24 січня «Детектор медіа» звернулася до експертів з пропозицією обговорити питання призначень нових керівників у медійній сфері. Адже стан медіа є дуже важливим, навіть визначальним, для ефективності процесів демократизації в Україні. І кадрові призначення в інформаційному просторі потребують, з одного боку, прозорої вмотивованості з боку тих, хто приймає рішення, з іншого – контролю громадськості та експертів.

Наші запитання експертам були такими:

1. Як на вашу думку, чи має нова влада та новообраний Президент перш, ніж призначати керівників у медіа-сфері, публічно задекларувати вимоги до них та принципи, за якими відбуватимуться призначення?

2. Чи мають цим призначенням передувати широкі консультації із журналістськими громадськими організаціями, медіа-профспілками?

3. Чи можуть бути призначені на ці посади представники тих чи інших телеканалів? Або держслужбовці, які мали безпосередній стосунок у будь-який період незалежної України до цензури, політичного тиску на ЗМІ?

4. Якими, на вашу думку, мають бути критерії у підході до призначень на ці посади?

Також – за бажанням – ми пропонували експертам спрогнозувати реальні кандидатури, які можуть стати керівниками вищезгаданих медійних структур.

На наші запитання вже відповіли Микола Княжицький, Катерина Котенко і Тарас Шевченко. Сьогодні – слово керівникові оргвідділу Нацради Ігорю Курусу.

Якщо дуже коротко спробувати відповісти на актуальні запитання, поставлені “Детектор медіаю”, щодо майбутніх кадрових призначень у галузі телерадіомовлення, то насамперед слід відзначити наступне:

1. Телерадіомовлення є важливою складовою національної безпеки держави, яка потребує постійної уваги, виважених, професійних і системних кроків з її реорганізації чи реформування.

2. В українських ЗМІ очікуються процеси перерозподілу власності чи сфер впливу на телерадіоорганізації, наслідком яких можуть бути навіть зміни власників каналів. Кінцевою метою таких дій можуть бути: бізнесова складова – згортання чи реструктуризація медіа-бізнесу, фінансово-організаційна складова – перерозподіл та оптимізація фінансових потоків чи – політична складова – перегрупування медіа-ресурсу перед майбутніми парламентськими виборами.

3. Спроби застосувати будь-які правові чи адміністративні заходи до телерадіоорганізацій-правопорушників будуть подаватися як політичне переслідування.

4. В умовних списках осіб, які бажають обійняти посади, можуть з'явитися люди, які активізували свої зусиля з метою одержання посади чи просто задля самого процесу псевдореформування телерадіомовлення, до того ж, які нещодавно або активно редагували темники, або ж мовчки їх виконували. Я не є прихильником глобальної люстрації, тому що в галузі є багато висококваліфікованих фахівців, які змушені були працювати на владу. Водночас, наші колеги, які занадто старанно “переймалися” інформаційними війнами, повинні піти і не жалітися на політичні переслідування.

5. З іншого боку, на посади в органи влади, які опікуються телерадіомовленням, та в організації телерадіомовлення без попереднього належного обговорення концептуальних напрямків розвитку телерадіомовлення можуть просуватися особи, які, крім конкретного медіазамовлення, політичної доцільності чи збереження діючої системи управління, не мають належної підготовки та не специфічних знань, які необхідні для прийняття кваліфікованих рішень. Ця теза також дуже важлива, тому що в команді Президента України В.Ющенка є багато амбітних, патріотичних і відданих людей. Але якщо ці люди без належної підготовки почнуть керувати окремими напрямками, то ми зможемо спостерігати те, що було, – Президента в інформпросторі багато, але люди йому не вірять.

Тому, пам'ятаючи про важливість і принциповість кадрових призначень у галузі, які, можливо, стануть знаковими і підтвердять бажання новообраного Президента України реорганізувати галузь чи, навпаки, зберегти нинішні правила, насамперед необхідно невідкладно розглянути комплексну модель майбутнього телерадіомовлення. Визначити місце, роль і компетенцію органів державної влади, таких як: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Держтелерадіо, Мінкульт, Національна комісія регулювання зв’язку, Національна комісія з питань моральності, Концерн РРТ, Національна телекомпанія України, Національна радіокомпанія України, Укртелефільм, обласні державні телерадіокомпанії, та шляхи реформування телерадіоорганізацій, створених бюджетними установами усіх рівнів. Це необхідно задля того, щоб не допустити існуючої нині конкуренції чи перетягування каната між різними відомствами, а змусити їх працювати на єдиний кінцевий змодельований результат.

Зміна компетенції органів державної влади, їх злиття чи роз’єднання має відбуватися в комплексі, маючи на меті створення в Україні конкурентного, захищеного від іноземної інтервенції та фінансово-олігархічних груп телерадіоінформаційного простору і вихід України на світові інформаційні ринки.

Останній тезі мусять відповідати і майбутні керівники державних інституцій галузі. Тому кадрові призначення повинні відбуватися під затверджену модель телерадіоінформаційного простору комплексно, з урахуванням досвіду, професійності і розуміння претендентом на посаду поставленого завдання. Призначення ж на посади представників окремих медіагруп може призвести до некотрольованого перерозподілу частот, до непідготовлених та квапливих одіозних та/чи помилкових рішень, які ми вже спостерігали.

Те ж саме стосується створення Суспільного мовлення та призначення його керівника. Тут мені імпонує думка голови профільного парламентського комітету. Нові керівники, які будуть призначені, повинні вже в нинішніх структурних умовах показати, що вони здатні транслювати в ефірі Першого Національного чесні новини. Водночас, на мою думку, зміна статусу Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України повинна відбутися після демонополізації галузі та вироблення єдиного плану реорганізації НТКУ та НРКУ, який включатиме фінансово-технологічний, нормативно-правовий та соціо-політичні аспекти такої реорганізації. Суспільне телерадіомовлення напочатку не повино мати 50%-60% недофінансування, що через непрофесійну політику керівництва Держтелерадіо чекає НТКУ в 2005 році, тому що це буде колишнє Народне телебачення Кучменка, а одже, останній гвіздок у гріб суспільного мовлення.

А поки суспільне телерадіомовлення буде моделюватися, нова влада зобов'язана реформувати телерадіоорганізації, засновниками яких є органи державної влади та системи Держтелерадіо, які фактично перетворилися в комерційні структури генеральних директорів.