Зважаючи на суспільну важливість теми призначень нових керівників у Національну телекомпанію, непрозорість цієї процедури для громадськості та паузу, яку взяв, за його власним повідомленням для преси, можливий кандидат на посаду президента НТКУ Тарас Стецьків, «ТК» знову звернулася за «vox populi» до своїх колег. Наші запитання звучали так:

1. Які, на вашу думку, могли б бути причини такого рішення проблеми з керівництвом НТКУ?

2. Хто міг бути локомотивом саме такої моделі?

3. Яка може бути її ефективність?

Вадим Карасьов, політолог:

- В этой кадровой композиции, предложенной Николаем Томенко, нет тройного монофункционального лидерства. Это схема, которая сочетает в себе три основные функции медийного лидерства: политическую (Стецкив), менеджеральную (Ткаченко) и информационно-вещательную (Шевченко). И с этой точки зрения нет ни у кого монополии на медийную политику НТКУ. Хотя у Стецькива больше политических функций, однако эти политические функции должны быть подкреплены менеджерально-рекламными и информационно-политическими, которые находятся у его партнеров по этой телевизионной тройке.

Это модель геометрически напоминает самолет с двумя крыльями, и общеполитическим мотором. Своеобразной политической настройкой, которая выводит НТКУ на прямую политическую связь с руководством страны, со структурами и институтами новой власти, будет Стецкив, а роль двух крыльев необходимых, пользуясь терминологией Романа Бессмертного, для взлета телевизионного лайнера, будут выполнять Ткаченко и Шевченко. Так что эта схема может быть достаточно эффективной и не позволяющей монополизировать руководство НТКУ тем или иным представителям этой тройки, и даже со стороны президента НТКУ. И учитывая профессионализм, возможности для политического влияния, статус и моральный авторитет участников этой телевизионной тройки, можно сказать, что каждый из них получит свою автономию, способность влиять на телевизионный и политический процессы. Так что, из этой схемы может что-то получиться.

Но все равно при любых исходах, при любых прогнозах, скорее всего, эта схема носит экспериментально-политический характер, нежели четко утвердившейся алгоритм руководства Национальной телекомпанией. И я бы не исключал, что подобная модель могла бы стать переходной для апробации общественного телевиденья. Поскольку в общественном телевидении схема руководства телекомпании должна быть другой сравнительно с предыдущей, но утвердить ее пока не возможно. А вот подобный вариант стал бы переходным для формирования новой модели руководства медийным ресурсом.

Я не исключаю, что архитектором этой схемы является новый вице-премьер по гуманитарным вопросам, возможно, он согласовал эту схему с вышестоящими представителями новой власти. Есть тут, конечно, ряд нерешенных вопросов. Не думаю, что согласится без неких корректировок Ткаченко… Подчеркиваю, что это, скорее, эксперимент пьесы, но это шаг от монопольного, не прозрачного управления медийным ресурсом власти – к модернизированному. Хотя на данном этапе и этого мало, надо думать о том, чтобы на базе Национальных телерадиокомпаний выстроить, с одной стороны, политически наступательную, с другой - политически корректную схему управления, которая бы опиралась на новейшие медийные технологии, вещательную практику, редакционную политику, которая бы стала адекватной новым запросам медийного сообщества и граждан-потребителей телепродукта.

Альбіна Трубєнкова, керівник відділу політики агентства УНІАН:

- На мій погляд, розподіл функцій у НТКУ, запропонований паном Томенко, і інформаційний, і менеджерський - це річ позитивна. Це така цивілізована, нормальна практика, яка має бути впроваджена. Однією з причин такого можливого рішення – призначення керівництва НТКУ у складі трьох осіб - на мою думку, можуть бути серйозні проблеми з визначенням оптимальної кандидатури на посаду президента компанії. Можливо, йдеться про те, що різні кандидатури, які, за неофіційною інформацією, були представлені на посаду керівника, не зовсім відповідають усім тим критеріям, які мали б мати. Принаймні, щодо деяких кандидатур були дуже різкі реакції, можливо, саме з цим пов”язане таке рішення. Також, якщо питання ставиться про перехідний період, то, може, пропозиція Томенка доцільна, оскільки зараз йде дискусія про перебудову державного мовлення, про створення громадського мовлення.

А наскільки це буде ефективно - дуже важко сказати, тому що треба знати ситуацію в середині кампанії. Принаймі ті кандитури, які заявлені, не викликають ніяких застережень, вони виявили себе як фахові керівники, журналісти. Єдине, що кандидатури мають відповідати самому колективу кампанії, і логіці подальшого розвитку подій у самій комнанії, і подій, пов”язаних з державним та суспільним мовленням.

Лариса Мудрак, головний редактор тижневика „Деловая неделя”:

- За логікою має будуватися нормальна компанія, яка переслідує не просто ефективність роботи, але і якусь бізнес-складову. Так і повинна будуватися нормальна телевізійна структура. Тобто, я тут не бачу ніякого потрійного лідерства. Просто на ринку є дуже мало претендентів для нормального менеджменту медійних продуктів. А це пропозиція, якраз, як саме нормально збудувати збалансовану систему підходів і координат, як ідеологічних, так і бізнесових. Це нормальна пропозиція інтелектуалів, бізнесово орієнтованих людей, яка і повинна бути.

Причин такого рішення багато. Я думаю, це вигідно державі, з точки зору того, що УТ-1 в перспективі не може бути суто державним каналом, він повинен бути ефективним з точки зору фінансування. І крім того, я думаю, що тут задіяний і ідеологічний підхід, в тому плані, що на сьогоднішній день, з моєї точки зору, Олександр Ткаченко – найефективніший медійний менеджер, з нормальними, як ідеологічними, так і професійними (в першу чергу професійними) незіпсованими підходами до подачі інформації в телевізійному просторі. Я більше подібної фігури не бачу. Тому, для мене (і, очевидно, такими мотивами керувався і пан Томенко) – це абсолютно ефективний раціональний підхід: зберегти телевізійну школу журналістики, яка поки що тримається на дуже нестабільних підходах, тобто вона в нас не будувалася, а ламалася в останні роки. А от Саша якимось дивом - в собі особисто і в своїй команді людей, які працювали з ним останні роки, - цю школу зберігав і виховував. Крім того, він має чи не найкращий досвід і західної журналістики. Тому ця фігура дуже вигідна з багатьох позицій. А дві інші кандидатури – це якраз той стабільний досвід медійних підходів, ідеологічних зв’язків з державою, які ми надбали за останні 13 років. Тому це хороший збалансований підхід, з моєї точки зору.

Щодо питання, хто міг бути локомотивом цих можливих призначень, то я думаю, що це якраз компроміс на сьогоднішній день. Тому що всі є свідками останніх змагань і останніх суперечок навколо створення Громадського телебачення, яке цій державі і цій політичній школі було б дуже корисно і було б на часі, не зважаючи на те, що є дуже багато противників цього. Це єдиний шанс підтримувати нормальний розвиток мас-медіа. І те, що ця держава для цього не готова, і те, що ці політики не готові - то це проблема лише політиків, а не народу. Я думаю, що якраз і народ, і, можливо, журналісти готові до цього.

Наталія Катеринчук, головний редактор телеканалу НТН:

- Хотілося б побачити незаангажовану людину зі свіжим поглядом, яка зможе адекватно оцінити ситуацію в НТКУ, запропонувати нові варіанти вирішення проблемних питань. Можливо, десь утриматись від спокуси грати в одні ворота. Й навчитись максимально об'єктивно подавати інформацію. Це і є найголовнішим критерієм оцінки роботи керівника НТКУ.

Логічно, що нова влада хоче мати вплив на громадську думку. І найбільше шансів мають перевірені часом і "революцією" кадри. Томенко зацікавлений мати "золоту" акцію телеканалу, що дозволить йому контролювати 100% українського ефіру. Але для цього достатньо віце-прем'єрських повноважень.

Відомо, що найдосвідченіший в галузі ТВ є Олександр Ткаченко. В журналіських колах подейкують, що йому потрібна ця посада, щоб бути на рівних з Олександром Роднянським, з яким він є давнім конкурентом. Можливо, Тарас Стецьків - це найбільш оптимальна кандидатура із запропонованих претендентів. Всупереч думці, що лише телевізійник спроможен зіграти позитивну роль в управлінні телеканалом. Як професійний політик, він може подати нові ідеї, усунути закостенілість і запропонувати прозорість в керуванні НТКУ.

Локомотивом призначень міг би бути Зінченко. Він має багате телевізійне минуле, й добре обізнаний в телевізійному менеджменті.

А ефективність буде нульова, якщо головуючих буде троє. Як кажуть у народі: "Три газдині, а хата не метена" . Тому має бути один, хто взяв би на себе повну відповідальність за політику телеканалу. Основне - не перегнути палицю. А щоб він зміг орієнтуватися в житті телеканалу, варто було б створити своєрідну координаційну раду, де б вирішувались нагальні питання.

Сергій Таран, директор Інституту масової інформації:

- Перспектива тріумвірату в управлінні Національної телекомпанії є найбільш зручною для влади, оскільки така система, по суті, створить ситуацію, коли одразу три управлінці навипередки доводитимуть, наскільки точно вони відображатимуть у своїй роботі те бачення телекомпанії, яке воно є в уряду.

Зрозуміло, - і про це говорить віце-прем'єр гуманітарної політики Микола Томенко – що „трикратне” управління Національною телекомпанією - явище тимчасове, і рано чи пізно керівником має залишитись одна людина. Однак, щоби така „система конкуренції” була ефективною, потрібно, по-перше, чітко прописати критерії такого „конкурсу”. Адже досі незрозуміло ні те, на яких засадах посаду голови телекомпанії виграє той чи інший претендент, ні хто, власне, визначатиме переможця.

По-друге, залишається відкритим питанням, як між собою змагатимуться управлінці, які виконуватимуть зовсім різні функції? Адже кожен з президентів телекомпанії відповідатиме за свою ділянку роботи, і тоді це буде схоже на ситуацію, коли у футбольній команді, скажімо, нападник конкуруватиме з штатним лікарем цієї самої команди.

Ідея запросити "політика зі сторони", щоби радикально вирішити проблеми, які залишилися від старої влади є гарною. Однак уряду потрібно ще добре попрацювати над деталями, щоби схеми очищення влади не вплинули на ефективність роботи державних органів.