Запитання ТК: – Чи згодні ви з думкою, що між першим та другим туром президентських виборів неабияк зростає роль ЗМІ? Що саме від принциповості журналістів у дотриманні професійних стандартів великою мірою залежить, наскільки усвідомленим буде вибір народ

5 Листопада 2004
1385
5 Листопада 2004
11:02

Запитання ТК: – Чи згодні ви з думкою, що між першим та другим туром президентських виборів неабияк зростає роль ЗМІ? Що саме від принциповості журналістів у дотриманні професійних стандартів великою мірою залежить, наскільки усвідомленим буде вибір народ

1385
Відповідають: Іван Плющ, Андрій Курков, Ольга Лєнь, Сергій Квіт, Леонід Кравчук, Вахтанг Кіпіані, Зінаїда Фурманова, Геннадій Удовенко, Віталій Кононов, Михайло Іллєнко, Степан Гавриш, Оксана Лігостова, Юрій Костенко, Юрій Луценко, Олексій Плотніков, Віктор Пинзеник, Микола Вересень, Віктор Міняйло, Юлія Тимошенко, Тарас Петрів, Сергій Жадан
Запитання ТК: – Чи згодні ви з думкою, що між першим та другим туром президентських виборів неабияк зростає роль ЗМІ? Що саме від принциповості журналістів у дотриманні професійних стандартів великою мірою залежить, наскільки усвідомленим буде вибір народ
Запитання ТК: – Чи згодні ви з думкою, що між першим та другим туром президентських виборів неабияк зростає роль ЗМІ? Що саме від принциповості журналістів у дотриманні професійних стандартів великою мірою залежить, наскільки усвідомленим буде вибір народу? Аргументуйте вашу думку.

Відповідають: Іван Плющ, Андрій Курков, Ольга Лєнь, Сергій Квіт, Леонід Кравчук, Вахтанг Кіпіані, Зінаїда Фурманова, Геннадій Удовенко, Віталій Кононов, Михайло Іллєнко, Степан Гавриш, Оксана Лігостова, Юрій Костенко, Юрій Луценко, Олексій Плотніков, Віктор Пинзеник, Микола Вересень, Віктор Міняйло, Юлія Тимошенко, Тарас Петрів, Сергій Жадан.


Іван Плющ, народний депутат, „Наша Україна”:

– Я згоден із думкою, яку висловила Юля Мостова у своїй статті, де вона, проаналізувавши деформацію ЗМІ і доблесних журналістів, дійшла висновку, що вони колись будуть каятися за те, як вони, не дивлячись за що, про що, з ким, коли, але формують упереджену думку у населення. І я не вірю, що вже сформований клас журналістів, який служив владі, за три тижні зміниться.

Свідомий вибір народ уже зробив, не дивлячись на вал брехні і цинізм, який несли журналісти. Але цей вибір був черговий раз зґвалтований шляхом маніпуляцій і того, що сьогодні твориться. Я хочу запитати і журналістів, і себе: дільниці наші майже всі однакові за кількістю населення, то чому одна дільниця може порахувати голоси виборців, а інша – ні? Коли одна дільниця порахувала і здала за 2 години, а інша за 2 доби не може здати, то це вже ненормально, це вже не вибори. Якщо ми за перші дві години порахували і викинули на моніторинг 50% інформації, за наступні 4 години – 12% інформації, а за решту дві доби не можемо 6% обробить, то скажіть, про що це говорить, про яку ЦВК, про які підсумки, про яку правду? Треба "стрєлкі" назначать уже, а не вибори. Але чи говорять про це ЗМІ і й у ЗМІ?

Андрій Курков, письменник:

– Із цим важко не погодитися. Звичайно, дуже важлива роль ЗМІ. І саме під час цих трьох тижнів, я думаю, буде найбільший тиск на ЗМІ. Уже сьогодні пішли чутки, що хочуть у Сумах закрити радіо "Всесвіт". До радіостанції подали декілька десятків судових позовів. Їх звинувачують у агітації під час виборів, хоча журналісти наполягають, що просто передавали інформаційні репортажі з місць подій і прямої агітації там не було.

Якщо ви помітили, досі немає офіційних результатів виборів. ЦВК притримує взагалі оприлюднення 100% даних. Завдяки цьому газета "Київські відомості" та інші вийшли з передовицями, що перемагає Віктор Янукович, хоча юридичного права так казати вони не мали.

Ольга Лєнь, журналіст:

– На щастя, ні. Тому що всі „принципи” і „стандарти” дотримання журналістських норм, у першу чергу телебаченням і центральними каналами, були продемонстровані протягом року і в першому турі. Якщо за рік промивання мозку людям не дало ефекту і, по суті, дало Януковичу від сили відсотків 20, – це показує, що за три останні тижні люди вже не змінять позицію, яку зайняли.

З іншого боку, на жаль, в українській журналістиці складається ситуація, коли особисто від журналіста, який займається нормальною “польовою” роботою, давно вже нічого не залежить. Залежить від позиції власника видання і редакційної політики. Це треба визнати. Журналісти взаємозамінні. Це показало ситуація на „1+1”. Ну звільнились звідти люди, мабуть, вони зробили правильний для себе особистий вибір. Але змінилась від цього політика каналу? Я особисто особливих змін не бачу. Тому я кажу, що, на щастя, це не вплине на кінцевий вибір, бо люди його вже зробили, і ми це побачили.

З моєї точки зору, захист журналістських прав – це не одномоментний зліт душевних сил в момент виборів, а це постійна профспілкова і корпоративна робота, що має відбуватись щодня. Журналісти щодня мають розширювати рамки своєї свободи. Це потрібно робити постійно, а не тільки під час виборів, коли бачимо, що перелом стався, і раптом різко починаємо згадувати, що ми маємо гідність. Це має відбуватись і в перервах між виборами – коли людей звільняють за дрібниці і т.ін. Тоді немає профспілки чи ще чогось, і ніхто цього не бачить, і нікому це не цікаво. Це проблема, яку треба вирішувати і це те, що може, кінець кінцем, переломити загальну ситуацію ставлення до журналістів, і між журналістами в тому числі.

От хтось колись вирішив, що люди, які працюють в неопозиційних виданнях, вже по суті своїй подонки. От коли з’явилось таке ставлення – зникла журналістська солідарність. Тепер треба думати, як її відновити. Можливо, побудувати якось по-іншому комунікацію, із розумінням, що професія спільна – не залежно від видання і від того, чи ти підтримуєш опозицію, чи ні. Що це просто професія, яка вимагає дотримання певних норм, принципів і певного ставлення влади.

Сергій Квіт, Могилянська Школа журналістики:

– Я згодний з цим абсолютно. Перший тур – це велика перемога усіх демократичних сил, включно із журналістами. І найголовніше, що не тільки журналісти отримають друге дихання в другому турі, але також цілком зрозуміло, що ті люди, які намагалися „построїти” журналістів (тобто, це окремі редактори і власники засобів масової інформації), вони вже не будуть впевнені, що це нехтування поняттям „свободи слова” їм допоможе в досягненні певних політичних або кар’єрних цілей. Я думаю, вони розуміють, що ми на порозі зовсім іншого часу, ми на порозі великих змін в Україні. У будь-якому разі, та ситуація, яка склалася на сьогоднішній день, вказує, що влада не змогла досягти жодних своїх цілей.

Щодо залежності думки виборців від принциповості журналістів, то в даному випадку безпосередньої залежності немає. Соціологи вказують на те, що тут уже грає роль така річ, як визначеність виборців. Скажімо, тих, хто визначився за Ющенка, уже неможливо збити в якийсь інший бік. Як би, наприклад, донецький канал „Україна” або телеканал „Інтер” не старалися, у них нічого не вийде; з їхнього боку це просто професійне фіглярство. З іншого боку, той електорат, який голосував за лівих або за Януковича з почуття такої радянської приреченості, що його все одно оберуть чи якось поставлять, то тут, мені здається, буде перелом в бік Ющенка і перемога його буде реальною в наступному турі. Тобто, принаймні негативно засобам масової інформації на вдасться вплинути, тільки можливий вплив у позитивний бік, як мені здається.

Леонід Кравчук, народний депутат, СДПУ(о):

– Роль ЗМІ уже зросла так, що далі вже нікуди зростати. Йдеться не про зростання, а про кваліфікацію, професіоналізм і вміння подавати інформацію. Я б хотів, щоб такий висновок зробили ЗМІ з першого туру.

Не треба перебільшувати, що ЗМІ зроблять все. Але їхня роль надзвичайно велика, і від того, як подається матеріал, яка відповідальність журналіста, як він сам як громадянин думає і в якій країні він сам, як громадянин, хоче жити, – від цього залежить багато. Щоб тут не було гендлювання, скажімо, ідеями, або служіння сліпого тільки одній якійсь політичній силі. Якщо це буде, тоді говорити про глибину ефективність і об’єктивність важко.

Опитування показують, що саме ЗМІ, а ще точніше, телебачення відіграють провідну роль.

Вахтанг Кіпіані, „Подвійний доказ”, „1+1”:

– Так, згодний. Це аргументація такого ж плану, чому „людині потрібні вітаміни”.

Звичайно, людині для того, щоб свідомо голосувати, потрібна достовірна інформація. У зв’язку з тим, що перемога Ющенка в першому турі, на мій погляд, відбулася не завдяки діяльності ЗМІ, а всупереч, тому в умовах продовження інформаційної блокади роль ЗМІ суттєво виростає. Але я би не перебільшував роль ЗМІ загалом. Усе залежить від адекватності дій штабу, роботи з колишніми політичними конкурентами і продовження широкої агітаційної кампанії. Там, де виступає Ющенко, там, де люди чують його безпосередньо, його рейтинги, його авторитет суттєво зростає. І ніякі телепрограми, сюжети, ток-шоу не відіграють величезної ролі.

Окремо треба сказати, що якщо відбудуться теледебати, то це буде ще однією перемогою Ющенка, бо він в публічних дискусіях і розмовах віч-на-віч, мені здається, має величезну фору перед Януковичем.

Зінаїда Фурманова, кінокритик, сценарист:

– Так, зрозуміло. Це питання, на яке іншої відповіді, мені здається, бути не може. Коли розпочалася перебудова, коли Україна виборювала свою незалежність, тоді у людей з’явилося відчуття власної гідності. Це дуже плідне відчуття. У людей, які тоді працювали в ЗМІ, в кіно, на телебаченні також було відчуття якоїсь такої романтичності, великої мети, майбутнього... Пізніше, на жаль, це відчуття зникло. І на мій погляд – це найгірше, що саме відчуття власної гідності, гідності держави знівелювалося, зблідло. І от зараз виникло таке відчуття, що все відроджується. І мені здається, що це найважливіше з того, що могло трапитися в цей час. (Ви розумієте, що я кажу, приміром, про 5 канал. Ми не аналізуємо в даному випадку рівень аналітичності 5 каналу тощо, бо це все, звісно, публіцистика. Але вона дуже важлива в цей час. Важливо, що ці люди виборюють відчуття професійної власної гідності. І це чудовий приклад для всіх інших.)

Взагалі-то, в мене було таке відчуття за ці роки, що вже нічого не хотілося робити, бо здавалося, що вже нікому нічого не потрібно, що все вже якось влаштувалося, всі вже знайшли своє місце... І все було мені навіть не цікаво. Куди б не приходив, всюди бачив таких однакових молодих людей, акуратненьких, наче комсомольці, які весь час щось таке нотували, ставили нецікаві питання... І думала: коли ж уже з’явиться нова генерація? Чи вона не з’явиться взагалі? І мені дуже приємно, що вона зараз все ж з’явилася. Саме у цих дітей (які пішли з „1+1” – „ТК”) прокинулося відчуття власної гідності. Вони не залишаться без роботи – у нас багато каналів і щось таке обов’язково знайдеться. Але вони зробили, можливо, найважливіший крок у своєму житті. І на мій погляд, це був приклад для всієї держави, для всього народу, навіть, як це не дивно, на рівні підсвідомості. Це приклад того, що неправду кажуть ті, хто розповідає: все вирішено, нічого від вас не залежить, шукайте іншу роботу, вас ніхто нікуди не візьме. Насправді, це все не так. Казати, писати – це одна річ, а от зробити такий вчинок самим – це зовсім інше. Це є найважливішим, що продемонстрували ЗМІ. Бо той вплив, який вони можуть мати, – це саме демонстрація відчуття власної гідності: і професійної, і людської, і громадянської.

Геннадій Удовенко, народний депутат, „Наша Україна”:

– Роль ЗМІ надзвичайно важлива і значною мірою формує погляди суспільства на будь-яку подію. Так що тут роль ЗМІ беззаперечна і зростатиме саме зараз, у час підготовки до другого туру. Водночас відбуватиметься і поляризація, бо ЗМІ, мені також прикро це констатувати, висвітлюють той розподіл України нібито на Схід і Захід. Я вважаю, що це абсолютно неправильний розподіл, це нав’язується правлячим режимом і такого розподілу немає в Україні, а є розподіл між бідними і багатими, а не географічний.

Так от, преса також буде виступати за того чи іншого кандидата. А я б хотів, щоб вона викладала об’єктивні погляди на ті чи інші події, пов’язані з виборчим процесом, на позицію кандидатів. Сьогодні проурядова преса веде шалену антиющенківську пропаганду, і просто по-людськи я співчуваю цьому видатному українському політику, симпатичній людині, яку щодня паплюжать ЗМІ, буквально йде цькування. Мені б не хотілось, щоб наша преса отак ці три тижні використала для подальшого цькування, фактично, одноосібного лідера української нації. Разом з тим, я не думаю, що за цей час преса переорієнтується і журналісти змінять свій менталітет і своє ставлення. Для цього потрібен тривалий час і розуміння своєї ролі, дуже важливої відповідальної ролі впливу на суспільство ЗМІ.

Віталій Кононов, голова Партії зелених:

– Якби я так думав, то не було б такої ситуації як зараз, тому що фактично тільки лічені інтернет-видання і 5 канал висвітлювали позиції різних політичних сил більш-менш об'єктивно, знов-таки, маючи свого кандидата. А решта займалися чорним піаром, і це найгірше, що можна говорити про наші ЗМІ.

Народ відчуває правду і фальш. І те, що творилося у нас на основних каналах, і те, як поводяться наші журналісти – можна сказати, що вони обманювали свій народ, і слава Богу, що народ їм не вірить і його вибір не залежить від ЗМІ, принаймні в нашій країні.

Михайло Іллєнко, кінорежисер:

– Звичайно. І на першому плані тут, звісно, 5 канал – ви бачите, скільки він зробив для того, щоб усе ж таки з різних боків висвітити всі події. Безумовно, що це дуже важливо.

Ну а якщо ви всі оголосите мораторій на інформацію, то, я думаю, вибори в другому турі будуть ще більш підробленими. Зараз все ж таки якийсь контроль є. Так що я радий вас привітати з тим, що ви працюєте в такому хорошому напрямку.

А взагалі, на мою думку, перед другим туром залишаться всі важелі впливу на виборців: і, умовно кажучи, кухонні, і засоби масової інформації. Тут спектр повний, і викинути з цього нічого не можна. І, безумовно, засоби масової інформації зроблять тут ще свою справу.

Степан Гавриш, народний депутат, „Демократичні ініціативи”:

– Так. Усі ЗМІ будуть зосереджені на двох кандидатах. І від позиції журналістів багато в чому залежатиме наступний акцент виборчої кампанії. Але суттєво змінити електоральні симпатії, напевне, не вдасться, оскільки більша частина виборців уже визначилася. Мова лише йде про тих, хто має приєднатися, і саме тут позиція преси буде досить важливою. З іншого боку, ця позиція буде важити надзвичайно багато для збереження національної стабільності, і преса не може виступати інструментом роздмухування протистояння у суспільстві конфлікту, побудованого політиками. Тому неупереджена, професійна, чесна позиція журналістів є досить важливою для наступного діалогу політичних еліт України, які сьогодні вже не подають одне одному руки і намагаються образити першим же словом, замість ввічливо сказати „доброго дня”.

Я думаю, що чесна преса буде відігравати дуже важливу роль у формуванні свідомого вибору народу, особливо в умовах, коли, напевне, чорний піар вийде на головну лінію політичного вогню.

Оксана Лігостова, кореспондент „Голосу Америки” в Україні:

– Так, звичайно, згодна. Зараз результати двох основних кандидатів майже збігаються. І через те дуже важливо, щоб у пресі були представлені всі можливі „за” і „проти”, щоб люди розуміли, що відбувається насправді, і зробили свідомий вибір у другому турі, вже маючи повну об’єктивну інформацію, якої вони абсолютно не мали до того. Розмову про журналістську принциповість я б взагалі не вела в даному випадку. Вона весь час змінюється, ця принципова позиція, залежно від того, до якого власника переходить телеканал. Тому, мені здається, в нашій ситуації краще, якби це було б просто об’єктивно, якби було подано дві точки зору як вони є – і тільки. Навпаки, краще без цієї принципової позиції журналіста, це б дало змогу краще розібратися в тому, що відбувається. Краще без емоцій.

Юрій Костенко, народний депутат, „Наша Україна”:

– В усьому світі, як показує практика, роль саме ЗМІ є вирішальною у змаганні чи то кандидатів у президенти, чи то політичних сил за депутатські мандати. Якщо повертатися від практики президентських кампаній, то якраз теледебати, що сьогодні найбільш активно практикуються між двома кандидатами-суперниками, ставлять майже остаточну крапку в симпатіях чи антипатіях до того чи іншого кандидата.

Отже, в Україні, якщо оцінити можливу роль ЗМІ, то ідеальним було б, якби Янукович погодився на теледебати, і без перебільшення можна було б прогнозувати 100% результат щодо симпатій. Але я, відверто кажучи, сумніваюсь, що він погодиться. Тому є лише один засіб – якомога більше давати об'єктивної інформації про те, що відбувається в державі. Навіть за результатами першого туру, подивіться, як викривлено намагалися подавати виборцю інформацію щодо позицій Ющенка і Януковича на виборах. За нашими оцінками (ми зібрали оперативну інформацію шляхом паралельного підрахунку), Ющенко весь час йшов попереду. Вони зібрали 100 дільниць, там, де психушки, тюрми і сказали, що за Яуковича – 67%. Звичайно, що в психушках за Ющенка не будуть голосувати. І ця система подачі інформації називається не просто психологічним тиском, а психологічним терором проти виборця, бо цю інформацію першу почули в дільничних комісіях, де відбувалося оформлення протоколів, і багато дільничних зупинили свою роботу. Я цим фактом хочу сказати, наскільки важливо буде донести до виборця об'єктивну інформацію про те, що саме відбулося на виборах, чому зупинили на 94% підрахунок голосів, що сьогодні уряд майже спалив стабільність гривні, що у пенсійному фонді немає коштів на доплати... Треба, щоб про це говорили ЗМІ.

Багато людей, не маючи об'єктивної інформації, чують те, що каже голова селищної ради, а той каже те, що йому говорять у райдержадміністрації... Тому вирішальне значення матиме саме об'єктивне інформування виборців.

Юрій Луценко, народний депутат, СПУ:

– Безумовно, це – прописні істини. Між першим і другим туром дуже мало часу, і тому загальнодержавні ЗМІ отримують найбільший статус. Надзвичайно важливо для політика саме в цей період потрапити на екран, адже він не здатен за цей термін об’їздити всі області і населені пункти України, йому необхідно скористатися загальнонаціональними ЗМІ України.

А позиція журналіста ніяк не змінюється ні в першому, ні в другому турі – він або брехун, або чесний журналіст. Щодо впливу на свідомість населення, – то вплив, безумовно, є, але тут немає різниці між першим і другим туром. Населення має право на чесну, об’єктивну двосторонню подачу інформації. Якщо її немає, то, звичайно, наші глядачі і читачі звикають до цього і починають або зомбуватися, або не довіряти ЗМІ. Мені здається, що результати виборів засвідчили: наші люди навчилися читати між рядків і чути між словами не гірше, ніж це було у радянські часи. Насправді люди отримують інформацію виключно із ЗМІ, але навчилися її інтерпретувати, вони знають, що є канали, на яких говориться одне, значить, треба вірити в абсолютно протилежне, а є канали, на яких можна почути напівправду, але доповнити її своїм критичним аналізом навколишнього життя. Тому, мені здається, що зараз немає жодного ЗМІ, якому люди повністю вірять, але є такі, яких повністю виключають. Люди слухають все, але відштовхуючись від свого власного досвіду, власного життя і власної думки, приймають рішення.

Олексій Плотніков, економіст:

– Я не думаю, що зростає роль засобів масової інформації. У принципі, ті виборці, що зробили вибір у першому турі виборів, зроблять його і в другому. Тут мова йде лише про тих, хто коливається, бо голосував за інших кандидатів, а не за фаворитів. У цьому плані, можливо.

Але я не знаю, що повинно трапитися, щоб саме ЗМІ призвели до чогось. Навіть коли зараз виявиться якась жахлива інформація, можливо, це і вплине на виборців, але, на мою думку, це не вплине на тих, хто зробив саме такий вибір. Тому роль ЗМІ традиційно висока, але те, що вона зростає, я не хотів би казати.

У принципі, вибір громадян може залежати від позицій журналістів, але не між першим та другим туром.

Віктор Пинзеник, народний депутат, „Наша Україна”:

– Безумовно, журналіст – це ключова фігура. У той же час в Україні не в журналістах проблема, а в керівниках ЗМІ, в поводирях, бо, в принципі, я навіть впевнений, за кого голосувала абсолютна більшість журналістів. Прикро, але не в журналістах проблема, а в системі, яка сформована, і це є один із вагомих мотивів, щоб голосувати за зміну системи і за підтримку Ющенка.

Не можна думати, що люди просто слухають і не роблять своїх висновків. Я переконаний, що з багатьох речей, які пробували робити, обливаючи брудом нашого кандидата, люди робили зворотні висновки. Але прикро, що такі функції доводиться виконувати деяким журналістам.

Микола Вересень, телеведучий, 5 канал: – Вплив ЗМІ на громадян у гострий період в сучасній Україні відсутній. Думаю, що зовсім. Принаймні, він виглядає як мінімальний, і навіть не вплив, а, я би сказав, такий вітерець з боку журналістів. Причин дві. Перша причина: в самому журналістському середовищі відбуваються якісь рухи, які б я назвав позитивними в сенсі того, що вони покликані самоіндентифікувати цю професію і кожного журналіста окремо. З іншої точки зору, суспільні процеси абсолютно спрямовані на політичний сегмент, тому комунікація не відбувається, бо журналіст зайнятий своїми проблемами, а суспільство – своїми. Революційна комунікація неможлива, бо він іде в кіно, а я читаю газети, і ми не комунікуємо.

Таке враження, що „Детектор медіа”, яка ставить це питання, живе десь у Прибалтиці, Америці чи Білорусі, але не в Україні. Тут абсолютно нічого такого не відбувається, що б викликало до життя це питання. Вибір в Україні на сьогодні є неусвідомлений, і це ні від чого не залежить. Якщо політичне майбутнє будь-якого кандидата у президенти буде залежати від наявності чи відсутності в кишені громадянина певної кількості грошей, якщо один кандидат скаже „я податки зменшу”, а інший – „я залишу”, один каже „служити в армії будуть 18 місяців”, а інший – „12 місяців” (це та сама кишеня, але абстрактна), один – „ я підвищу пенсію”, а другий – „ я зроблю так, що кожен може заробити собі на свою особисту пенсію” – то це і є конкуренція і свідомий вибір, хто кому більше подобається. Таким чином виникає громадська дискусія, і тоді суспільство свідомо робить якийсь висновок. У нашому випадку кишеня і вибори не мають жодного стосунку між собою, працює все на рівні емоцій, харизми, здатності говорити, добре виглядати, бути природнім. А це не є усвідомлений вибір.

Віктор Міняйло, журналіст, радіо „Свобода”:

– Я можу лише констатувати, що останні події показали – ”краще пізніше, ніж ніколи”, коли журналісти провладних каналів збунтувались і зараз висвітлення виборчої кампанії більш-менш об’єктивне. А від об’єктивності журналістів багато чого залежить, бо це ми тут у Києві слухаємо і читаємо, що треба, а по селах, по містечках люди дивляться лише три канали і слухають радіо. Тому від того, як журналіст дотримується об’єктивності, а це робиться елементарно – просто неупереджено подаєш дві точки зору - від того багато в чому залежатиме вибір 21 листопада.

Юлія Тимошенко, народний депутат, лідер фракції БЮТ:

– Я думаю, що це просто ключова річ, і я пишаюся тими журналістами, які підписали на сайтах інтернету непогодження з цензурою, репресіями і т.п. Я вважаю, що це є початок взагалі нормальних стосунків в Україні з пресою, це початок майбутнього. І я просто схиляюсь перед тими журналістами, які зараз відкрито можуть воювати проти придушення свободи слова і можуть казати правду. Або навіть перед тими, хто не може відкритись і сьогодні працює „в підпіллі”, але, дай Боже, щоб всі працювали на перемогу. На перемогу України, тому що це не буде просто перемога Ющенка, а це буде перемога здорового глузду, це буде перемога патріотизму, це буде перемога надії на те, що Україна може виглядати більш цивілізовано, це просто перемога кожної нормальної людини в Україні. Тому я переконана, що преса не залишиться за межами цієї боротьби і хто як може, але буде на неї працювати.

ЗМІ впливають на свідомий вибір народу значною мірою. Я би сказала, що все, що сьогодні зміг сфальсифікувати і зібрати Янукович, в значній мірі йому дали ЗМІ, ті, які не здатні були боротися проти пригнічення і приниження. Я тільки хочу сказати українцям – поборіться за свою рідну країну, поборіться за своє професійне майбутнє.

Тарас Петрів, заступник директора Інституту журналістики:

– Роль медіа в системі взаємин „преса – влада – виборці” є однією з найпріоритетніших.

Особливе місце займає неупередженість ЗМІ до кандидатів і ,зокрема, розуміння журналістами необхідності дотримання у своїй роботі професійних стандартів. Адже саме від цього залежатиме, чи виконають мас-медіа свою функцію інформування, громадського контролю і налагодження процесу комунікації між різними групами суспільства, чи вони будуть використані політтехнологами для обману та деморалізації виборців. У цьому контексті, як ніколи, важлива професійна позиція „лідерів журналістських думок„ та „зіркових” ведучих провідних телеканалів країни.

Слід також зауважити, що робота журналістів на високому фаховому рівні обмежить площину можливого використання підконтрольних мас-медіа для "чорного піару" та дезорієнтації виборців, а також проведення фальсифікованих, заздалегідь зрежисованих, теледебатів. І головно – це сприятиме поінформованісті виборців про відмінності між кандидатами для здійснення усвідомленого вибору.

Сергій Жадан, письменник:

– Я не думаю, що від ЗМІ багато чого залежить. Насамперед тому, що в нашому суспільстві, внаслідок подій останніх трьох місяців, усі побачили, як поводять себе наші журналісти, і, власне, побачили міру їхньої моральності і аморальності. Тому я не думаю, що до них зараз є дуже високий ступінь довіри. Тут, скоріше, потрібно говорити про інше: всякий порядний журналіст має думати про спасіння своєї душі і очищення своєї карми, про майбутню реінкарнацію, і сам вирішити, як поводити себе надалі. У принципі, я не думаю, що щось зміниться за рахунок ЗМІ. Я не думаю, що хтось буде особливо зважати зараз на цю інформаційну атаку, котра буде далі продовжуватися з боку „нашого проффесора” Януковича. Але, незважаючи на те, це явища дуже індивідуальні. Повністю весь інформаційний простір за такий короткий час змінити не можна. Навіть якщо на кожному каналі з’явиться 1-2 чесних журналіста, це не змінить політику. Тому тут мова йде, скоріше, про індивідуальне очищення. Усі ці заяви журналістів проти цензури мені дуже подобаються. Я розумію, що вони навряд чи робитимуть погоду в період між першим та другим туром, але, по-моєму, саме так і має діяти чесна людина.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Лєна Локоша, Наталія Данькова, для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1385
Читайте також
27.09.2001 12:22
Анна Шерман
«Детектор медіа»
2 226
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду