумент: «Ви ж самі казали, що це уряд Ющенка». Таким чином, на жаль, автори процитованого «обіжника» виконують свою важливу роботу, з моєї точки зору, недостатньо професійно.

Сергій Таран, директор ІМІ:

- У кожної партії має бути своя цілісна інформаційна політика. Оскільки, коли кожен з членів партії висловлюватиме власне бачення, то це буде удар по іміджу. З формуванням інформаційної політики ми й стикнулися. Власне, непокоїтися тут можна було б лише в тому випадку, якби ці висловлювання стосувалися членів іншої партії.

- Яким чином?

- Ну, скажімо, як це було раніше, коли партія влади розповсюджувала «темники» і нав’язувала свою думку людям, далеким від політики. Є й іще одна проблема. У випадку, якщо рекомендації не погоджувалися з низовими осередками партії. Якщо це так, то маємо внутрішньопартійні проблеми, але аж ніяк не влади й ЗМІ.

- Навіть коли член партії і за сумісництвом губернатор викликає до себе керівника підпорядкованого йому комунального ЗМІ (відомі ж нині проблеми з ними в Україні) і «радить» прислухатися до думки Центру?

- Маєте такі дані? Повідомляйте й ми зробимо все, щоб таких ситуацій не було... А наразі я бачу лише формування цілісної інформаційної політики партії.

Олесь Доній, Центр Досліджень Політичних Цінностей:

- Проблема не в інструкціях-«темниках», які розсилаються по каналах НСНУ. Проблема в тому, що вже помітно, що нова влада, як і попередня, намагається монополізувати інформаційний простір. Тут можна згадати «світлики» віце-прем’єра з гуманітарних питань, коли він в пресі, або в телеефірі розповідає, хто, на його думку, є порушниками, а після цього вже починаються судові процеси по цим ЗМІ або переслідування з боку Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Можна згадати, що ця Нацрада, попри сподівання, залишилася органом політичного тиску. Нацрада має претензії до комерційних каналів, але не зробила заяву по Стецькову, хоча загальновідомо, що він очолює НТКУ в неконституційний спосіб. А все через те, що Шевченко та Стецьків -однопартійці. Можна згадати невдалу спробу Червоненка встановити контроль над Інтернет-виданнями. Можна згадати, що (згідно інформації в ЗМІ) керівників телеканалів примушують продавати їхні частки українським або російським бізнесменам, наближеним до влади. Так що на цьому фоні інструкції по партії влади виглядають досить блякло.

У тому, що влада у своєму відношенні до ЗМІ не сильно змінилася, нічого дивного немає, адже ментальні зміни в суспільстві (і в еліті, як одній із її складових) відбуваються не так швидко. Питання в тому, наскільки цьому бажанню монополізувати інформаційний простір зможе протистояти суспільство. Все ж таки, хоч і мінімальні, але зміни тут є. І, по-друге, ще одним вагомим чинником по боротьбі з монополією є диверсифікація економічних ресурсів.

Ірина Погорєлова, «Політичні хроніки»:

- Оскільки факт розповсюдження цих рекомендацій в НСНУ підтверджено нині партійним функціонером Ігорем Ждановим, - то, як на мене, проблема полягає не в намаганні НСНУ таємно маніпулювати будь-ким, хоч би й самими партійцями.

Проблема суттєвіша: “інтелектуальна еліта”, яка нібито уособлює нову генерацію політиків - ставиться до своїх співгромадян, у тому числі й партійців, так само, як і попередня номенклатура, себто як до абсолютно дебільного бидла, не здатного відрізнити конституційний орган від політичного гасла. При цьому не береться до уваги, що громадяни ці не просто пройшли попередні вибори такими, як вони були, а самі здійснили ту революцію, яку нинішня “партія Майдану” ніколи не спромоглася б зорганізувати самостійно, але тепер вправно “приватизує”. Такого сорту зневага до суспільства викриває, перш за все, слабкість організаторів НСНУ, їхню, як виявляється, інтелектуальну недостатність і решту вад, які не варто перелічувати. Не дивно, що вони в такий спосіб визнають і свій програш конкурентам, яких нібито “ігнорують” в своїх “темниках”. Відповідно, виникає й асоціація з усим арсеналом попередньої влади, зокрема – “засланих козачків”: чи пан Жданов раптом не працює на Тимошенко?

Утім, наведений приклад “темників” чи інструкцій – зовсім незначний на більш яскравому тлі свідчень, як діячі НСНУ в інших питаннях нехтують законами та ставленням до своїх дій з боку громади. І цей системний правовий нігілізм – справжня проблема.

Максим Стріха, Інститут відкритої політики:

- У принципі, кожна політична партія, яка поважає сама себе, не лише виробляє позицію з найважливіших проблем суспільно-політичного життя, але й інформує про неї свій актив, інструктує його, як ретранслювати цю позицію “назовні”. У цьому випадку проблема полягає лишень у тім, що в поле уваги громадськості потрапив внутрішній документ нової партії влади – НСНУ. Тому люди, до яких він скерований, у багатьох випадках посідають важливі адміністративні посади й можуть контролювати чимало ЗМІ – від загальнонаціональних до місцевих.

І тут уже від громадянської сумлінності цих людей – чиновників високого рангу, голів місцевих адміністрацій, мерів і голів рад – залежатиме, чи подаватиметься у підконтрольних щодо них ЗМІ заявлена в партійній директиві позиція як одна з багатьох, чи як єдино можлива. На жаль, чимало прикладів нашого повсякденного життя переконують: зміна осіб у владних кріслах не змінила поки радикально самої системи влади. Тому аж ніяк не можна виключити спокуси тиснути на ЗМІ перевіреними адміністративними методами.

Проте внутрішній документ НСНУ цікавий (і тривожний!) ще з однієї точки зору. У ньому йдеться про протидію не так представникам “колишніх”, як і тим, хто формує альтернативні течії вже в нинішній владі. Заходи інформаційного стримування пропонується здійснювати і щодо Юлії Тимошенко, і навіть щодо Миколи Томенка (слід думати – теж члена НСНУ!) А це вже є виявом того явища, яке Черчілль колись назвав “бійкою бульдогів під килимом”, і яке не віщує Україні нічого доброго.

Також «Детектор медіа» отримала, як ми вже повідомляли, коментар на наше запитання від Миколи Томенка, віце-прем’єра з гуманітарних питань. Наводимо текст, переданий на наш запит прес-службою прем’єра, повністю:

Микола Томенко спокійно ставиться до критики керівників НСНУ, а їхні „рекомендації” не вважає цензурою

Коментуючи на прохання „Детектор медіа” статтю, яка з’явилася на сайті „Майдан” щодо поширення „рекомендацій” зі служби інформаційно-аналітичного забезпечення НСНУ в обласні партійні організації, Микола Томенко зауважив, що ставиться цілком спокійно до того, що його висловлювання керівники „Народного союзу „Наша Україна” сприймають критично.

Щодо внутрішньопартійних інструкцій (адже саме так пояснив появу цих „рекомендацій” перший заступник голови Центрального виконавчого комітету НСНУ Ігор Жданов), Микола Томенко зазначає, що чинне законодавство не забороняє подібний характер спілкування всередині партії, і таке листування не потрапляє під визначення „цензури”, до регламентування якого він як колишній голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації був причетний.

Водночас Томенко переконаний, що підхід перетворення Президента України Віктора Ющенка на кандидата в народні депутати є хибним. „Віктор Ющенко уже склав іспит перед українським народом один раз на п’ять років, коли Україна визначила свою стратегію розвитку і лідера нації”, - вважає Микола Томенко. Тому, на його думку, парламентські вибори не повинні бути додатковим іспитом на популярність Президента Віктора Ющенка, а мають бути визначенням суспільства оптимального складу уряду, який може цю стратегію і програму Президента реалізувати.

„Тому б я радив всім політикам, які готуються до парламентських виборів, не ховатися за спину Президента, а самостійно і відкрито переконувати суспільство, що саме вони здатні виконати програму Віктора Ющенка”, - зазначив Микола Томенко.

Читайте також:

Ігор Жданов: «Мене цікавить, як внутрішньопартійний документ попав до ЗМІ?»

Анатолій Луциков: „Безсмертемники” заборонили уряд Тимошенко