Відповідають: Павло Грицак, Ольга Іванова, Родіон Принцевський, Дмитро Шемберко, Костянтин Грубич, Віктор Циганов, Володимир Ар’єв, Олександр Зирін, Георгій Стремовський.

Павло Грицак, директор Дирекції міжнародних відносин Національної телекомпанії України, голова української делегації на пісенному конкурсі „Євробачення-2004”:

– Треба тісно співпрацювати з Європейською мовною спілкою. Маю на увазі НТКУ, адже це єдина організація, що є в Україні членом Європейської мовної спілки. Щодо технічних аспектів – потрібно найперше забезпечити дуже якісний відеосигнал. При цьому слід очікувати, що Європейська мовна спілка, зважаючи на попередній досвід, у випадку України візьме це питання на особливий контроль.

У плані загальної організації – потрібно забезпечити достатню кількість готельних номерів, зручну схему акредитації журналістів. Адже в Туреччину на „Євробачення” приїхало більш ніж півтори тисячі журналістів.

Є ще багато аспектів організації та трансляції пісенного конкурсу „Євробачення” в Україні, про які можна було б говорити. Однак усі ці розмови передчасні до проведення детальних консультацій з Європейською мовною спілкою. Саме Європейська мовна спілка є організатором і останньою інстанцією у питанні „Євробачення”. Тому я хотів би звернутися через "Детектор медіа" до всіх із проханням не спекулювати передчасно на цю тематику і не оперувати необґрунтованими цифрами.

Ольга Іванова, режисер-постановник прямої трансляції літургії Папи Римського:

– Буде велика проблема з операторською роботою – я не знаю, хто з наших операторів може так працювати, як того вимагатиме рівень заходу. Треба, мабуть, буде привозити з-за кордону операторські крани і запрошувати людей, які ними займаються.

Щодо звуку – я думаю, що проблем не буде. Ми маємо достатньо хороших фахівців зі звуку. У Туреччині проблеми могли виникнути у зв’язку з тим, що конкурс завжди пов’язаний з конкуренцією, а найпростіший спосіб знизити якість чийогось виступу – це знизити якість звуку.

Тобто, у плані технічному і фаховому можу сказати, що найбільше занепокоєння може викликати кваліфікація наших телеоператорів. А зі звуком і звукооператорами все має бути гаразд.

Щодо міжнародної трансляції – ми вже маємо досвід, це робилося в Україні, наприклад, коли приїжджав Папа Римський. Усе ж треба сказати, що якість сигналу, тракт бажано було б покращити.

Родіон Принцевський, ведучий каналу М1, коментатор телетрансляції „Євробачення-2004” на Першому національному:

– У Туреччині я запитав у головного менеджера „Євробачення-2004”, чи тільки турецьке телебачення це організовує, і він сказав: „Ні. В основному приїжджають іноземні компанії”. Більшість тих, хто будуть відповідати за організацію, пряму трансляцію – це все будуть іноземці. Зокрема шведи. Мабуть, для України тут мало що залишається. Звичайно, я не знаю, як це планує робити Перший національний, але те, що визначальну роль відіграватимуть іноземці, – це однозначно. І багато залежатиме від того, як вони спрацюються з нашими.

Щодо хороших операторів – оператори є. Як показав, наприклад, досвід прямої трансляції М1 з Каховки – картинка була просто відмінна, і до картинки ніяких претензій не було. Оператори є – інша річ, чи є вони на УТ-1 і хто там буде ними керувати. Але в Україні такі люди є, просто їх треба зібрати в одну команду.

Мені сказали, що в Туреччині на „Євробаченні” було тисяча сімсот журналістів, і для них, для делегацій, для учасників було виділено шістнадцять готелів – я не знаю, чи всі вони були п’ятизіркові, але значна частина з них були п’ятизіркові. Працювали постійно автобусні маршрути – від готелів до місця проведення конкурсу. У таких умовах працювати було приємно.

Дмитро Шемберко, журналіст Першого національного, ведучий програми „Спорт”:

– На мою думку, „Євробачення” має бути, перш за все, бізнес-проектом – а бізнес-проект має бути успішним. Треба, щоб організатори створили такий підхід, щоб отримати дохід, який, принаймні, перекрив би видатки. Отже, треба все побудувати на вдалих маркетингових схемах – так, як працюють європейські медіа. І, відповідно, потрібні капіталовкладення, які потім би повернулися. У даному разі відсутність місця, де могло б відбуватися „Євробачення”, майданчика – це вже є найбільший мінус, і необхідно найперше вирішувати це питання, тому що тут будуть найбільші затрати сил.

Хороші оператори у нас є – інша річ, що їм треба ставити безпосередньо їхнє завдання, і кожен оператор має знати, що він має робити. Для цього можна взяти вдалі проекти – того самого „Євробачення” в Туреччині або проекти, які є ще більш успішними, подивитися відеоверсію, відслідкувати помилки і максимально врахувати цей досвід.

Костянтин Грубич, кореспондент ТСН, "1+1":

– Що необхідно зробити українському телебаченню, аби гідно провести „Євробачення-2005”? По-перше, перемогти себе зсередини, як це зробила Руслана у Стамбулі, і бути психологічно націленими на перемогу. Перебороти комплекс меншовартості і європейської провінції. По-друге, державна підтримка (що в умовах виборчої кампанії та відсутності рядка у бюджеті – непросто). По-третє, активізація спонсорського капіталу і убереження керівництва процесу від бажання переплутати фондову кишеню із власною. Мабуть, доцільно було б створити спецфонд для заможних патріотично налаштованих благодійників – якщо кожен перерахує туди суму своєї вечері або разової розваги із проституткою – декілька мільйонів доларів набіжить.

Цей утопічний ряд можна продовжувати до безкінця, але Україна завдяки Руслані поставлена у жорсткий часовий ліміт. Тому треба засукати рукави і працювати. Щодо кадрового потенціалу українського телебачення – тут найменше сумнівів у якісному проведенні європейського пісенного форуму. Досвід і кваліфікація є. Але навіть вони не врятують нас, якщо від творчих сил після Руслани нашу країну представлятимуть такі персонажі, як Поплавський...

Віктор Циганов, експерт ТБ:

– Успехи последних месяцев несомненны. Как оказалось, у нас не только лучший в мире правый прямой в голову, но и лучшее в Европе ритмичное скакание под музыку. Правда, большинство граждан предпочли бы, чтобы занимали первое место в мире по взрывобезопасности складов и последнее по количеству беспризорных. Но это, наверное, уже несколько позже.

Киевский градоначальник сказал, что на следующем «Евровидении» Европа ахнет, если оно будет происходить в Киеве. Она уже много раз «ахала» по поводу Украины, и, честно говоря, не хочется, чтобы она ахнула еще раз.

Понятно, что кто-то хочет превратить Киев в Нью-Васюки. Если этого не избежать, то почему бы не провести этот конкурс в Новой Каховке? Несколько теплоходов сыграют роль гостиниц, публика – искушенная. Господин Баграев – сверхопытный. И деньги сэкономим, и славу добудем.

Жалко, конечно, что такой прыти не было, когда нуждались в помощи лучшие в Европе – без преувеличения – хор «Фрески Киева» и биг-бэнд Александра Шаповалова. Конечно, конкурс Горовца, в котором Украина традиционно становится победителем, – это ничто по сравнению с конкурсом ресторанной эстрады. Увы!

А вообще-то увлекаться конкурсом, в котором победителя определяет мнение гастарбайтеров, несколько странно для такой страны, как Украина.

Володимир Ар’єв, керівник проекту журналістських розслідувань „Закрита зона”, „5 канал”:

– Якби конкурс проводився найближчим часом, то Україна його б однозначно провалила – і концертні заходи, і телетрансляцію.

1. У Києві, та й загалом в Україні, немає жодного залу, який міг би прийняти учасників конкурсу такого рівня. Ані палац „Україна”, ані Палац спорту не можна вважати концертними залами сучасного зразка. Тобто Україні потрібно буде побудувати новий зал для проведення „Євробачення-2005”.

2. Можливо, що 5 млн. швейцарських франків, які виділяються країні для проведення „Євробачення” у себе, і допоможуть телекомпанії певним чином для організації телетрансляції. Але технічна база НТКУ є настільки старою і недостатньою, що цих фінансових вливань явно не вистачить. Потрібно встановити кілька багатокамерних пультів, зведених в одну велику апаратну, якої в Україні немає. Потрібно придбати декорації, встановити світло. Поки що у нас не проводили таких заходів. Тому доведеться все починати з нуля.

Наскільки я знаю, якісь спонсорські внески взамін за розташовану рекламу у залі на „Євробаченні” не вітаються. Тому, щоб не осоромитися, Україні, напевно, варто виділити кошти з державного бюджету. Адже цей конкурс – обличчя держави, яке бачитиме вся Європа. Дуже шкода, що насьогодні національне телебачення не отримало таких технічних потужностей, які вже мають інші європейські та євразійські держави. Принаймні, Туреччина продемонструвала, що вона здатна організувати трансляцію такої події на найвищому рівні. І тепер для національного телебачення України, яке не здатне було й досі заробити на сучасне обладнання, „Євробачення-2005” стане поштовхом для розвитку. Якщо самі не змогли вчасно поворушитися, то хоча б Європа побіжно допомогла.

Георгій Стремовський, звукорежисер, „Ілюзіон-фільм”:

– Нужно придумать конкурсную систему, по которой можно отобрать профессионалов, которые будут проводит этот конкурс. Ведь они должны быть компетентны.

В техническом аспекте, кроме прочего, мне кажется очень важным то, что будет много радиомикрофонов, мобильных, много разных частотных каналов. Здесь кроются возможности для сбоев. То есть, нужно будет обеспечить высокий уровень защиты, хорошую надежность и предусмотреть страховочные варианты. Мне кажется, что похожие технически сложные события у нас уже проводились („Таврийские игры”, например). Разница в том, что „Евровидение” будет транслироваться на всю Европу – ответственность здесь, конечно, больше.

Олександр Зирін, незалежний телевізійний продюсер і оглядач:

– Перше – треба спокійно сказати, що НТКУ зможе це зробити.

Друге – сказати собі й іншим „хвахівцям”, що зробити це НТКУ зможе: самостійно; високоякісно; професійно; чітко.

Як? Найголовніше: враховуючи трагізм реальних, спокійних, фахових оцінок „здобутків” видовищного і музичного сектору мовлення в ефірі УТ-1 протягом останніх років, провести кардинальні і рішучі кадрові зміни. Якщо цього не буде зроблено швидко і динамічно, НТКУ буде плисти в багнюці дрібнотусовочних сіро-чорних шоу-бізнесових „расейских” схем.

Подія такого рівня потребує принципово іншого підходу: цивілізованого – а це означає прозорого, професійного і зрозумілого громадськості. Адже достатньо увімкнути телевізор або втрапити випадково у маршрутці на FM-ефір, щоб зрозуміти, що на теренах нашої країни буйним цвітом квітнуть механізми роботи в шоу-бізі і видовищному ТБ, запозичені і нав’язані „маим другом Филиппом і К°”. Ці діячі дуже нервово ставляться до слів „прозорість”, „українська музика”, „контроль громадськості”, але уже (точно вам кажу – уже!) спітнілими від хвилювання руками прорахували, як вони будуть рвати на шмаття і 5.000.000 державних швейцарських франків, і гривні, які ще виділить наша з вами держава для проведення такої вагомої для України події, як ювілейний конкурс „Євробачення-2005”.

І наостанок – у запитанні, яке поставили мені колеги, забули про одне, але принципово важливе слово: „державне” – українське державне телебачення.

Читайте також на цю тему: Чи готовий Київ до “Євробачення”?