Фільм розповідає про протистояння влади та опозиції під час акції "Україна без Кучми". Картина ця вже стала майже легендарною як недопущена до ефіру жодного з центральних телеканалів. Водночас більшість тих, хто фільм бачив, вважають його найбільш адекватним у висвітленні реальних подій 2001 року.

Очікуючи на громадський резонанс демонстрації "Облич протесту", "ТК" звернулась до експертів із запитанням:

Запитання "Детектор медіа": – Наскільки актуальним є показ фільму «Обличчя протесту», знятого у 2003 році, зараз? Як змінилась за цей час суспільна ситуація, і чи можливі, на вашу думку, нині акції на зразок «України без Кучми»?

Відповідають: Вахтанг Кіпіані, Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Валентина Доброта, Володимир Чемерис, Ірина Чемерис, Роман Зварич, Руслан Гончаров, Єгор Чечеринда, Лаврентій Малазонія.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор і ведучий програми "Подвійний доказ", "1+1":

– Я думаю, цей показ фільму запізнілий, що тим більш дивно, адже на 5 каналі працюють творці фільму, принаймні Андрій Шевченко. Фільм треба було б показувати раніше, коли події не були історичними, як зараз. Наскільки я чув відгуки людей, які дивились його, то фільм хороший. Тож якщо його будуть показувати, то я разом з українцями його і подивлюсь.

Щодо другої частини запитання, то немає зараз у суспільстві таких настроїв і політичної сили, яка б готова була збурити маси настільки, щоб це було хоча б повторенням «України без Кучми».

Юрій Покальчук, письменник, екс-член Національної ради з питань ТБ та РМ:

– Не переконаний у його актуальності. Я взагалі вважаю, що загострення політичних амбіцій в період виборів, з обох боків, є негативом. Я, наприклад, щойно брав участь у московському книжковому ярмарку. У нас був стенд, який називався "Наша Україна". Лише одна українська газета написала про це, але жодний телеканал до нас не прийшов, хоча на центральному стенді було багато телекамер, і тележурналісти розповідали, який поганий Ющенко. І це також негатив. Я вважаю, що толерантність до супротивників і демонстрація себе, а не поганого іншого – це є правильна політична виборча позиція. Я не бачив фільму, через те не можу говорити про нього, оцінювати його з точки зору якості і відповідності ситуації, просто я досить скептично ставлюся до всіх гострих випадів у період президентських виборів.

Я був би проти всіляких гасел. Я впевнений, що це нікого не переконує, переконує лише аргументація. Думаю, що політична ситуація змінилася, і гаслами й вигуками нікого вже не переконаєш. Сьогодні має бути логіка. Ось я, наприклад, дуже б хотів бачити Президента, який вдома говорить українською мовою. Тому переконаний, що Віктор Андрійович, може, й не геніальний президент, але в нього є бодай це. Є й критичні моменти щодо іншого кандидата, про які всі знають. Але кричати про це не годиться. Я думаю, що "Україна без Кучми", може, в певний період і мала сенс, коли усе крутилося з "плівками Мельниченка", з убивством Гонгадзе. Може, тоді воно й викликало суспільний резонанс, але не зараз.

Юрій Андрухович, письменник:

– На мій погляд, показ фільму залишається актуальним, хоча, якби це сталося раніше, то було б краще. Фільм до цієї пори, фактично, так і не став доступним для ширших глядацьких кіл, жоден інший канал не зважився на його показ. Між тим суспільна потреба в цій правді залишається дуже високою і незадоволеною, тому я вважаю, що це і зараз є актуальним.

Я припускаю, що акції на зразок "Україна без Кучми" можливі, у випадку, коли станеться нахабна чи дуже відверта фальсифікація виборів або їх зрив. У цьому випадку майже з неминучістю можна передбачати якісь масові опозиційні виступи. І краще, щоб цього не сталося. І ми будемо сподіватися, що з боку влади не буде застосовано якийсь мукачівський варіант у масштабах всієї країни.

Валентина Доброта, телеканал СТБ, "Вікна-новини":

– Чи є показ актуальним? Тут не можна говорити однозначно. З одного боку, все залишається актуальним, але з іншого – показ фільму може підштовхнути суспільство до повторення протестних акцій. Але я б не хотіла, щоб це обернулося громадянською війною чи повстанням.

Щодо другої частини питання, думаю, що виступи на зразок "Україна без Кучми" за сьогоднішніх умов неможливі. Зараз це не потрібно у першу чергу для опозиції, бо може повернутися проти неї. Опозиції треба проводити вдалу піар-кампанію і не вдаватися до таких заходів. Підстав до цього теж немає, ситуація спокійна. Інша справа – якщо через два місяці будуть сфальсифіковані результати виборів... От тоді можливе якесь збурення.

Володимир Чемерис, член правління Інституту "Республіка", співкоординатор акції 2001 року "Україна без Кучми", Ірина Чемерис, продюсер фільму "Обличчя протесту":

Володимир Чемерис:

– Я думаю, що цей фільм актуальний був ще півроку тому. Тоді йшлося про показ фільму на 5 каналі, презентація якого відбулася в березні 2003 року. Віктор Ющенко, що був присутній на презентації, переконував, що поговорить з власниками каналу щодо показу.

А зараз, мені здається, фільм приурочений до президентських виборів. Взагалі я оцінюю фільм, як фільм про соціальні причини "України без Кучми", він полемізує з іншими версіями подій 2001 року. Інші версії полягають в якихось кримінальних аспектах: хтось підслуховує Президента, вбито журналіста – і це, начебто, спровокувало народний вибух. Насправді фільм про те, що вибух стався тому, що визріли соціальні причини. Коли ми з творчою групою робили презентації "Обличчя протесту" у регіонах, один глядач сказав: "Коли я вперше подивився цей фільм, я зрозумів, чому треба бути проти Кучми. Коли другий раз подивився – зрозумів, чому треба бути проти опозиції". І справді: фільм несе в собі ідею, яка полягає в тому, що міняти треба не стільки президента, скільки саму систему. Тому, я думаю, що якщо хтось хотів показати фільм перед президентськими виборами як певний аргумент на користь Ющенка, то він певною мірою помилився. Цей фільм показує необхідність більш глибоких зміни у суспільстві.

Соціальні причини протестів, про які говориться в фільмі, залишились зараз такими, як і були. І такі виступи не просто можливі, а й неминучі. У фільми йдеться про наступну акцію "Повстань, Україно!", яка вже була не громадською акцією, а політичною. Акція "Повстань, Україно!" не досягла ні результатів, не розмаху "України без Кучми". Тобто, я думаю, що такі виступи можливі, але якщо це будуть виступи просто за те, щоб поміняти Кучму на Ющенка, – вони не досягнуть нічого. Ні белградського, ні грузинського варіанту в Україні не буде. Але такі революційні виступи неминучі – коли люди зрозуміють, що для того, щоб поміняти своє життя, їм потрібно міняти щось глибше, ніж просто одного президента на іншого.

Ірина Чемерис:

– Я думаю, що актуальність правдивого погляду на події, які висвітлювалися загальнонаціональним телебаченням викривлено, завжди існує. Тим більше, що фільм доволі глибокий, і в ньому є асоціації, що не застаріли й сьогодні. З іншого боку, мене трохи насторожує те, що фільм показують саме тоді, коли спостерігається така ситуація, що вибори можуть закінчитися таким чином, що народ матиме сказати своє слово через протестні акції. У медійному просторі, як з боку провладного кандидата, так і опозиційного, досить наполегливо виголошуються такі тенденції, що в разі чого народ своє слово скаже. І, чесно кажучи, цей момент мене насторожує, бо я вважаю, що фільм "Обличчя протесту" – дуже серйозне публіцистичне і філософське осмислення права народу вирішувати долю країни на вулиці.

Фільм неоднозначний, його треба осмислювати і запускати в душу, але він навряд чи є методикою дій. У мені борються два почуття: з одного боку, я розумію, що фільм не втрачає своєї актуальності, як елемент осмислення долі країни, а з іншого – я б не хотіла, щоб він сприймався як методологія до дій.

Я думаю, що зараз такі виступи неможливі. Вони будуть доволі штучні, оскільки зараз будь-які соціальні вибухи йдуть в контексті: ти за кого? Я ж переконана, що треба змінювати систему. А вибори систему не змінять. Якби вибори могли змінити Систему, то Система би скасувала вибори.

Роман Зварич, народний депутат, фракція "Наша Україна":

– У зв’язку з інформаційною блокадою на всіх інших каналах Віктора Ющенка та його команди, фільм актуальний. Показ такого фільму завжди буде актуальним, принаймні до виборів.

Вважаю, акції на зразок "Україна без Кучми" зараз недоречні. Оскільки режимові Кучми залишилося 50 днів. І я думаю, що не слід робити на цьому акцент.

Руслан Гончаров, співрежисер фільму "Обличчя протесту":

– Показ актуальний, тому що правда завжди актуальна, а досі цієї правди ще ніхто не показав. А ця правда важлива в житті країни. Дуже шкода, що жоден із загальнонаціональних каналів так і не наважився показати цей фільм, тому що аудиторія 5 каналу, власне, й так знає правду про цю акцію.

Я думаю, що акція на зразок "Україна без Кучми" можлива зараз ще більше, ніж три роки тому. Але лише у випадку, якщо будуть сфальсифіковані результати виборів. До виборів можливість такої акції виглядає доволі сумнівною.

Єгор Чечеринда, журналіст ТСН, "1+1":

– По-перше, я цей фільм ще не бачив. Тому говорити можна про нього дуже абстрактно щодо доцільності підняття цієї тематики зараз на телебаченні. Як на мою думку, то січень 2001 року був тим моментом, коли опозиція могла за певних обставин взяти владу революційним шляхом. Але для цього потрібна була радикалізація ситуації. А на це тодішній прем’єр Ющенко не пішов, а, навпаки, назвав чинного Президента своїм батьком, а себе його сином. Не знаю, якими мотивами він керувався, але опозиція тоді програла через власну безініціативність, страх іти в боротьбі з офіційною владою до кінця.

Сьогодні ситуація зовсім інша: попереду вибори, і для того, щоб взяти владу, треба вдало організувати власну кампанію і не наробити помилок під час її ведення. Та забезпечити прозорість виборів. Як на мене, січень-березень 2001 були поразкою, а сьогодні опозиції треба говорити не про колишні поразки, а планувати власні перемоги. Опозиція, фактично, підтримує у собі комплекс лузера, людини, яка програє, яка програла тоді і зараз говорить про це. А на сьогодні треба підтримувати імідж переможця, а не лузера.

Якщо говорити про пам’ять покійного Гонгадзе, з яким я був добре знайомий і який зі Львова привів мене на велике телебачення, то мало хто зараз говорить про те, що його тіло вже чотири роки як не поховане і голова досі не знайдена. Ми знімаємо якісь фільми про політику, але мало говоримо про нього як особистість. Усі перетворили Георгія на прапор боротьби. Варто спершу поховати тіло, а далі влаштовувати якісь акції...

Я не політолог, а журналіст, тобто не моя справа – аналізувати можливість таких акцій. Але наскільки я можу судити – якщо вибори будуть прозорими, то таких виступів не буде. Якщо ж будуть якісь маніпулювання і вкидання зайвих бюлетенів, маніпулювання у підрахунку голосів, акції можуть статися. Тим більше, якщо деякі політичні сили будуть такі речі ініціювати, говорити про це, показувати це по телебаченню. Правда, інформація на більшості телеканалів є віртуальною, і люди мають читати між рядками.

Щодо масових виступів. Я спілкуюсь зі своїми батьками, які живуть у Запоріжжі і які варяться у цій хащі безпосередньо в провінції. Таких революційних настроїв у суспільстві немає. Люди, фактично, визначились, за кого будуть голосувати, вони підуть голосувати. І звичайно, якщо вони зрозуміють, що потім їхні голоси були підраховані неправильно або відбулися якісь махінації під час підрахунку, тоді вже можна говорити про можливість революційної ситуації. А зараз про це говорити рано. Передвиборча кампанія ведеться без усіляких революційних виступів. Якщо чесно, я очікував з боку опозиції більш радикальної кампанії. Дії команд від влади прогнозовані і очікуванні, а кампанія опозиції могла бути більш радикальною. Але є як є.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

– Звичайно, показ фільму є актуальним. На ці дні припадає якраз і виступ Ющенка на майдані Незалежності – це буде потужна акція за участю зірок естради. Так що демонстрація «Облич протесту» у цьому контексті може бути вчасною. Тобто, усе, що можливо, командою Ющенка буде використане. Це нагадує „бомбардування” Б-52 у В’єтнамі . У всякому разі, це викликає такі асоціації. Наскільки це буде ефективно, я не знаю.

А з іншого боку, «Обличчя протесту» цікаво було б подивитися тоді, коли фільм був знятий та презентований. Я навіть Андрієві Шевченку казав, що Президенту варто було б докласти всіх зусиль, щоб цей фільм з’явився на центральних каналах. На мою думку, це настільки відверто і чесно зроблений фільм, що люди, подивившись його, навряд чи захочуть вийти на вулицю. А з іншого боку, на презентації цього фільму мене здивувала реакція деяких політиків, які вважаються опозиційними, вони чомусь були не зовсім задоволені тим, що зробив Андрій Шевченко.

Щодо акцій на зразок «Україна без Кучми», я думаю, що такі відверті виступи не будуть організовані. Я сумніваюсь, що люди переймаються цим зараз, адже їх, як завжди, більше хвилюють власні проблеми. На жаль. Найближчим часом такі акції не можливі, хоча багато політиків висловлюють «погрози», що народ вийде на вулиці, якщо не буде такого результату виборів, який очікується. Але чи хоче народ цього результату – ще не відомо. Відверто кажучи, якщо б народ справді хотів саме цього результату – то він не чекав би, він би вийшов на вулицю вже для того, аби запобігти фальсифікації виборів. Я, власне, не вважаю, що народ вийде у будь-якому випадку. До виборів він не вийде точно, а якщо вийде після них, то цікаво буде подивитись на те, як буде організована акція. В обох випадках я сумніваюсь, що це буде народ, в чистому розумінні цього слова.