На запитання „Детектор медіа” щодо звіту Нацради у парламенті відповідають: Олександр Мартиненко, Віталій Шевченко, Володимир Алексєєв, Віктор Лешик, Сергій Аксьоненко, Віктор Понеділко.

У зв‘язку зі звітом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Верховній Раді, а також реакцією на це керівника Головного інформаційного управління Адміністрації Президента Сергія Васил’єва “Детектор медіа” звернулась до експертів з наступними запитаннями: „Як ви вважаєте, чи буде прийнятий Верховною Радою та парафований Президентом звіт Нацради? Який сценарій щодо ролі Нацради на період виборів, на ваш погляд, найвірогідніше намагатимуться втілити Адміністрація Президента та сам Президент?”.

Учора ми вже опублікували роздуми на цю тему Миколи Княжицького, екс-члена Нацради Сьогодні читачі можуть ознайомитися також з думками інших учасників опитування „Детектор медіа”.

Олександр Мартиненко, генеральний директор агентства “Інтерфакс-Україна”:

– Згідно Закону “Про Національну раду України”, звіт Національної ради не приймається чи, тим більше, парафується, а затверджується Верховною Радою та Президентом України. Причому, у разі незатвердження звіту Президентом чи Верховною Радою, розглядається питання про недовіру голові Національної ради чи всьому складу Національної ради. Також законом не визначено, яким чином розглядається це питання, за яким регламентом і так далі. Виходячи з цього, дуже багато буде залежати від формулювання постанови Верховної Ради чи розпорядження Президента України щодо звіту.

Я не можу нічого сказати про зміст звіту, тому що його не бачив, а також про роботу Національної ради в період з вересня по грудень 2003 року, тому що там не працював. Але в перші вісім місяців 2003 року, як мені здається, Нацрада працювала досить плідно і організовано. Знову ж таки, нагадаю, що конфліктів всередині Національної ради практично не було. Тому мені здається, що робота за 8 місяців 2003 року дає підстави говорити про те, що звіт має бути затверджений. Інформації про якісь можливі сценарії розвитку ситуації я не маю, але, мені здається, робота конституційного органу, яким є Національна рада, не повинна залежати від якихось політичних кампаній – чи то вибори в парламент, чи то вибори Президента України. Національна рада має працювати, як уже неодноразово зазначалось, незважаючи на якісь поточні політичні моменти, керуючись виключно професійними принципами. Тому, як на мене, немає жодного сенсу в якомусь призупиненні роботи цього органу. Але, з іншого боку, багато буде залежати від принциповості, професійності та незаангажованості окремих членів Національної ради.

Віталій Шевченко, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

– На мій погляд, первинне у цій справі – це наскільки Верховна Рада буде готова розсудливо оцінити роботу Національної ради. Ми старалися працювати відкрито, ми навіть зробили за цей час дещо з того, що не робилося досі Нацрадою. І стверджувати, що позитивів у роботі Нацради за 2003 рік менше, ніж негативів, – думаю, було б необ‘єктивно. Якщо ж Верховна Рада працюватиме під впливом політичних стихій, як це часом буває, то зараз, коли ми вже вступаємо у виборчий період, в принципі, можна чекати будь-чого. Тоді доведеться лише розвести руками і сказати, що така доля Національної ради.

І друге – я думаю, що від поведінки Нацради залежатиме оціночна реакція на її роботу Адміністрації Президента. Разом з тим, люди, які пильно відстежують (можливо, навіть і занадто пильно) те, що робиться в інформаційному просторі, прекрасно розуміють, що на цей період Національна рада не розглядає якихось важливих конкурсних пакетів. Адже ті, хто хотів, спираючись на підтримку влади, отримати якісь частоти чи канали, зробили це раніше. Так само, на мій погляд, в Адміністрації розуміють: Національна рада не хоче бути заложницею якихось політичних примх. Про це свідчить те, що Нацрада у планах перевірок ТРК на 2004 рік не вносила подібну роботу на період виборчої кампанії. Тобто, нас – Нацраду – не можна буде використати аж ніяким чином як елемент політичного тиску чи зведення політичних рахунків. Тим більше, що поза Національною радою є багато різних організацій, які, не сильно дочитуючись до своїх повноважень і не дуже керуючись логікою, хотіли б прибрати цю сферу до своїх рук і покомандувати тут по максимуму в період, коли політично у державі буде щось вирішуватись.

Володимир Алексєєв, президент Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж:

– Я считаю, что отчет Национального совета будет принят Верховной Радой, и проблем с его одобрением Президентом тоже не будет. А в общем, обсуждение отчета в Верховной Раде показало, что парламентарии недостаточно глубоко знают те проблемы, которые стоят перед нашим телеинформационным пространством и которые должен решать Национальный совет по телевидению и радиовещанию. Характер вопросов, которые задавались в зале Верховной Рады Борису Холоду, показывает, что имеет место восприятие проблем нашего телерадиопространства нашими парламентариями на уровне обычного рядового гражданина, что для государственных деятелей недопустимо.

С точки зрения организации, объединяющей кабельных операторов Украины, я должен сказать, что совершенно не нашли отражения в отчете противозаконные действия Национального совета по его вмешательству в деятельность операторов связи и игнорирование норм действующего закона о телекоммуникациях. Я уж не говорю о таких действиях Национального совета, как натравливание налоговиков на кабельных операторов, что имело место в начале 2003 года. И принуждение кабельных операторов к получению лицензий и оплаты за них существенных сумм, чего не должно быть в соответствии с действующим законодательством.

Считаю, что дееспособность государства определяется выполнением законов государственными органами. К сожалению, незаконные действия Национального совета в отношении кабельных операторов не только не получили должной оценки, но этот вопрос даже не поднимался, несмотря на то, что профильный комитет и его руководство отлично осведомлены о тех проблемах, о которых шла речь выше.

Віктор Лешик, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

– Четвірка Верховної Ради, здається, в листопаді, була нагороджена грамотою Верховної Ради за успішну роботу в Національній раді. Тому, я думаю, з боку Верховної Ради все буде в порядку. В Адміністрації Президента, натомість, були певні невдоволення роботою Нацради, і тому зробили ротацію (президентської четвірки. – „ТК”) у вересні.

Що ж до опублікованої на вашому сайті думки Сергія Васильєва стосовно Нацради – я теж вважаю, що час більш критично до неї ставитися. І самокритично, бо частково вже і я відповідаю за її діяльність. Без руля і вітрил ми пливемо. Ми не маємо критеріїв конкурсного відбору, часто публічно не можемо пояснити, що відбувається... У практику увійшло непідписання протоколів членами Нацради і непояснення це тим конкурсантам, які, наприклад, не перемогли у конкурсі. А потім вони випадково дізнаються про це в коридорі.

Відбувається хаотична побудова телеканалів. Я вважаю, що вже десять національних телеканалів – це дуже багато для України, і “Болівар не витримає” не те що десять, а й п‘ять. Ну, поки що президентські вибори попереду, олігархи будуть платити. А що далі буде? Те ж саме і ще гірше відбувається в радіомережі, зовсім не контролюється їхня діяльність, зникає повністю українська мова, зникають виконавці українські. А ми це просто констатуємо, киваємо головами і нічого не робимо.

Створено кілька комісій. Ми зараз стоїмо у воротах і нам забивають усі голи. І ми ніяк не впливаємо на процес. Отак я критично достатньо настроєний. Коли деякі колеги починають говорити, що Васильєв перегнув палицю і так далі, то, по-перше, він має право на це. А, по-друге, власне Національна рада миттєво стала хорошою після чого? Після трьох ротацій? Ті документи, які у 2002-2003 роках розроблялись і схвалювались професіоналами, вони, по суті, знищені. Нормативна база Національної ради як така перестала існувати. По суті, не ринок створюється, а якесь нагромадження каналів, які одноманітні абсолютно. Вони всі пасуться в одній ніші щодо глядачів, слухачів і так далі. Ніхто цим не займається.

Закони недосконалі, і ніхто їх не вдосконалює. Томенко їздить по Україні і розповідає, які він збирається закони приймати. Хай він їх прийме. Стільки круглих столів уже проведено на гроші грантодавців щодо тих нових законів – то прийміть! Але прийняття законів – це теж є в руках певних депутатів політичним інструментом впливу на Національну раду. Логіка їх така: будете погано поводитися – ротацію залишимо, будете поводитися добре – ротацію приберемо... Але в певний потрібний політичний момент.

Сергій Аксьоненко, головний редактор журналу „Твій час”, в.о. голови Нацради у 1999 – 2000 роках:

– По-перше, думаю, що звіт буде прийнятий.

По-друге, з приводу сценарію. Президент має повний контроль над Національною радою, тому що він у будь-який момент може замінити членів своєї четвірки (на відміну від Верховної Ради, якій для зняття потрібні погодження, а для цього треба багато часу і угода між різними силами). До того ж, голова Національної ради (Холод Борис Іванович) призначений Президентом. У мій час друга четвірка від Президента не була призначена у зв’язку з тим, що парламентська четвірка на 90% була опозиційною до Президента і роботу Національної ради в Адміністрації Президента вважали за потрібне заблокувати. Навіть якщо вся парламентська четвірка сьогодні буде опозиційною, вона нічого не зможе зробити. Тим більше, що вона не вся опозиційна.

Віктор Понеділко, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

– Щодо парафування Президентом – не передбачена така процедура чи така норма, як парафування Президентом звіту, який приймається у Верховній Раді. Це абсолютно автономні процедури: водночас Нацрада звітує Президенту і Верховній Раді. Щодо перспектив можливого – чи буде висловлено недовіру, чи буде затверджено звіт? За формальними ознаками, позитивні зрушення в роботі Національної ради досить помітні. У той же час – чи все зроблено, що хотілось би зробити? Абсолютно ні.

Національна рада не стала ще (і невідомо, коли ще стане) тим абсолютно незалежним органом, рішення якого, як передбачено законом, обов‘язкові для виконання всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні. Але формальних ознак, за якими можна було б не прийняти і не затвердити звіт, по суті, немає. Робота Нацради стала більш організованою.

А ось що буде відбуватися далі – то це вже політика. Верховна Рада – вона надзвичайно цікаво реагує, причому, інколи дивно реагує. Наприклад, я під час звіту був здивований виступом одного народного депутата від соціалістичної фракції. Він звинуватив Національну раду, що вона порушила закон, видаючи ліцензію „5 каналу” – “Експрес-інформу” поза конкурсом. Нічого подібного Нацрада не робила, був вирок суду, який зобов‘язав Національну раду віддати ліцензію на мовлення на 48-му каналу саме “Експрес-інформу”. Саме вирок суду! Хотів би я побачити цього народного депутата, якби він не виконував вирок суду. Національна рада вирок виконала, а далі хтось почав оскаржувати у суді цей же вирок суду! Я до чого все це веду? Надзвичайно легко може бути збурена якась ситуація: чи то хтось невдоволений конкурсом, чи ще щось... Тому, як саме, з яким результатом відбудеться голосування, мені надзвичайно важко сказати. Приблизно те ж може бути і в Адміністрації Президента, адже Президент – це одна величина, а Адміністрація Президента – інша. І як вони реагуватимуть, які там зацікавлені завдання будуть – то ще невідомо.

Щодо того, чим буде займатися Нацрада під час виборів. По-перше, ми повністю погодилися з постановою Верховної Ради, яка пропонує припинити будь-які перевірки на час виборчої кампанії. І, мабуть, чи не єдині в державі, які не почали шукати привід – виконувати чи не виконувати? Разом з тим, є небезпека повернення норми закону, які вже одного разу спробували протягти через Верховну Раду. Була дуже жорстка норма: ЦВК приймає рішення щодо відповідності дій тієї чи іншої телерадіоорганізації, а Національна рада виконує вирок. Тобто, є претензії, скажімо, одного з претендентів до телекомпанії Х. Він пише скаргу до ЦВК, ЦВК ухвалює рішення: припинити роботу телерадіокомпанії на час виборчої кампанії, і Нацрада припиняє, що передбачено законом. Я думаю, вистачить розуму у Верховній Раді більше такого не голосувати. Адже дуже легко розділити громадськість на два табори – жорсткі, непримиренні, воюючі ще довго після виборчої кампанії. Не приведи Господи!